Економічна суть запасів

Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних .Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або іншим підрозділом.

Синтетичний облік придбаних запасів  на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують  за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства). Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають Їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

2.2 Облік витрат виробничих запасів у виробництві

 

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки, в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць).

  Потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу).

Наприкінці місяця лімітно-забірні  картки подаються до бухгалтерії  для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами.

Щомісяця цехи та інші виробничі  підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата.

Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

 

2.3 Облік переоцінки виробничих запасів

 

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» в бухгалтерському обліку і звітності  запаси відображаються за найменшою  з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи не мають  бути завищені, а зобов’язання або витрати занижені.

Чиста вартість реалізації - це сума, яку очікують одержати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто  чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов ’язаних  з процесом підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо реалізації.

Запаси відображаються за чистою реалізаційною  вартістю, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі  або Іншим чином втратили початково очікувану економічну вигоду.

Якщо первинна вартість запасів  перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати  звітного періоду. В практиці це досягається шляхом уцінки.

Положенням про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції  з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення  та зайвих товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300, встановлено, що уцінці підлягають товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом споживачів, а також товари і продукція, які частково втратили свою первинну якість (якщо вони не втратили товарний вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Уцінка товарно-матеріальних цінностей  проводиться за даними Інвентаризації. Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації.

Технічно-складні товари і продукція, які мають виробничі паспорти (верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уцінюються тільки за наявності паспорта. Вони мають бути справними і придатними до використання.

Дані про уцінені товари, продукцію, зайві товаро-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних товарів і продукції та зайвих товаро-матеріальних цінностей.Опис-акт складається на виробничих підприємствах і підприємствах оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі у кожному відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці в двох екземплярах і підписується усіма членами комісії, які проводили уцінку, а також матеріально відповідальними особами.

Матеріали на уцінку розглядаються  і затверджуються керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання.

Один екземпляр опису-акта передається до бухгалтерії, другий  залишається у матеріально відповідальної особи.

Усі уцінені товари перемаркіровуються і в підприємствах торгівлі негайно передаються для реалізації за накладною, у якій зазначаються роздрібні ціни до і після уцінок, а виробничі підприємства уцінену продукцію і товарно-матеріальні цінності передають для реалізації у першу чергу своїм фірмовим магазинам, а також приймають заходи щодо реалізації цих запасів іншим підприємствам.Результати уцінки відображаються у тому місяці, в якому було складено опис-акт уцінки.

2.4 Інвентаризація виробничих запасів

 

Інвентаризація виробничих запасів  здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.

Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис, який складається  в двох примірниках і підписується всіма членами комісії. (мал. 2.1).

Один примірник опису залишається  у матеріально відповідальної особи, а другий-передається до бухгалтерії. В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку.

Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження (залишки, недостача), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення.

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків і списання недостач матеріальних цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.

Залишки виробничих запасів зараховують  в доход операційної діяльності записом.

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Вартість недостачі виробничих запасів списується з кредита  рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний  субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Недостачі і втрати від псування цінностей з вини матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню  завданих збитків» К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі  виробничих запасів конкретні винуватці  не встановлені, то вартість такої недостачі  відображається на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані  нестачі і втрати від псування цінностей».

 

Мал.2.1. Інвентаризаційний ярлик

Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

- Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

- К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Розмір збитку по недостачі і  псуванню матеріальних цінностей, який підлягає відшкодуванню винними особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей

Згідно з Законом України  №218 збитки, нанесені підприємству (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов ’язані з придбанням, продажем, обміном, доставкою, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, а також валютні операції і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі цінностей, визначаються в таких розмірах:

- дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), дорогоцінних каменів, алмазних інструментів та алмазних порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення «Несеного збитку»;

- оброблених дорогоцінних каменів,  ювелірних та побутових: виробів,  виготовлених з використанням дорогоцінних металу і дорогоцінних каменів, - у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діяли на день виявлення нанесених збитків;

- доземної валюти, а також платіжних  документів та інших цінних  паперів в іноземній валюті - в  сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей  перерахованих у валюту України  за обмінним курсом МБУ на  день виявлення нанесених збитків.

 

2.5 Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів

 

Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси» і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами.

Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метоюбухгалтерського обліку запаси включають:малоцінні і швидкозношувані  предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року.

Тобто до малоцінних і швидкозношуваних належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно.

Тому такі предмети, незалежно від  вартості, визнаються малоцінними і  швидкозношуваними й обліковуються  як запаси.

 

Таблиця 2.2

Класифікація МШП

 

 

Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів.

Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням  їх вартісної оцінки для того, щоб  вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів - запасів.

Отже, основна проблема, пов’язана  з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі.

Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.

 

ВИСНОВОК

 

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки  неможливо без використання різноманітних  форм обліку та складання звітності. Це сприяє досягненню прибуткової діяльності, впровадженню у виробництво, розширенню асортиментів товарів і послуг.

Для нормальної життєдіяльності  підприємства виробничі запаси мають бути оптимальними. Наявність надлишкових запасів призводить до заморожування капіталу підприємства. Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно впливає на діяльність підприємства: зменшуються обсяги виробництва та реалізації продукції через дефіцит окремих видів запасів, відбувається недозавантаження виробничих потужностей.