Фінансова звітність підприємства та її зміст

Основними елементами звіту про прибутки та збитки є  доходи, витрати, прибутки, збитки.

Дохід – це збільшення економічних вигод у вигляді  збільшення активів або зменшення  зобов’язань, що призводить до зростання  власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки на момент, коли відбулося зростання  майбутніх економічних вигод, пов’язаних зі збільшенням активу або зі зменшенням зобов’язань, і його можна достовірно визначити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу (наприклад, збільшення дебіторської заборгованості в результаті продажу продукції) або зменшення зобов’язання (надання послуг у рахунок погашення позики).

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати включають  в себе собівартість реалізованої продукції, заробітну плату, комунальні платежі, амортизацію тощо. До витрат належать збитки від інших операцій (продажу основних засобів) і стихійного лиха, нереалізований збиток, наприклад, збиток від курсових різниць.    

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за принципом відповідності. Згідно з цим принципом витрати включаються  до цього звіту в періоді, коли був визнаний дохід, для одержання  якого було здійснено ці витрати.

МСБО 1 визнає мінімальний  перелік статей, які мають бути відображені у звіті про прибутки та збитки: дохід; результати (прибуток або збиток) операційної діяльності; фінансові витрати; частка прибутку / збитку асоційованих компаній або спільних підприємств, яка обліковується методом участі в капіталі; витрати на податок з прибутку; прибутки або збитки від звичайної діяльності; надзвичайні статті; частка меншості; чистий прибуток або збиток. Це не вичерпний перелік рядків звіту про прибутки та збитки.

Згідно з  МСБО 1, підприємство повинно подати у звіті про прибутки та збитки або в примітках до нього аналіз операційних витрат. Цей аналіз залежно від класифікації операційних витрат може бути поданий двома способами: за функціями витрат або за характером (елементами) витрат.

Перший спосіб передбачає групування операційних витрат за функціями (виробництво, збут, управління). Унаслідок цього лише виробничі витрати включаються у собівартість реалізованої продукції, яка подається окремою статтею, а решту витрат відносять до складу витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат.

При другому  способі операційні витрати групуються за однорідними економічними елементами (матеріали, оплата праці тощо), а не за функціями (виробництво, збут, управління). Тому у звіті відсутня стаття «Собівартість реалізованої продукції». Проте повна собівартість може бути визначена за допомогою зміни запасів готової продукції та незавершеного виробництва.

Звіт про  прибутки та збитки може мати одноступеневий та багатоступеневий формати.

Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів: 1 – перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період; 2 – перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат показує фінансовий результат (прибуток або збиток).

Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, яка  показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий дохід (прибуток), прибуток від основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Зазначимо, що в країнах-членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств. У таких країнах, як США, Англія, Канада, форма звіту є вільною щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування.

4. ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ, ЙОГО ЗМІСТ  МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ.

Порядок складання  та подання звіту про рух грошових коштів визначається МСБО 7 «Звіт про  рух грошових коштів», який був виданий  у 1992 році, а набрав чинності з 1 січня 1994 року.

Усі підприємства незалежно від розміру та виду діяльності, які складають фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів обліку, подають звіт про рух грошових коштів.

Відповідно  до МСБО 7 звіт про рух грошових коштів має відображати рух грошових коштів протягом відповідного періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.

Отже, звіт про  рух грошових коштів включає в  себе чотири складові:

• Рух грошових коштів унаслідок операційної діяльності;
• Рух грошових коштів унаслідок інвестиційної діяльності;
• Рух грошових коштів унаслідок фінансової діяльності;
• Сальдо грошових коштів та їх зміна протягом звітного періоду.

Класифікація  потоків руху грошових коштів за видами діяльності надає інформацію, яка  дозволяє користувачам оцінювати вплив  цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства, а також суму його грошових коштів та їх еквівалентів. Таку інформацію можна використовувати для оцінки взаємозв’язку наведених вище видів діяльності.

Показник руху грошових коштів використовується, з  одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства, з іншого – як індикатор прибутковості. Значення показника грошових потоків може достовірно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Визначаючи рух грошових потоків, слід також ураховувати галузеві особливості діяльності підприємства.

Однак класифікація потоків руху грошових коштів, наведена в міжнародних стандартах, є неповною. Найбільш розгорнуту класифікацію пропонують стандарти фінансової звітності  Великобританії. Так, стандарт фінансової звітності 1, прийнятий у 1991 р., виділяє п’ять джерел і напрямків потоків руху грошових коштів:

• операційна (поточна) діяльність;
• доходи від інвестицій та обслуговування боргу;
• оподаткування;
• інвестиційна діяльність;
• фінансова діяльність.

Виділення потоків  руху грошових коштів по доходах від  інвестицій та обслуговування боргу, а  також по оподаткуванню забезпечує яснішу картину діяльності підприємства, ніж класифікація цих статей відповідно до міжнародних стандартів.

При складанні  звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності МСБО 7 передбачає використовувати два  методи – прямий і непрямий.

За прямим методом  розкриваються основні види валових грошових надходжень і валових грошових видатків. Інформація про рух грошових коштів може бути одержана безпосередньо з облікових регістрів або послідовним коригуванням доходів і витрат, наведених у звіті про прибутки та збитки. В останньому випадку статті нарахованих доходів і витрат трансформуються у грошові доходи та витрати на основі аналізу змін у баланс протягом звітного періоду, які стосуються запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також інших не грошових статей. Зі складу трансформованих доходів і витрат слід виключити ті, які пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Слід звернути увагу, що вирахування суми амортизації  із собівартості реалізованої продукції  є необхідним лише для підприємств, зайнятих виробництвом продукції, наданням послуг.

За непрямим методом чистий прибуток (збиток) коригується до величини чистої зміни грошових коштів, за винятком впливу негрошових операцій та операцій, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Згідно з  непрямим методом чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистого прибутку або збитку відповідно до впливу таких факторів: зміни протягом звітного періоду в запасах, в дебіторській і кредиторській заборгованості від операційної діяльності; негрошові статті – амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості; усі інші статті, для яких вплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності.

Поряд з основними формами фінансової звітності передбачаються додатки до звітності, щоб надати користувачам більш детальну аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової та господарської політики підприємства. Зміст додатків до звітності визначається переважно національним законодавством і національними стандартами обліку.

5. ЗВІТ ПРО ЗМІНИ У ВЛАСНОМУ КАПІТАЛІ.

Звіт про  зміни у власному капіталі, згідно з МСБО 1, є обов’язковим фінансовим звітом. Це зумовлено підвищенням потреби користувачів в інформації про всеохоплюючий прибуток.

Всеохоплюючий прибуток відображає всі зміни у  власному капіталі внаслідок операцій та інших подій у звітному періоді, за винятком інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними. Оскільки чистий прибуток, наведений у звіті про прибутки та збитки, не відображає частини змін у власному капіталі (дооцінка активів, результат змін в обліковій політиці тощо), підприємство має вказувати в окремому фінансовому звіті такі дані:

• чистий прибуток (збиток) за певний період;
• кожну статтю доходу (прибутку) та витрат (збитку), відображених безпосередньо у складі власного капіталу, та загальну суму цих статей;
• сукупний вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок.

У цьому звіті  або у примітках до нього слід також вказати:

• зміни в капіталі внаслідок операцій з власниками (внески власників, дивіденди тощо);
• сальдо нерозподіленого прибутку на початок певного періоду, дату балансу та зміни за період;
• узгодження балансової вартості кожного класу власного капіталу на початок і кінець періоду з розкриттям кожної зміни окремо.

 Отже, МСБО 1 передбачає два варіанти подання інформації про зміни у власному капіталі.

Згідно з  першим варіантом усі без винятку  зміни у власному капіталі узагальнюються в одному звіті – звіті про зміни у власному капіталі. Це фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджуються сальдо кожної статті власного капіталу на початок і на кінець періоду. Кожну зміну (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу вказують у звіті про зміни у власному капіталі окремим рядком. Такий звіт повно пояснює причини всіх змін у статтях власного капіталу.

6. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ.

Оцінка фінансової діяльності компаній здійснюється за результатами аналізу фінансових звітів. За допомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми. Аналіз фінансового стану підприємства має певні цілі, основними з яких є такі: визначення поточного фінансового стану; визначення змін у фінансовому стані в структурно-часовому аспекті; визначення факторів, які спричинили ці зміни; прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.

Фінансова звітність (в основному бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки) аналізується за такими напрямками: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; аналіз на основі розрахунку відносних показників.

Горизонтальний  аналіз полягає в порівнянні окремих  показників (статей) балансу підприємства і звіту про прибутки та збитки за два суміжних звітних періоди, а також у динаміці за декілька років.

Горизонтальний  аналіз дає можливість виявити тенденції розвитку підприємства та можливі результати фінансової діяльності.

Вертикальний  аналіз – це структурний аналіз балансу, звіту про прибутки та збитки або будь-яких інших форм фінансової звітності. Він забезпечує вивчення структури активів підприємства, тобто частки оборотних коштів, фінансових вкладень, основних засобів і нематеріальних активів у загальній сумі активів.

Одним із важливих показників ефективності діяльності підприємства за певний період є економічна структура  виручки, яка надходить від покупців. Структура виручки вивчається в  межах вертикального аналізу, який проводиться за даними звіту про прибутки та збитки шляхом розрахунку питомої ваги кожного економічно місткого компонента в загальній вартості продажів.

Результати  вертикального аналізу виручки  за її економічними елементами дозволяють зробити висновки про напрям і  рівень впливу на величину накопиченого (капіталізованого) прибутку таких важливих показників, як прямі та непрямі витрати, амортизація, податки.