Финансовій контроль

ЗМІСТ:

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ, ЙОГО ПРИНЦИПИ, ВИДИ, ФОРМИ, МЕТОДИ………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЕКТИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………………..23  
2.1 Об’єкти та суб’єкти державного фінансового контролю……………..……...........23

2.2Важелі фінансового контролю………………………………………………………27

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ  ДИСЦИПЛІНИ В УКРАЇНІ…………………………………………………………….29 
3.1 Проблеми становлення державного фінансового контролю……………………..29 
3.2 Роль фінансового контролю у фінансовій дисципліні України………………….32

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Виходячи з реальної дійсності, питання фінансового контролю є актуальним у наш час. Адже реформування народного господарства неможливе без фінансової дисципліни, що може бути забезпечена саме фінансовим контролем.

Недооцінка ролі фінансового контролю призводить до значних  порушень і зловживань у сфері фінансових відносин у державі, що і спостерігається в останні роки. Україну у світовому співтоваристві сприймають як країну, яка має високий рівень корупції. Цей фактор є одним із наслідків недосконалості контролю з боку держави, в тому числі і фінансового контролю.

Отже, актуальність теми фінансового  контролю полягає у сучасній необхідності створення досконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни під час проведення реформування народного господарства, що може стати запорукою ефективності намічених реформ у державі.

Взагалі ступінь вивчення теми фінансового  контролю в Україні ще не досить високий, деякі питання висвітлені неповно і мають неоднозначне трактування.  
           Аналізуючи тему фінансового контролю, розглянемо деякі проблеми, що її стосуються, а саме: методологічна проблема - недостатня з’ясованість природи зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю; відсутність функцій незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України; відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності; відсутність зовнішнього, незалежного державного контролю за фінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування; втрата державою контролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору і фінансів комунальних підприємств, або підприємств, що мають частку державного майна; відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів; низька заробітна плата, оплата відряджень та умови праці, що спричиняють недостатньо високий рівень кваліфікації працівників органів контролю. Основними проблемами є: відсутність незалежного контролю за різними сферами використання фінансових ресурсів у державі, а також дублювання органами управління контрольних функцій. Виконуючи курсову роботу, проаналізовуємо вищесказані проблемні питання, та вкажемо способи їх вирішення.

Отже, спробуємо охарактеризувати цю тему більш детально та зробимо  відповідні висновки.

 

 

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ, ЙОГО ПРИНЦИПИ, ВИДИ, ФОРМИ, МЕТОДИ

Фінансовий контроль як одна із функцій  управління фінансами являє собою  особливу діяльність щодо перевірки  формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу  та споживання валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

З визначенням сутності фінансового  контролю випливає, що його об’єктом є  процеси формування і використання фондів фінансових ресурсів. Суб’єкт контролю це носій контрольних функцій щодо об’єкта контролю. Він як правило визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб’єктів фінансової діяльності.  Тобто іншими словами фінансовий контроль це перевірка спеціально уповноваженими органами дотримання учасниками фінансових, грошових, кредитних, валютних операцій умов законодавства, норм та правил, які встановлено законодавством  та власниками. Все це прийнято вважати як систему фінансового контролю.

            Залежно від успішного функціонування усіх ланок системи фінансового контролю, можна побачити рівень здійснення його у державі, якщо рівень фінансового контролю відповідає усім параметрам системи контролю, тоді контроль є правильним, але якщо при перевірці порушується ожин із принципів контролю, то результати фінансового контролю можуть буди не правильними. Але, якщо говорити про принципи, то тут треба зазначити, що за виконання цих самих принципів відповідають органи державної влади, котрі у своїй діяльності не мають права на допущення помилок.

           Отже, від успішного функціонування системи фінансового контролю залежить результат його здійснення.

Як система фінансовий контроль має види, форми, принципи і методи, які   представлені на Рис. 1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1. Види, форми, принципи і методи фінансового контролю

 

При формуванні системи фінансового  контролю виконуються деякі принципи, які вироблені світовою практикою, і без дотримання яких результативна  діяльність фінансового контролю неможлива. До таких принципів відносяться

• незалежність;
• превентність (носить попереджувальний характер);
• дієвість;
• регулярність;
• об’єктивність;
• законність;
• розмежування функцій та повноважень між різноманітними органами фінансового контролю;
• підзвітність органів фінансового контролю створюючим їх органам влади чи власникам;
• гласність;
• всеохоплюючий характер;

Незалежність фінансового контролю гарантується конституцією та відповідними законами. В межах їх компетенції  органам фінансового контролю повинні  бути підконтрольними усі органи влади, починаючи з парламенту, уряду та адміністрації президента. Незалежність забезпечується також тим, що контрольний орган комплектується на досить тривалий термін таким чином, що підконтрольні об’єкти  не можуть впливати на його склад, а ті хто доручили проведення перевірки  - на її можливі результати. Контрольний орган отримує із державного бюджету  необхідні та достатні для виконання покладених на нього задач, та самостійно використовує виділені йому кошти.

Превентність фінансового контролю виражається в тому, що він носить попереджувальний характер стосовно можливого майбутнього фінансового злочину або зловживання фінансовими ресурсами як підприємства так і держави в цілому. Законодавчо встановлених норм та правил не достатньо для запобігання фінансових злочинів, а отже виконавчу частину вищевказаного виконує фінансовий контроль, керуючись цими же законами.

Що стосується об’єктивності, то її принцип припускає, що фінансовий контроль  будується строго на фактичній та документальній основі, має справу зі звітними даними  про фінансову діяльність об’єкту контролю, які складені та затверджені  у встановленому порядку, оцінює їх всесторонньо та безпристрасно. Важливою умовою об’єктивності  виступає принцип двох підписів під документом про результати перевірки  - перевіряючої та перевіряємої сторони.

Законність, як принцип фінансового  контролю означає, що склад контролю визначається на основі конституції  країни, законодавчих та інших документів, на основі яких здійснюється правове  регулювання фінансових, грошових, валютних, кредитних  відносин, банківської діяльності. В свою чергу, повноваження контрольних органів також встановлюються законодавством.

Ці органи не можуть самостійно перевищувати чи обмежувати свої повноваження.

Оскільки функції фінансового контролю виконують зазвичай декілька органів, важливо, щоб вони в своїй діяльності не дублювали одне одного  та не загружали перевірками одні і тіж самі об’єкти. Для  цього органи  фінансового контролю координують свої дії  у встановленому порядку  чи по взаємній згоді.

Говорячи про підзвітність, потрібно мати на увазі, що державна влада, як правило, поділяється на законодавчу та виконавчу. Таким чином в кожній із гілок  влади можуть бути створені свої органи фінансового контролю, чим і визначається їхня підзвітність. Ті, хто обслуговує інтереси власників, звітують перед власниками.

Принцип гласності передбачає, що результати фінансового контролю, особливо в частині використання державних  коштів, повинні бути загальнодоступними, публікуватись у відкритому друці. У відношенні приватних коштів, які охороняються комерційною таємницею, застосовується публічне підтвердження законності  їх виникнення та використання, якщо таке підтвердження отримане перевіркою, а також яке публікується в засобах масової інформації.

Що стосується видів фінансового  контролю то на практиці та в теорії  розрізняють зовнішній та внутрішній контроль залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта контролю. Зовнішнім  називають контроль, який здійснюють спеціальні, вищестоящі  по відношенню до перевіряємого об’єкта чи незалежні від нього органи фінансового контролю. Під внутрішнім контролем розуміють контроль в межах однієї організації  чи галузі, відомства силами їх структурних підрозділів  та штатних співробітників.

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, і характеру контрольної діяльності  розрізняють такі види фінансового контролю:

• державний (загальнодержавний, муніципальний);
• відомчий (внутрішньо корпоративний);
• внутрішньогосподарський;
• громадський;
• аудиторський(незалежний).

Державний фінансовий контроль організовується в масштабі  та на рівні усієї держави та в кожному суб’єкті цієї держави. Для цього створюються органи  державного фінансового контролю чи окремі органи влади наділяються функціями фінансового контролю. Фінансовий контроль організують і органи місцевого самоврядування. Тобто основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб’єкта незалежно від його відомчої незалежності і підпорядкування.

Державний фінансовий контроль здійснюється для того, щоб забезпечити проведення в країні єдиної фінансової, кредитної  та грошової політики, захист фінансових інтересів держави та її громадян.

Він представляє собою контроль:

• за виникненням  та використанням усіх державних коштів, незалежно від того, в якій формі вони існують - бюджетній чи іншій;
• за діяльністю органів виконавчої влади, на які покладено практичне проведення фінансової, бюджетної, кредитної, грошової, податкової  та валютної політики;
• законності залучення  та використання засобів юридичних та фізичних осіб кредитними установами та іншими організаціями, котрим законодавчо таке право надано.

В цих цілях перевіряються своєчасність  та повнота  виникнення  державних  коштів, їх схоронність,  ефективність та цільове використання, фінансові результати використання  державного майна, правильність та ефективність використання кредитних ресурсів, які представлені державою  чи під гарантії держави.

Контроль також здійснюється за організацією грошового обігу  та ринку цінних паперів, проходженням державних коштів  в цій сфері, законністю надання від імені держави  фінансових пільг та переваг та їх використанням, обґрунтованістю та  правомірністю дій кредитних установ по залученню та використанню коштів юридичних та фізичних осіб. Сюди ж відносяться перевірка  виконання міжнародних фінансових зобов’язань  та стану державного внутрішнього та зовнішнього боргу, проведення фінансових експертиз проектів  законодавчих та інших нормативних правових актів, які впливають на формування та використання державних засобів, чи які передбачають видатки, що покриваються за рахунок таких засобів.

За результатами державного фінансового  контролю приймаються заходи щодо забезпечення повернення  незаконно використаних коштів та надходженню доходів від їх використання у відповідні бюджети.

Таким чином контролюються органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, підприємства, установи та організації, страхові компанії, банки  та інші кредитні організації та їх союзи, асоціації та інші об’єднання  незалежно від форм власності, органи військового управління  та військові формування, громадяни держави та іноземні громадяни, а також особи без громадянства.

На діяльність громадських об’єднань, недержавних фондів та інших недержавних некомерційних організацій дія державного фінансового контролю розповсюджується в частині, яка пов’язана з отриманням, перерахуванням чи  використанням державних коштів чи управлінням ними, а також в частині наданих їм законодавством  чи органами державної влади податкових, митних чи інших пільг  та переваг.

Як приклад  вищесказаного наведемо модель лінійного зв’язку між  органами державного фінансового контролю.(рис. 1.2) Тут можна бачити, що саме фінансовий контроль є складовою державного контролю і виділяється серед інших його видів. Але наряду з тим є одним з основних видів контролю і є частиною правового функціонування державного контролю, що базується на засадах Конституції країни. Він має свої види контролю, серед яких і державний фінансовий контроль, що являє собою складову виконавчої влади. Ця модель устрою фінансового контролю характерна для України. Вона може набувати різних структурних перетворень в залежності від того про яку господарську одиницю або державу  йде мова. Тобто законодавчо визначено у кожній країні якою саме має бути структура фінансового контролю і яким чином її складові одиниці повинні бути у зв’язку одне з одним.