Класифікація методів обліку витрат

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Класифікація методів обліку витрат……………………………….……4
1. Методи обліку витрат
2. Метод обліку фактичної собівартості
3. Нормативний метод обліку витрат
4. Позамовний метод калькулювання
5. Позамовний метод калькулювання на основі методу обліку витрат         
6. Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат
7. Попроцесний метод калькулювання на основі нормативного методу обліку витрат
2. Сутність стратегічного контролінгу…………………………………….11
3. Сутність стратегічного контролінгу та його роль в управлінні підприємством…………………………………………………………….15
4. Методи стратегічного контролінгу………………………………….…..18

Висновки…………………………………………………………………………22

Список використаної літератури…………………………………………...…..23

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах ринкової економіки  бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням  ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

Чітка побудова бухгалтерського  обліку підвищує роль його як основного  засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в  усіх підприємствах.

Динамічність розвитку ринкового  середовища, підвищення рівня конкуренції  вимагають ефективного управління підприємством задля закріплення  своїх позицій на відповідному ринку  товарів, робіт, послуг. Ефективне управління полягає у виробленні певної методології та інструментарію щодо прийняття управлінських рішень.

Саме контролінг є тим  засобом, який може забезпечити підтримку  прийняття та виконання управлінських  рішень.

В сучасних умовах господарювання контролінг є невід’ємною частиною успішного управління підприємством. Виходячи з цілей підприємства (місія бізнесу; стратегічні цілі; тактичні цілі; конкретні завдання для реалізації), система контролінгу вирішує стратегічні та тактичні завдання. А тому і контролінг, як цілісна система (певний механізм), складається з двох важливих частин: стратегічного та оперативного контролінгу.

Стратегічний контролінг дозволяє визначити сукупність дій, що забезпечують тривале існування  підприємства на ринку.

Стратегічний контролінг – це комплекс функціональних завдань, інструментів та методів щодо довгострокового  управління фінансами, вартістю та ризиками.

1. Класифікація методів обліку витрат

1.1. Методи  обліку витрат

 

Під    методом    обліку    витрат    слід    розуміти сукупність   способів   відображення,   групування   та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання Розглядаючи облік витрат та калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат та розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції по. визначенню собівартості виробів та одиниць продукції.

З цієї точки  зору методи калькулювання можна  розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Тобто, під методом калькулювання розуміється сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об'єкту калькулювання.

Важливою рисою  систем управлінського обліку є оперативність  обліку витрат. Згідно з цим принципом  виділяють облік фактичних (для  складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції).

У межах кожного  з цих методів можна здійснювати  калькулювання:

• позамовне чи попроцесне  – за періодичністю складання;
• повної собівартості (включаються постійні та змінні, виробничі і невиробничі витрати) чи неповної (обмеженої) собівартості (тобто калькулювання на основі лише змінних витрат) – в залежності від повноти охоплення обліком витрат.

Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання  собівартості продукції повинні  бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну інформацію. При цьому оперативність інформації значно важливіша від точності. Точність і оперативність взаємовиключаючі поняття і знаходяться у обернено пропорційній залежності. Враховуючи зазначені та конкретні завдання, які необхідно вирішувати в тій чи іншій ситуації, менеджер сам встановлює яка інформація для нього необхідніша: менш точна та оперативна чи більш точна та отримана, значно пізніше встановленого терміну. Тому вибір тієї чи іншої системи залежить від конкретних завдань, які вирішують управлінці в той чи інший момент.

1.2. Метод  обліку фактичної собівартості

Суть методу обліку фактичних витрат полягає у послідовному накопиченні    даних про фактичні витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Цей метод, як правило, є традиційним та найбільш поширеним  на вітчизняних підприємствах.

Облік фактичних  витрат на виробництві будується  на наступних принципах: повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво в системі рахунків бухгалтерського управлінського обліку; облікова реєстрація їх в період виникнення в процесі виробництва; локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, місцями виникнення, об'єктами обліку та носіями витрат; віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти їх обліку та калькулювання; порівняння фактичних показників з плановими.

Застосування  цього методу дозволяє визначити  фактичну (або "історичну") собівартість. Проте він має ряд недоліків: виключає можливість оперативного контролю за використанням ресурсів, виявлення та усунення причин перевитрат та недоліків в організації виробництва, порушень технологічних процесів, пошуку та мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Все це визначає обмеженість використання даного варіанту обліку для прийняття управлінських рішень, здійснення оперативного управлінського контролю. Тому    найбільш прогресивними    виявляються    варіанти    обліку нормативних витрат, особливо в умовах ринкових відносин та конкуренції.

1.3. Нормативний  метод обліку витрат

Своєчасний вплив  на рівень виробничих витрат і  формування   собівартості   продукції   можливий   при такій   організації   і   методології   обліку,   при   якій причини, змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

1.4. Позамовний  метод калькулювання

Позамовний метод  використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, яка дорого коштує з тривалим циклом виробництва (підводні човни, прокатні верстати, унікальне станкове обладнання).

При   виборі   позамовного   методу   калькулювання   на   виробництві повинна бути виконана хоча б одна з наступних умов:

• кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюється відповідно від інших зразків чи партій зразків готової продукції;
• кожен   зразок   чи   партія   ідентичних   зразків   готової   продукції виконується за технічним замовленням чи просто за завданням замовника;
• випускається відносно невелика кількість продукції;
• виготовлення  кожного  зразка  партії  ідентичних  зразків  готової, продукції потребує значних витрат.

Основною вимогою  позамовного методу є точний облік  витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях (роботах).

Сфера застосування позамовного методу обліку не обмежується  промисловим виробництвом. Він використовується також і в будівництві (проект потребує прив'язки до конкретної місцевості), науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я (калькулюється собівартість операції кожного хворого залежно від її складності та поставленого діагнозу). При виготовленні меблів, килимів, пошитті одягу за індивідуальними замовленнями, ремонті автомобілів, годинників, телевізорів та наданні інших послуг майстерні, хімчистки, ательє також використовують позамовне калькулювання.

Об'єктом обліку витрат та об'єктом калькуляції при  цьому методі є окреме виробниче замовлення, фактична собівартість якого визначається після його виконання. При цьому під замовленням розуміється заявка клієнта на певну кількість спеціально створених або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визначається договором із замовником, в якому вказується вартість, що сплачується замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), строк виконання замовлення.

Облік витрат за окремими замовленнями починається  з відкриття замовлення. "Відкрити замовлення" - означає заповнити відповідний бланк замовлення (або наряд на виконання замовлення), який знаходиться в бухгалтерії. В залежності від потреб підприємства цей бланк має різний вигляд, однак в будь-якому випадку він, як правило, містить наступну базову інформацію: тип замовлення; номер замовлення (індивідуальний код), характеристика замовлення (короткий опис робіт з виконання замовлення); виконавець (дільниця, що виконує роботи в рамках замовлення); строк виконання замовлення; місяць, в якому розподіляються витрати по замовленню.

Для обліку витрат за замовленнями бухгалтерія для  кожного замовлення відкриває картку (відомість). По мірі проходження замовлення через виробничий процес в картці обліку витрат на замовлення накопичується інформація, отримана з первинних документів (у кожному документі обов'язково зазначається номер замовлення) про прямі матеріальні, трудові та загальновиробничі витрати, пов'язані з його виготовленням. Витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва, які відносяться до всіх замовлень, розподіляються між ними пропорційно до прийнятої на даному підприємстві бази розподілу (кошторисних ставок, заробітної плати виробничих робітників тощо). Тобто, картка замовлення є основним обліковим регістром в умовах позамовного методу калькулювання.

1.5. Позамовний  метод калькулювання на основі

методу  обліку витрат

Основним напрямом впорядкованого обліку витрат виробництво і ведення оперативного обліку на підприємствах одиничного і     дрібносерійного виробництва є впровадження елементів нормативного обліку. Типізація виробничих процесів, інструментів, введення поточних і автоматичних ліній для виготовлення універсальних деталей створює умови для розробки стійких нормативів витрат, організації обліку відхилень і змін норм.

Враховуючи складність розробки на окреме замовлення нормативів, останні можна встановлювати на певні типи виробів або розраховувати нормативи прямих витрат тільки по найважливіших деталях.

 

 

1.6. Попередільний  (попроцесний) метод обліку витрат

 Сутність  попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

Переділ - це частина  технологічного процесу (сукупність технологічних  операцій), що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись в наступний переділ або реалізовуватись на сторону. В результаті послідовного проходження вихідного матеріалу через всі переділи отримують готову продукцію, тобто на виході з останнього переділу маємо не напівфабрикат, а завершений продукт.

Попроцесне калькулювання  застосовується на підприємствах, які  спеціалізуються на виробництві великих обсягів ідентичних товарів при незмінній   технології   зі   схожими   матеріальними   характеристиками   та виробничими витратами.

При попередільному калькулюванні всередині кожного  переділу прямі витрати (матеріали та заробітна плата робітників з відрахуваннями на соціальні заходи) обліковують за видами напівфабрикатів або готових виробів, або за групами однорідної продукції (групування проводять за ознакою однорідності сировини та основних матеріалів, а також за складністю обробки). Облік непрямих витрат ведуть по переділах, а всередині кожного переділу розподіляють за видами (групами) продукції пропорційно до обраної бази.

1.7. Попроцесний  метод калькулювання

на основі нормативного методу обліку витрат

При використанні попроцесного методу можуть бути використані елементи нормативного методу – систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм (в окремих галузях – від планової собівартості). В первинних документах і оперативній звітності (за зміну, добу, декаду) відображаються не лише фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії, але й їх витрати за нормами або відповідно до виробничих завдань, що ґрунтуються на них (рецептур, регламентів тощо).