Соціальні хвороби

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Інститут  хімічних технологій (м. Рубіжне)

Факультет хімічних наук

Кафедра загально хімічних дисциплін

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни БЖД

на тему: “Соціальні хвороби”

 

 

 

 

Виконав

студент групи ТД-41

Шарпай  А. Ю.

 

 

 

2012 р.

 

План

1 Природно – соціальні  небезпеки

2 Вірусні інфекції

     2.1 Грип

     2.2 Хвороба Боткіна

     2.3 Туберкульоз

3 Харчові захворювання

4 Захворювання, які передаються  статевим шляхом

5 Онкологічні захворювання

6 СНІД – синдром набутого  імунодефіциту

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Природно – соціальні  небезпеки.

Проблеми для безпеки  життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія — масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в  будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні  умови, викликаючи так звані соціальні  хвороби.

Соціальні хвороби — це захворювання людини, виникнення і  розповсюдження яких пов'язане переважно  з несприятливими соціально економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.). Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СПІД, наркоманія тощо.

 

2. Вірусні інфекції

2.1. Грип.

В Україні зафіксовано 9 мільйонів  випадків інфекційних захворювань  на рік. Розглянемо деякі найвідоміші  інфекційні хвороби, викликані вірусами.

Найбільш поширена вірусна  інфекція — грип, яка виникає як епідемія щорічно. Перша в історії епідемія грипу була відмічена 1889 р., інша — охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 мли осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, мас типи А, В, С, Д, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені  віруси групи А (гонконгський грип, китайський грип). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого лихоманить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляд: ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до .15% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 мли.

Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж  вилікувати. Найбільш ефективною та доступною  формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Інший спосіб захисту від інфекційних захворювань — вакцинація. При застосуванні вакцини захист від захворювання досягає рівня 90-98%.

 

2.2 Хвороба Боткіна або  вірусний гепатит.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників  захворювання — А, В, С, Д, Е, і ТТV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найрозповсюдженіший і найменш небезпечний — гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб «брудних рук», пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Вірус С, який спеціалісти  називають «ласкавим вбивцею», — найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важкими ураженнями печінки. Частіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, наприклад, при переливанні крові.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит  В Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією  в організмі й важкими наслідками. Він здатний тривалий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту  ослаблення захисних реакцій організму. Причинами, що викликають активізацію  вірусу, можуть стати простудні захворювання, грип, невиправданим прийом антибіотиків тощо.

Що робити, щоб запобігти  цій небезпечній хворобі? Ось  основи правила: мийте руки перед  їжею, кип'ятіть воду, обливайте кип'ятком  овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуйтесь презервативами. Можна ще додати рекомендацію по застосуванню індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація.

 

2.3. Туберкульоз.

Необхідно детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те, що епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю.

 Наведемо деякі сумні  факти про туберкульоз (або,  як казали раніше, сухоти).

За всю історію людства  від туберкульозу померло понад 300 млн осіб.

Паличкою Коха (збудник  туберкульозу) інфіковано 2млрд осіб, тобто  майже третина населення Землі, 10% інфікованих захворіє.*

Хворий на відкриту форму туберкульозу інфікує 10-15 осіб за рік.

Від туберкульозу помирає  більше дорослих, ніж від усіх інших  інфекційних захворювань разом  узятих.

26% усіх померлих у слабо  розвинених країнах загинуло  від туберкульозу.

Третина хворих на СНІД помирає  від туберкульозу.

На туберкульоз хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто найбільш працездатна частина  населення, це збільшує негативний економічний  ефект хвороби.

Неправильне застосування антитуберкульозних препаратів призвело до того, що понад 50 млн осіб хворіють на стійку до ліків  форму туберкульозу.

Оскільки туберкульоз  вважається соціальною хворобою, причини  загострення епідемічної ситуації з ним в нашій країні цілком зрозумілі (йдеться про зарплати, житлові умови, якість харчування, стреси, шкідливі звички, і, нарешті, складну  екологічну ситуацію).

 

 

Туберкульоз (сухоти) — це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання.

Туберкульозна паличка (паличка  Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечнику, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%) спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції — хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру  та ступеня ушкодження окремих органів  і систем. Загальними ознаками для  всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну  і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

 

3. Харчові захворювання

Розрізняють дві групи  харчових захворювань мікробного походження: харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному  розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні  захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові  продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться  збудники різних захворювань. Найбільшу  небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа  служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні  та дуже небезпечні через те, що більшість  продуктів харчування, з якими  вони можуть розповсюджуватись, вживаються людьми кожного дня.

Харчові Отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від  збудників харчових інфекцій здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отрутами внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими  отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять  вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але  вони заразні. Пояснюється це здатністю  збудників розмножуватись як у продуктах  харчування, так і організмі людини.

Викликаються токсикоінфекції  різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові токсикоінфекції, які викликаються сальмонелами, називають  сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних  отруєнь вони посідають перше  місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.

 

4. Захворювання, які передаються  статевим шляхом.

В останні роки в Україні  різко погіршилось становище  щодо захворюваності на хвороби, які  передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Згідно з міжнародною  класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується  близько 30 захворювань, які передаються  статевим шляхом. У цю категорію  входять декілька груп, наприклад:

 

хвороби, які вимикають  віруси — генітальний герпес, СПІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;*

паразитарні — короста  та ін.; оптимальні умови для передавання  створюються при статевих контактах;

бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

грибкові — кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються  і статевим шляхом.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих  захворювань, слід зазначити, що важливе  значення мас профілактика, а саме: слід умикати випадкових зв'язків, користуватись  презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних  правил.

Серед найбільш поширених захворювань, які передаються статевим шляхом є сифіліс, гонорея.

Сифіліс — не хвороба  всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, чашки, цигарки тощо).

Слід пам'ятати, що сифіліс  виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів, користуватись презервативами.

Гонорея. Збудником гонореї  є бактерія — гонокок. Заражаються  гонореєю найчастіше при статевому  контакті з хворою людиною. Перші  прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається  хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечівника. Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь сечівник.

У більшості жінок, на відміну  від чоловіків, гонорея проходить  без суб'єктивних симптомів, але  з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в  сечівник і шийку матки. При цьому  з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється  слизова оболонка піхви. Якщо хвора  не лікується, то процес запалення переходить на слизову оболонку матки, труб і  яєчників. Внаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну  порожнину, може розминутися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки, внутрішні органи і нервова система.