Дитячий травматизм та його профілактика

                                             Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………

1.Травматизм та його попередження  у дітей……………………....................

1.1Спортивний травматизм……………………………………………………….

2.Профілактика дитячого травматизму………………………………………

2.1Безпека при їзді на велосипеді………………………………..

2.2Всередині будинку…………………………………………….

2.3Загальні засоби біля  води………………………………………

3. Консультація для вихователів…………………………………

Висновок…………………………………………...................................

                                         Вступ

Травматиз – це одне з  найпоширеніших понять на землі. А що ж таке травматизм?Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначені поняттям травматизм. В залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють такі види травматизму: промисловий, сільськогосподарській, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, військовий, дитячий. Найбільший рівень травматизму має місце у чоловіків у віці 20—49 років, а у жінок — 30—59 років. При цьому у всіх вікових групах чоловіків цей показник вище, ніж у жінок. В мене слово травматизм асоціюється з дітьми. Діти ростуть і для них все нове, тому вони можуть лізти туди, куди не треба. На мою думку через це вони й травмуються. Можуть бути легкі і важкі травми, а можуть бути і смертельні. Дитячий травматизм залежить від неуважності батьків та низького рівня виховання дітей. Систематичне роз'яснення небезпеки вуличних і побутових травм, а також створення дитячих садків, майданчиків і продовженого дня знижують дитячий травматизм. Також, я думаю, найбільше травм виникає взимку, через слизькі, не розчищені тротуари та від падіння бурульок. Зниження вуличного травматизму досягається шляхом регулювання вуличного руху, очищення вулиць від снігу і льоду, посипання тротуарів піском тощо. Промисловий (виробничий) травматизм пов'язаний з характером виробництва, знаряддями праці і організацією методів її охорони. Ушкодження можуть бути заподіяні інструментами, машинами, оброблювальним матеріалом (металом, породою, що обвалилася, вугіллям, камінням і т. ін.), транспортом тощо. Кожна галузь промисловості характеризується порівняно однотипним видом травм. У гірничій промисловості внаслідок обвалів часто ушкоджуються кістки скелету, хребет, і відбувається здавлення м'яких тканин. На металургійних заводах можливі опіки розплавленим і розжареним металом. На залізообробних заводах трапляються травми очей дрібними скалками металу. Розрізняють професійні травми, що є насідком сукупності певних умов і чинників, пов'язаних з трудовим процесом (бурсити, міозити, тендовагініти та ін.).Сільськогосподарський травматизм виникає в результаті падіння, забоїв, поранення свійськими тваринами й ушкодження сільськогосподарським реманентом (вила, граблі тощо) та сільськогосподарськими машинами (трактори, комбайни та ін.). особливістю сільськогосподарського травматизму є ускладнення травм. Угноєна земля містить анаеробну інфекцію і внаслідок забруднення ран землею може виникнути правець. Профілактичне введення протиправцевої сироватки й активна протиправцева імунізація населення різко знизили кількість цих ускладнень.Побутові травми за характером поранення бувають різноманітними. Сюди належать забої при падінні з висоти під час прибирання квартири, опіки, які можуть виникати під час приготування їжі, прасування білизни і розведення вогню, а також інші ушкодження.Вуличні травми пов'язані, головним чином, з вуличним транспортом. Це травми під час автомобільних, тролейбусних, трамвайних аварій, при необережному переході вулиць пішоходом, при порушенні правил руху водієм і т. ін.Спортивний травматизм найчастіше є наслідком недостатньої підготовки спортсменів або недоброякісності спортивного інвентарю. Правильна організація спортивної справи запобігає спортивним травмам.

Травматизм та його попередження у дітей

Термін “травма” означає  тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались  у певній групі населення, називаються травматизмом.

Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного  віку. Травми серед дітей, на жаль, зустрічаються  досить часто і мають багато особливостей.

За місцем виникнення травматизм поділяють на:

побутовий, транспортний, шкільний і спортивний.

Також є вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. 

Найчастіше зустрічається  побутовий травматизм.

Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи всаду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.

Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.

Найвищий відсоток смертності після причинених травм від автомашин, автобусів, тролейбусів, потягів та інших видів транспорту. І знову  ж таки, головними причинами є  недоглянутість дітей на вулиці, по дорозі до школи, а також у години дозвілля. Призводить до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.  
Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.

Шкільний травматизм діти отримують під час перерв, у класах, коридорах. Основна причина шкільного травматизму - це недостатня виховна робота: діти проводять перерви, як їм заманеться. Окремі викладачі не знають основи запобігання травм або нехтують ними: допускають перевантаження навчальних майстерень під час проведення занять, дозволяють учням приходити на уроки у повсякденному одязі. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму, у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока освітньо-виховна робота.

В кожному кабінеті є правила  техніки безпеки при різних видах  робіт. На початку кожного уроку  потрібно їх повторювати. Діти повинні  усвідомлювати, що під час виробничого  навчання треба бути надзвичайно  уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови учителя, строго дотримуватись  техніки безпеки.

Спортивний травматизм

Фізкультура і спорт є  могутнім засобом зміцнення організму  і фізичного розвитку дітей, але  це тільки при вмілому і правильно  організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість  і до того ж не всі батьки розуміють  їх користь, вважаючи що дитина може займатися  спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших  досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть відстрашної небезпеки.

Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці.

Головними причинами вуличного  травматизму є недоробки працівників  жеків, будинкоуправлінь, будівельних  організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись  правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій.  
Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти тонуть, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.  
Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, щоб для купання дітей були відведені спеціально огороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися.  
Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви вирішили скористатися місцевою річкою чи озером, потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами:

- кататися можна тільки, якщо лід на річці міцний;

- у місцях масового  перебування людей;

- товщина льоду має  складати не менше 15 см, а самі  майданчики для забав відгороджені  від решти річкової, озерної території  яскравими стрічками, за якими  перебування людей категорично  забороняється.

Санки, лижі, ковзани –  найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але давайте пригадаємо, які правила  не потрібно порушувати, щоб не завдати  шкоди собі та оточуючим.

Ви повинні пам’ятати:

- санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під  час катання ви не покалічилися;

- кріплення на лижах  має бути також цільне, правильно  прикріплене на ногах, щоб нога  не вислизнула і не було  ризику її зламати чи вивихнути;

- ковзани мають бути  відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести  до травматизму.

Коли вибирається місце  для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно  бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій  транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, учні повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів.

Основне, що повинні запам’ятати  діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.

Профілактика дитячого травматизму 
 
Почалася весна, скоро весняні та літні шкільні канікули – довгоочікуваний час відпочинку наших дітей. Але у батьків і лікарів-травматологів турбот додалося. Багато дітей, звичайно, поїдуть відпочивати в табори, оздоровчі центри або на свіже повітря до бабусі в село, але деяка частина дітей залишиться в містах і не встоїть від спокуси покататися на велосипеді по проїжджій частині або взагалі на спір перебігти дорогу... Як вберегти дитину, навчити безпечній поведінці під час літніх канікул? 
      
Дитячими травматологами давно помічено, що щорічно в кінці травня і початку червня традиційно відзначається значне зростання дитячого травматизму. 
 
За статистичними даними тільки за січень і лютий 2013 до лікарів Суворовського району з різними травмами звернулося 162 дитини (травми в побуті – 90, вуличні – 44, травми в школі – 7, спортивні травми – 21). За 2012 зареєстровано 904 травмованих дитини (побутових – 391, вуличних – 431, спортивних – 41). 
      
Причин для дитячого травматизму багато, основними ж є: 
1. Різка зміна способу життя дитини (тривалі канікули) і відсутність необхідності щодня ходити в школу. 
2. Зустріч на вулиці з однолітками, наявність вільного часу і, найчастіше, відсутність контролю батьків і педагогів викликає природне бажання підлітків помірятися силами і самоствердитися, що нерідко призводить до травмування підлітків. 
3. Відсутність власного досвіду і неприйняття досвіду батьків приводять до бажання все спробувати «на своїй шкурі», займаючись екстремальними видами спорту (паркур, їзда на велосипедах та мопедах по жвавих трасах на граничних швидкостях), що не завжди закінчується благополучно. 
      
Фахівці з нештатних ситуацій вважають причинами дитячого травматизму психологічну непідготовленість (страх, паніка, розгубленість, невміння і неможливість зібратися і ухвалити швидке рішення), незнання і невміння вести себе в надзвичайній ситуації, недооцінка небезпеки, а також той факт, що саме підлітки найчастіше виявляються в критичних ситуаціях (тиснява на стадіоні, дискотеці і т.п.). 
 
А небезпека в місті зустрічаються на кожному кроці.      
 
Медична статистика дозволяє стверджувати, що в місті відбувається більше нещасних випадків, ніж на природі. У дорожніх пригодах, при нещасних випадках в побуті і в результаті кримінальних подій гине більше людей, ніж у результаті природних катастроф (повінь, землетрус і т.і.). На жаль, найчастіше жертвами пригод в місті стають діти та підлітки. За даними статистики, вони становлять майже 40 відсотків потерпілих. 
 
Найчастіше підлітки страждають не в стінах будинку, а в громадських місцях, скверах і парках, на дорогах – тобто там, де вони знаходяться одні. 
  
Психологи вже давно встановили, що діти в силу своїх вікових психологічних особливостей, не завжди можуть правильно оцінити миттєво мінливу обстановку на дорозі, часто завищують свої можливості. 
 
Іноді діти і підлітки просто повторюють те, що роблять у таких випадках дорослі. 
 
Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти інакше, ніж дорослі, переходять через дорогу. Дорослі, підходячи до проїжджої частини, вже здалеку спостерігають і оцінюють нинішню ситуацію. Діти ж починають спостереження, тільки підійшовши до краю дороги або вже перебуваючи на ній. У результаті мозок дитини не встигає «переварити» інформацію і дати правильну команду до дії. Часто діти переоцінюють безпеку власної поведінки. Причому готовність до ризику хлопчикам властива більшою мірою, ніж дівчаткам, тому і в ДТП вони потрапляють в два рази частіше. На відміну від дорослих, у дітей знижено почуття власної безпеки. 
 
Відомо, що дитина орієнтується переважно на загальну обстановку і в меншій мірі керується правилами. Дітям (втім, як і дорослим) властива колективна орієнтація. Доведено, що частота порушень правил пішоходами (наприклад, перехід на червоний сигнал світлофору) в значній мірі залежить від провокованої поведінки одного з пішоходів. Спрацьовує почуття «вести себе так само, як і інші». Тому всі ми, дорослі, у відповіді за поведінку дітей на дорозі. 
 
На жаль, всі нещасні випадки відбуваються "не вчасно". Немає поруч лікаря, "швидкої допомоги" за рогом. Допомогти постраждалому – найважливіше завдання знаходяться поруч. 
 
Причини підліткового та дитячого травматизму прийнято розподіляти на: 
1. дорожні пригоди 
2. випадкові падіння в школі або вдома 
3. поразка електрострумом 
4. падіння предметів, що призводять до травми 
5. опіки (у тому числі і при пожежі, хоча на першому місці – киплячими рідинами) 
6.необережне поводження з ножем і іншими інструментами 
7. отруєння газом та іншими речовинами побутової хімії 
8. бійки 
9. утоплення 
10.задуха (в тому числі і при тисняві в натовпі) 
 
Всі ці ситуації, тим не менш, можуть бути подолані або збиток від них значно знижений, якщо людина здатна впоратися зі страхом, і знає, що і як робити в небезпечному становищі. Розглянемо методи першої допомоги при найбільш частих травмах, розберемо деякі з алгоритмів дії. 
Обов'язково зверніться за медичною допомогою, якщо: 
- Травмовано око або голова; 
- Завдано удару по голові вище вуха, в цьому місці легко виникає перелом кісток черепа; 
- Дитина з працею ходить, розмовляє чи бачить, стає сонливою, несприйнятливим до навколишнього або у нього одна зіниця більше іншого; 
- Набрякає суглоб, в особливості ліктьовий; 
- Легкий удар призводить до утворення великої синець; 
- Тупий або твердий предмет, такий як кермо велосипеда, вдарив в живіт з великою силою; 
- Після появи синця піднялася температура; 
- Синці з'являються без очевидної причини. 
 
У великому місті при серйозних травмах потрібно відразу ж викликати "швидку допомогу". 
 
Для того щоб "швидка" приїхала максимально швидко, необхідно чітко і точно відповісти на питання: 
- Причина виклику (травма, втрата свідомості, судоми...), при травмі уточнити причину травми; 
- Точну адресу (вулиця, номер будинку і квартири, під'їзд, поверх, код вхідних дверей) 
- Назвіться, хто ви потерпілому (родич, знайомий, перехожий...) 
- Назвіть телефон, за яким можна уточнити адресу або стан потерпілого; 
 
Якщо вам будуть задавати питання, постарайтеся спокійно на них відповісти, це потрібно для правильного прийому виклику. Не приховуйте, якщо мається передозування наркотиків або алкоголю, або кримінальна травма (ножове або вогнепальне поранення) - знання ситуації допоможе правильно зорієнтуватися службі "швидкої допомоги" і швидше вислати допомогу. 
 
Розглянемо, що ж частіше викликає травми. 
 
На першому місці по важкому травматизму у дітей у великому місті стоять, звичайно ж, дорожньо-транспортні пригоди. Їх причиною може бути і грубе і неуважне поводження водіїв на дорозі та необережне поводження пішоходів. Як допомогти потерпілому, що можна в цій ситуації робити і чого робити не можна до прибуття "швидкої"? 
 
При важкому стані потерпілого: покласти його на рівну поверхню, повернути голову набік (якщо немає підозри на травму хребта!) і стежити за прохідністю дихальних шляхів – своєчасно очищати рот і носоглотку від блювотних мас. Нерідко від цього залежить життя потерпілого! 
 
У деяких ситуаціях травма, особливо дорожня травма, може ускладнюватися клінічною смертю. У ряді випадків своєчасно і правильно проведені реанімаційні заходи можуть надалі врятувати життя потерпілому. 
 
Які ознаки клінічної смерті і що робити до приїзду швидкої? 
 
При ознаках клінічної смерті – відсутність свідомості, широкі, не реагують на світло зіниці, відсутність пульсації на сонній артерії, необхідно укласти пацієнта на спину на тверду поверхню і проводити: закритий масаж серця одночасно з штучним диханням "рот в рот". 
 
Перед початком закритого масажу серця наносять «передкардіальний удар»: 
Правою рукою наноситься короткий удар ребром стислій в кулак долоні в області середини (!) грудини 
 
1.ЗАКРИТИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ:  
Потерпілий на спині на рівній твердій поверхні; 
Долоню накласти поперек грудини на кордоні нижній і середній частині, долонею іншої руки провести 10-15 поштовхообразних натискань на грудину – якщо допомогу надає одна людина і 5 натискань, якщо двоє рятуючих, в проміжках проводять вдих з рота в рот. Масаж проводиться тільки прямими руками, а глибина "продавлювання" повинна бути не менше 3-4 см. Закритий масаж серця маленьким дітям проводять так само, як дорослим, але тільки долонею однієї руки (у віці від 1 року до 10 років) або двома пальцями (у віці до 1 року). У дітей глибина прогину грудини до 3 см. 
 
Дихання рот у рот (проводиться одночасно із закритим масажем серця між натисканнями на грудину). Для ефективного дихання рот в рот необхідно: 
1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів: відігнути голову потерпілого назад, висунути нижню щелепу вперед, очистити марлею, хустинкою порожнину рота від слизу, 
2. Забезпечити герметичність проходження повітря – затиснути ніс потерпілого і щільно притулитися губами до губ потерпілого – можна через марлю або хустку. 
3. Зробити видих в постраждалого з максимальним зусиллям в проміжок між здавленням грудини при закритому масажі серця. Видих робиться з частотою 1 раз на 6-8 натискань на грудину (дітям до 10 років 1 видих на 5-6 натискань). 
          
Доказом правильно виконаного "вдиху" є підйом грудної клітки на 2-3 см. Не можна припиняти комплекс закритого масажу – дихання рот в рот якщо немає самостійного дихання, а зіниці звужуються і реагують на світло. 
      
Якщо потерпілий у свідомості, то слід визначити, чи цілий хребет. Якщо порушено рух в руках або ногах – висока ймовірність того, що хребет ушкоджений. Такого потерпілого переміщати, повертати, переносити, а тим більше перевозити НЕ МОЖНА! Залиште його на місці, де він лежить. Евакуювати такого потерпілого можуть тільки фахівці, порушення цього правила може призвести до самих трагічних наслідків. 
 
Якщо є кровотеча, то слід зайнятися його зупинкою. 
 
У вуличних умовах є три засоби: пальцеве притиснення артерії в рані або проксимальніше (ближче до центру), накладення джгута і туга пов'язка, що давить. Не зайвим буде прикласти холод на кровотечне місце. 
 
Кровотечі бувають різного типу – по типу пошкодженої судини: 
- Артеріальні – коли кров з рани витікає сильним струменем відповідно пульсу хвилі; зупиняти його слід різко піднявши пошкоджену кінцівку вгору і наклавши джгут на ділянці ближче до тіла; джгутом може служити ремінь, ганчірка, бинт, мотузка. При артеріальній кровотечі джгут повинен бути накладений туго – до відсутності пульсу нижче джгута, обов'язково треба відзначити час його накладення! 
- Венозна кровотеча – кров витікає сильним струменем більш повільно, колір її темніший, сила струменя менше. Зупиняють кров накладенням дуже тугої здавлюючої пов'язки на рану.  
- Капілярна – звичайна кровотеча, що виникає при звичайних побутових порізах; кров через якийсь час мимовільно зупиняється, однак, накладання чистої пов'язки не заважає; якщо пов'язка просочується кров'ю міняти її не рекомендується. 
- Що стосується холоду – прикладіть до місця кровотечі лід, сніг, заморожені продукти або що-небудь інше попередньо замотавши холод в чистий водонепроникний пакет, щоб не забруднити рану. 
- Переломи – як правило, є при важких травмах. Запідозрити наявність переломів можна по неприродного положенням кінцівки, неможливість рухів в кінцівках або по явним ознаками - деформації кісток. 
 
Перелом потрібно якомога швидше, не чекаючи приїзду швидкої допомоги, зафіксувати - накласти шини. Імпровізованій шиною можуть бути палиці, дошки, металеві прути і т.п. Їх треба примотати до зламаної кінцівки для її фіксації. Примотати можна чим завгодно, враховуючи, що в лікарні шину знімуть. Не намагайтеся насильно, з болем у потерпілого, відновлювати нормальне положення зламаних кінцівок! Надалі постраждалий має пройти рентгенографію для уточнення діагнозу. 
    
Якщо пошкодження не небезпечні для життя потерпілого, хребет не пошкоджений, то його можна перенести з проїжджої частини і укласти на тверду і пласку поверхню. Не намагайтеся посадити потерпілого! 
 
Якщо потерпілий без свідомості – спробуйте привести його до тями, давши понюхати нашатирний спирт (він повинен бути в аптечці). 
При відсутності ефекту від нашатирного спирту – починайте реанімаційні заходи. 
 
Небажано транспортувати потерпілого до лікарні, не чекаючи "швидкої допомоги". Звичайна машина не призначена для перевезення постраждалих з травмами і кровотечами. 
         
Навіть якщо вам здається, що "швидка" дуже довго не їде, не намагайтеся відвезти потерпілого до лікарні на попутній машині. 
Це стосується важких травм, що виникають при автомобільних аваріях, падінні з висоти. 
           
На жаль, у наш час досить часто зустрічаються такі рідкісні раніше нещасні випадки як ножові і кульові поранення. 
 
При ножовому пораненні, якщо ніж знаходиться в тілі, його виймати не слід! Це може викликати серйозні небажані ускладнення. 
При будь-яких травмах використовуйте 4 Правила:  
Знерухомити, знеболити, охолодити, відправити до фахівця. 
 
Однозначно протипоказано в цілях знеболювання застосовувати будь-які спиртні напої. 
Це стосується як дорослих, так і дітей. Не залишайте людину у стані коми лежати на спині; 
 
Поради з безпеки при їзді на велосипеді 
 
Батьки завжди сподіваються, що якимось чином їх діти зуміють уникнути нещасних випадків протягом всього життя. 
Це неможливо, зрозуміло. Але існують способи звести нещасні випадки до мінімуму в ранні роки їхнього життя – так само, як і способи вжити заходів якомога швидше, якщо такі нещасні випадки все-таки відбудуться. Навички, яких ви оволодієте, можуть коли-небудь врятувати життя вашій дитині. 
  
Попереджувальні заходи. 
  
Промчати на велосипеді навколо кварталу – мрія вашої дитини, але на вас лежить відповідальність навчити його робити це безпечно. Велосипед – це транспортний засіб, а не іграшка, і будь-яка дитина, що їде на велосипеді без захисного шолома на голові, піддає себе серйозному ризику. Травми голови, пов'язані з їздою на велосипеді, часто бувають досить серйозними, а іноді є причиною смерті. Вісімдесят п'ять відсотків травм голови і вісімдесят вісім відсотків мозкових травм могли б бути попереджені, якщо б діти користувалися захисними шоломами. 
 
Всупереч тому, що ви можете подумати, більшість нещасних випадків не пов'язані з автомобілями. Якщо ваша дитина може розігнати свій велосипед до швидкості 32 км/год. А більшість дітей здатні на це, падіння на такій швидкості може статися з такою ж силою, як стрибок з триповерхового будинку. 
Пропонуються наступні поради. 
 
Носіння захисних шоломів 
-    Купіть дитині захисний шолом. Обов’язково перевірте, щоб шолом відповідав стандартам безпеки. Увага, не дозволяйте дитині користуватися футбольним шоломом або каскою будівельних робітників замість велосипедного шолома. Вони не призначені для того; щоб захистити голову дитини при падінні або зіткненні. 
-    Зробіть непорушним правилом носіння захисного шолома під час їзди на велосипеді. Будь-яка дитина, яка їздить на двоколісному велосипеді, повинна надягати шолом. Якщо ваша дитина тільки що почала вчитися їзді на велосипеді, навіть на триколісному або з тимчасовими тренувальними колесами, домагайтеся виконання цього правила, поки воно не перетвориться у звичку. Дайте їй зрозуміти, що якщо вона не надягає захисний шолом, їй не дозволяється їзда на велосипеді. 
-    Після падіння шолом повинен піддатися перевірці. Якщо ваша дитина впала при катанні на велосипеді, прокладка усередині її шолома може зім'ятися, а це означає, що вона не забезпечить достатнього захисту при наступному падінні. 
 
Безпечне катання на велосипеді. 
-    Користуйтеся "дитячими сідлами" з обережністю. Ні в якому разі не беріть свого малюка з собою при катанні на велосипеді до тих пір, поки йому не виповниться, принаймні, рік, і ви не переконаєтеся, що він вміє сидіти в дитячому сідлі. Діти молодше одного року можуть не володіти достатнім контролем за своїм тілом, щоб їздити з вами безпечно.  
-    Увага: всі без винятку діти, що сидять на велосипедному сідлі, повинні також носити велосипедний захисний шолом. 
-    Купуйте велосипед, відповідний зростанню вашої дитини. Катання на занадто великому велосипеді небезпечно. 
-    Коли ваша дитина навчиться досить добре їздити на велосипеді і захоче кататися на вулиці, навчіть його їздити по правій стороні разом з рештою транспортом. 
-    Крім того, навчіть дитину давати сигнали рукою і коритися транспортним знакам. 
 
Всередині будинку.  
-    Коли ви займаєтеся прибиранням, стежте за відром води або чистячою рідиною. Виливайте її як тільки закінчите роботу. 
-    Тримайте двері ванної кімнати закритою. 
-    Розташуйте акваріуми поза межами досяжності малюків і немовлят. 
     
Загальні засоби біля води.

-    Ніколи не залишайте маленької дитини біля води без нагляду. 
-    Навіть після того, як ваша дитина навчилася плавати, вона ніколи не 
повинна купатися поодинці. 
-    Не допускайте буйних ігор в басейні або на березі водойми. 
 
Хто винен у цих трагедіях – непосидючі , допитливі, активні діти? Ні, звичайно, дорослі – ті, які не бачили, не передбачили, не подумали про небезпеку, не навчили обережності дитину, яка повинна у своєму віці і рухатися, і пустувати, і ризикувати. Але це має бути розумний ризик. Заборонити дитині пізнавати світ неможливо. І нехай, якщо хоче, лізе на дерево, але ви при цьому повинні перевірити і підстрахувати – адже сук може виявитися занадто тонким або сухим, або гнилим. Нехай ганяє на велосипеді – ваша справа – вибрати місце, де ковбаня не стане причиною падіння, і обладнати дитячий велосипед, щоб гостра рукоятка керма без чохла не завдала йому важку грудну травму. Коротше, ви повинні бути поруч і навіть на крок попереду.  
 
Профілактикою дитячого травматизму сьогодні стурбований весь світ. Все більш жорстокий прогрес призводить до того, що за останні роки збільшується кількість важких ушкоджень, ускладнених шоком, крововтратою, грубими порушеннями життєво важливих функцій. Адже машини стали швидшими, електротехніка поширеніша, будинки вище, скла і бетону більше, часу менше. А спритності, швидкості, спритності, гнучкості у наших міських «хлюпиків» не залишилося зовсім. Ось чому в більшості країн проблемою дитячого травматизму стурбовані не тільки лікарі, а й інженери, юристи, педагоги і політики. Але ніякі громадські діячі та організації не можуть думати про здоров'я наших дітей більше, ніж їх власні батьки. Ніж ми з вами. 
 
Підводячи підсумки всього вищесказаного, хотілося б відзначити, що багато чого в профілактиці дитячого травматизму залежить не тільки від батьків, але і від керуючих структур нашого міста. Необхідно якісно і своєчасно відновлювати пошкоджене дорожнє покриття, очищати місця прогулянок дітей від старих гілок, сміття, проводити обрізання сухих гілок дерев; привести у відповідність до вимог безпеки стан дитячих ігрових майданчиків у дворах; організувати в освітніх установах, в т.ч. в садочках, ревізію, ремонт і заміну застарілого спортивного обладнання; щоб уникнути укусів тварин необхідно регулювати чисельність бродячих собак. 
 
Під час літніх та зимових канікул, а також під час змін між уроками, необхідно якісно і безпечно організувати проведення часу дітей. Важливу роль у профілактиці дитячих травм, повинні грати батьки, від яких залежить створення безпечних умов проживання дитини в домашній обстановці, які повинні навчити своїх дітей правилам дорожнього руху, проводити роз'яснювальну та виховну роботу з дітьми про профілактику травматизму, а також забезпечити наявність засобів захисту у дітей (шоломи, наколінники, налокітники) при спортивних заняттях. 
   
Зрозуміло, неможливо розглянути в короткій статті навіть малу частину можливих випадків травм, які можна отримати в умовах сучасного суспільства, однак від правильних дій свідків нещастя найчастіше залежить не тільки здоров'я, але і життя потерпілого.