Сховища і вимоги до них

Водопостачання в ПРУ (якщо є можливість) забезпечується від водопровідної мережі. Створюється  також аварійний запас води у  відповідних ємностях (відра з  кришками, бачки) з розрахунку 3 - 4 літра  на добу на одну людину.

Освітлення обладнується від загальної електромережі, при  її відсутності використовують акумулятори, велогенератори, кишенькові і ручні електроліхтарі, свічки.

Опалення здійснюється від  загальної опалювальної системи, печей  і різних інших теплових приладів, в тому числі й електронагрівальних.

В ПРУ необхідно мати телефон  і гучномовець, підключений до міської  або місцевої радіотрансляційної мережі.

При місткості в укритті 20 чол. витрата матеріалів становитиме: лісу — 0,9 м2, гвіздків — 0,25 кг, цегли  — 600 шт., ґрунту — 10 - 42 м3. Трудомісткість робіт 70 - 90 чол/год. Коефіцієнт захисту такого ПРУ Кзах = 800 - 1000.

Погріб, зроблений з каменю або саману, є майже готовим  ПРУ.

При необхідності його перекриття посилюють, потім на перекриття насипають  шар ґрунту товщиною 60 - 70 см, встановлюють витяжний короб, вішають біля вхідних  дверей завісу зі щільного матеріалу; а для захисту від проникнення  зовнішнього γ- і нейтронного випромінювання через вхідні двері навпроти входу на відстані 1,5 м влаштовують стінку з цегли або саману товщиною 40 - 50 см, висотою, яка дорівнює висоті дверей, а шириною — вдвічі більше ширини дверей, встановлюють тару для відходів.

При місткості укриття 10 чоловік витрата матеріалів становитиме: лісу — 0,03 м2, гвіздків — 0,06 кг, каменю — 2 м3, ґрунту — 8-9 м3. Трудомісткість роботи становить 20-25 чол/год., Кзах = 400-500.

Найважливішим елементом, що забезпечує захисні властивості  ПРУ є матеріал, який використовується для їх перекриття, і товщина насипу шару ґрунту або нарощування шару льоду в зимовий час. Коефіцієнти  ослаблення ґрунту з проникаючої  радіації ядерного вибуху наведені в  табл. 3.

 

Таблиця 3.

Коефіцієнти ослаблення ґрунту з проникаючої радіації ядерного вибуху

Вид матеріалу	Товщина матеріалу, см
	40	45	50	60	75
Грунт	20	30	50	100	400
Лід	3	4	6	8	15-20

 

Шар половинного ослаблення з проникаючої радіації деяких матеріалів має величину: для води — 23, деревини — 33, ґрунту — 13, цегляної кладки — 14,4, льоду — 26, скла — 16,5, бетону — 10, заліза, броні, сталі — 3,0, свинцю — 2,0, склопластику — 12,0 см.

6 Найпростіші укриття

Найпростіші укриття —  щілини (траншеї) — будуються і  обладнуються при загрозі воєнних  конфліктів повсюдно для тієї частини  населення, яка не забезпечена захисними  спорудами. Щілини (траншеї) можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих  щілинах, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням  і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5 - 2 рази порівняно  з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2 - 3 рази, а після дезактивації заражених щілин — у 20 разів  і більше [3].

У перекритій щілині захист людей від світлового випромінювання буде повний, від ударної хвилі  збільшиться в 2,5 - 3 рази, а від  проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині  ґрунтового насипу зверху перекриття 60 - 70 см — в 200 - 300 разів. Перекрита  щілина захищає людей від безпосереднього  потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних  речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але  найпростіші укриття не забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина щілини визначається кількістю  людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5 - 0,6 м на одну людину. В щілинах  можна передбачати і місця  для лежання з розрахунку 1,5 - 1,8 м на одну людину.

7 Правила користування  сховищами

Сховище вводиться в експлуатацію лише після приймання комісією, яка  діє згідно з «Інструкцією з приймання  і експлуатації сховищ Цивільної  оборони».

На кожне сховище складають  план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей зі сховища. На плані  сховища вказуються: вентиляційні канали в стінах, повітрозабірні системи, мережі водопроводу, каналізації, опалення і електроосвітлення, місця розташування пристроїв відключення, аварійний вихід, товщина і матеріали стін та перекриття сховища, площа і внутрішня кубатура приміщень, наводиться таблиця гранично допустимого часу перебування людей при постійному (без вентиляції) об'ємі повітря в залежності від заповнення людьми [7].

У картці прив'язки вказуються місцезнаходження сховища і розташовані  поблизу характерні орієнтири, що не завалюються, за якими можна швидко відшукати засипане сховище.

На схемі евакуації  людей намічаються кілька можливих маршрутів виходу з району розташування сховища за межі міста. Один екземпляр  документації зберігається безпосередньо  у сховищі, другий — у штабі  ЦО.

При періодичному огляді стану  сховища (не рідше одного разу в квартал), а також негайно після заповнення людьми воно перевіряється на герметичність. Ступінь герметичності визначається за величиною підпору повітря, а  сама перевірка проводиться в  такій послідовності: зачиняються  всі вхідні двері, ставні і люки, стопоряться клапани надлишкового тиску; закриваються герметичні клапани  і заглушки на витяжній системі вентиляції; приточна система повітрозабезпечення включається в роботу в режимі чистої вентиляції; визначається кількість повітря, яке подається у сховище; замірюється підпір повітря в сховище [1].

При вмиканні фільтровентиляційного  агрегату про кількість повітря, що подається, можна судити з показів  витратоміра.

Підпір повітря замірюється  нахиленим манометром типу ТНР (тягонапоромір рідинний); він повинен бути не менше 5 мм вод.ст. при всіх режимах вентиляції сховища.

В залежності від кратності  повітрообміну величина підпору  повітря повинна відповідати  значенням, наведеним у табл. 4.

 

Таблиця 4

Залежність величини підпору від кратності повітрообміну

Кратність	0,5	0,6	0,8	0,7	1,2	1,4
Потрібний підпір, мм вод.ст.	5	6	8	12	15	18

 

Якщо величина підпору  виявиться недостатньою, то здійснюється визначення місць витоку повітря  за відхиленням полум'я свічки, при  цьому перевіряють стан ущільнювальних прокладок герметичних дверей і  ставень, а також роботу пристроїв  задраювання(клинових затворів); щільність  примикання коробок дверей (ставень) до загороджувальних конструкцій і  дверного полотна (ущільнювальних прокладок) до коробок дверей (ставень); герметичність  місць проходу через загороджувальні  конструкції різних введень; герметичність  місць з'єднання стель і підлог із зовнішніми стінами, швів між блоками, стиків між елементами конструкції, особливо у входах (тамбурах).

Необхідно систематично перевіряти стан всього обладнання сховища, утримувати його відповідно до технічних вимог  і усувати несправності.

Під час перебування людей  в сховищі необхідно підтримувати підпір 5-7 мм вод.ст.; при такому протитиску пари отруйних речовин не можуть потрапити всередину сховища.

Температура у сховищі  в зимовий час до його заповнення людьми повинна бути не нижче +10 °С і  не вище +15. Для цього слід проводити  регулярне провітрювання, відкриваючи  двері і включаючи для короткочасної  роботи фільтровентиляційний агрегат  у режимі чистої вентиляції.

Організація обслуговування сховищ покладається на службу сховищ і укриттів ІДО. На кожне сховище  виділяється ланка обслуговування у складі семи чоловік. Командир цієї ланки є комендантом сховища. Разом з особовим складом ланки  він приймає сховище, бере участь у перевірці ФВА, встановленні телефонного  апарата і радіотрансляційної точки, перевіряє герметизацію і обладнання.

Комендант сховища за сигналом оповіщення органів управління ЦО, пов'язаним з використанням захисних споруд, повинен негайно з'явитися  в сховище і розставити особовий склад по постах; дати команду постам відключити систему опалення і включити вентиляційну установку в режимі чистої вентиляції; забезпечити прийом і розміщення людей та дотримання правил внутрішнього розпорядку [2].

Ланка обслуговує 3 пости (по 2 чол. на пост). Пост №1 організовується  при основному вході. В період заповнення сховища за сигналом оповіщення один постовий, перебуваючи зовні, пропускає  людей у сховище і слідкує  за порядком; другий постовий, перебуваючи  біля внутрішнього входу, рівномірно розподіляє потік людей. З отриманням сигналу  або розпорядження про закриття дверей постові зачиняють їх і  один залишається чергувати біля дверей, а другий допомагає налагоджувати  порядок у сховищі. Пост №2 перевіряє  і готує до роботи фільтровентиляційну  установку, за розпорядженням коменданта сховища включає і обслуговує її. Пост №3 перед заповненням сховища  включає освітлення в усіх приміщеннях, зачиняє ставні аварійних виходів  і регулювальні заглушки витяжної вентиляції, перекриває при необхідності запірні  пристрої транзитних комунікацій, потім  слідкує за розміщенням людей  і порядком у сховищі.

За сигналом «Закрити захисні  споруди» або при заповненні сховища  двері і ставні зачиняються і  сховище постачається повітрям у  режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов'язані мати при собі запас  продуктів харчування на 2 доби, а  також необхідні особисті речі, документи  та індивідуальні засоби захисту (протигази  або респіратори). Забороняється  приносити з собою легкозаймисті  речовини або речовини із сильним  запахом та громіздкі речі, приводити  домашніх тварин, ходити без потреби  по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов'язані виконувати всі  вимоги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку [7].

Виведення людей зі сховища  виконується за вказівкою коменданта і здійснюється особовим складом  ланки обслуговування.

 

Висновок

Відповідно до вимог «Норм  проектування ІТЗ ЦО» усі захисні  споруди повинні використовуватися  в мирний час для потреб народного  господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних  вкладень. Вони можуть використовуватися  під приміщення: культурного і  санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові); виробничі — у тих  випадках, якщо технологічні процеси  не супроводжуються виділенням шкідливих  для людей парів і газів  і не вимагають природного освітлення; торгівлі і суспільного харчування; об'єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів  для автомобілів тощо.

В усіх випадках повинні  передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до прийому тих, хто  укривається.

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення —  за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійованих міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт.

До укриттів належать споруди  спеціального (сховища, протирадіаційні  укриття, найпростіші укриття) та неспеціального (герметичні приміщення, погреби, щілини тощо) призначення.

До всіх сховищ пред`являються  певні вимоги: сховища повинні  забезпечувати захист людей від  усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким  же ступенем захисту, що й основні  приміщення, а на випадок обвалу — аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих матеріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні приміщення висотою  не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод  не менше ніж на 20 см.

Сховище вводиться в експлуатацію лише після приймання комісією, яка  діє згідно з «Інструкцією з приймання  і експлуатації сховищ Цивільної  оборони».

На кожне сховище на об`єкті складають план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей  зі сховища.

 

Список  використаної літератури

 

1. Атаманюк В.Г. Гражданская оборона. – М.: Высш. шк., 1986.
2. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.
3. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
4. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
5. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.
6. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.
7. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч.посібник. – К., 2004. – 439 с.
8. Шоботов В.М. Устойчивость работы промышленных объектов при чрезвычайных ситуациях. – ПГТУ, 1999.