Класификация издержек

Облік загальновиробничих витрат

№ оп	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано знос основних засобів  і нематеріальних активів загальновиробничого  призначення	91 „Загальновиробничі витрати”	13 „Знос необоротних активів”
2	Списано виробничі запаси на витрати  з обслуговування виробництва	91 „Загальновиробничі витрати”	20 „Виробничі запаси”
3	Акцептовано рахунки сторонніх  організацій за послуги з обслуговування цехів основного та допоміжного  виробництв (енергія, вода, газ, зв’язок)	91 „Загальновиробничі витрати”	63 „Розрахунки з постачальниками  та підрядниками, 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”
4	Нараховано заробітну плату  персоналу цеха та проведені відрахування на соціальні заходи згідно з чинним законодавством	91 „Загальновиробничі витрати”	66 „Розрахунки з оплати праці”, 65 „Розрахунки за страхування”
5	Списано суми змінних витрат за елементами на загальновиробничі витрати	91 „Загальновиробничі витрати”	80 „Матеріальні витрати”, 81 „Витрати на оплату праці”
6	Списано суму змінних і постійних  розподілених загальновиробничих витрат	23 „Виробництво”	91 „Загальновиробничі витрати”
7	Списано суму нерозподілених загальновиробничих витрат	90 „Собівартість реалізації”	91 „Загальновиробничі витрати”

Облік інших витрат виробництва

До складу інших виробничих витрат належать такі, що пов’язані з випробуванням  продукції на її якість. Такі витрати, як правило, є прямими, та на підставі первинних документів їх відносять у дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту відповідних рахунків (20, 65, 66 і т. д.) і включають до собівартості конкретних видів продукції.

   У собівартість продукції відносяться прямим способом і втрати від виробничого браку. Такі втрати оформляються на активному рахунку 24 «Брак у виробництві». Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

   За дебетом рахунку 24 "Брак у виробництві" відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за рахунком 24 "Брак у виробництві" ведеться за видами виробництва.

   Втрати від виробничого браку списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».

 

 

4. Зведений обік витрат  і визначення собівартості готової продукції

 

   Зведений облік ведеться з метою визначення всіх витрат виробництва щодо кожного об’єкта обліку (виду продукції, однорідної групи продукції, виробничого замовлення тощо) та встановлення собівартості з об’єкта калькуляції і калькуляційної одиниці.

Зведений облік  може вестися одним з методів: нормативним, попередільним, позамовним.

1.Сутність нормативного методу полягає в тому, що фактичні витрати в поточному обліку підрозділяються на витрати в межах виробничих норм та відхилення від норм (економія, перевитрати). Окремо відображається вплив змін норм. Алгебраїчний підсумок цих складових показує суму фактичних витрат. Застосування цього методу (або його елементів) дає змогу оперативного контролю за формуванням собівартості продукції.

Нормативний метод може застосовуватися в будь-якій галузі та на будь-якому підприємстві, де є витрати виробництва.

2.Попередільний метод застосовується на підприємствах, де виробничий процес організується за переділами, стадіями, фазами і на цих переділах виробляються напівфабрикати, які потім використовуються для виготовлення продукції на цьому самому підприємстві або реалізуються на сторону.

У зведеному обліку всі  витрати — прямі та загальновиробничі  — групуються з дебету рахунка 23 «Виробництво».

Для визначення собівартості готової продукції необхідно витрати за місяць скоригувати на собівартість незавершеного виробництва, якщо воно є на підприємстві.

До незавершеного виробництва належить продукція, яка не пройшла всі технологічні операції на підприємстві, не прийнята відділом контролю якості та не передана на зберігання.

Обсяг незавершеного  виробництва на кінець місяця визначається за допомогою інвентаризації або розрахунку.

Методика оцінки незавершеного виробництва обирається підприємством. Це може бути фактична виробнича собівартість, нормативна (планова) собівартість.

За наявності незавершеного  виробництва собівартість готової  продукції визначається за формулою:

НВп + Вм – Б – Нок = Св,

де НВп — собівартість незавершеного виробництва на початок місяця;

Вм — витрати за місяць;

Б — собівартість невиправного браку;

НВк — собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця;

Св — собівартість готової продукції.

Якщо на підприємстві відсутнє незавершене виробництво, то всі витрати за місяць становитимуть собівартість готової продукції (випущеної).

Якщо на підприємстві в процесі виробництва крім основної продукції одержують і побічну, то вона оцінюється за справедливою вартістю (собівартістю, вартістю можливого використання, вартістю реалізації), і на цю суму зменшується собівартість основної продукції.