Екологія як наука і навчальна дисципліна. Взаємодія екології з іншими науками

 

Міністерство внутрішніх справ України

 

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

Навчально-науковий інститут права і масових комунікацій

 

Кафедра правового забезпечення господарської діяльності

 

Реферат

 

з дисципліни: «Екологія»

 

на тему: «Екологія як наука і навчальна дисципліна. Взаємодія екології з іншими науками»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

групи ПЗзм-1-11 ма

Бахрамова Маргарита Асланівна

 

 

 

 

 

 

Маріуполь

2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….....3

1. Поняття екології її предмет,об’єкт дослідження. Довкілля……………..4
2. Завдання і функції екології на сучасному етапі розвитку людства…….8

Висновок…………………………………………………………………………12

Список використаної літератури………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сьогодні, коли на всій планеті під  впливом людини відбулися помітні  зміни як живої, так і неживої  природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.

Екологія - відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уявлення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи. 

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. У даній роботі розкриємо основні взаємодії екології з іншими науками, її об’єкт, предмет, основні проблемі екології сучасності.

 

 

 

 

1.Поняття екології її  предмет,об’єкт дослідження. Довкілля.

Екологія - наука про взаємозв'язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру  і функціонування надорганізмових систем. Сучасна екологія розділена на 4 взаємопов'язані, але в певній мірі самостійні розділи, що логічно витікають один з одного:

1. факторіальна екологія (аутекологія) вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;
2. демекологія вивчає популяції та їх взаємозв'язок між собою і довкіллям;
3. синекологія розглядає закономірності співіснування організмів, їх угруповань у зв'язку одне з одним й умовами існування;
4. соціальна екологія вивчає взаємодію людини і біосфери та місце людського суспільства у природі.

Головні завдання екології - це: встановлення закономірностей взаємозв'язків  між організмами, їхніми угрупованнями  та умовами довкілля; дослідження  структури та функціонування угрупувань організмів; розроблення методів  визначення екологічного стану природних  і штучних угрупувань; спостереження  за змінами в окремих екосистемах  та біосфері в цілому, прогнозування  їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань  у справі охорони навколишнього  середовища та раціонального використання природних ресурсів.[5]

Головні завдання екології:

1. встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;
2. дослідження структури та функціонування угруповань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань;
3. спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;
4. створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;
5. застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Предметом екології є різноманітність  і структура зв'язків між організмами, їхніми угрупуваннями та середовищем  існування, а також склад і  закономірності функціонування угрупувань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

Напрями екологічних досліджень. Зв'язки екології з іншими науками. В екології розрізняють такі основні напрями: вчення про екологічні фактори, популяційну екологію та біогеоценологію.

Екологічні фактори - це всі компоненти довкілля, що впливають на живі організми та їхні угрупування. Вчення про екологічні фактори класифікує вплив як окремих екологічних факторів, так і їхню комплексну дія на живі системи.

Популяційна екологія вивчає популяції різноманітних організмів як особливий рівень організації живої матерії: їхню структуру, стан, способи саморегуляції.[3]

Біогеоценологія - наука про структуру, функціонування, саморегуляцію, саморозвиток багатовидових угрупувань організмів (біогеоценозів) і біосфери в цілому.

До екологічних наук також належать: екологія бактерій, грибів, рослин, тварин, фітоценологія, грунтова біологія, радіоекологія. Еволюційна екологія досліджує історичні зміни екосистем і біосферу у зв'язку із змінами умов довкілля.

Отже, екологія - це комплексна біологічна наука, яка тісно взаємодії з багатьма природничими дисциплінами.

Екологічна  ситуація на планеті з кожним роком  ускладнюється. Це пов'язано із постійно наростаючою потужністю промислових підприємств, відкриттям нових заводів і фабрик, а також збільшенням кількості транспортних засобів, зростанням виробництва та використанням мінеральних добрив і отрутохімікатів, появою нових технологічних процесів, хімічних речовин, виробів тощо. Все це призводить до значного забруднення довкілля.

Довкілля (навколишнє середовище), що оточує людину, утворене природнокліматичними і професійними факторами і може змінюватися під впливом діяльності людини, тому розрізняють незмінне і змінне навколишнє середовище. Незмінне навколишнє середовище — це таке, що, незважаючи на вплив людини, воно відновлюється внаслідок саморегуляції і є єдиним цілим з внутрішнім середовищем організму. Змінне (забруднене) навколишнє середовище - це довкілля, яке є зміненим внаслідок нераціонального його використання в процесі діяльності людини. Воно шкідливо впливає на здоров'я людей, їх діяльність та умови життя. Частиною довкілля, яка визначає суспільні, матеріальні і духовні умови його -формування, Існування і діяльності, є соціальне середовище. Всі живі організми на Землі, в тому числі і люди, зосереджені в біосфері. Біосфера - це та частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глибини 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує, або була в минулому, діяльність живих організмів. Найбільш активний шар живої речовини - «плівка життя» (за В.І. Вернадським), його називають біостромою.

Швидкі темпи науково-технічного прогресу призводять до загострення проблеми впливу довкілля на здоров'я людини і охорони навколишнього середовища. Цими проблемами займається така біологічна наука, як "екологія" (грец. "ойкос" - середовище, місце та "логос" - вчення, наука). Вона вивчає співвідношення рослинних і тваринних організмів І створених ними співтовариств між собою та з навколишнім середовищем. Екологія як наука охоплює тваринний і рослинний світ у зв'язку з навколишнім середовищем. Сучасна екологія складається з трьох блоків: загальної, або теоретичної екології, прикладної екології і біоекології, до складу якої входить і екологія людини. На охорону довкілля, розв'язання проблем природокористування, взаємозв'язків людського суспільства з природою спрямована також міжнародна програма “Людина - біосфера”. Її мета - розвиток екологічного мислення, тобто підпорядкування практичної діяльності людини законам природи та перебування економіки відповідно до вимог збереження стану довкілля. Лише екологізація суспільства, виховання дбайливого ставлення до природи може допомогти людині уникнути глобальної екологічної кризи, загроза якої близька сьогодні як ніколи раніше.

На охорону довкілля, розв'язання проблем природокористування, взаємозв'язків людського суспільства з природою спрямована також міжнародна програма “Людина - біосфера”. Її мета - розвиток екологічного мислення, тобто підпорядкування практичної діяльності людини законам природи та перебування економіки відповідно до вимог збереження стану довкілля. Лише екологізація суспільства, виховання дбайливого ставлення до природи може допомогти людині уникнути глобальної екологічної кризи, загроза якої близька сьогодні як ніколи раніше.[4]

 

 

 

 

 

2. Завдання і функції екології на сучасному етапі розвитку людства.

На сучасному етапі розвитку людського суспільства, коли в результаті науково-технічної революції посилився його вплив на біосферу, практичне значення екології надзвичайно зросла. Екологія повинна служити науковою базою будь-яких заходів з використання та охорони природних ресурсів, щодо збереження середовища в сприятливому для проживання людини стані. Пізнання основних принципів трансформації речовини та енергії в природних екосистемах створює теоретичну основу для розробки практичних заходів щодо збільшення кількості та якості харчових продуктів, вироблених в біосфері.

З виходом екології на глобальний – біосферний рівень, унаслідок появи нових практичних потреб, обумовлених розвитком технологій, йдеться про інтеграцію та диференціацію екологічних знань. Унаслідок цих двох протилежних, але взаємо-обумовлених процесів ускладнюється структура екології, з’являються нові підрозділи, а сама наука поширює свої межі пізнання за рамки біологічної науки.

Оскільки екологія сформувалася в принципово нову інтегровану дисципліну, то не дивно, що існує кілька класифікацій основних складових частин екології. Одні автори приділяють більше уваги загально-філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого-економічним, четверті - біоекологічній деталізації.

Як міждисциплінарна наука екологія взяла на озброєння  всі методи теорії систем та на цій  основі опинилася на перехресті біологічних  та гуманітарних наук. При цьому екологія залишилася точною біологічною наукою в тому розумінні, що вона досліджує живі об’єкти та їх сукупність, але вона стала й гуманітарною наукою, тому що визначає місце людини в природі, формує її світогляд та сприяє оптимізації розвитку соціальних та виробничих процесів.

 Внаслідок диспропорцій у розміщенні продуктивних сил, які допускалися протягом багатьох років у командно-адміністративній економіці, територія України зазнала значних техногенних навантажень на природне середовище , яке у 4-5 разів перевищує аналогічні навантаження у розвинених державах. У середньому в країні на 1 чоловіка припадає основних виробничих фондів на суму 43,1 грн., а на 1 км2 території - 3721 грн. (у цінах 1993 р.). Найвище техногенне навантаження характерне для таких індустріальних областей, як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька.

У структурі промислового потенціалу України потенційно небезпечні виробництва мають значну питому вагу. В цілому по країні на них припадає близько 40 % вартості промислово-виробничих основних фондів, близько третини обсягів виробництва. Особливо багато потенційно небезпечних виробництв зосереджено в Луганській, Донецькій, Івано-Франківській, Київській областях. Вартість промислових виробничих основних фондів у Донецькій, Луганській і Дніпропетровській областях становить понад половину їхньої вартості в Україні в цілому.[1]

Криза в економіці, яка супроводжується збільшенням частки застарілих технологій і обладнання, зниженням рівня модернізації, оновлення виробництва підвищує ризик техногенних катастроф. Аналіз вікової структури обладнання народного господарства свідчить про старіння основних фондів. Наприклад, у 1992 р. середній вік усього обладнання на промислових підприємствах України становив 12 років. На промислових підприємствах середній вік парових турбін становив 27 років, парових котлів - 18 років. Середній вік обладнання на хімічних заводах становив 12 років, а генераторів до парових і газових турбін - 19 років.

Значною є частка застарілого обладнання в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській і Харківській областях, тобто в областях з високим рівнем індустріального розвитку.