Біологія вірусу папіломи людини

Ферментативна система цитохромів Р-450 забезпечує конверсію естрадіолу в два основні метаболіти: 16-альфа-гідроксистерон (16-альфа-ОН) і 2- гідроксистерон (2-ОН). Перший з них (16-альфа-ОН) відноситься до категорії "агресивних гормонів", які викликають тривалий ефект, що призводить до небажаних наслідків [6, c. 45].

Є дані, що 16-альфа-ОН спроможний утворювати ковалентні зв'язки з рецептором, тобто  необернено взаємодіяти з ним. Другий метаболіт (2-ОН), маючи помірні функції, нормалізує клітинний ріст. Давно  було відмічено, що тканинні зміни в  цервікальному каналі, викликані ВПЛ, локалізовані головним чином в естроген-чутливих зонах. Більше того, було встановлено, що там, де спостерігається активна експресія білків ВПЛ, відмічений високий рівень синтезу метаболіту 6-альфа-ОН. Слід підкреслити, що в нормі епітеліальні клітини шийки матки не спроможні забезпечити перетворення естрадіолу в 16-альфа-гідроксистерон. Таким чином, активна репродукція ВПЛ індукує появу агресивного метаболіту в інфікованих клітинах.

Інфіковані кератиноцити людини проявляють проліферативну активність in vitro, але при цьому не мають пухлинного фенотипу при мікроскопічному дослідженні.

Додавання до культурального середовища екзогенного  16-альфа-ОН перетворює клітини в типово ракові. На основі цих даних Кісєльов В.І. та співавт. дійшли висновку, що інфікування епітеліальних клітин ВПЛ являється необхідним, але недостатнім фактором для малігнізації.

Для формування необерненої неоплазії необхідні:

1) активна експресія генів Е6 і Е7 вірусу;

2) індукція метаболічних механізмів конверсії естрадіолу в 16-альфа-ОН;

3) індукція множинних пошкоджень хромосомної ДНК в інфікованій клітині, яка завершує процес переродження.

В розвитку РШМ мають значення генетичні  та модифікуючі фактори. Останні  можуть бути охарактеризовані як фактори  стану внутрішнього середовища (ендогенні), так і зовнішнього середовища (екзогенні). До ендогенних факторів звичайно відносять вік, гормональні та трофічні порушення.

Найбільш значними факторами ризику ПВІ являються: ранній початок статевого життя (14-18 років) і значна кількість статевих партнерів, рання (до 18 років) перша вагітність, два самовільних аборти і більше, раннє менархе, порушення менструації, наявність інших інфекцій та ін.

 В якості можливих кофакторів, що викликають прогресію цервікальної  інтраепітеліальної неоплазії (CIN) у ВПЛ-позитивних жінок, виділяють застосування оральних контрацептивів, ранню першу вагітність, дефіцит вітаміну С в продуктах харчування, каротиноідів, фоліатів та імунологічний фактор. Дані про куріння як про кофактор спірні.

Поширення ВПЛ відбувається через безпосередній контакт шкіри або слизових оболонок, переважно при статевому контакті; може передаватися через руки та медичний інструментарій. Вірогідність зараження ВПЛ при статевому контакті складає 60 -67% [16, c. 87].

Інкубаційний період між зараженням і розвитком кондилом - 3 міс., однак цей період може розтягуватися на довгі роки. Це робить неможливим визначення точного часу зараження.   Частота ПВІ  пов'язана  з кількістю статевих партнерів. Так, у жінок 18 - 20-річного віку при наявності одного партнера, ВПЛ виявлено у 17% випадків, в той час як при 5 партнерах і більше - у 25%. Є дані про виявлення ВПЛ у дітей. Існують дослідження, які доводять передачу при пологах ВПЛ 6,11-асоційованого папіломатозу гортані. ДНК ВПЛ виявляється у 33% новонароджених в аспіраті з носоглотки, а також в амніотичній рідині у ВПЛ-позитивних жінок.

За даними досліджень, ПВІ геніталей  у вигляді клінічної, субклінічної та латентної форм зустрічається  у 30,3% населення і у 44,3% пацієнток, які звертаються до гінекологічної клініки. Інфікованість ВПЛ переважає у молодих жінок (15-25 років) і зменшується з віком.    У молодих жінок відбувається більш швидке самовільне очищення від ВПЛ і регресія наявної патології, ніж у жінок пізнього віку.

Регресія плоскоклітинних інтраепітеліальних уражень шийки матки низького ступеня (LSIL) відбувається у 90% підлітків, в той час як у дорослих жінок - у 50-80% випадків.

Клінічні прояви ПВІ варіабельні, включаючи різноманітні візуальні  та кольпоскопічні картини, спроможність до спонтанної регресії та рецидивам. Для ПВІ геніталей характерна наявність кондилом, які діагностуються як самостійне захворювання, так і в поєднанні з дисплазією шийки матки. Клінічні прояви гострокінечних кондилом (ГК) достатньо широко описані в літературі. ГК являють собою розростання сполучної тканини із судинами, покриті плоским епітелієм з морфологічними ознаками ПВІ. Вони виступають над поверхнею шкіри та слизової оболонки, мають тонку ніжку, рідше широку основу. ГК можуть бути одиничні, однак частіше - у вигляді множинних утворень. Основа їх рухлива не з'єднана з підлеглими тканинами, консистенція м'яка або щільна, на шкірі - білого або коричневого кольору, а на слизових - блідо-рожевого або червоного. В стромі ГК можна спостерігати явища запалення, порушення мікроциркуляції, набряк.

ГК на шийці матки можуть виглядати  як рожеві або сірі підвищення. Якщо вони не великого розміру, зливні, то їх тяжко відрізнити від лейкоплакії. Розміщуються ГК як в зоні, так і  поза зоною трансформації.  
Виділяють також плоску та інвертовану кондиломи. Вони являють певну складність для діагностики як при клінічному, так і при морфологічному дослідженнях, оскільки ураження розміщується внутрішньоепітеліально та характеризується субклінічним перебігом. Тобто, чіткі макроскопічні зміни епітелію відсутні, а їх поєднання з ГК зустрічаються рідко[3, c. 17-20].

Інвертована форма кондилом - рідкісне захворювання, проявляється в тому, що кондилома локалізується в  криптах слизової оболонки цервікального  каналу. Клінічно проявляється різко вираженою гіпертрофією та ущільненням шийки матки. Діагноз ставлять тільки на видаленому препараті шийки матки 

 

 

 

 

 

  

 

Розділ 3. Множинна папіломовірусна інфекція

 

Множинна папіломовірусна інфекція проявляється у вигляді таких шкірних ознак:

-Шкірні папіломи (бородавки) найбільш часто спостерігають на руках, рідше - на інших ділянках тіла. Локальні ураження типові для дітей і підлітків. У пацієнтів з імунодефіцитними станами виразки папіломами можуть набувати поширений характер.

Тривалість інкубаційного періоду - 1-6 місяців.

Максимальний вміст вірусу в  уражених тканинах спостерігається  через 6 місяців після зараження.

-Вульгарні (прості) папіломи. Збудник простих папілом - вірус папіломи людини 2. Вульгарні папіломи - це тверді шишки з грубої зроговілому поверхнею діаметром 1 мм і більше, з тенденцією до злиття, часто займають велику площу.

Прості папіломи можуть з'являтися в будь-якому місці, але чаші розташовані на тильній стороні долонь і пальців, у дітей - на колінах. Одиночна папілома може існувати кілька місяців і навіть років, практично не змінюючись, але можливо і швидке поширення процесу. Відомі поодинокі випадки переродження папіломи в пухлину. Поширенню процесу сприяють імунодефіцитні стани [11, c. 97].

Підошовні папіломи. Збудники подошенних папілом - вірус папіломи людини 1 (глибока форма), 2 (мозаїчні бородавки) і 4 (незначні ураження). Процес починається з появи маленької блискучої шишечки, що набуває ознаки типової папіломи, оточеній виступаючим обідком.

 Іноді навколо однієї папіломи  з'являються численні дочірні  утворення, що нагадують бульбашки - мозаїчні папіломи.

Підошовні папіломи можуть бути болісними  і ускладнювати ходьбу. Тривалість існування підошовних папілом різна. В деяких випадках, особливо у дітей, можливо мимовільне зникнення будь-якої кількості папілом. Підошовні папіломи часто плутають з мозолями, що з'являються в місцях тиску на пальцях або між пальцями. Мозолі, на відміну від папілом, мають гладку поверхню з шкірним малюнком.

Плоскі папіломи. Збудники плоских папілом - вірус папіломи людини 3 і 10. Представлені гладкими, сплощеним шишечками кольору нормальних шкірних покривів (світло-жовті або злегка забарвлені). За формою можуть бути округлими або багатокутними. Поява плоских папілом, в основному у дітей, зазвичай супроводжується свербінням, запаленням ураженої ділянки, почервонінням, хворобливістю.

Ниткоподібні папіломи (акрохорди) зустрічаються у 50% населення старше 50 років частіше в області пахвових западин, в паху, на шиї, навколо очей. Процес починається з появи дрібних жовтуватих або злегка забарвлених шишечок, потім збільшуються і перетворюються в подовжені щільні еластичні освіти розміром до 5-6 мм. У місцях можливої ​​травматизації папіломи можуть запалюватися. Самовільного зникнення нитковидних папілом не відбувається. Іноді множинні акрохорди поєднуються з поліпами товстої кишки.

Локальна епітеліальна гіперплазія (хвороба Бека). Збудники - віруси папіломи людини 13 і 32. Вперше хвороба описана у американських індіанців. Спостерігають на слизових оболонках порожнини рота, язика, губ у вигляді дрібних зливаються сосочкових підвищень.

Бородавчаста епідермодісплазія (хвороба Левандовського-Лютца). Збудники - віруси папіломи людини 5, 8, 9, 12, 14, 15, 17, 19-29. Реєструють рідко. Захворювання більш характерно для дитячого та раннього підліткового віку, іноді носить сімейний характер.

Проявляється появою множинних  сплощені червоно-коричневих плямистих  папілом на кистях і стопах. У третини пацієнтів спостерігають злоякісне переродження папілом, особливо на відкритих ділянках тіла, схильних до сонячного опромінення.

Гострі кондиломи. Збудники гострих кондилом - віруси папіломи людини низького (6, 11), середнього (31, 33, 35) і високого (16, 18) онкологічного ризику.

Віруси передаються статевим шляхом. Тривалість інкубаційного періоду  від кількох тижнів до місяців. У  деяких випадках ураження мінімальні, часто залишаються непоміченими. Інфіковані клітини схильні злоякісного  переродження. У більшості випадків тривалий і поширений процес супроводжує імунодефіцитні стани.

Ювенільний папіломатоз  гортані (веруккозний ларингіт). Збудники папіломатозу гортані - вірус папіломи людини 6 і 11. Реєструють рідко. У більшості випадків папіломатоз виявляють у дітей до 5 років, що заразилися в родових шляхах матері. Спостерігають поява характерних розростань на голосових зв'язках, що призводять до мовним ускладнень і порушень циркуляції повітря у верхніх відділах дихального тракту [29, c. 13-17].

 

 

 

 

 

Висновки

 

За останні 20 років відмічено  різке зростання захворюваності ВПЛ. Гострі кондиломи є одним  з найбільш частих інфекцій, що передаються  статевим шляхом (ІПСШ). Вони зустрічаються  в 3 рази частіше, ніж генітальний герпес, поступаючись першістю лише хламідіозу і гонореї. ДНК вірусу папіломи людини виявлено у 6% чоловіків і у 10% жінок без будь-яких клінічних проявів захворювання.

Численними дослідженнями незаперечно  встановлено, що причиною багатьох захворювань шийки матки, плоского епітелію інших статевих органів та ануса (званих дисплазиями або інтраепітеліальних неоплазіями) є вірус папіломи людини. Про це свідчать такі дані:

• У 40% жінок інфекція шийки матки, викликана ВПЛ-інфекцією 16-го або 18-го типу протягом 2-х років трансформується в дисплазію або злоякісну карциному in situ.
• Вірус папіломи людини 16-го і 18-го типу виявляються у 90% жінок, що страждають плоскоклітинний рак або епітеліальної дисплазією шийки матки. Цей зв'язок, хоча і дещо рідше, спостерігається при злоякісних пухлинах піхви, статевого члена і заднього проходу.

Найточнішим методом діагностики  ВПЛ є молекулярна ДНК-діагностика. За допомогою цього сучасного методу можна не тільки безпомилково ідентифікувати присутність вірусу ВПЛ, а й определітьт його відопрінадлежность (генотип) вірусу. Тобто тільки за допомогою ДНК-дослідження можна отримати відповідь на насущний медичне питання, чи належить виявлений вид ВПЛ до інфекції з високим або низьким ракообраз ризиком, що істотно впливає на вибір тактики лікування пацієнта. ДНК-діагностики є визначення вірусу навіть при безсимптомних, малосимптомних формах захворювання, а також у найкоротші терміни після можливого інфікування ним статевих органів (при випадкових статевих контактах з непостійними статевими партнерами).

До інших методів (непрямої) діагностики ВПЛ-інфекції, які дозволяють виявити специфічну вірусну трансформацію клітин (що характерно вже для пізніх стадій захворювання), відносять - спеціалізоване цитологічного дослідження мазків - зіскрібків уретри, піхви і шийки матки (кольпоцитологія), а також гістологічне дослідження препаратів.

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Адаскевіч В.П. Захворювання, що передаються статевим шляхом. Вітебськ. 2006.

2. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии // А. С. Быков и др.: под ред. А.С. Быкова, А. А. Воробьева, В.В. Зверева. М.: МИА, 2008.

3. Айзятулов Р.Ф. Вирусные заболевания кожи и слизистых оболочек кожи. Киев, 2004.

4. Василевська Л.П., Винокур М. Л., Нікітіна Н. И.// Передракові захворювання та початкові форми раку шийки матки. М.: Медицина, 2007.

5. Возіанова Ж.І., Печінка А.М., Митус Н.В., Чепілко К.І., Подолюк О.О. Принципи діагностики та лікування хворих на гострі респіраторні вірусні захворювання. Методичні рекомендації. Київ, 2009.