Кримінологічний аспект стратегії формування та розвитку електронного банкінгу

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Реферат

з дисципліни: «Основи біржової та банківської  справи»

на тему:

Кримінологічний аспект стратегії формування та розвитку електронного банкінгу

Виконала:

ст.. гр. ТБКВМ-53

Дубіцька М. В.

Перевірив:

Прокопчук С. І.

Київ 2014

Глобалізація світової економіки  під впливом транскордонних засобів  електронної телекомунікації, зокрема  Інтернет, надає широкі технологічні можливості для здійснення господарської діяльності. Важливою складовою цієї діяльності є оперативне (швидке) здійснення розрахунків, управління фінансовими потоками, у тому числі на міждержавному рівні із застосуванням міжнародної банківської системи електронних платежів.

В останні роки національна і  міжнародна кредитно-фінансова системи, у тому числі й корпоративні банківські інформаційні системи електронних  платежів, зазнали значних технологічних  перетворень, пов’язаних з інтеграцією  з Інтернет. Банки найбільше зацікавлені у такій інтеграції, зокрема, у реалізації ідей: “віртуальних грошей“ (е-mane), “пластикової електронної валюти“ “електронних гаманців“ і т.ін.

Однією з постійно існуючих проблем  при цьому є безпека формування та розвитку глобальних електронних  інформаційних систем під впливом нових здобутків науково-технічного прогресу у сфері інформатики [1–18].

Різні проблеми розвитку інформатизації суспільства, у тому числі у сфері  економіки, знайшли широке висвітлення  у публікаціях вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед вітчизняних дослідників можна відмітити таких, як Д.С. Азаров, В.М. Брижко, В.М. Бутузов, В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.Я. Мацюк, А.А. Музика, В.А. Некрасов, Б.В. Романюк, І.Ф. Хараберюш, О.І. Хараберюш, М.Я. Швець, В.К. Шкарупа та ін.

Мета проведення дослідження була визначена комплексно: у контексті кримінологічного аспекту суспільних відносин у інформаційній сфері стосовно кіберзлочинності та визначення кримінологічних досліджень як джерела формування міжнародного інформаційного права й інформаційного права України у аспекті міжнародної та національної безпеки.

Серед основних завдань дослідження  було визначено прогнозування нових  напрямків протидії кіберзлочинності, у тому числі у аспекті проблематики національної та міжнародної безпеки  у сфері застосування сучасних комп’ютерних інформаційних технологій, як основи формування інформаційного суспільства.

Розкриття основних результатів дослідження  пропонується, виходячи з того, що як інновація, нині серед практиків  і у наукових колах виношуються нові ідеї розвитку економіки суспільства під впливом здобутків інформатики. За приклад, пропонується звернути увагу на новий різновид електронного банкінгу: інтеграцію через Інтернет банківського та бухгалтерського обслуговування приватних підприємців, особливо тих, бізнес яких здійснюється на основі індивідуальної трудової діяльності. При цьому банк традиційно не виступає в ролі податкового агента, а надає тільки інформаційні послуги, у тому числі стосовно підготовки документів бухгалтерського обліку та податкової звітності клієнту. При цьому клієнт-підприємець має можливість не тільки здійснювати оперативний управлінський контроль своєї фінансової спроможності, але і за своїм підписом сплачувати з банківських рахунків податки, інші обов’язкові платежі та звітувати у відповідних державних органах про результати своєї господарської діяльності, у тому числі із застосуванням електронного підпису.

Для деяких вітчизняних фінансистів  та правників сьогодні це може здатися  фантастикою. Але, свого часу, фантастикою здавалися ідеї першопрохідців електронного світу. “У телефоні стільки слабких місць, що його не можна серйозно розглядати як засіб для спілкування”, – зазначала внутрішня інструкція компанії Western Union у 1876 році. Нині телефонний е-банкінг зробив цю компанію всесвітньою. Том Ватсон, засновника ІВМ, колись скептично говорив, що на світовому ринку може знайтися попит на 5 комп’ютерів. Нині важко уявити солідний банк без комп’ютерної інформаційної системи. “Немає ніяких підстав думати, що хтось захоче мати комп’ютер у своєму домі”, – говорив у 1977 році Кен Ослон, засновник корпорації Digital Equipment …. [11].

Подальші дослідження подібних прогнозів в історії формування інформаційного суспільства та коментарі  стосовно розвитку електронних інформаційних  технологій – справа часу і зацікавлених у цьому дослідників.

Як приклад, тільки в Україні  кількість Інтернет – користувачів, за даними компанії MMG (Miniwatt’s marketing group), з 2000 до 2005 років збільшилася у 25 разів і становить приблизно 5 млн. (11,3 % населення) [9]. Кількість магазинів в російському Інтернет за 2006 рік збільшилася приблизно на 47 %. За оцінками експертів Інтернет – корпорації Яндекс, у 2006 році російський ринок стосовно роздрібної електронної торгівлі товарами із застосуванням Інтернет зріс на 42 %. Обороти західної е-торгівлі зросли приблизно на 25 % [10].

Останнім часом для оперативного фінансового обслуговування у сфері  Інтернет – торгівлі з’явилася  нова послуга банківської діяльності, яка отримала на практиці умовну назву  – мобільного електронного банкінгу (мобе-банкінг). Ця послуга вже практикується багатьма банками передових у технічному відношенні країн шляхом агрегації з послугами електронних (пластикових) кредиторських та дебіторських карток, а також розширення мережі банкоматів. Агрегація Інтернет та стільникової мобільної телефонії дала нові прояви і правовідносин у фінансовій сфері.

Звертає на себе увагу наступне повідомлення у засобах масової інформації. 12 лютого 2007 року Асоціація операторів мобільного зв’язку (GSMA), яка об’єднує операторів стандарту GSM, у співпраці з MasterCard (у якій приймають участь 25 тисяч банків) оголосили про розробку пілотної програми зі створення грошових переказів через стільникові телефони. Передумовами цього є те, що у 2006 році в різних країнах тільки мігранти відправили додому в загальній кількості 200 млрд. дол. Нова технологія покликана спростити відправлення грошей на транскордонному рівні і до 2012 року у чотири рази збільшити світовий обсяг грошових переказів. MasterCard і 19 операторів мобільного зв’язку з клієнтською базою 600 млн. у 100 країнах світу вже почали випробувати електронну систему міжнародних грошових переказів. За повідомленнями учасників ринку, серед них найбільші міжнародні оператори мобільного зв’язку Vodafone, індійський Bharti Airtel, єгипетський Orascom Telecom, Cingular (США), Telecom Italia, міжнародний MTN і Turkcell.

Розробники проекту виходять з  того, що з 6,5 млрд. людей на Землі  лише менше 1 млрд. мають банківський  рахунок, але у світі широко розповсюджені  мобільні телефони (біля 2,5 млрд.). Нова система платежів дозволить пересилати гроші за невеликий відсоток “швидко і безпечно“. В рамках проекту GSMA і MasterCard планується створити центр, який об’єднає роботу національних операторів і платіжних систем. Так, абоненти зможуть перераховувати гроші зі своїх мобільних рахунків, просто відіславши у сервісному SMS на сервер MasterCard номер телефону і банківського рахунку одержувача. Зняти переказану суму можна буде і у банку чи банкоматі із застосуванням пластикової картки MasterCard.

За допомогою нового проекту  мобільні оператори і банки планують заробити на стрімкому зростанні  світового ринку грошових переказів, який за даними Всесвітнього банку, з 2000 по 2006 роки збільшився удвічі: з 132 млрд. до 268 млрд. За прогнозами GSMA, проект дозволить до 2012 року вчетверо збільшити об’єм грошових переказів (до 1 трлн.) і збільшити приблизно удвічі кількість їх користувачів (мінімум – до 1,5 млрд. людей). Учасники проекту не виключають, що до нього приєднається й Україна.

В той же час, підтримуючи зазначений проект, його автори відмічають, що при  його реалізації оператори можуть мати проблему підтримки безпеки мобе-банкінгу [13]. Останнє можна розглядати як посилку до прогнозу нової загрози  національним і міжнародній безпеці у сфері економіки в умовах інформатизації, зокрема і у кримінологічному аспекті, як новий прояв кіберзлочинності.

За прогнозами експертів ООН, у  недалекому майбутньому світова  економіка зіткнеться, перш за все, з ростом економічної злочинності, пов’язаної із застосуванням прогресуючих у своєму розвитку фінансових схем і механізмів та сучасних технологій [6]. Стосовно конкретних прикладів такого прогнозу: FBI-2005 Computer Crime Survey повідомило, що тільки у 2005 році у США фірми зазнали збитків від кіберзлочинів на суму понад 67 млрд. дол. Протиправного впливу зазнали дев’ять з десяти організацій. За звітом британської дослідної компанії Get Safe Online у 2006 році, приблизно кожен десятий європеєць, який користується Інтернет, став жертвою кіберзлочинців.

Керівники британської галузі телекомунікації  доповнюють, що від Інтернет-шахрайств  у 2006 році стали потерпілими 3,5 млн. жителів Великобританії. Британські кримінологи зазначають, що свого  часу резонансним і сенсаційним  у світі було пограбуванні 2,5 млн. фунтів стерлінгів з поштового вагону потягу Глазго – Лондон. Нині вже “злочинами століття” не вважають такі як: привласнення 500 млн. дол. (Роберт Максвел, керівник групи державних компаній); 450 млн. дол. (Ейзіл Нейдір, глава компаній Polly Peck); 10 млн. фунтів стерлінгів (за повідомленням директора Bank Commerse International) [10].

У контексті економічної безпеки  стосовно інформаційного впливу на масову свідомість учасників електронної  економіки пропонується звернути увагу  на те, що дослідники компанії Gartner підрахували, що тільки вже традиційна онлайн-комерція в Америці у 2006 році втратила 2 млрд. дол. через стурбованість користувачів стосовно безпеки здійснення електронних платежів. Ця стурбованість суспільства має підстави і зумовлює економічний інтерес держави до проблеми, хоча б з тієї позиції, що державний бюджет країн втрачає оперативність надходження податків із зазначеної сфери економічних правовідносин.

Як свідчать дослідження, з точки  зору кримінологічного аспекту латентності  кіберзлочинності у сфері економіки, технологія електронних міжбанківських фінансових трансфертних операцій може вважатися зі одну з найбільш тонких і частково “закритих“ галузей для дослідження у контексті фінансових інтересів держави. І це природно, адже пов’язане, перш за все, з проблемами економічної державної політики щодо негативного ставлення державних правоохоронних органів до податкового і валютно-фінансового планування компаній (господарюючих суб’єктів). Конфлікт інтересів потребує юридичного вирішення.

В той же час у окремих випадках у контексті співвідношення корпоративних інтересів та інтересів держави банківські установи зацікавлені у дослідженні кримінологічних аспектів своєї діяльності, зокрема і у сфері розвитку електронного банкінгу. До них можна віднести такі, що пов’язані з антисоціальним, зокрема, криміногенним застосуванням електронних послуг злочинними організаціями. Особливе співвідношення інтересів людини, суспільства і держави виникає стосовно причетності до фінансування тероризму чи завдають шкоди економічним інтересам банків, у тому числі їх іміджу “порядності”. Це зумовлено тим, що світова корпорація банкірів зробила правильні висновки із терористичних актів, особливо тих, що були направлені на фінансово-економічні установи. Синдром стосовно міжнародного тероризму, під умовною назвою “Манхетен”, створив певний імунітет у світових фінансових структурах до повної закритості міжнародної та національних банківських систем, особливо у тих, в яких присутній приватний капітал.

Перехід кіберзлочинцями “електронного державного кордону” на сьогодні не проблема. Основна парадигма глобального інформаційного суспільства, яке невпинно розвивається полягає саме в тому, що у світовому кіберпросторі просто не можливо визначити кордонів держав у  радиційному змісті. При вчиненні міжнародних фінансових трансакцій переважно застосовується низка, так званих, проксі-серверів, “анонімайзерів” чи інші аналогічні системи в різних країнах. Застосовувати звичайні технології “паперового” контролю в умовах інформаційного суспільства однаково, що намагатися вичерпати річку за допомогою шаблі.

У світі особлива увага правоохоронців вже звертається на, так звані, нелегальні міжнародні віртуальні банки, що функціонують в системі Інтернет та мобільного телефонного зв’язку. Прикладом таких банків можна назвати “Havala” в Індії, “Fei chi’en” у Китаї та “Hundi” у Пакистані. Прототипами віртуального банку можна назвати такі як: Security First Bank або Mark Twain Bank у США.

Як приклад, в Росії  були розкриті механізми розкрадання  коштів із системи електронної торгівлі, а також попереджено створення шахрайських віртуальних підприємств в системі е-банкінгу. Суми збитку склали більше 800 тис. та 1200 тис. дол. США. збитки від “фрікерства”, тільки у Москві за першу половину 1999 року завищили 100 млн. російських рублів.

До найбільш поширених  типів злочину, що відомі як “інструменти першокласних банків”, можна віднести торгові операції з нібито випущеними резервними акредитивами банків (Standbay Letters of Credit), гарантіями (Prime Bank Guarantees) та борговими зобов’язаннями (Prime Bank Notes).

Зловмисники, застосовуючи схему “інструментів першокласних банків”, в більшості випадків, знаходять  свої жертви серед категорій осіб, які через Інтернет шукають зручної  можливості розмістити свої кошти як інвестиції та таких, яким необхідно отримати “гарячі” (швидкі, короткострокові, але і не відмовляються від середньострокових та довгострокових) інвестиції у формі кредитів. Останнім часом замість не завжди зрозумілих “гарантій та зобов’язань першокласних банків” та “резервних акредитивів” злочинці застосовують такі банківські інструменти, які дійсно існують на фінансових ринках. До них можна віднести “казначейські векселя”(Treasury Bills), “облігації” (Bonds), “депозитні сертифікати” (Certificates of Deposits), “акредитиви”(Letters of Credit), “переказні векселі”(Bills of Exchange) і т.ін.

Завдяки сучасним комп’ютерним інформаційним технологіям шахрайські оборудки отримали поширення на всіх континентах. Ця проблема стала транснаціональною. За підрахунками міжнародних експертів фінансових та правоохоронних органів, номінальна вартість “інструментів першокласних банків”, що знаходяться в обороті, складає близько 5 трлн. дол. США. Фінансові та господарські суб’єкти, які емітували зазначені інструменти, виконувати зобовязання за ними ніколи не будуть і не збираються це роботи. При цьому “інструменти першокласних банків” мають і свій замаскований, “таємний” вторинний ринок обігу, до якого має доступ обмежене коло людей.