Техногенні небезпеки та їх наслідки. Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах

До наслідків гідродинамічних аварій на вказаних об’єктах, згідно Державного класифікатора надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, який затверджено наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України (від 19 листопада 2001 року, №552), віднесено викидання множини шкідливих (забруднювальних) речовин  , i=1, 2, …, n: небезпечних хімічних речовин (код 10300), біологічно небезпечних речовин (код 10320), радіоактивних речовин (код 10500).

У цьому випадку до ознак надзвичайних ситуації, відповідно до наказу МНС України "Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій", віднесено перевищення у зоні ураження вказаних речовин понад граничнодопустиму їх концентрацію xmax:  , де   – символ багатократної диз’юнкції.

Висновки. Пропонується формалізована ознака надзвичайної ситуації, згідно з якою проривний паводок є хвилею прориву води в результаті гідродинамічної аварії на гідротехнічній споруді, що призводить до руйнувань об’єктів у зоні затоплення місцевості і викидання шкідливих (забруднювальних) речовин понад граничнодопустиму їх концентрацію.

7.основи пожежної безпеки у  виробничому та побутовому середовищі.небезпечні  для юдини фактори небезпеки Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.  Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10 000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутні-шими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.  Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.  Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.  Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.  Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.  Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті зі зруйнованих апаратів та установок; електричний струм, пов'язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами; вогнегасні речовини. 
Під час пожеж небезпекою для людини є: 
- прямий контакт з розжареними предметами та відкритим вогнем; 
- висока температура повітря; 
- наявність високої концентрації СО2 та СО та ряду токсичних речовин, що утворюються під час горіння. 
Це призводить до виникнення опіків різного ступеня важкості, а у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах - хімічні опіки та отруєння СДОР.

8.вибух. фактори  техногенних вибухів. класифікація  об’єктів за їх пожежо-вибохонебезпекою. відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.  
Вибух –це надшвидка хімічна реакція звільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за малий проміжок часу, що викликає нагрівання продуктів згоряння до високих температур з різким підвищенням тиску [16]. 
Найбільшим об’єктом використання енергії вибуху є гірничовидобувна промисловість. За допомогою вибухових речовин виконується відбійка і подрібнення міцних гірничих порід. Також мирні промислові техногенні вибухи застосовують під час: штампування і зварювання металу, будівництв великих гребель, плотин, тунелів, шляхів, руйнування старих будівель, будування нових каналів, островів та озер, зміни русел річок, викорчовування пнів і валяння дерев, під час збільшення притоку газу, нафти, води, задля гасіння пожежі і навіть під час вибухового зневоднення свердловин [20;21]. Власник Патенту вибухового зневоднення є сам автор [22]. 
Проте промислові техногенні вибухи мають і негативні фактори, а саме: пил та шкідливі гази, детонацію та сейсмічну, ударну хвилю. Кількість одночасно вибухових речовин, які застосовуються під час масового вибуху на будівельному кар’єрі складає 20-60 тонн, а на рудному – від 200 до 1100 т. Концентрація шкідливих газів у хмарі, в атмосфері кар’єру та гірничій масі наведена в таблиці 5.1, а загальна кількість шкідливих газів у залежності від асортименту вибухових речовин (ВР) та типу гірських порід за даними Науково-дослідного інституту безпеки праці в гірничорудній промисловості (НДІБГ) досягає для ігданіту 24,9 л/кг, а для гранулотолу – 94 л/кг

Отже, вміст небезпечних продуктів вибуху в першу чергу залежить від складу вибухових речовин (ВР). Саме тому в США на кар’єрах під час вибуху застосовують суміші з найбільш екологічно чистих типів ВР: суміші аміачної селітри та дизельного палива (AN-FO), обсяг яких складає 95%. В Україні це ігданіти, але їх обсяги на кар’єрах не перевищують 5%, що і призводить до надмірного забруднення довкілля. 
Швидкість детонації – розповсюдження зони реакції з надзвуковою швидкістю, через що енергія передається ударною хвилею. Для промислових вибухових речовин швидкість денотації становить: для гранулотола - 4,0-5,5 км/с, для селітри без добавок у металевій трубі ⌀ 40мм – 1,95-2,57 км/с, а для пилу селітри– 3,4 км/с. 
Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потужності вибухів вибухових речовин, має наступні параметри фактору ураження: 
1) швидкість розповсюдження хвилі; 
2) максимальне значення масової швидкості; 
3) час наростання напруги в хвилі до максимуму. 
Бризантність –здатність вибухових речовин виконувати дрібнення свого 
оточення, оболонки чи гірської маси з утворенням осколків. Саме тому на кар’єрах небезпечна зона під час масових вибухів складає, як правило, до 1500м. Проте відомі випадки ураження людей навіть за межами визначеної небезпечної зони. Бризантні речовини використовують під час виготовлення саморобних вибухових зарядів, наповнених дріб’ю чи цвяхами, наприклад, терористами. 
Поміж промислових вибухових речовин найвищу бризантність мають гранулотол та алюмотол, у яких вона дорівнює відповідно 24-34 та 28-34 мм у сталевім кільці. 
У разі виявлення порушень вимог пожежної безпеки органом Державного пожежного нагляду можуть бути застосовані відповідні заходи: 
1.         Адміністративно-запобіжні заходи застосовуються: 
відповідно до вимог п. 2 ст. 7 Закону України „Про пожежну безпеку” при виявленні порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі, у випадках випуску вогненебезпечної продукції з відхиленням від стандартів чи технічних умов припиняти або забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, експлуатацію будівель, окремих приміщень, дільниць електричної мережі, випуск та реалізацію вогненебезпечної продукції, дію виданих дозволів на право проведення робіт; 
відповідно до вимог п. 3 ст. 7 Закону України „Про пожежну безпеку” при виявленні порушень під час проектування, будівництва, реконструкції, розширення або технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;

2.         Також, згідно з ст. 35 Закону України „Про пожежну безпеку” можуть застосувати застосування фінансові санкції до підприємства в обсягах до 2 відсотків місячного фонду оплати праці та за ст. 36 Закону України „Про пожежну безпеку” вимогти відшкодувати збитки, завдані порушенням протипожежних вимог;

3.         Крім того, уповноваженим посадовим особам державного пожежного нагляду, працівникам відомчої, сільської пожежної охорони та членам ДПД, протипожежним об'єднанням громадян надане право складати протоколи про адмінправопорушеннях.

Адміністративна відповідальність передбачена ст.ст. 120, 175, 1888 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4.         Якщо порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, яка мала тяжкі наслідки то за ст. 270 Кримінального кодексу України винних осіб можуть притягнути до кримінальної відповідальності на строк від 3 до 8 років.  

По результатам проведеної перевірки органи Державного пожежного нагляду державні інспектори з пожежного нагляду видають приписи та постанови обов’язкові для виконання.

Згідно з ст. 1888 Кодексу про адміністративні правопорушення невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду спричинить накладення штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  та на посадових осіб - від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також за п. 5 ст. 7 Закону України „Про пожежну безпеку” можуть бути застосовані штрафні санкції до підприємств за невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду  

Існують випадки коли особи та підприємства, діяльність яких підлягає перевірці створюють перешкоди.  

Створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду карається накладанням адміністративного штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (ст. 1888 КпАП);

Згідно з ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III при недопущенні представників органу пожежного нагляду як органу ліцензування цей орган може анулювати ліцензію.

При систематичній відмові допускати представників контролюючого органу до законної перевірки або явно необґрунтованій відмові в допуску до законної перевірки ці дії можуть бути розцінені як, систематичне або грубе порушення законодавства, що дає підставу за поданням контролюючого органу ліквідувати підприємство ( пп. "в" ч. 4 ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII).

9.поняття про радіаційну  безпеку. електромагнітне та іонізуюче  випромінювання,їх джерела та  дія на живі організми. ознаки  радіаційного ураження 
Радіоактивні речовини та джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються у виробництві, наукових дослідженнях, медицині та, на жаль, при створенні зброї. Близько 3 тис. підприємств на території України використовують радіоактивні речовини. 
Катастрофи, пов'язані з радіоактивними речовинами та застосування ядерної зброї, є найбільш небезпечними надзвичайними ситуаціями. Адже їх наслідки мають найважчий і найдовший негативний вплив на людей. 
Радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань широко використовуються у виробництві, наукових дослідженнях, медицині та, на жаль, при створенні зброї. Статистика свідчить, що близько 3 тис. підприємств на території України використовують радіоактивні речовини. 
Катастрофи, пов'язані з радіоактивними речовинами та застосування ядерної зброї, є найбільш небезпечними надзвичайними ситуаціями. Адже їх наслідки мають найважчий і найдовший негативний вплив на людей. 
Іонізуючі випромінювання - квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під дією якого із нейтральних атомів утворюються іони (рис 2.1.) 
Іонізуючі випромінювання 
Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин. 
Природа іонізуючого випромінювання 
Термін "іонізуюче випромінювання" об'єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювань, що мають здатність іонізувати речовину. Людський організм не має органу, який міг би сприймати іонізуюче випромінювання. 
Електромагнітне випромінювання включає частину спектра, що починається з жорсткого ультрафіолету, переходить у рентгенівське випромінювання і закінчується гамма-випромінюванням. У практиці для позначення всіх видів електромагнітного іонізуючого випромінювання користуються терміном гамма-випромінювання, тому що як найчастіше його частка у загальному потоці найбільша. Жорстке ультрафіолетове випромінювання - це найбільша короткохвильова частина ультрафіолетового випромінювання, воно, як і рентгенівське, генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках. 
Альфа-випромінювання (а) - потік позитивно заряджених частинок, що складаються з двох протонів та двох нейтронів і за структурою відповідють ядрам атомів гелію, які називаються а-частинками та мають високу іонізуючу і малу проникаючу здатність. Відомо близько 40 природних та понад 200 штучних альфа-активних ізотопів. У повітрі альфа-частинки пролітають кілька сантиметрів, добре затримуються речовинами, в шкіру проникають на глибину до 0,1 мм. Найбільшу небезпеку а-випромінювання становить при внутрішньому опроміненні організму та аплікації на шкіру. 
Бета-випромінювання (в) - потік електронів або позитронів, що називаються в-частинками. Випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів. При взаємодії в-частинок з речовиною утворюється рентгенівське випромінювання. Іонізуюча здатність бета-випромінювання менша, ніж у альфа-випромінювання, а проникаюча здатність вища. Найбільш енергетичні в-частинки можуть проникнути через шар алюмінію до 5 см. 
Гама-випромінювання (у) - електромагнітні хвилі з частотою 3-1019 Гц і більше, що мають високу проникаючу здатність. Гама-випромінювання виникає при ядерних вибухах, розпадах радіоактивних ядер, елементарних часток, а також при проходженні швидких заряджених часток крізь речовину. Використовується у медицині (променева терапія), для стерилізації приміщень, апаратури, ліків, продуктів харчування. Найбільш ефективно ослаблюється матеріалами з високою щільністю. 
Потоки нейтронів, протонів виникають при ядерних реакціях їх дія залежить від енергії часток. Зазвичай, потоки нейтронів поділяють на повільні (холодні), швидкі та надшвидкі. 
Для вимірювання радіоактивності використовується цілий ряд одиниць. У практиці радіаційних досліджень дотепер використовуються старі позасистемні одиниці (система СГС) та одиниці системи СІ, що ускладнює сприйняття інформації. У таблиці 3.1 приведено одиниці радіоактивності в обох системах та переведення їх з однієї системи у іншу. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.91 № 106, розпорядженнями від 12.01.93 № 17-р і від 27.01.95 № 37-р до зон радіоактивного забруднення віднесено 2213 населених пункти (без Зони відчуження) дванадцяти областей України, в яких проживає 2 404 870 осіб (за станом на 1 січня 1995 р.). Площа зон радіоактивного забруднення, визначених Законами України, пов'язаними з Чорнобильською катастрофою, становить 50,5 тис. км2, із них Зона відчуження — 2,19 тис. км2. 
На місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, у людей і тварин можуть виникати радіаційні ураження, обумовлені як зовнішнім променевим впливом, так і внутрішнім опроміненням внаслідок потрапляння в середину організму радіоактивних речовин. 
Зовнішнє загальне опромінення виникає від дії гамма-випромінювань. 
Внутрішнє опромінення спричиняє дія радіоактивних речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею, водою, а також через шкіру і слизові оболонки. 
При випаданні радіоактивних речовин можливий розвиток змішаної форми ураження як у людей, так і у тварин, обумовленої зовнішнім опроміненням і надходженням радіоактивних речовин в організм. 
Клінічна картина радіаційного ураження при внутрішньому ураженні дещо відрізняється від гостропротікаючої хвороби, викликаної зовнішнім опроміненням. 
Зовнішнє гамма-опромінення, як і проникаюча радіація, спричиняє у людей і тварин однакове ураження. При впливі проникаючої радіації організм одержує дозу за дуже короткий термін — від десятих частки секунди до секунди, а при зовнішньому опроміненні доза нагромаджується за час перебування на забрудненій території нерівномірно. Основну дозу опромінення організм одержує за чотири доби: у першу добу — до 63 % сумарної дози до повного розпаду радіоактивних речовин, а за три доби — до 72 % загальної дози. 
Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одержане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим. 
З 3 по 30 добу нагромаджується від 5 до 35 %, а з 31 до 90 доби від 5 до 10 % сумарної дози до повного розпаду радіоактивних речовин. 
Такий вплив опромінення залежить від потужності джерела опромінення, відстані до епіцентру вибуху, швидкості вітру. Тому особливо важливо організувати захист у перші чотири доби. 
Залежно від дози опромінення, проникаючої радіації чи радіоактивних речовин загальне зовнішнє гамма-опромінення спричиняє у людей і тварин гостру променеву хворобу. Вона може бути від легкого до надзвичайно важкого ступеня.

10.хімічна безпека. небезпечні  хімічні речовини та їх вплив  на людину та оточуюче середовище. Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на: 
o промислові отрути (рис . 1 . 39), які використовуються у виробництві (розчинників, барвників),є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій (ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо); 
o отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами та гризунами (гербіциди, пестициди); 
o лікарські препарати; 
o хімічні речовини побуту (харчові добавки, засоби санітарії та гігієни, косметичні засоби); 
o хімічна зброя 
Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі та ті, що впливають на репродуктивну функцію 
Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (кровотворну, центральну нервову) . Ці речовини викликають патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, розчини кислот чи лугів 
Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних, шляхів, очей, легень, шкіри (пари кислот, лугів, аміак) 
Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо) 
Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром) 
Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводні) 
Задушливі речовини призводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту) 
Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець 
Сенсибілізатори - це речовини, що діють як алергени (розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо) 
Негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, ґрунт, воду . Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'я та працездатність людей . 
Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин 
Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання (рис . 1 . 40) та шлунок . Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибірковості дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей 
За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на: 
o серцеві - кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі кобальту; 
o нервові - порушення психічної активності (чадний газ, фосфорорганічні сполуки, наркотичні засоби, снотворні ліки); 
o печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби; 
o ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота; 
o кров'яні - анілін, нітрити; 
o легеневі - оксиди азоту, озон, фосген 
За тривалістю дії шкідливі речовини ділять на три групи: 
o летальні, що призводять до смерті (5% випадків) – термін дії до 10 діб; 
o тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набряку легенів, болю у грудях - термін дії від 2 до 5 діб; 
o короткочасні - тривалість декілька годин (подразнення у носі, ротовій порожнині, головний біль, задуха, загальна слабкість)Аерозолі викликають загальнотоксичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в дихальні шляхи, повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію . Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру у випадках високих концентрацій токсичних парів і газів у повітрі на робочих місцях 
За фізіологічним впливом виділяють групи шкідливих речовин: 1) дратівливі, котрі уражають дихальні шляхи, шкіру, слизуваті оболонки (кислоти, луги, сірчисті сполуки, аміак, хлор і ін.); 2) задушливі (інертні гази, вуглекислий газ, метан, азот і ін.); 3) отрути, що пошкоджують внутрішні органи, кровоносні судини, нервову систему (спирти, ефіри, бензол, фенол, пил таких токсичних металів, як олово, свинець, ртуть, марганець); (4) летючі наркотики (ацетилен, летючі вуглеводні, ацетон); 5) пил (інертний, або такий, що викликає алергійні реакції). 
Слід пам'ятати, що джерелами шкідливих хімічних факторів є не тільки виробництво - промисловість, сільське господарство, автомобільний транспорт, але і побутова сфера. Наприклад, при спалюванні органічних речовин - опалого листя, полімерних матеріалів - пляшок, кульків виділяються у великих кількостях надотруйні речовини - бензопирен (ГДК дорівнює від 106 до 109) та диоксини (ГДК від 10-9 до 10-12), для яких притаманні чітко виражені канцерогенні, тератогенні та мутагенні властивості. В особливо великих кількостях такі речовини виникають у вогнищах, які утворюють багато диму при підвищенній вологості - це смог, який саме їх і містить. 
Великою проблемою є деструкція (руйнування) полімерних матеріалів, яка відбувається в довкіллі, хай і повільно, але постійно, навіть при звичайній температурі. Проблемою для здоров'я людини, всього живого є ті полімерні пляшки, кульки, які розкидані по всіх усюдах. 
Отже, правий був великий хімік М.В. Ломоносов коли казав, що широко простирає хімія руки свої в діла людини, ніби п редбачаючи не тільки позитивні, але і негативні наслідки хімізації життя, природи. Тому і виникла потреба у розвитку галузі науки на стику хімії, біології, медицини - промислової токсикології, основна мета якої -вказати джерела і дію токсичних речовин на людину.