Екологія як наука і навчальна дисципліна. Взаємодія екології з іншими науками

Учені-екологи на сучасному етапі застосовують різноманітні засоби і методи досліджень. Методи екологічної індикації дають можливість визначити стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідношенням між собою певних (еталонних) груп видів. Зокрема, для проведення постійних спостережень широко застосовують метод екологічного моніторингу, про який розповідалося раніше. Він буває локальним, регіональним чи глобальним (відповідно спостерігають за змінами у певній місцевості, регіоні або в біосфері у цілому). Особливо важливий моніторинг еталонних заповідних ділянок ландшафтів. Він дає змогу спостерігати за функціональним (продуктивність, колообіг речовин, потік енергії) та структурними (видове різномаїття, чисельність видів тощо) змінами у певних екосистемах. Моніторинг здійснюють за допомогою автоматичних та дистанційних пристроїв. Це дає змогу діставати інформацію з ділянок, на яких проводити безпосередні спостереження складно або неможливо.

Головні завдання екології - це: встановлення закономірностей взаємозв'язків  між організмами, їхніми угрупованнями  та умовами довкілля; дослідження  структури та функціонування угрупувань організмів; розроблення методів  визначення екологічного стану природних  і штучних угрупувань; спостереження  за змінами в окремих екосистемах  та біосфері в цілому, прогнозування  їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань  у справі охорони навколишнього  середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Екологічні відносини за своїм  змістом є різноманітними, але взаємопов’язаними і єдиними. Їх єдність обумовлена зв’язком усіх природних об’єктів між собою, внаслідок чого існує єдина екологічна система.

Характерна риса сучасної екології - дослідження процесів, що охоплюють всю біосферу. Особливо пильно вивчається взаємодія людини і біосфери. З 1964 почалися роботи, що проводяться в рамках Міжнародної біологічної програми (МБП): її основна мета - вивчення продуктивності екосистем в різних областях земної кулі. У процесі виконання МШП стандартизована методика визначення продукції різних трофічних ланок. Дослідження з біологічної продуктивності продовжені міжнародною програмою "Людина і біосфера" (ЧіБ), в якій головну увагу приділено аналізу впливу діяльності людини на біосферу. 

 Основні завдання і проблеми екології. Основне завдання екології на сучасному етапі - детальне вивчення кількісними методами основ структури та функціонування природних та створених людиною систем

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Процес взаємодії природи та суспільства здійснюються на основі певних закономірностей. Перш за все, суспільство не може існувати без природи,оскільки природні блага забезпечують життєдіяльність людини.У свою чергу природа потребує діяльності суспільства, зокрема використані природні ресурси(грунт, води,ліс та інше).

Об’єктивна закономірність взаємодії  суспільства виявляється також  і  у тому, що в процесі використання природних ресурсів для виробництва  і продукти життєдіяльності людей.

Суб’єктивний фактор проявляється в тому, що держава як людська  інституція визначає оптимальні форми  приналежності природних ресурсів відповідним суб’єктам і закріплює  це в законодавчому порядку.

 Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково-технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.

Екологія має багато визначень. Найчастіше тлумачать її як науку про взаємозв’язок живих організмів та середовища існування. Всередині XIX сторіччя, стало остаточно зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Саме поняття «екологія» (“наука про баланс”) у 1866 році ввів видатний німецький біолог Ернст Геккель і описав екологію як “науку про відносини організму з навколишнім зовнішнім світом, куди ми в широкому розумінні можемо включити всі умови існування”.

Після Геккеля в поняття екологія вносились різні по змісту визначення, які розширювали предмет цієї галузі знань.

Отже, на сучасному екологія, в широкому значенні, визначається як комплексна інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище (екосферу планети), його вплив на суспільство та зворотну реакцію природи на діяльність людства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Джигерей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Навчальний посібник. — Вид. 2-ге, доп. — Львів, Афіша, 2000 — 272 с.
2. Джигерей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. — К.: «Знання», 2002.-203 с.
3. Ганна Васюкова, Олександра Грошева. Екологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К. : Кондор, 2009. - 524 с.
4. В. Грицик, Ю. Канарський, Я. Бедрій. Екологія довкілля. Охорона природи : навчальний посібник для студентів вузів - К. : Кондор, 2009. - 290 с.
5. Микола Клименко, Алла Прищепа, Наталія Вознюк. Моніторинг довкілля : Підручник - К. : Академ видав, 2006. - 359 с. : табл. - (Сер. "Альма-матер")
6. Сергій Сухарев, Степан Чундак, Оксана Сухарева. Основи екології та охорони довкілля : Навчальний посібник. Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 391 с. : табл.