Фразеологічні одиниці із знаками рослинного світу

Вступ

 

Фразеологічні одиниці  із знаками рослинного світу, як частини  біоморфного коду культури, згідно з принципами антропометричності фразеологічного  фонду мови використовуються на позначення інших культурних кодів. Рослинний  світ завжди був водночас близьким і загадковим для людини, вона збагачувала спектр найменувань власних ознак, якостей, дій, станів за рахунок знакових ресурсів рослинного світу з огляду на свої уявлення, оцінки, стереотипи цього світу. Спостереження за різними рослинами, їхнім онтогенезом, взаємодією з людиною створювали в етносвідомості певні стереотипи у наявній картині світу ознак рослин та пов’язаних із ними сценаріїв, зокрема, і вербалізованих у продуктах культури: піснях, казках, байках, релігійних текстах, міфах тощо. Перенесення стереотипів рослинного світу на риси людської вдачі, дії, поведінку людини має метафоричну природу речення.

Об’єкт дослідження – фітоніми та фразеологізми з ними.

Предмет дослідження – лінгвокультурні особливості перекладу фітонімічної лексики.

Метою даної роботи визначено дослідження фразеологізмів з фітоморфними номінаціями та закономірностей їх перекладу.

Актуальність  теми полягає в тому, що на сьогоднішній день, через брак навчально-методичної літератури в галузі перекладу, дуже доречним та необхідним є самостійне дослідження проблем, способів та закономірностей перекладу фразеологізмів, що в своїй основі мають фітоніми. Дослідження даної теми дозволяє визначити всі теоретичні та практичні засади та інші аспекти перекладу фітонімічної лексики.

 

 

 Розділ І. Конотативні особливості фітонімів

 

1.  Поняття «фітонім» та «конотація»

 

Слово «фітонім» походить від грецького «phyton», що означає  «рослина» та «onyma» - «ім’я, назва». Тобто, терміном «фітонім» ми позначаються назви рослин, дерев. Назви рослин можуть позначатися ще термінами:

• флоризми;
• флоролексеми;
• ботанізми;
• ботаноніми;
• флороніми, тощо.

Також розрізнять такі терміни  як «дендроніми» - назви дерев та «флороніми» - назви квітів.

Слово конотація походить від латинського «cum, con» - «разом»  та «notare» - «відмічати, позначати». Визначення терміну «конотація» таке: сумарне чи тотальне значення слова, як описове так і емоційне. У лінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці пов’язаного та доповнюючого описове значення.

Конотація — додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання. Термін "конотація" виник ще у схоластичній логіці. З XVII ст. він став вживатись у мовознавстві, а з кінця XIX ст. набув сучасного значення. Здебільшого термін "конотація", або " конотативне значення" вживають щодо лексико-семантичних значень мовних та мовленнєвих одиниць. Проте в окремих працях конотативність приписується як лексичним, так і граматичним значенням. Конотативними вважаються значення слів із пестливо-зменшувальною (демінутивною) та згрубіло-збільшувальною (аугментативною) семантикою: "хлопчик", "матуся", "зелененький", "питоньки", "ручище", "чорнющий" тощо. Такі слова вживаються і для передачі емоційного настрою мовця, і для вираження ним своєї оцінки предмета, явища, якості чи дії, про які йдеться. Конотативні значення можуть бути мовними (тобто закладеними у семантиці мовної одиниці) і мовленнєвими (тобто виникати у разі специфічного, невластивого використання тієї чи іншої одиниці у мовленні). Тому відрізняють випадки використання авторами художніх творів мовних засобів вираження конотації від випадків власне авторських конотацій, залежних від контекстуального оточення та неясно виражених. Таке трапляється у сатиричних та алегоричних творах, де автор з різних причин частково приховує своє ставлення до описуваних персонажів та подій. Конотативне значення може виражатися найрозмаїтішими способами: словотвірними (за допомогою суфіксів, префіксів, контамінованих, скорочених, складних форм тощо), лексичними (за допомогою слів, вжитих у "невластивій" функції, тобто тропів), граматичними (вживання одних морфологічних та синтаксичних форм замість інших), фонетичними та графічними (евфонія, специфічне написання художнього тексту та подібне). Оскільки головне завдання мистецтва — осягнення світу через його емоційно-естетичне переживання, наявність конотативної семантики стає ключовою, необхідною у художньому творі. К., так само як і денотативне значення, є культурно-історичним та якоюсь мірою психосоціальним явищем. Вона змінюється із зміною культурного тла, може бути різною у різних культурно-соціальних середовищах, іноді мати індивідуально-психологічну специфіку, бути специфічно значущою для конкретного автора твору. Слова з конотативним значенням не слід сплутувати з розмовною лексикою та просторіччям, які у межах своєї сфери функціонування можуть і не бути конотативно-валентними, але, вжиті у художньому творі, привносять додатковий відтінок стилізації чи експресивно-емоційному забарвленню. Деякі дослідники лексичної семантики дещо розширюють поняття "конотація", включаючи у нього випадки "образно-символічного" значення (елемент "символ хитрощів" у значенні слова "лисиця" або "символ чистоти" у словах, що називають білий колір,тощо).

 

1.2 Місце фітонімів в українській, англійській та американській культурах

 

1.2.1 Фітоніми в національній символіці

До рослинних  символів України відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом  є верба. „Без верби і калини –  нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Під вербами  молодь призначала побачення, освідчувалася  в коханні.

Про тиху, скромну  вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток.

Тиждень перед  Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах  України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба е  особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну  вербову гілочку. У сирій землі вона Швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, Щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."

 

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі;

Стануть над  тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Поет не випадково  сказав: "Прийдуть з України верби  і тополі". Тополя також є нашим  народним символом. Зі стрункою тополею  порівнювали гнучкий дівочий  стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя".

 

По діброві  вітер віє,

Гуляє по полю.

Край дороги гне тополю

До самого долу.

 

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка  є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок  дуба та калини. І на весільному рушнику  вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого  коханого С. Мержинського. У цьому  вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб  живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура —8м. Під час грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева — 54 припадає на дуб.

Матері своїм  синам на сорочці вишивали листя  дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

Квіткою-символом Англії є червона троянда. Вона була прийнята як емблема Англії з часів війни Червоної та Білої троянд – громадянської війни 1455-1485 років між королівським будинком Ланкастер (чия емблема була червона троянда) і королівським будинком Йорк (чия емблема була біла троянда).

Символом Шотландії є чортополох. Колючі листя та пурпурова квітка вперше були використані у 15 столітті як символ захисту. Шотландський Дзвоник також розглядається як квітка Шотландії.

Рослини-символи Уельсу – жовтий нарцис, який традиційно носили в День Св. Давида, та цибуля-порей.

Символом Північної Ірландії є трилисник.

Національна квіткова емблема Сполучених Штатів Америки – троянда. В жовтні 1985 року Сенат США прийняв рішення про оголошення троянди національною квітковою емблемою США. 20 листопада 1986 року президент США Рейган підписав Постанову № 5574 «Національна квіткова емблема США – троянда».

 

1.2.2 Рослинні образи в народних літературі, мелосі та традиціях

В народних літературі, мелосі, традиціях використовуються рослинні символи, в яких люди уособлюють певні  образи . Вони є унікальними і  навіть глибоко філософськими, адже в кожному рослинному символі  відображається історія нашого народу, його ментальність і традиції. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що сформувалися протягом багатьох століть і освячені віками.

Функціонування фітонімів (флоризмів) є специфічним у різностильових текстах, зокрема науково-ботанічному та фольклорному (художньому), що, насамперед, детерміновано лінгвістичним статусом самих стилів, що найкраще відповідають меті комунікації.

Фітоніми (флоризми), які функціонують у сучасному фольклорному (художньому) стилі, також набувають специфічних ознак, оскільки він обслуговує духовно-естетичну сферу життя народу і його найважливішою функцією є естетична (на відміну від призначення наукового стилю – повідомлення, виклад наукової інформації). Фольклорний (художній) стиль образно відтворює дійсність, впливає на емоції читача, йому властиві глибока виразність, емоційність. Фітоніми у фольклорному (художньому) світі віють на серце кожного чаром рідної стихії і є для душі живущим бальзамом, який сповнює її могутньою силою.

Також образи фітонімів відіграють не останню роль в традиціях та обрядах як України, так і Великобританії та США.

Наприклад, ялинка є мабуть найспільнішою  святковою рослиною для українських, англійських та американських традицій. Тільки для України ялинка є символом Нового Року в той час як для англійців та американців – символом Різдва. Проте в усіх трьох вищезгаданих культурах ялинка (новорічна чи різдвяна) є головним традиційним символом для всіх зимових свят.

Найважливішою для українського етносу рослиною є калина. Калина росте на всій території України, тож за її наявністю можна визначити географічну й національну приналежність пейзажу, калина сприймається свідомістю як «українська» рослина. У структурі сучасного концепту «калина» провідним символічним значенням виступає Україна та Батьківщина. Значну роль калина відіграє і в українських весільних обрядах. Наприклад, калина кладеться молодим на коровай; також була традиція ламати калину дівчатам, які збиралися заміж.

 

1.3 Фітоніми-реалії та способи їх перекладу

 

Слова-реалії — словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації, що не існують у практиці іншомовного соціального колективу. В цю групу входять слова, які означають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовної культури, властивої тільки даному народові. Особливої уваги варті слова-реалії. Вони виникають у мові кожного народу мимоволі, і оскільки відображають національну специфіку, часто завдають великих труднощів перекладачам.