Етапи розвитку аудиту

• оптимальні розміри  власних оборотних активів, які  забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

• наявність власних  джерел формування оборотних активів  в обсязі, достатньому для їх покриття;

• платоспроможність  підприємства.

Якщо підприємство досягає у  вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.

Прибутковість — це дохідність, окупність  вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Сума отриманого прибутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток хоч і є результатом  діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у практиці господарювання для якнайповнішої оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний показник — рентабельність.

Рентабельність — це відносний  показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових  процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

У практиці господарювання обчислюються показники рентабельності продукції, виробництва, продажу, виробничих фондів, вкладень (капіталу) у виробництво та ін.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств тощо.

Рентабельність вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою

де П — загальний  прибуток, грн; ПБ — підсумок балансу, грн.

Рентабельність вкладень відображає ефективність використання всіх вкладень підприємства у виробництво і  показує, скільки копійок прибутку припадає на кожну гривню фінансових вкладень.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого  прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів  господарювання і підприємцям орієнтуватися  у вирішенні економічних питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.

У кожного підприємства для забезпечення нормального процесу  виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво.

Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами  і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства,

його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних  активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу сприяють стабілізації фінансового стану підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних активів  на підприємствах розраховуються такі показники: оборотність (тривалість одного обороту) у днях; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт завантаження і коефіцієнт ефективності використання оборотних активів.

Прискорення оборотності  оборотних активів дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх у виробництві. Отже, що більше оборотів здійснюють оборотні активи, то менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва і ефективніше вони використовуються.

Розрахунок коефіцієнта  завантаження (відношення вартості середніх залишків оборотних активів до суми обороту — (виручки) і коефіцієнта ефективності використання оборотних активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків оборотних активів) дає можливість з'ясувати, скільки оборотних активів припадає на 1 грн реалізованої продукції, наданих послуг і який прибуток отримало підприємство на 1 грн середніх залишків оборотних активів. І що більше прибутку припадає на 1 грн середніх залишків оборотних активів, то ефективніше вони використовуються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Про аудиторську  діяльність: Закон України від  22.04.93 р. №3125 (із змінами та доповненнями).  
2. Національні нормативи аудиту: Затв. Аудиторською палатою України від 18.12.98 р. № 73.  
3. Бутинець Ф.Ф. Аудит. - Житомир: ПП "Рута", 2002.  
4. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. - Львів. Світ, 2002.  
5. Давидов Г.М. Аудит. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002.  
6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.  
7. Дорош Н.І. Внутрішній аудит: поняття і призначення // Удосконалення обліку та аудиту господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні: Тези доповідей міжнар. наук.- практ. конф. 16 - 18 жовт. 2000 р. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 190-191.