Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО)

Вступ

В даний час особливе значення набуває вивчення і аналіз міжнародної  системи бухгалтерського обліку , стандартів , рекомендацій та положень міжурядових , професійних і профспілкових організацій світу.

         Серед причин, що зумовили вивчення порівняльної фінансової звітності , можна виділити наступні. По-перше , історичний аспект. Є ряд країн , які зробили вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку . Так , в ХIУ - ХУ ст . лідерами в цій галузі були італійські міста -держави , що поширили "італійська метод подвійної бухгалтерії" спочатку на решту Європи , а потім і на весь світ. Починаючи з ХIХ ст . на розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку значний вплив робить Великобританія , особливо Англія і Шотландія. У наш час все більшу роль в області обліку відіграють США .

          Друга причина вивчення порівняльної фінансової звітності обумовлена ​​процесами інтеграції , освіти всесвітнього господарства . Для сучасного рівня економічної інтеграції характерна інтернаціоналізація економічного життя , насамперед у сфері виробництва.

          Таким чином, вивчення систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність переосмислення критеріїв формування облікової та звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання та оцінки, а також встановлення взаємозв'язку між елементами фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО)

 

            Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.

           Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватись при поданні фінансових звітів, і сприяння їх прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних з наданням фінансових звітів.

           КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

 Міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку значною  мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової  звітності в усьому світі. Вони  застосовуються:

• як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах;
• як міжнародний базовий підхід тими країнами, які розробляють власні вимоги (зокрема провідними розвиненими країнами, а також країнами, що розвиваються, такими як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній Європі та СНД);
• фондовими біржами та регулюючими органами, які дозволяють іноземним або вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
• міжнародними організаціями, такими як Європейська комісія, яка оголосила в 1995 p., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.

          МСБО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Вони, як правило, досить детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має бути однаковою в різних країнах світу.

          Структурно кожен стандарт включає: концепції та положення, що лежать в основі його розробки, перелік питань, що регламентується стандартом, короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування певного стандарту, методи обліку і способи розкриття інформації. Отже, МСБО зовсім не означають порядок ведення бухгалтерського обліку, а лише описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах.

        Важливим при цьому є дотримання при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

        За роки своєї діяльності КМСБО розробив більше 40 міжнародних стандартів (МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними, інвестицій, поточних активів і поточних зобов'язань, запасів, доходів і витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм пенсійних витрат, нематеріальних активів тощо. Більша частина чинних МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.

            Як свідчить міжнародна практика, МСБО використовуються в трьох напрямках:

• як база для усіх чи деяких національних вимог до обліку та звітності;
• як відправна точка для тих країн, що створюють національні стандарти;
• для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних корпорацій).

            Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні основи (Framework), які є своєрідним вступом до стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:

• мету фінансової звітності;
• припущення, що покладені в основу фінансових звітів;
• якісні характеристики фінансових звітів;
• склад фінансової звітності;
• визнання елементів фінансових звітів.

           Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.

          Міжнародні стандарти (МСБО) мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі. Багато країн приймають МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні стандарти. За результатами досліджень щодо застосування МСБО в різних країнах відомо 9 груп країн, які застосовують МСБО або узгоджують національні стандарти з ними.

 

 

 

2. Загально прийняті принципи бухгалтерського обліку

          

          Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на основних принципах, які були вироблені світовою практикою бухгалтерського обліку. Принципи - це базові концепції, що закладаються в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.

          Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки і бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який вважається мовою всього бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою успішного розвитку бізнесу, економічної інтеграції країн. Тому знання загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку є умовою його вивчення та використання.

          Такими широко визнаними фахівцями західних країн принципами бухгалтерського обліку є:

1. Автономність компанії, її цілісність (Entity)

2. Грошовий вимір (Money measurement)

3. Функціонуюче підприємство (Going concern)

4. Собівартість (Cost)

5. Реалізація (Realization)

4. Нарахування (Accruals)

7. Відповідність (Matching)

8. Періодичність (Periodicity)

9. Постійність (Consistency)

10. Обачність (обережність) (Prudence). В деяких джерелах цей принцип називають принципом консерватизму

11. Подвійність (The dual aspect concept)

12. Суттєвість (Materiality)

13. Припущення про стабільність валюти (The assumption of the stability of currency).

          Міжнародною практикою кожен  із прниципів трактується так:

1. Автономність компанії (Entity)

          Компанія повинна бути юридично самостійною відносно свого власника. Розрахункові рахунки власника та фірми - розмежовані і відповідальність за зобов'язаннями один одного не пересікається. Отже, капітал, інвестований у підприємство, є не тільки активами цього підприємства, а також мірою заборгованості власнику.

            Цей принцип залишається незмінним в сучасному обліку, і власник зображується як такий, що має право як на капітал, інвестований у справу, так і на прибуток, отриманий в результаті господарської діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв'язок між компанією та її власником відображений у Балансі, статті якого характеризують активи і зобов'язання компанії і, відповідно, її фінансовий стан та добробут.

2. Грошовий вимір (Money measurement)

           Торгівля і бухгалтерський облік існували ще до винаходу грошей. їх поява, як загального еквіваленту, відіграла значну роль у розвитку торгівлі. До початку нашої ери гроші стали мовою комерції та розрахунків, складається звітність у грошовому виразі. Так сформувалася бухгалтерська традиція відображати господарські операції у грошовому вимірі. Не дивно, що сьогодні бухгалтерська інформація відображає історичну практику висвітлення лише тих фактів господарського життя, які мають грошове вираження. Таким чином, якщо об'єкт не має грошового вираження, він не може бути включений до облікової сукупності. Тобто принцип грошового вимірювання встановлює абсолютну межу для інформації, що має бути відібрана та виміряна бухгалтерами і, відповідно, обмежує інформацію, яку бухгалтери можуть повідомити про дане підприємство.

3. Функціонуюче підприємство (Going concern)

           Оцінка активів, що використовуються на підприємстві, ґрунтується на припущенні, що підприємство є функціонуючим, а не перебуває на межі припинення діяльності. Цей принцип є дійсно важливим, оскільки більшість активів оцінюється згідно з їх використанням, але у випадку, якщо фірма припинить свою діяльність, вартість, яка могла б бути одержана за ці активи при їх продажу, була б значно нижчою за їх балансову вартість.

4. Собівартість (Cost)

          Активи підприємства містять у собі грошові кошти, землю, будівлі, машини та інше майно, а також майнові права. Згідно з принципом собівартості, вони обліковуються за ціною, сплаченою за їх придбання, включаючи витрати, пов'язані з доставкою, налагодженням і введенням в експлуатацію - тобто за фактичною собівартістю.

          Проблеми принципу собівартості:

1) користувачі бухгалтерської  інформації повинні пам'ятати,  що вартість придбання активів  не є надійною величиною, оскільки  вона не відображає їхньої  поточної вартості;

2) первісна вартість придбання  активів не утворює надійної  основи для визначення прибутку.

5. Реалізація (Realization)

             В результаті продажу товарів, виконання робіт, надання послуг підприємство, як правило, отримує або певну суму грошових коштів, або дебіторську заборгованість, що зобов'язує до сплати підприємству цієї суми. Надходження коштів внаслідок продажу товарів та послуг вважається реалізацією і приводить до визнання доходу. Реалізація, а відповідно і дохід, визнається в момент передачі підприємством покупцеві суттєвих ризиків і винагород, пов'язаних з власністю на продукцію (товар). Дохід визнається лише за умови, що він є заробленим, тобто компанія виконала той обсяг робіт, здійснення якого дає їй право на отримання доходу відповідно до умов контракту.

             Принцип реалізації тісно пов'язаний з принципом собівартості, оскільки зафіксована вартість активів фірми визначається господарськими операціями, здійсненими для їх придбання. Будь-яка зміна їх вартості може бути визнана в момент, коли фірма реалізує цей актив або позбавляється його.

6. Нарахування (Accruals)

            Принцип нарахування тісно пов'язаний з принципом реалізації. Принцип нарахування відокремлює виникнення права на одержання готівки від її реального надходження, юридичне зобов'язання платити готівку від моменту її сплати.

           На практиці, як правило, рух готівки і юридичні зобов'язання за платежами не збігаються у часі.

7. Відповідність (Matching)

           Однією з головних цілей фінансового обліку є визначення прибутку, одержаного від господарської діяльності. Для цього доходи від операцій порівнюються з витратами, пов'язаними із здійсненням цих операцій. Принцип реалізації визначає час одержання цих доходів, а принцип нарахування допомагає бухгалтеру належним чином їх фіксувати. Принцип відповідності пов'язує доходи звітного періоду з витратами, завдяки яким ці доходи були одержані.

8. Періодичність (Periodicity)

           Керівництву та іншим зацікавленим особам час від часу потрібна інформація про діяльність фірми. Виникає необхідність у періодичній звітності, яка базується на ідеї контролю. Фінансові звіти розглядаються як повідомлення про фінансовий стан компанії, результати її діяльності та рух грошових коштів, що надходять від менеджерів власникам компанії. Обліковим періодом при поданні звітності зовнішнім споживачам, як правило, є один рік. Існує також поточна звітність.