Фінансова звітність підприємства та її зміст

 

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Харківський національний аграрний університет імені В.В.Докучаєва

Кафедра бухгалтерського  обліку і аудиту

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Облік у зарубіжних країнах» на тему

«Фінансова  звітність підприємства та її зміст»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Харків – 2013 рік

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ.

1. Фінансова звітність підприємства та її зміст.
1. Склад, призначення та загальна методика складання

фінансової  звітності.

2. Бухгалтерський баланс: будова, зміст, оцінка статей.
3. Звіт про прибутки та збитки, його характеристика.
4. Звіт про рух грошових коштів, його зміст і методика

складання.

5. Звіт про зміни у власному капіталі.
6. Аналіз фінансової звітності.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах інтернаціоналізації економіки, важливим призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності та конкурентоспроможності, а також привабливості для інвесторів, фінансова звітність є основним засобом комунікації, важливим елементом інформаційного забезпечення прийняття виважених економічних рішень. З огляду на це, не випадково концепція складання та оприлюднення звітності лежить в основі системи національних стандартів бухгалтерського обліку в більшості економічно розвинутих країн світу. Обумовлено це тим, що будь-яке підприємство тією чи іншою мірою потребує додаткових джерелах формування фінансових ресурсів для фінансування своєї діяльності.

Поповнення  фінансових ресурсів на ринку капіталів  можливе шляхом залучення потенційних  інвесторів і кредиторів, у тому числі зарубіжних, за умови надання їм об'єктивної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, основним джерелом якої є фінансова звітність. При цьому наскільки привабливими будуть оприлюднені у звітності показники, що характеризують поточний і перспективний фінансово-майновий стан ділового партнера та фінансові результати його діяльності, настільки високою буде вірогідність отримання додаткових джерел фінансування.

Необхідність  переусвідомлення критеріїв формування облікової та звітної інформації з метою підвищення ефективності роботи підприємств обумовила вивчення досвіду організації бухгалтерського обліку та звітності в зарубіжних країнах.

Проблемам вивчення організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності в зарубіжних країнах присвячені наукові праці С.Ф. Голова, Ф.Ф. Бутинця, В.І. Коршунова, О.М. Губачової, Б. Нідлза, Х. Андерсена, Д. Колдуелла та інших дослідників.

 

 

 

1. СКЛАД, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ.

Фінансова звітність  – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, які відображають фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний період, а також невід’ємний елемент усієї системи бухгалтерського обліку. Фінансова, або бухгалтерська, звітність є кінцевим етапом облікового циклу, що зумовлює органічну єдність показників, які формуються в цій звітності.

Фінансова звітність  – це вихідний продукт системи  обліку, призначений для зацікавлених осіб, а саме для дійсних та потенційних  інвесторів, кредиторів та інших користувачів корисною інформацією для прийняття ними обґрунтованих рішень, таких як працівники та клієнти підприємства, урядові органи та суспільство в цілому.

Фінансова звітність, складена згідно з МСБО, надає загальну інформацію, але для прийняття управлінських рішень цього недостатньо. Тому окремі групи користувачів можуть встановлювати інші або додаткові вимоги до інформації.

До складу фінансової звітності підприємств у країнах  з розвинутою ринковою економікою включаються: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни у власному капіталі, податки. Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту.

На заході фінансові  звіти публікуються в яскраво  оформлених буклетах, в яких окрім  форм бухгалтерських звітів міститься багато іншої інформації, наприклад, звернення президента компанії до акціонерів, аналіз розвитку фірми за попередні періоди та прогноз на майбутнє, відомості про міжнародні зв’язки, схеми, графіки, фотографії тощо. Така інформація використовується за розсудом компанії.

У більшості  країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які  розробляються та затверджуються в національному масштабі (наприклад, в країнах-учасницях ЄС). А в деяких країнах компанії самостійно обирають форму подання звітів згідно національних вимог відносно їх змісту та принципів формування (наприклад, США, Великобританія, Канада та інші).

Для малих підприємств  у багатьох країнах світу передбачено  складання та подання спрощених  фінансових звітів, які складаються за формами з більш узагальненими статтями балансу або позиціями доходів і витрат звіту про прибутки та збитки. Такі підприємства визначаються законодавчо.

Зовнішнім користувачам фінансова звітність в основному  складається і подається щорічно після закінчення календарного року. Для внутрішніх потреб можливим є складання щомісячно або поквартально.

Для досягнення високого рівня достовірності фінансової звітності слід додержуватися відповідних  вимог. Насамперед інформація фінансової звітності має ґрунтуватися на даних синтетичного та аналітичного обліку. Перед складанням звітності мають бути відображені в обліку всі господарські операції на підприємстві за звітний період. Періодичне проведення інвентаризації є обов’язковою та важливою вимогою достовірності інформації для фінансової звітності.

На основі порівнянності  показників даного звітного періоду  з аналогічними показниками минулих  періодів, що також є обов’язковою вимогою, можна зробити правильні висновки про зміни у фінансовому стані та про тенденції розвитку підприємства.

Фінансова звітність  за рік оприлюднюється тільки за наявності  аудиторського висновку.

1.2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС: БУДОВА, ЗМІСТ, ОЦІНКА СТАТЕЙ.

Бухгалтерський  баланс призначений для відображення фінансового стану підприємства на певну дату: на дату його створення, на початок і кінець звітного періоду, на дату складання проміжних фінансових звітів, у випадках санації, банкрутства, ліквідації, реорганізації тощо.

Основними елементами балансу є активи, зобов’язання та капітал власників.

Баланс підприємства можна відобразити такою формулою:

Активи = Зобов’язання + Власний капітал.

Актив – це ресурс, який контролюється підприємством  у результаті минулих подій та має забезпечити збільшення економічних  вигод у майбутньому. Активи використовуються у виробництві продукції та послуг, які будуть реалізовані підприємством, або для обміну на інші активи, а також для погашення зобов’язань підприємства.

Зобов’язання  – це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, яка виникла внаслідок здійснення у минулому господарських операцій або інших подій і погашення якої в майбутньому зменшать ресурси підприємства. Зобов’язання має юридичну силу або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію. У зарубіжній практиці зобов’язання ще називають пасивами підприємства.

Власний капітал  – це частина активів підприємства, яка залишається після вирахування  його зобов’язань. Він показує частку власника в активі підприємства: для  індивідуального власника це його капітал, для товариств – це капітал партнерів, для корпорації – акціонерний капітал.

Власний капітал  визнається в балансі одночасно  з визначенням активів або  зобов’язань, які призводять до його зміни. У зв’язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою  відповідних активів і зобов’язань.

Бухгалтерський  баланс складається з двох частин: активу та пасиву. В активі відображаються активи (основні засоби, матеріали, готова продукція, грошові кошти  тощо) підприємства, в пасиві – джерела їх формування (власні та позичені).

Однією з  відмінностей будови бухгалтерського  балансу в різних країнах є  форма розміщення активу та пасиву – вертикальна або горизонтальна. За вертикальною формою послідовно від  верху до низу розміщуються актив  та пасив балансу, за горизонтальною формою активи підприємства розміщуються ліворуч, а зобов’язання та власний капітал – праворуч.

Актив і пасив  балансу поділяються на статті балансу, які в свою чергу групуються в  розділи за однорідністю господарських  засобів або джерел їх формування.

У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. У більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються та розміщуються від верху до низу в міру збільшення ліквідності господарських засобів (активів).

До основних розділів балансу відносяться оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов’язання, довгострокові зобов’язання, власний капітал.

Оборотні активи – це господарські засоби, призначені для споживання, реалізації або використання в процесі господарської діяльності впродовж одного року або одного операційного циклу. До оборотних активів належать грошові кошти в касі та на рахунках у банку, короткострокові фінансові інвестиції (до одного року), витрати майбутніх періодів, складські запаси (матеріали, товари, готова продукція, незавершене виробництво).

До необоротних (довгострокових) активів належать засоби, придбані або створені підприємством  для довгострокового використання (більше одного року) і не призначені для реалізації або споживання впродовж одного операційного циклу. Це нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції (на строк більше одного року) тощо.

Короткострокові зобов’язання – це зобов’язання, борги  підприємства, які мають бути погашені впродовж одного року. Вони називаються  поточними зобов’язаннями або поточними пасивами підприємства. До них належать короткострокові кредити банків, позики, заборгованість по рахунках постачальників, так звані нараховані витрати – нарахована заборгованість персоналові підприємства, органам страхування, заборгованість бюджету, інша короткострокова кредиторська заборгованість.

Довгострокові зобов’язання – це зобов’язання (борги  підприємства), строк виплати яких перевищує один рік. До них належать довгострокові кредити банків та інших кредитних установ, довгострокові позики 9облігації) тощо.

Щодо власного капіталу, то для акціонерних компаній це статутний капітал по привілейованих і звичайних акціях, додатковий оплачений  капітал (понад номінальну вартість акцій), нерозподілений прибуток, інші фонди та резерви.

Для розкриття реального фінансового стану підприємства велике значення має оцінка статей балансу. Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості, оцінка активів, які надходять на підприємство, здійснюється за фактичними витратами на їх придбання або на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовуються і відбувається зміна їх вартості. Певний вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. А тому відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку активи підприємства необхідно оцінювати та подавати в балансі за принципом чистого (нетто) стану. Так, основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їх початковою або переоціненою вартістю, сумою зносу та залишковою вартістю. Але у валюті балансу зараховується тільки залишкова вартість основних засобів. Аналогічно відображаються в балансі і нематеріальні активи.

Виробничі запаси відображаються в бухгалтерському  балансі за меншою з двох оцінок: за початковою (фактичною) вартістю або  за ринковою ціною на дату складання балансу. Аналогічно оцінюються швидкореалізовані цінні папери, інвестиції в акції, якщо частка їх у капіталі іншої компанії не значна.

Дебіторська заборгованість оцінюється за поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною із сторін. У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість відображається: за фактичною сумою, за резервом сумнівних боргів і за реальною сумою, наявною до одержання. Реальна сума зараховується у валюті балансу.

При складанні балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов’язань) у національну валюту за курсом на дату складання  балансу. При цьому визначаються курсові різниці, які обліковуються та відображаються окремо.

3. ЗВІТ ПРО ПРИБУТКИ ТА ЗБИТКИ, ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА.

Звіт про  прибутки та збитки – це звіт про  доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства. У різних країнах цей звіт називається  по-різному: звіт про прибуток, розрахунок прибутків та збитків, звіт  про операції. Проте незалежно від назви звіт про прибутки та збитки надає користувачам, насамперед інвесторам і кредиторам, важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності підприємства, а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів.