Розрахунок площ адміністративних та побутових приміщень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання 28. Основні принципи страхування від нещасного випадку. Суб'єкти та об'єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.

 

Об'єктом  страхового захисту при страхуванні  від нещасних випадків є майнові  інтереси застрахованої особи, які  пов'язані з тимчасовим або постійним  зниженням доходу або додатковими  втратами із-за смерті застрахованого унаслідок нещасного випадку.

 Нещасний випадок – це обмежена в часi подiя або раптовий вплив на працiвника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесi виконання ним трудових обов’язкiв, внаслiдок яких заподiяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Страхування від нещасних випадків — це ризикове страхування, яке на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку (у повному розмірі або певній її частині). Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків після закінчення терміну дії договору страхування не передбачаються.

Основнi принципи страхування вiд нещасного випадку

Основними принципами страхування  вiд нещасного випадку є:

• паритетнiсть держави, представникiв застрахованих осiб та роботодавцiв в управлiннi страхуванням вiд нещасного випадку;
• своєчасне та повне вiдшкодування шкоди страховиком;
• обов’язковiсть страхування вiд нещасного випадку осiб, якi працюють на умовах трудового договору (контракту) та iнших пiдставах, передбачених законодавством про працю, а також добровiльнiсть такого страхування для осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно, та громадян – суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi;
• надання державних гарантiй реалiзацiї застрахованими громадянами своїх прав;
• обов’язковiсть сплати страхувальником страхових внескiв;
• формування та витрачання страхових коштiв на солiдарнiй основi;
• диференцiювання страхового тарифу з урахуванням умов i стану безпеки працi, виробничого травматизму та професiйної захворюваностi на кожному пiдприємствi;
• економiчна заiнтересованiсть суб’єктiв страхування в полiпшеннi умов i безпеки працi;
• цiльове використання коштiв страхування вiд нещасного випадку.

Суб’єкти та об’єкти страхування вiд нещасного  випадку

В статті 6 закону України «Про страхування» говориться, що «суб’єктами страхування вiд нещасного випадку є застрахованi громадяни, а в окремих випадках – члени їх сiмей та iншi особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фiзична особа, на користь якої здiйснюється страхування (працiвник).

Страхувальниками є роботодавцi, а в окремих випадках – застрахованi особи.

Страховик – Фонд соцiального страхування  вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань України (далi – Фонд соцiального страхування  вiд нещасних випадкiв).

Об’єктом страхування вiд нещасного  випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатнiсть» [2]

Роботодавцем вiдповiдно до Закону вважається:

· власник пiдприємства або уповноважений  ним орган та фiзична особа, яка  використовує найману працю;

· власник розташованого в Українi iноземного пiдприємства, установи, органiзацiї (у тому числi мiжнародних), фiлiї або представництва, який використовує найману працю, якщо iнше не передбачено  мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною  Радою України.

Види страхування.

По видах страхування  від нещасних випадків ділиться на:

індивідуальне — в даному випадку страхувальником є фізична особа, яка укладає договір відносно самого себе або іншої фізичної особи;

колективне — якщо страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані знаходяться в трудових або інших передбачених законом стосунках. Відповідно до закону України "Про страхування" страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Обов'язкові види страхування вводяться законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а і всього суспільства в цілому здійснюється обов'язкове страхування в порядку і за умовами, які їх затверджує Кабінет міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування

визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з врахуванням чинного законодавства. Договір полягає на підставі письмової заяви клієнта про страхування від нещасного випадку. Критерії відбору нещасних випадків: суб'єктивний ризик, професія, вік і ін.

Страховий ризик i страховий випадок

Страховий ризик – обставини, внаслiдок  яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок  на виробництвi або професiйне захворювання, що спричинили застрахованому професiйно зумовлену фiзичну чи психiчну травму за обставин, зазначених у статтi 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матерiального забезпечення та/або соцiальних послуг.

Професiйне захворювання є страховим  випадком також у разi його встановлення чи виявлення в перiод, коли потерпiлий  не перебував у трудових вiдносинах з пiдприємством, на якому вiн захворiв.

Нещасний випадок або професiйне  захворювання, яке сталося внаслiдок  порушення нормативних актiв про  охорону працi застрахованим, також  є страховим випадком.

Порушення правил охорони працi застрахованим, яке спричинило нещасний випадок  або професiйне захворювання, не звiльняє страховика вiд виконання  зобов’язань перед потерпiлим.

Факт нещасного випадку на виробництвi або професiйного захворювання розслiдується  в порядку, затвердженому Кабiнетом  Мiнiстрiв України, вiдповiдно до Закону України “Про охорону працi”.

Пiдставою для оплати потерпiлому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професiйної та соцiальної реабiлiтацiї, а також страхових виплат є  акт розслiдування нещасного випадку  або акт розслiдування професiйного  захворювання (отруєння) за встановленими  формами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрахункова частина.

 

1. Визначаємо  очікувану кількість чоловіків і жінок підприємства, використавши для цього, що характерне співвідношення для поліграфічних підприємств: чоловіків – 80%, жінок –20%. Тоді очікувана кількість чоловіків і жінок відповідно становитиме:

Nчол=0,80×N = 0,80×60 = 48 осіб,                                                                     (1)

Nжін=0,20×N=0,20×60=12 осіб.                                                                          (2)

Серед працівників  робітничих професій кількість чоловіків  та жінок відповідно буде становити:

Nр.чол=0,80×Nр=0,80×35=28 особи,                                                                 (3)

Nр.жін=0,20×Nр=0,20×35=7 особи.                                                                  (4)

Оскільки  коефіцієнт складу найчисленнішої зміни  приймається 0,8, то очікувана кількість  жінок та чоловіків у найчисленнішій зміні буде:

Nчол.зм.=0,8×48=38 осіб,                                                                                    (5)

Nжін.зм.=0,8×12=10 осіб,                                                                                    (6)

а їх загальна кількість Nзм.=48осіб.

Серед працівників  робітничих професій

Nр.чол.зм.=0,8×Nр.чол=0,8×28=23особи,                                                         (7)

Nр.жін.зм.=0,8×Nр.жін=0,8×7=6осіб,                                                               (8)

Nр.зм.=29 осіб.                                                                                                     (9)

2. Використовуючи  дані табл. 2 визначаємо необхідні площі  санітарно-побутових приміщень.

Гардеробні.

Площі гардеробних  повинні становити:

для жінок  Sг.ж.=0,9× Nжін=0,9×12=10,8 м².                                                   (10)

для чоловіків  Sг.ч.=0,9× Nчол=0,9×48=43,2м².                                              (11)

В обох гардеробних  планується розмістити відповідно 12 та 48 шафок (1 шафка на 1працівника).

Загальна  площа гардеробних буде становити:

Sг=Sг.ж+Sг.ч=10,8 м²+43,2м²=54м².                                                                 (12)

Душові.

Для друкарні, що проектується, характерним є поєднання-виробничих процесів груп 2а,2в,  тому визначаємо необхідну кількість душових  та кранів за даними табл. 1 для групи 2в, як з найбільш високими вимогами.

Враховуючи, що розрахункова кількість працівників  робітничих професій на одну душову сітку  становить 5 осіб, визначаємо кількість  сіток у жіночій та чоловічій  душових:

nд.жін=Nр.жін.зм/5 = 6/5= 1,2;                                                                          (13)

nд.чол=Nр.чол.зм./ 5 = 23/5=4,6.                                                                       (14)

Таким чином  у жіночій душовій необхідно встановити 2 душові сітки, у чоловічій – 5 душових сіток, а площа душових повинна становити

Sд.жін= 2×2,0 = 4м², Sд.чол=5×2,0=10м².

Загальна  площа душових Sд= Sд.жін+Sд.чол=14м².

Умивальні.

Згідно з  табл. 1. (група виробничих процесів 2в – 1 кран на 20 чоловік) у жіночій умивальні необхідно становити 1 кранів, а в чоловічій 2. Площі цих санітарно-побутових приміщень повинні становити відповідно 1м² та 2м² (табл. 2).

Загальна  площа умивалень Sу=3м².

Туалети.

Необхідна кількість  унітазів в жіночому та чоловічому туалетах буде:

nун.жін=Nжін.зм./15=10/15=0,6;                                                                       (15)

nун.чол=Nчол.зм/15=38/15=2,6.                                                                       (16)

Приймаємо 1 унітаз в жіночому та 3 унітази і 3 пісуари в чоловічому туалетах, площі яких при цьому становитимуть:

Sт.ж=1×2,5 м² =2,5 м²;                                                                                        (17)

Sт.ч=3×2,5 м² +3×1м² =7,5 м²+3м²=10,5м²;                                                     (18)

а загальна площа туалетів Sт=13 м².

Місця для куріння.

Оскільки  очікувана кількість працівників  найчисельнішої зміни становить

 менше  100 осіб, то передбачаємо улаштувати спеціальні місця для куріння в тамбурах туалетів. Площу обох тамбурів приймаємо по 4 кв. м, загальна площа місць для куріння становитиме при цьому Sк=8 кв. м.

Приміщення для охолодження.

Площу приміщення для охолодження працівників  визначаємо з розрахунку 0,1 м² на одного працівника найчисельнішої зміни

Sох.ж=10×0,1 м² =1 м²;                                                                                       (19)

Sох.ч=39×0,1 м² =3,8 м²;                                                                                     (20)

а загальна площа приміщення для охолодження Sох.=4,8 м².

Таким чином, сумарна площа всіх санітарно-побутових приміщень  друкарні, що проектується, буде становити:

для жінок - Sс.п.жін=23,3м², для чоловіків — Sс.п.чол=73,5м², що загалом складе: Sс.п=96,8 м².

3. Визначаємо  необхідні площі приміщень охорони здоров'я.

Оскільки  спискова кількість працівників  друкарні повинна становити 60 осіб, то як приміщення охорони здоров'я  приймається медичний пункт загальною площею Sмед=12 кв. м.

При цьому  пункті пропонуємо розмісити  приміщення для відпочинку в робочий час та психологічного розвантаження працівників окремих професій, наприклад, операторів комп'ютерного набору, коректорів.