Класификация издержек

ЗМІСТ

 

 

1. Визначення, визнання та класифікація витрат виробництва
2. Облік прямих виробничих витрат
3. Облік загальновиробничих витрат
4. Зведений облік витрат і визначення собівартості готової продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення, визнання та класифікація витрат виробництва

 

   Випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) потребує здійснення певних витрат, тобто витрат виробництва. Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками). Витрати визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснюються. Витрати, які неможливо прямо пов’язувати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат періоду, в якому вони були здійснені. Це загальні положення, які стосуються витрат усієї діяльності підприємства.

   У Плані рахунків для обліку витрат залучено 2 класи розрахунків: Клас 8 «Витрати за елементами» - для обліку витрат за елементами і Клас 9 «Витрати діяльності» - для обліку витрат за видами діяльності. Всі рахунки данного класу активні, по дебету вібражається збільшення витрат підприємства, а в кінці місяця зібрані суми витрат списуються з рахунків Класу 9 на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунки Класу 9 в кінці місяця закриваються і в Балансі не відображаються. Витрати операційної діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов’язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є: П(с)БО 16 "Витрати"; П(с)БО 9 "Запаси"; Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Рис. 1.1.

Структура собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг)

 

 

   Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) — основна складова собівартості реалізованої продукції, яка формується протягом звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».

   За кредитом рахунку 23 відображається списання фактичної собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, вартість виявленого браку в дебет рахунків 26 "Готова продукція" (при виготовленні продукції), 90 "Собівартість реалізації" (при виконанні робіт, наданні послуг), 24 "Брак у виробництві" (при виявленні браку). Сальдо на рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця може бути тільки дебетовим і показує вартість незавершеного виробництва.

   Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Рис. 1.2.

Структура виробничої собівартості

 

1. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.
2. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
3. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

На підприємстві можуть організовуватися різні види виробництва, функції яких пов'язані не лише з виготовленням продукції. Залежно від функцій, які виконує виробництво, воно поділяється на основне, допоміжне та обслуговуюче (Рис.1.3).

Крім витрат, пов'язаних з випуском продукції, виконанням робіт і наданням робіт наданням послуг на рахунку 23 "Виробництво" відображаються витрати допоміжних виробництв.

Витрати обслуговуючих  виробництв збираються на рахунку 949 "Інші витрати    операційної діяльності" та до собівартості продукції не включаються.

Рис. 1.3.

Види виробництв та рахунки, призначені для їх обліку

 

 

 

 

 

 

 

Витрати виробництва - це виражені в грошовій оцінці поточні трудові, матеріальні, фінансові витрати та інші види ресурсів, використані для виробництва продукції.

Витрати виробництва класифікують за різними ознаками (Таблиця 1.1.)

Таблиця 1.1.

КЛАСИФІКАЦІЯ  ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

№	Ознаки	Витрати
1	За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2	За видами продукції (робіт, послуг)	Витрати на виробництво, типового представника виробів, групу однорідних виробів, виробниче замовлення (одноразове), напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3	За однорідним складом витрат	Одноелементні, комплексні
4	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
5	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
6	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні, постійні
7	За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
8	За доцільністю витрат	Продуктивні, непродуктивні (доцільні, недоцільні)
9	За відношенням до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

 

Залежно від  характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на:

1) основні – до них належать належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо).

2) допоміжні (підсобні) виробництва - призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо).

   Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих об’єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних виробів, окремих замовлень).

Одноелементні витрати  складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів. Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4) амортизація;

5) інші витрати.

   У П (С) БО 16 «Витрати» наведено склад кожного елемента витрат , а групування за елементами показує, що витрачено.

1. До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів. Не включається до елементу "Матеріальні затрати" вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

2. До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

3. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

4. До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

5. До складу елемента "Інші витрати" включаються такі витрати, які не були перераховані вище, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

   Для визначення собівартості конкретного об’єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції. Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

Номенклатура  статей калькуляції може бути така:

Сировина та основні  матеріали.

Комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати.

Паливо й енергія  на технологічні цілі.

Зворотні відходи (вираховуються).

Основна заробітна плата  робітників.

Додаткова заробітна  плата.

Відрахування на соціальне  страхування.

Витрати на утримання  та експлуатацію устаткування.

Загальновиробничі витрати.

Втрати від браку.

Виробнича собівартість.

   Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат за способами перенесення вартості на продукцію на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат, наприклад вид продукції (сировина, основні матеріали, напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

3а ступенем  впливу обсягу виробництва на  рівень витрат останні поділяються  на:

1)змінні - витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням (витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати).

2)постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

Витрати на виробництво  поділяються за календарними періодами  на поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць, та одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Підприємство  самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

 

2. Облік прямих виробничих витрат

 

Згідно П (С) БО 16 «Витрати»  прямі витрати, які включаються  до собівартості продукції, у цілому обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». Це витрати:

1) прямі матеріальні;

2) прямі на оплату  праці;

3) інші прямі витрати.