Розробка інтегрованої системи захисту яблуні від парші, попелиць та однорічних дводольних бур’янів на площі 20 га

Відомо, що залученню на ділянку  трихограм, теленомус та інших корисних комах сприяють посіви кропу , коріандру  і деяких хрестоцвітих . Заслуговують згадки іхневмоніди ( справжні наїзники ) та їх найближчі родичі браконіди і хальциди , а також золотоочки і мухи - журчалки. Одним з широко відомих іхневмонід є теленомус . Самка теленомуса впроваджує свої яйця в кладки яєць кільчастого шовкопряда. Личинка золотогузки здатна знищити до 200 попелиць за добу. До біологічних методів боротьби з хворобами та шкідниками плодових рослин відносять використання мікроорганізмів. Шкідливі комахи можуть ушкоджуватись хворобами. Збудниками таких хвороб є різні мікроорганізми: бактерії, гриби, віруси. В даний час створені і використовуються в невеликих садах біологічні препарати бітоксибациллін і ліпидоцид. Ці препарати нешкідливі для людини і теплокровних тварин і можуть застосовуватися навіть за 5 днів до знімання плодів. Бітоксібаціллін застосовується проти листогризучих гусениць 1-3 віків . Досить 40-80 г препарату на 10 л води. Зазвичай обходяться однією обробкою, але при сильному заселенні шкідниками можна проводити дві. Лепідоцид також застосовують проти (1-1,5 кг / га ) листогризучих гусениць ( златогузки , п'ядуна , листовійки , шовкопряда ) . Для знищення яблуневої плодожерки проводять по дві обробки проти кожного з поколінь. Давно відомо про фітонцидні властивості деяких рослин, що містять отруйні або сильно ароматичні речовини, які відлякують шкідників. Рослини піжми, полину відлякують плодожерку . Враховуючи це, деякі садівники до початку літа плодожерки прив'язують до гілок дерев яблуні пучки свіжозібраних рослин. Для боротьби з мишами в виявлені нори закладають листя богульника болотного. Миші залишають нори. Таким же відлякуючим для  мишей засобом є рослини чорнокореня лікарського .[3]

Враховуючи інсектицидні властивості багатьох рослин садівники  все більш широко використовують у боротьбі з шкідниками настої і  відвари рослин. Зазвичай надземну частину рослин для цих цілей  збирають під час цвітіння. Восени проводять заготівлю коренів  і кореневищ. Сушать рослини в  добре провітрюваних , захищених  від прямих сонячних променів приміщеннях  на гратчастих підстилках або в невеликих  підвішених пучках.[9]

3. Біотехнологічний метод

У систему біотехнічного  методу включені способи і засоби боротьби з комахами- шкідниками , безпечні для людини і навколишнього середовища, зокрема спосіб вилову комах - шкідників  за допомогою біопасток . Дія біопасток  побудована на теорії поведінки комах, в основі якої лежать такі фактори, як харчування, розмноження, турбота  про потомство, міграції і т. п. Активізацію  того чи іншого типу поведінки , крім внутрішньої  готовності особини до дії, викликають сигнали з навколишнього середовища. Комахи реагують на зовнішні подразники, поєднуючи високу чутливість з вибірковістю . У них добре розвинений зір, нюх, дотик,смак , вони розрізняють предмети за забарвленням і яскравістю, реагують на вібрацію і звуки, чутливі до електричного і магнітного полів. Штучна сигналізація з метою спрямованого впливу на комах для встановлення контролю їх поведінки за допомогою біотехнічних засобів може бути оптичною (світлові і колірні подразники ), хімічною ( феромони , атрактанти , репеленти ), акустичною(звукові подразники ). Ведуться дослідження з інтегрованим технологіям захисту рослин із застосуванням біотехнічного методу.[2] В даний час розроблені різні колірні біопастки , в тому числі для використання в комбінації з інсектицидами . Біопастки застосовують для контролю за появою і чисельністю комах - шкідників у, а також як спосіб боротьби з тепличною белокрилкой , тріпсами , грибними комариками .

Всі відкрито живучі комахи мають зорові клітини з 2-3 фотопигментами , що дозволяє їм розрізняти велике число  відтінків кольору, а також бути чутливими до ультрафіолетового  випромінювання . Відомо, що для білокрилок, попелиць, деяких видів мух та інших  фітофагів приваблює жовто- зелене випромінювання з довжиною хвилі 500-590 нм , для трипсів переважно випромінювання в синій області спектру з  довжиною хвилі 350-560 нм. Дослідження  з розробки найбільш ефективних біопасток  включали вивчення поведінки комах , виявлення найбільш привабливих  для них колірних тонів і , відповідно, спектральних характеристик біопасток. Головними об'єктами досліджень були найбільш небезпечні комахи-шкідники захищеного грунту. Результативність біопастки залежить від правильного  підбору паперу, барвника і клею , до яких пред'являються спеціальні вимоги. Були випробувані різні види матеріалів вітчизняного і зарубіжного  виробництва. Для біопасток застосовували  папір високої білизни і щільності ( 250 г/м2) , гнучку , з водовідштовхувальними  властивостями і не вбираючу клей , стійку до впливу високих температур (до +50 ° С). Барвник забезпечував заданий колірний тон в певному діапазоні довжин хвиль у відбитому світлі. Клей не токсичний , без відразливого комах запаху, прозорий ( що не міняє колірної тон фарби), з тривалою прилипальною здатністю , не стікає з вертикальної поверхні. Біопастки розвішували в осередках поширення комах - шкідників і в зонах з меншою їх заселеністю . Обліки на біопастках проводили за допомогою ручного лічильника фірми ENM ltd . (Англія). Аналіз даних включав ранжування біопасток за  кольорометричними показниками і за кількістю відловлених шкідників. Встановлено залежність відловлених особин шкідників від спектральних характеристик кольору. В результаті досліджень відзначено дуже тонке розпізнавання комахами колірних відтінків , тому найбільш ефективні біопастки аналізували з позицій колориметрії , визначивши колірні відмінності , які настільки помітно впливають на кількість спійманих біопастками комах. Встановлено , що в теплицях зі слабкою освітленістю білокрила летіла до  прозорої біопастки , а на яскравому світлі більш привабливими для комах виявлялися непрозорі біопастки із крейдованого паперу .

З випробуваних видів клею і їх сумішей кращі властивості  показали два - «Ліпофікс» і « Поліфікс » , розроблені в Башкирії. Вони не висихали , зберігаючи прилипальну здатність  протягом 6 місяців, не стікали з  поверхні пасток, не змінювали колірної тон друкарської фарби.[8]

1.3.1. Біотехнологічні  методи захисту яблуні

Новий етап у розвитку пестицидної  індустрії пов’язаний з появою біотехнічних засобів з новим механізмом дії, зокрема препаратів на основі феромонів  і гормонів комах, інгібіторів синтезу  хітину. Сполукам цієї групи властива низька токсичність для теплокровних і досить висока селективність дії щодо корисної ентомофауни. На відміну від хлор-, фосфорганічних та піретроїдних препаратів, регулятори росту і розвитку комах дають змогу вибірково пригнічувати розвиток шкідливих видів та обмежити застосування інсектицидів широко спектру дії. Так, в умовах Передгірного Криму моновольтинні види листовійок мають розтягнутий період відродження гусениць, який починається у фенофазу розпускання плодових бруньок і триває до кінця цвітіння. Живлення гусениць, що відродились, триває близько місяця. Застосування будь-яких засобів захисту в період цвітіння дуже небезпечно для запилювачів. Таким чином, у період масового відкладання яєць метеликами полівольтинних видів та інтенсивного живлення гусениць моновольтинних видів наприкінці цвітіння яблуні (кінець травня — початок червня) проводилось обприскування препаратами групи регуляторів росту комах (РРК) — Інсегар, 25% з.п. та Номолт, 75% к.е. Технічна ефективність Інсегару, з.п. була на рівні 96,5%, тоді як при застосуванні Номолту, к.е. цей показник не перевищував 70,3%.  У період росту і розвитку плодів найбільшу загрозу для яблуні становлять гусениці літньої генерації полівольтинних видів листовійок. Чисельність гусениць в досліджуваних господарствах до проведення обприскування сягала від 4,4—6,0 шт./100 плодів. Включення в схему обприскування препарату Люфокс, 10,5% к.е. дозволило знизити чисельність гусениць до мінімуму. Технічна ефективність Люфоксу, к.е. сягала 98,9%, тоді як Інсегару, з.п. та Матчу, к.е. лише 82,3 і 91,4% відповідно. Ефективність Номолту, к.е. не перевищувала 60,2%.  Застосування інсектицидів у відповідні строки дало зниження чисельності гусениць листовійок та позитивно позначилося на врожайності плодів яблуні (табл. 1). Показники урожайності засвідчили, що найвищою — 14,0 т/га — вона була у варіанті з використанням Люфоксу, к.е., з нормою 1,0 л/га, а показник збереженого врожаю становив 6,0 т/га. Дещо менша (12,0 т/га) урожайність отримана у варіанті із застосуванням Матчу. Таким чином, збережений урожай становив 4,0 т/га. Найменша урожайність отримана у варіанті з використанням Номолту, к.е. — 9,0 т/га.[8]

4. Хімічний метод

Хімічний метод захисту рослин полягає у застосуванні пестицидів хімічного синтезу (хімічних засобів захисту рослин), які здатні викликати загибель різноманітних видів шкідливих організмів або порушувати їх розвиток. Пестициди кваліфікують за призначенням, способом проникнення та характером дії на шкідливі організми, за хімічною будовою і складом.

За призначенням пестициди  поділяють на такі основні групи: інсектициди — проти комах, акарициди  — кліщів, інсектоакарициди — одночасно  проти комах і кліщів, фунгіциди  — проти грибних хвороб, бактерициди  — проти бактеріальних хвороб, гербіциди — проти бур`янів, нематоциди — проти фітогельмінтів (шкідливих нематод), родентициди — проти шкідливих гризунів, арборициди — проти небажаної дерев`янистої та чагарникової рослинності.

До хімічних засобів захисту  рослин належать також регулятори росту (стимулювання або гальмування) рослин - ретарданти, препарати для знищення листя — дефоліанти, підсушування рослин — десиканти, препарати для відлякування — репеленти, приваблення — атрактанти, стерилізації комах — статеві стерилянти, які обмежують харчування комах — антифідинги, або антифіданти.[6]

За способом проникнення  в організм, характером дії та деякими  іншими критеріями пестициди можна  поділити на ряд підгруп. Інсектициди і акарициди бувають контактні та системні. Перші уражують комах при контакті з будь-якою частиною тіла, їх застосовують проти шкідників, що живуть відкрито (попелиці, кліщі, клопи, личинки багатьох метеликів, пильщиків тощо) на всіх стадіях розвитку. До контактних препаратів кишкової дії належать ті, що надходять в організм шкідника разом із кормом і отруюють його при потраплянні до кишечнику, їх застосовують проти фітофагів із гризучим ротовим апаратом. Системні пестициди здатні проникати в рослину, пересуватися по судинній системі та отруювати комах у результаті їх живлення на таких рослинах, їх застосовують проти шкідників Із сисним або колючим ротовим апаратом (кліщі, попелиці, кокциди, клопи та ін.). Фуміганти проникають в організм комахи через органи дихання, застосовуються проти шкідників запасів.

Деякі препарати, наприклад, мінеральні масла, прямої токсичної  дії не мають, проте вони закупорюють дихальні шляхи фітофага, в результаті чого він гине від асфіксії.

Фунгіциди за характером дії  також поділяють на контактні  та системні. Перші не проникають у  рослину і діють на збудника хвороби  при безпосередньому контакті. До цієї групи належать неорганічні  препарати сірки, міді, похідні дитіокарбамінової  кислоти та ін. їх захисна дія  визначається терміном наявності на поверхні рослин в ефективній кількості та залежить від метеорологічних умов. Застосовують їх у періоди, що передують масовому поширенню збудників хвороб і діють на патогена до того, як відбувається зараження рослин. Вони не можуть знищувати патогенів після вторгнення їх у рослинну тканину.[16]

Системні фунгіциди проникають у тканини та судинну систему  рослин і рухаються по ній. Тривалість їх дії меншою мірою залежить від  метеорологічних умов, вони виявляють лікувальний ефект, запобігаючи загальному ураженню рослини або знищуючи патогени у ній. Результативність системних фунгіцидів залежить від часу з моменту вторгнення фітопатогена у тканину рослини до початку хімічної обробки. Чим коротший період після вторгнення патогена та застосування препарату, тим вища його ефективність.

Лікувальний вплив на рослини  можуть мати не тільки речовини, які  діють безпосередньо на фітопатогена, а й речовини, які інактивують  токсини або змінюють обмін речовин  у рослин, підвищуючи їх стійкість. Такі речовини називають препаратами імунізуючої дії.

Гербіциди за характером дії  на рослини поділяють на дві основні  групи: суцільної дії, які знищують усі види рослин, і вибіркові (селективні), що уражують тільки певні види рослин і нешкідливі для інших. За зовнішніми ознаками дії і особливостями застосування розрізняють гербіциди: контактні, системні та діючі на кореневу систему рослин або на проростаюче насіння. Контактні гербіциди уражують листя і стебла рослин при контакті з ними та тільки ті ділянки, на які потрапив препарат, тому не впливають на кореневу систему бур`янів, які відростають знову. До системних гербіцидів належать речовини, здатні пересуватися по судинній системі рослин. Потрапивши на листя, стебла чи корені рослин, системні гербіциди поширюються по всій рослині, спричинюючи її загибель. Застосування препаратів системної дії особливо ефективне проти бур`янів, що мають добре розвинену кореневу систему, особливо багаторічних. Третю групу становлять гербіциди, які вносять у грунт для знищення проростаючого насіння та коренів бур`янів.[15]

За походженням діючого  інгредієнта виділяють пестициди: неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні й органічні сполуки  — найбільш, численна група, до якої належать пестициди високої фізіологічної  активності. Залежно від хімічного  складу діючих речовин органічні  препарати поділяють на хлорорганічні, фосфорорганічні, похідні карбамінової тіо- та дитіокарбамінової кислот, нітро-похідні фенолів, синтетичні піретроїди, похідні сечовини тощо. Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.).[12]

1. Хімічні методи захисту яблуні

Важлива роль в захисті  багаторічних насаджень від шкідників, хвороб і бур’янів належить хімічному  методу, який є частиною інтегрованого  захисту рослин. В разі відсутності  чи несвоєчасного проведення захисних заходів втрати врожаю сягають 25-35%. Хімічні засоби, як одна з важливих складових системи інтегрованого захисту плодових культур від шкідників і хвороб, забезпечують належну ефективність за умов застосування їх на фоні високої агротехніки з обов’язковим фітосанітарним моніторингом в насадженнях і врахуванням еколого-токсикологічних особливостей препаратів. Всі хімічні засоби захисту небезпечні для здоров’я людей та навколишнього середовища, тому виконання правил і вимог техніки безпеки є обов’язковою умовою їх використання. Етапи обробки яблуні:

 • Перший етап припадає на березень, коли ще не почалося рух соку, і яблуня не сформувала нирки. У цей час виконують обрізку крони та очищення стовбура (штамба) від відмерлої кори і лишайників. Крім очищення для знищення зимуючих на стовбурі яблуні комах, проводять обприскування хімічними препаратами, побілку стовбура вапняним розчином, і обробку околоствольного грунту.

• Друга обробка проводиться  в квітні, після утворення нирок і до початку цвітіння. У цей період можна виконувати обприскування біологічними препаратами і встановлювати ловчі пояси від яблуневого квіткоїда.

• У період цвітіння можна  проводити непрямі заходи по боротьбі з шкідниками. Сюди відноситься видалення бур'янів поблизу дерева і ручне зняття виявлених на дереві шкідників. Обприскування-якими засобами повністю заборонено, оскільки може нашкодити комахам запильникам.

• По закінченню цвітіння настає останній етап весняної обробки, який полягає в обприскуванні засобами проти комах вражаючих листя  і плоди (плодожерка, листовертка  і т. д.).[4]

2.Препаративна  форма та способи застосування  препаратів

2.1 Способи застосування  препаратів

Розрізняють такі способи  хімічного захисту рослин: протруювання насіння; обприскування і обпилювання  пестицидами рослин і ґрунту; нанесення  аерозолів на рослини і обробка  парників, зерносховищ; фумігація рослин, ґрунту, сховищ і насіння; розкидання отруйних принад; внесення гранульованих пестицидів у ґрунт. З урахуванням цього, комплекс машин для хімічного захисту рослин включає такі групи машин: протруювачі, обприскувачі, обпилювачі, аерозольні генератори, фумігатори, розкидачі отруйних принад, аплікатори для внесення у ґрунт гранульованих пестицидів, механічні засоби і машини для приготування та заправлення обприскувачів робочими розчинами пестицидів.[4]

Класифікують машини в  межах кожної групи за призначенням, типом енергетичного джерела  для приведення в дію, характером технологічного процесу, способом агрегатування  тощо. До машин для хімічного захисту  рослин висувають такі агротехнічні вимоги. При передпосівній обробці  насіння не повинно пошкоджуватись. Воно має покриватись пестицидами  рівномірно. Відхилення фактичної дози від заданої допускається не більше ±3%.

Обробіток посівів необхідно  здійснювати в стислі агротехнічні строки відповідно до зональних рекомендацій, дотримуючись вказівок служби хімічного  захисту рослин. Потрібно, щоб робоча рідина мала однорідний склад, а відхилення концентрації від розрахункової  не перевищувало ±5%.