Контрольна робота з «Бухгалтерський облік в бюджетних установах»

 

 

      У вітчизняній практиці існує  класифікація затрат, яку можна  адаптувати до специфіки діяльності  бюджетних установ. Кожна з  утворених груп має своє призначення  і відповідну характеристику. Загалом  варто виокремити три загальні  напрями групування затрат:

• для калькулювання;
• для прийняття управлінських рішень та планування;
• для контролю та регулювання.                                                                                                                          

                                                                                                                    Таблиця 2

Базова  класифікація затрат бюджетних установ

 

Напрям обліку затрат	Класифікаційні  ознаки	Клас (група) затрат
1. Затрати  використовувані для калькулювання	Вид затрат	За статтями калькулювання
	Спосіб віднесення вартості на об’єкт	Прямі та непрямі
	Стосунок  до собівартості	Такі, що включаються  в собівартість, і затрати діяльності
	Цільове спрямування	Основні та накладні
	Види послуг	Затрати на послугу, групу однорідних послуг, комплекс та ін.
2. Затрати,  використовувані для прийнятті  управлінських рішень та планування	Календарний період	Поточні й  одноразові
	Види затрат	За економічними елементами
	Обсяг надаваних  послуг	Умовно-змінні й умовно-постійні
	Ступінь залежності від прийманого рішення	Вирішальні  й такі, що не залежать від прийнятого рішення
	Склад затрат	Одноелементні та комплексні
3. Затрати,  використовувані в системі контролю  та регулювання	Ступінь самостійності  установ	Регульовані та нерегульовані
	Ступінь доцільності  використання коштів	Ефективні та неефективні
	Обґрунтованість проведення	У межах кошторису  в цілому та планових калькуляцій  зокрема та відхилення від планових показників
	За ступенем контрольованості	Контрольовані та неконтрольовані

 

      Так, за першим напрямом розглядають  такі класифікаційні ознаки й  відповідні до них групи:

• за видами затрат – статті калькулювання (перелік затрат, що становлять собівартість);
• за способом віднесення вартості на об’єкт калькулювання – прямі затрати (ті, що пов’язані з наданням відповідного виду послуг і можуть бути прямо включені до їхньої собівартості) і непрямі ((спільні за характером щодо кількох видів послуг і такі, що включаються до їхньої собівартості не прямо, а після а після здійснення розподілу);
• за стосунком до собівартості – затрати, які включаються до собівартості (затрати виробничої собівартості, нерозподілені загально виробничі затрати та нормативні виробничі затрати), і затрати діяльності (решта затрат, що не належать до попередньої групи і розглядаються як затрати того звітного періоду, в якому вони виникли за видами діяльності);
• за цільовим спрямуванням – основні затрати (ті, що пов’язані з виконанням основних функцій у процесі надання послуг) та накладні (ті, які пов’язані з процесами управління, організації, планування надання зазначених послуг);
• за видами послуг – затрати на послугу, групу однорідних послуг, комплекс послуг, на послуги в цілому.

      За напрямом обліку затрат  з метою планування та прийняття  управлінських рішень розглядають такі групи:

• за ознакою календарного періоду – поточні затрати (стандартні, пов’язані з наданням послуг) і одноразові ( нові затрати, разового характеру, пов’язані з підготовкою процесу надання послуг);
• за видами затрат – група за економічними елементами (загальні категорії затрат на надання платних послуг в цілому);
• залежно від обсягу надаваних послуг – умовно-змінні затрати (ті, абсолютна величини яких не залежить від змін обсягів послуг, що надаються) та умовно-постійні (ті затрати, розмір яких прямо залежить від обсягу надаваних послуг);
• за ступенем залежності – вирішальні затрати (затрати, що залежать від прийнятого управлінського рішення) і такі, що не залежать від прийнятого управлінського рішення;
• за складом – одноелементні затрати (ті, що містять економічно однорідні складові) та комплексні (складаються з кількох економічно різних елементів).

      За напрямом використання інформації  щодо затрат у системі контролю  та регулювання розглядають такі  класифікаційні групи:

• за ступенем самостійності установи – регульовані затрати (такі, що перебувають у зоні безпосереднього впливу бюджетної установи) та нерегульовані (ті, що перебувають поза сферою регулювання бюджетної установи);
• за доцільністю використання коштів – ефективні затрати (ті, в наслідок яких отримують доходи від надання тих послуг, виконання робіт, виготовлення продукції, на які були здійснені затрати) та неефективні (затрати невиробничого характеру, за результатами здійснення яких доходів не очікується);
• за обґрунтованістю проведення – затрати в межах планових калькуляцій і кошторису в цілому та відхилення;
• за ступенем контрольованості – контрольовані затрати (ті, що піддаються контролю з боку як працівників установи, так і апарату управління) та неконтрольовані (такі, що не залежать від діяльності суб’єктів управління).

      Кожна  з наведених груп-затрат  потребує адресної (того чи іншого  окремого виду послуг) конкретизації  до рівня, необхідного для виконання  відповідного завдання загального  процесу управління.

      Формувати склад кожної групи затрат має головний бухгалтер. При цьому для забезпечення науково та практично обґрунтованого результату головний бухгалтер повинен:

• проаналізувати схему надання послуг, виконання робіт, виготовлення продукції на предмет оптимальної її реалізації в межах фінансового плану установи;
• вирізнити в зазначеній схемі як етапи процеси планування, регулювання, визначення собівартості, контролю тощо;
• визначити відправні моменти щодо виникнення зобов’язань з обох боків і їх погашення.

      Розробка докладної характеристики кожної з груп затрат потребує не лише вагомих практичних надбань, а й наукового підходу, який полягає в опрацюванні та аналізі спеціалізованої літератури.