Сховища і вимоги до них

Відпрацьоване повітря видаляється  зі сховища через витяжні канали, у яких, крім противибухових пристроїв, встановлюються ще й клапани надлишкового тиску. Для боротьби з надлишком тепла в сховищах (у необхідних випадках) передбачаються додаткові заходи, наприклад, застосування повітроохолоджувальних установок або кондиціонерів, збільшення поверхні загороджувальних конструкцій (стін, перекриттів) з можливим збільшенням площі підлоги на одну людину 0,75 м2, збільшення обсягу повітроподачі в режимі фільтровентиляції до 5 м/год на одну людину [6].

У тепловому балансі враховуються тепловиділення від людей, електричного освітлення, пристроїв регенерації  повітря і поглинання тепла загороджувальними  конструкціями.

Кількість тепла і вологи при розрахунках слід приймати:

• від однієї людини: тепловиділення — 420 кДж/год, волого-виділення — 80 г/год;

• від регенеративних патронів РП-100: тепловиділення — 63 кДж/год, вологовиділення — 14 г/год (на одну людину).

Тепловиділення від електричного освітлення (в кДж/год) визначається за формулою:

Qoce = 860 х Nосв,

де Nосв — сумарна потужність джерел освітлення, кВт.

Електропостачання здійснюється від зовнішньої мережі міста (об'єкта), а при необхідності — ще й від  захищеного джерела — дизельної  електростанції.

У випадку припинення електропостачання  від зовнішньої мережі (і відсутності  ДЕС) у сховищах передбачене аварійне освітлення від переносних електричних  ліхтарів, акумуляторних батарей, велогенератора й інших джерел.

Користуватися свічками і  гасовими ліхтарями можна, але тільки за умови достатньої вентиляції.

Сховище має телефонний зв'язок з пунктом управління підприємства і гучномовець, підключений до міської  чи місцевої (об'єктової) радіотрансляційної мережі.

Водопостачання і каналізація  сховищ здійснюється на базі міських  і об'єктових водопровідних та каналізаційних мереж. Однак на випадок  їх руйнування в сховищі створені аварійні запаси води і приймачі фекальних  вод.

Для зберігання аварійного запасу води використовують проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімними кришками, клапанами і покажчиками рівня  води.

Мінімальний запас води в  проточних ємностях передбачений в  таких кількостях: для пиття, 6 л  для санітарно-гігієнічних потреб — 4 л на людину на весь розрахунковий  термін перебування, а в сховищах місткістю 600 чол. і більше — додатково  для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємності звичайно встановлені у санітарних вузлах під стелею, а безнапірні баки —  у спеціальних приміщеннях. Для  знезаражування води в сховищі є  запас хлорного вапна чи дві третини  основної солі гіпохлориду кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м3 води потрібно 8-10 г хлорного вапна або 4-5 г ДТС-ГК.

Санітарний вузол у  сховищі влаштований окремо для  чоловіків і жінок з випуском змивних вод в існуючу каналізаційну  мережу. Крім того, передбачені аварійні ємності для збору нечистот. На трубопроводах водопостачання, каналізації  й інших систем встановлена запірна  арматура (крани, вентилі, засуви) для  відключення при ушкодженні зовнішніх  мереж.

У сховищі передбачане опалення від загальної опалювальної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10 °С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур [4].

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення усередині сховища  забарвлені у відповідні кольори: білий  — повітрозабірні труби режиму чистої вентиляції; жовтий — повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоний — трубопроводи режиму вентиляції по замкнутому циклу; чорний — труби електропроводки; зелені — водопровідні труби; коричневі — труби системи опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опалення в місцях їх введення стрілками вказуаний напрямок руху повітря чи води.

У приміщеннях для людей  встановлені дво- чи триярусні нари: нижній ярус — місця для сидіння з розрахунку 0,45 * 0,45 м на одну людину, для лежання з розрахунку 0,55 * 1,8 м на одну людину. Висота лав для сидіння становить 0,45 м, а відстань по вертикалі від стелі до місця для лежання — не менше 1,1 м.

Крім розглянутого внутрішнього устаткування, сховище оснащене різним протипожежним, санітарним та іншим  устаткуванням.

При експлуатації сховищ організовано, швидко і чітко їх заповнюється людьми за сигналом. Загальний час, необхідний для заповнення такої захисної споруди:

де l1, l2 — довжина характерних ділянок маршруту (горизонтальна поверхня, сходи тощо), м; для спрощення розрахунків перехід по сходах на один поверх можна прирівняти до потроєної висоти поверху:

V1, V2 — швидкість руху на відповідних ділянках шляху, м/хв;

Тп — час, який витрачається на проходження через вхідний отвір у споруду, хв;

Тр — час, який витрачається людиною на виконання мінімально необхідних дій при оголошенні сигналу (збір, виключення верстатів, електроосвітлення, одягання тощо) до початку руху по споруді. Звичайно на це витрачається 1,5-2 хв.

Швидкість руху людей на відкритій ділянці маршруту без  стримуючих умов зустрічних потоків  пришвидшеним кроком або бігом приймається  за 80-135 м/хв. Для осіб похилого віку вона буде трохи менша.

Швидкість руху при максимальній густоті потоку по горизонтальній поверхні приймають за 16 м/хв, по сходах униз — 10 м/хв, вгору — 8 м/хв.

Час на перехід через вхідні двері:

Tn = N/P,

де N - місткість споруди;

Р - пропускна здатність входу (для дверей шириною 80 см приймається 70 чол./хв.; шириною 2 м — 110 чол./хв.).

4 Швидкобудівні сховища

Швидкобудівні сховища (ШБС), так само як і збудовані завчасно, повинні мати приміщення для людей, місця для розміщення найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості  санвузол і ємності для викидів  можна розміщувати в тамбурі, а баки з водою — там, де будуть розміщуватися люди.

Для будівництва ШБС найкраще застосовувати збірний залізобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства.

Щоб дотримати високий  ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити  надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких  же самих навантажень, як і основні  конструкції сховища [2].

Внутрішнє обладнання ШБС  включає заходи подачі повітря, піщані і тканинні фільтри, бачки для  води, ємності для фекалій і  викидів, засоби захисту повітрозабірних і витяжних отворів, прилади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

Як засоби подачі повітря  використовують різні вентилятори, н тому числі вентиляторні установки  з велосипедним приводом і установки  з міхмішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від  радіоактивних речовин і бактеріальних  засобів можна використовувати  гравійно-піщані або шлакові фільтри, а для очищення від пилу — тканинні.

Захист повітрозабірних і витяжних каналів від проникання ударної хвилі здійснюється за допомогою малогабаритних захисних секцій МСУ-М, дерев'яних і металевих дефлекторів (типу ДЗУ або ЗУ).

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємності, які можуть бути внесені  у сховище. Санвузол обладнується в  спеціальному приміщенні, відмежованому від людей. Нари і лави обладнуються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися  батарейні або акумуляторні ліхтарі  і лампи з розрахунку не менше  одного світильника на 50 чоловік. Як аварійне освітлення можна використовувати  свічки.

5 Протирадіаційні укриття

ПРУ захищають людей від  зовнішнього γ- і нейтронного  випромінювання і безпосереднього  потрапляння радіоактивного пилу, крапель  отруйних речовин і аерозолів  бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також  від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії ударної  хвилі ядерного вибуху і уламків  зруйнованих будівель.

За ступенем захисту від  радіоактивного опромінення і ударної  хвилі їх поділяють на сім груп (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація  ПРУ за ступенем захисту

Група ПРУ	Кзах по γ-випромінюванню	Тиск, що витримується ∆Рф, кг/см2
1	200 і  більше	0,2
2	200 і  більше	Не  розраховується
3	100-200	0,2
4	100-200	Не  розраховується
5	50-100	Не  розраховується
6	20-50	Не  розраховується
7	10-20	Не  розраховується

 

Коефіцієнт захисту Кзах залежить від щільності матеріалу загороджувальних конструкцій, їх товщини, наявності отворів в стінах (віконних, дверних та ін.), енергії у-випромінювання і розраховується за методикою, яка викладена в СНіП-П-11-87«Захисні споруди».

ПРУ обладнують з розрахунком  на найменший необхідний коефіцієнт захисту. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і  споруд: саме тут Кзах має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2-3-поверхових кам'яних будівель послаблюють радіацію в 200-300 разів, середня частина підвалу кам'яної будівлі в кілька поверхів — у 500-1000 разів, підвали в дерев'яних будинках — в 7-12 разів.

Під ПРУ можна використовувати  і наземні поверхи будівель і  споруд. Найбільш придатні для цього  кам'яні і цегляні будівлі, які  мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші поверхи  багатоповерхових кам'яних будинків ослаблюють радіацію в 5-7 разів, а верхні (за винятком останнього) — в 50 разів. Завчасно збудовані  ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість  — 5 чол.

В ПРУ передбачають основні  та допоміжні приміщення. До основних відносять приміщення для людей, до допоміжних — санітарні вузли, вентиляційні камери, тамбури, приміщення для зберігання забрудненого верхнього  одягу та ін.

Площа приміщення для розміщення людей розраховується, виходячи з  норми на одну людину 0,4-0,5 м2.

Висоту приміщень ПРУ  в будівлях, що проектуються, приймають  не менше як 1,9 м. Основні приміщення ПРУ обладнують дво- або триярусними нарами, лавами для сидіння і полицями для лежання [5].

При розміщенні ПРУ в підвалах, підпіллях, гірничих виробках, погребах та інших заглиблених приміщеннях  висотою 1,7-1,9 м і менше передбачають одноярусне розташування нар.

В ПРУ місткістю понад 300 чол. передбачають вентиляційне приміщення, розміри якого визначаються габаритами обладнання і площею, необхідною для  його обслуговування. В ПРУ місткістю 300 чол. і менше вентиляційне обладнання допускається розташовувати безпосередньо  в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу біля одного з виходів передбачають спеціальне місце. Воно відділяється від  приміщень для людей неспалимими  перегородками з межею вогнестійкості 1 год.

В укриттях місткістю до 50 чол. замість приміщення (місця) для  зараженого одягу допускається обладнання біля входів вішалок, які розміщуються за завісами.

В ПРУ обладнуються не менше  двох входів, розташованих у протилежних  сторонах укриття під кутом 30°  один до одного. На входах встановлюють звичайні двері, які ущільнюються в  місцях примикання до дверних коробок.

Укриття людей в ПРУ  не регламентується за часом так  чітко, як їх укриття в сховищах, тому пропускну здатність входів можна не ставити в залежність від місткості укриття.

У заміській зоні під ПРУ  в першу чергу пристосовують  підвали житлових будинків, будівель різноманітного призначення, погреби  і овочеві сховища, приміщення кам'яних, бетонних, глинобитних, дерев'яних і  саманних будинків, природні печери і  пустоти, гірничі виробки.

Пристосування під ПРУ  будь-якого придатного приміщення зводиться  до виконання робіт з підвищення його захисних властивостей, герметизації і обладнання найпростішої вентиляції. Захисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, перекриттів, дверей, закладанням вікон та інших  елементів. Для цього зовні навколо  стін, які виступають над поверхнею  землі, влаштовують ґрунтове обсипання, закладають віконні і зайві дверні отвори, перекриття засипають ґрунтом. При цьому слід мати на увазі, що додаткове засипання ґрунтом  перекриттів потребує, як правило, попереднього посилення їх конструкцій.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно замазують усі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, вікнах, дверях, місцях введення труб опалення і водопостачання. Двері оббивають  повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щільними матеріалами, а їх краї —  пористою резиною: підготовані таким  чином вони повинні бути щільно зачинені (притиснуті). Вентиляція заглиблених  укриттів місткістю до 50 чол. здійснюється природним провітрюванням через  приточний і витяжний короби. Короби роблять з дощок або у вигляді азбестоцементних керамічних чи металевих труб з внутрішнім перетином 200 - 300 см2.Зверху над коробами встановлюють козирки, а внизу (в приміщенні) — щільно підігнані засуви (заслінки, які повертаються). В приточному коробі встановлюють протипиловий фільтр, який роблять з різних пористих матеріалів. Нижче засува (заслінки) влаштовують кишеню для збору пилу, що проникає через фільтр. Щоб посилити тягу, витяжний короб встановлюють вище приточного на 1,5 - 2 м. При обладнанні ПРУ в будинках замість витяжного короба слід використовувати димоходи печей і вентиляційні канали, справність яких попередньо перевіряють [8].