Фінансове планування на підприємств

        • економіко-математичне  моделювання.

        Суть нормативного способу фінансового планування полягає у тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних  нормативів розраховується потреба  суб'єкта господарювання у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих  ресурсів. Згаданими нормативами  є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

        При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх змін в плановому періоді.

        Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів  планових розрахунків для того, щоб  вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні  критерії вибору [5]:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми отриманого прибутку.

        Фінансове планування (крім уже згаданих способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб застосовується для кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, їх систем, таблиць, графіків тощо). Моделювання може відбуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, що базуються на різних умовах та шляхах розвитку підприємства, з наступним вибором оптимального варіанту фінансового плану. 

        1.2 Принципи і методи фінансового планування 

        Вплив фінансового  планування на економіку стає максимально  ефективним за умови, що таке планування забезпечує відповідність грошових і матеріальних ресурсів.

        При плануванні фінансових показників можуть застосовуватися  різні методи фінансового планування. При виборі методів планування необхідно  враховувати певні вимоги до них.

        Методи планування повинні:

        - бути адекватними  зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу  становлення та розвитку ринкових  відносин;

        - найбільш повно  враховувати профіль діяльності  об'єкта планування та різноманітність  в засобах та шляхах досягнення  основної підприємницької мети  — збільшення прибутку;

        - відрізнятися в  залежності від виду розроблюваного  плану.

        Саме тому, для  ефективного здійснення фінансового  планування використовуються різноманітні методи, тобто конкретні способи  і прийоми планових розрахунків. У загальному розумінні, фінансові методи - це способи впливу на виробничу діяльність на підприємстві. Найпоширенішими є такі: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, моделювання. Характеристика цих методів представлена у таблиці 1.1.

        Таблиця 1.1 - Характеристика методів фінансового планування

Методи	Зміст	Сфера   застосування
Нормативний	На базі вже  встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкту господарювання у фінансових ресурсах та їх джерелах	Для планування обсягу амортизаційних відрахувань, потреби в капіталі для фінансування оборотних активів, податкових платежів
Балансовий	Шляхом побудови балансів досягається поєднання  наявних  фінансових ресурсів та їхньої потреби	Для прогнозування  розподілу фінансових ресурсів по фондах грошових коштів, забезпечення покриття витрат підприємства надходженнями
Грошових  потоків	Полягає у побудові графіку надходжень коштів на певну дату та бюджетування всіх видатків і доходів	Для прогнозування  чистого грошового потоку

 

Продовження таблиці 1.1
Оптимізації планових рішень	Розробка декількох  варіантів планових розрахунків, що дозволяє обрати з них найбільш оптимальний  варіант планових показників	Для обґрунтованого прийняття управлінського рішення щодо планування інвестицій, поточних витрат, прибутку
Економіко-математичного  моделювання	Дозволяє знайти кількісні вирази зв'язків між фінансовими показниками та факторами, що їх визначають	Для врахування впливу зовнішніх та внутрішніх факторів при прогнозуванні фінансових показників
Розрахунково-аналітичний	Фінансові показники  розраховуються на основі аналізу досягнутих величин  показників за минулі періоди, індексів їх розвитку і експертних оцінок цього розвитку в плановому періоді	Для прогнозування  суми виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), відрахування в фонди накопичення, споживання, резервний фонд, планування потреби в обігових коштах

        Взаємодія цих методів  дає змогу визначити, який обсяг  грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні  джерела їх надходження, чи достатньо  коштів для виконання фінансових завдань, скільки коштів потрібно перерахувати до бюджету, кредиторам, страховим компаніям тощо, як буде розподілятись прибуток підприємства, чи збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.

        Характер і зміст  планової діяльності на підприємстві визначають принципи планування. Правильне  дотримання принципів планування створює  передумови для ефективної роботи підприємства й зменшує ймовірність негативних результатів планування.

        Поряд із загальними принципами управління існують і  специфічні принципи планування, а  саме:

        1) принцип обґрунтованості  цілей і завдань підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі  є вихідним пунктом планування. Виділяють п’ять основних цілей  (або груп цілей) підприємства:

        – господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;

        – виробничо-технологічні, що відображають функціональне призначення  підприємства;

        – науково-технічні, що забезпечують науково-технічний  прогрес;

        – соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових  і культурних потреб працівників  підприємства;

        – екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції  без шкідливого впливу на навколишнє середовище;

        2) принцип системності.  Він означає, що планування  є цілісною системою планів  і охоплює всі сфери діяльності  підприємства;

        3) принцип науковості. Вимагає врахування перспектив  науково-технічного прогресу й  застосування науково обґрунтованих  прогресивних норм використання  всіх видів ресурсів;

        4) принцип безперервності. Означає паралельне поєднання  поточного й перспективного планування;

        5) принцип збалансованості  плану. Указує на кількісну  відповідність між взаємозалежними  (взаємозв’язаними) розділами й  показниками плану, між необхідними  та наявними ресурсами;

        6) принцип гнучкості.  Означає, що плани повинні бути  гнучкими, тобто їх можна змінювати  відповідно до зміни внутрішнього  і зовнішнього середовищ підприємства.[3]

      Необхідно відмітити, що у той же час вищеперераховані методи мають як переваги, так і  недоліки. Основні переваги та недоліки наведено у таблиці 1.2.

     Таблиця 1.2 - Переваги та недоліки методів фінансового  планування

Методи	Переваги	Недоліки
Нормативний	Простота розрахунків  планових показників при наявності  встановлених норм (нормативів)	Необхідно мати встановлені нормативи, які не завжди існують
Балансовий	Відбувається  контроль дохідної та витратної частин з метою їх збалансування	Використання  бухгалтерської інформації, що збільшує затрати праці й часу
Грошових  потоків	Можливість  маневрування ліквідністю підприємства	Складність  передбачення грошових надходжень через  мінливість зовнішнього середовища
Оптимізації планових рішень	Можливість  альтернативного вибору мінімально затратного чи максимально доходного варіанту плану	Необхідно мати встановлені нормативи, які не завжди існують
Економіко- математичного моделювання	Найбільш точний, є базою для автоматизації  процесу фінансового планування	Великі витрати  часу, важкість визначення періоду  прогнозування
Розрахунково- аналітичний	Надання обґрунтованої  експертної оцінки потреби в ресурсах у плановому періоді	Не враховує вплив усіх змін умов господарювання

 

      Отже, при розробці фінансового плану підприємства, спираючись на подані методи потрібно враховувати усі як переваги так і недоліки для створення максимально досконалого фінансового плану.

      За  даним питанням можна зробити  наступний висновок, що фінансове  планування - специфічна сфера управління. На всіх етапах історичного розвитку воно потребувало особливих підходів щодо свого здійснення. Саме тому, важливим чинником є вибір методу формування фінансового планування на підприємстві, що буде визначатися умовами доступу  до інформаційної бази, необхідністю залучення додаткових даних (нормативів, показників тощо), кількістю задіяних у процесі фахівців та затратами  часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

        РОЗДІЛ 2

        АНАЛІЗ СТАНУ ФІНАНСОВОГО  ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ«ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

        2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ «Полтавакондитер» 
 

        Історія ПАТ "Полтавакондитер". Полтавська кондитерська фабрика — одна із самих відомих компаній мальовничої Полтавщини. На початку 20-го сторіччя місто над Ворсклою було одним із центрів кондитерської промисловості на Лівобережній Україні. У Полтаві існувала велика кількість приватних артілей-кондитерських, які поставляли солодощі далеко за кордони Полтавської губернії.

        Після Жовтневої  революції ці міні-фабрики були націоналізовані  і рішенням Губернської Ради народного  господарства, об’єднані в одне кондитерське підприємство, яке отримало назву „Державна кондитерська фабрика”.

        Вигідне географічне  розташування та наближення до сировинної бази сприяли швидкому розвитку виробництва.

        У 1929 році був створений  Полтавський трест „Полтдержкондфабрика”. На той час на підприємстві працювали 50 чоловік.

        У часи Великої Вітчизняної  війни все обладнання було евакуйоване  у Прокофьєвськ Алтайського краю і працювало на потреби фронту. Нажаль, всі побудови фабрики у  Полтаві були зруйновані. Відродження  підприємства почалося після визволення міста в 1944 р. У післявоєнні роки фабрика виготовляла переважно  карамель та печиво. Домінувала ручна  праця, і тільки у 1952 році карамельний  цех був обладнаний двома напівмеханічними лініями.