Методи оцінки інвестиційного кредитоспроможності підприємств

 

(Нсм * n) - (Зм * n) - Зі

Кчн = ----------------------------- , (2.12)

Ск

де

Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом 3-х останніх місяців(за виключенням кредитних коштів),

Ск - сума кредиту та відсотки за ним,

n – кількість місяців дії  договору кредита,

Зм – щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати),

Зі - сума інших зобов’язань (податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, які повинні з рахунку позичальника, окрім сум зобов’язань строк яких перевищує строк дії кредитного договору).

Теоретичне значення > 1,5

Взагалі на практиці фінансовий стан оцінюють в три етапи:

1. – складання загальної характеристики клієнта з урахуанням оцінки ділових якостей керівника;
2. – визначення показників фінансового стану;
3. – віднесення позичальника згідно з рейтинговою шкалою до відповідного класу надійності.

На практиці показники фінансового стану позичальника розраховуються на основі даних балансу та форми 2.(див. Додаток Е.) та містяться в спеціальну таблицю (див. Додаток Л).

З даних таблиці можна зробити висновок:

Основні показники фінансового стану на 01.07.2003 року:

• коефіцієнт загальної ліквідності - 1,0
• коефіцієнт фінансової стійкості – 0,2
• коефіцієнт незалежності - 5,4

Хоча ці показники й не відповідають теоретичним значенням , але наближені до них.

Діловий ризик - це ризик, пов’язаний з тим , що кругообіг фондів позичальника може не завершитися в строк та з бажаним ефектом. Факторами ділового ризику є різні причини, які приводять до затримки кругообігу фондів на окремих стадіях. Фактори ділового ризику можна згрупувати за стадіями кругообігу.

I стадія - створення запасів:

• кількість постачальників та їх надійність;
• потужність та якість складських приміщень;
• відповідність способу транспортування та характеру вантажу;
• доступність цін на сировину та його транспортування для позичальника;
• кількість посередників між покупцями та виробниками сировини та інших матеріальних цінностей;
• віддаленість постачальника;
• економічні фактори;
• мода на сировину, яка закуповується та інші матеріальні цінності;
• фактори валютного ризику;
• небезпека застосування обмежень на вивіз та ввіз імпортної сировини.

II стадія - стадія виробництва:

• наявність та кваліфікація робочої сили;
• вік та потужність обладнання;
• завантаженість обладнання;
• стан виробничих приміщень.

III стадія - стадія збуту:

• кількість покупців та їх платоспроможність;
• диверсифікованість дебіторів;
• приналежність позичальника до базової галузі за характером кредитуємої готової продукції;
• ступінь конкуренції в галузі;
• вплив на ціну кредитуємої готової продукції суспільних традицій та переваг, політичної ситуації;
• наявність проблем перевиробництва на ринку даної продукції;
• демографічні фактори;
• фактори валютного ризику;
• можливість застосування обмежень на вивіз з країни та ввіз в іншу країну експортної продукції.

Крім того, фактори ризику на стадії збута можуть комбінуватися з факторів першої та другої стадії. Тому діловий ризик на стадії збуту вважається більш високим, ніж на стадії створення запасів або виробництва. Критерії ділового ризику можна представити у вигляді таблиці.

 

Таблиця 2.2

Критерії оцінки ділового ризику

ПОКАЗНИКИ	Бали
Кількість постачальників більш трьох два один	10 5 1
Надійність постачальників Всі постачальники мають відмінну репутацію більша частина постачальників надійна я к ділові партнери основна частина постачальників ненадійні	5 3 0
Транспортування вантажу В межах міста, є страховий поліс, вид транспортування відповідає товару постачальник віддалений від покупця ,є страховий поліс, транспортування відповідає товару постачальник віддалений від покупця, транспортування може призвести до втрати частини товару та зниженню його якості, є страховий поліс. Постачальник в межах міста, транспортування не відповідає вантажу, страховий поліс відсутній і т.д.	10   8   6   4
Складування товару Позичальник має власні складські приміщення задовільної якості або складські приміщення не потребуються складські приміщення орендуються складські приміщення потрібні, але відсутні на момент оцінки ділового ризику і т.д.	5 3   0

 

В умовах економічної нестабільності аналіз ділового ризику в момент видачі позики суттєво доповнює оцінку кредитоспроможності клієнта на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються на підставі середніх фактичних даних минулих звітних періодів. Аналогічна модель оцінки ділового ризику застосовується і на підставі інших критеріїв. Бали проставляються за кожним критерієм та сумуються. Чим більше сума балів, тим менше ризик та більше вірогідність завершення угоди з прогнозуємим ефектом, що дозволить позичальнику в строк погасити свої боргові зобов’язання.[14]

 

2.3. Етапи процесу кредитування

 

Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо.

У банківській практиці виділяються такі етапи кредитування:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

1. Анкету позичальника (стислі відомості  про позичальника) за формою, визначеною  банком.

2. Копії установчих документів, а також інші документи, що  підтверджують правоздатність (для  юридичних осіб) і дієздатність (для  фізичних осіб) клієнта.

3. Копію статуту.

4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

5. Копії ліцензій, передбачених  законодавством.

6. Техніко-економічне обґрунтування  одержання кредиту з розрахунком  строку окупності та рентабельності  об'єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.

7. Копії контрактів, угод та інших  документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та  реалізацію товарно-матеріальних  цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо.

8. Завірений податковою адміністрацією  бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових  коштів (форма № 3), звіт про власний  капітал (форма № 4) на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності - розшифровка окремих статей балансу.

9. Документи, що стосуються забезпечення  кредиту:

- застава майна - опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони - у разі застави транспортних засобів);

-· застава нерухомості - довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

- гарантія (поручительство) - угода гарантії (поручительства), а також відповідні документи по гаранту;

- страхування - страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також необхідні документи по страховій компанії.

10. Довідку з обслуговуючого  банку про наявність рахунків  позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами  та картотекою № 2.

11. Відомості за кредитами, отриманими  в інших банках.

До документів, перерахованих у пп. 2 - 4, 7 додаються також оригінали для звіряння.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

Другий етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

• матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;

• матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;

· відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел.

Важливе значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

Із зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

Можна провести перевірку позичальника на місці. Дуже важливо з'ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову, маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати деякі питання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство.

Методика оцінки кредитоспроможності позичальника висвітлена у попередньому параграфі.

Третій етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також графік погашення кредиту у відповідності зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого видається позичка.

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнті та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб.

Оформлені згідно банківських вимог документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання. Перелік цих документів такий:

· розпорядження кредитного відділу;

· примірник кредитної угоди;

· договір застави (або інша форма забезпечення);

·  строкове зобов'язання;

· картка із взірцями підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки підприємства, посвідчена в установленому порядку.

У розпорядженні кредитного відділу повинен зазначатись наданий особовому позичковому рахунку позичальника номер рахунку, а також загальні рекомендовані й додаткові параметри, що характеризують позичальника та кредитну угоду і які необхідні для виконання аналітичного обліку. На основі даних розпорядження здійснюється реєстрація позичкового особового рахунку в книзі відкритих рахунків.