Техногенні небезпеки та їх наслідки. Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах

11.бойові отруйні речовини:поняття,класифікація,дія. поняття про антидоти 
Бойові́ отру́йні речови́ни — хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих територіях, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми. Близько 70 різних хімічних речовин були використані як хімічна зброя в 20-му столітті. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Бойовий стан — такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану: пара, аерозоль, краплі.  
Історія 
Випадки застосування отруйних речовин під час Першої світової війни є першими зафіксованими порушеннями Гаазької декларації 1899 і 1907 р.р. Декларації забороняли «вживати снаряди, що мають єдиним призначенням поширювати задушливі або шкідливі гази». Посилаючись на точне формулювання декларації, Німеччина і Франція в 1914 р. застосовували не смертельні «сльозогінні» гази, причому необхідно відзначити, французька армія зробила це першою, застосувавши в серпні 1914 р. гранати з ксилілбромідом. 
22 квітня 1915 о 17 годині з боку німецьких позицій у поверхні землі між пунктами Бікштуте і Лангенмарк з'явилася смуга сіро-зеленуватого туману. Через кілька хвилин цей незвичайний туман гігантською хвилею накрив позиції французьких колоніальних частин. Солдати і офіцери, які знаходилися в траншеях несподівано стали задихатися: отруйний газ хлор, що утворив цей туман обпікав органи дихання, роз'їдав легені. Уражені газом падали, неуражені, безсилі перед отруйним газом і охоплені панікою, втікали. Німецькі війська на фронті шість кілометрів за п'ять хвилин випустили близько 180 000 кг хлору. У результаті газової атаки було уражено 15000 чоловік. Близько 5000 померло. 
Класифікація 
Існує така класифікація отруйних речовин за характером токсичної дії на організм: 
Нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, VX (Ві-Екс). Вони вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку — кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для враження людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч. 
Шкірно-наривні — іприт, люїзит. Діють у краплинно-рідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4-8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2—3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10—20 днів. 
Загально-отруйної дії — синильна кислота, хлороціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху. 
Задушливої дії — фосген; дифосген. Проявляються через 4-6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. 
психогенної дії — BZ (хінукліділ-3-бензілат), ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ BZ залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин. 
Подразнювальні — CN (хлороацетофенон), CR (дибензоксазепін), CS (хлоробензальмалондинітрил). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах. 
За леткістю: 
стійкі ОР (VX, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування; 
нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлороціан) діють від декількох хвилин до двох годин. 
За тактичним призначенням: 
смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади); 
дратівні; 
навчальні. 
Ознаки застосування 
У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові — поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.

Основні задачі застосування отруйних речовин уразити живу силу, аби знищити її чи тимчасово вивести з ладу, для цього використовують ОР нервово-паралітичної дії; 
пригнітити живу силу, аби тимчасово зменьшити її боєздатність; це досягається використанням ОР шкіряно-наривної та нервово-паралітичної дії; 
знесилити противника на значний проміжок часу завдяки використанню стійких ОР; 
забруднити місцевість, аби змусити противника залишити позиції або утруднити його пересування по певній території. 
Для виконання цих задач можуть бути використані: ракети, авіація, артилерія, хімічні фугаси. 
Засоби захисту органів дихання Фільтруючі протигази і респіратори є основними засобами індивідуального захисту органів дихання, обличчя та очей від отруйних речовин (ОР), радіоактивного пилу (РП) і біологічних аерозолів. Принцип захисної дії їх заснований на попередньому очищенні (фільтрації), вдихуваного людиною повітря від різних шкідливих домішок. Найпростіший засіб захисту органів дихання — протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. 
Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації завдяки фізичним чи хімічним перетворенням при безпосередній взаємодії з отрутою або внаслідок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти) та фізіологічні системи. 
Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні.