Професійні захворювання вчителів

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і  освіти

Харківської обласної державної  адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна  академія»

Харківська обласна  рада

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Охорона праці» на тему:

«Професійні захворювання вчителів»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 511 сп групи

Черницька О. І.

Перевірила:

Волколупова Р. Т.

 

 

 

Харків 2013

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Професійні захворювання  вчителя……………………………………………4

2. Профілактика професійних захворювань педагога………………………….7

3. Гімнастика "Не сходячи зі стільця"………………………………………….11

ВИСНОВОК……………………………………………………………...………13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….15 
 ВСТУП

Час пред'являє підвищені вимоги як до особистісних характеристик педагогів, до рівня фізичного і психічного здоров'я. Здоровий і духовно розвинений педагог отримує задоволення від своєї роботи, має високий рівнем працездатності, активності, творчості, прагне до вдосконалення. Проте в певної частини сучасних педагогів відзначається стан емоційної напруги у професійній діяльності, яка проявляється у зниженні стійкості психічних функцій і зниженні працездатності. Особливо великий вплив емоційної напруги на діяльність молодих педагогів. Постійна дія напружених чинників професійної праці викликає в них погіршення результатів діяльності, зниження працездатності, знижуються показники психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги). Після перебування у напружених педагогічних ситуаціях багато вчителів відчувають розбитість, пригніченість, бажання лягти, заснути. У окремих випадках емоційна напруженість педагога сягає критичного моменту, це дає втрату самовладання і самоконтролю. Емоційні вибухи не проходять безслідно на вплив здоров'я, у організмі накопичуються стресові токсини. Професійний обов'язок зобов'язує педагога приймати важливі рішення, долати спалахи гніву, дратівливость, розпач. Проте зовнішнє стримування емоцій, коли всередині відбувається бурхливий емоційний процес, не призводить до засвоєння, а, навпаки, підвищує емоційну напругу і негативно б'є по здоров'ю, викликаючи різноманітні психосоматичні захворювання. З іншого боку, часто зростаючі несприятливі емоційні стани призводять до закріплення негативних особистісних якостей педагога (дратівливості, тривожності, песимізму тощо.), що негативно б'є по ефективності роботи і взаємовідносинах педагога з дітьми, людьми й колегами. У результаті, у певної частини молодих педагогів, процес адаптації в роботі затягується, й обертається на загальну незадоволеність своєю професії. Характерно, що мало з них знають, як запобігти й зняти емоційну напруженість, і це свідчить про незадовільний стан психологічної підготовки до діяльності у напружених умовах, перетворюється на період навчання у педагогічному вузі.

У зв'язку з цим емоційна опірність різноманітним напруженим чинникам професійної діяльності розглядається нами як професійно значима якість особистості майбутнього педагога. Розвитку даної якості необхідно приділяти особливу увагу у системі підготовки педагога.

Для розвитку емоційної стійкості педагога сучасна психологічна наука пропонує безліч способів, аналіз яких дозволяє класифікувати в дві групи: специфічні і неспецифічні.

Специфічні способи виражаються у адаптації напружених чинників діяльності, стимулюючи розвиток емоційної напруги, в особливому професійнозаостренном розвитку якостей особистості майбутнього педагога: педагогічної спрямованості, професійної самосвідомості, психологічної культури (експресивні вміння, культура педагогічного спілкування) та інших.

Неспецифічні способи характеризуються застосуванням засобів і способів саморегуляції емоційного стану, способів профілактики та подолання стану емоційної напруги (навчання прийомів релаксації, спеціальним фізичним і дихальним вправам, самоконтролю зовнішніх проявів емоційного стану, розвиток навичок перебування і зняття «м'язових затискачів»).

 

1. Професійні  захворювання вчителя

У житті кожної сучасної людини робота відіграє особливу роль, адже більшу частину часу ми перебуваємо  на робочому місці, а тому вона відбивається не лише на нашому характері, але й на нашому здоров’ї. Перебуваючи саме на улюбленій роботі, можна заробити безліч професійних захворювань. Тож розберімося з тим, чим може відплатити нам робота за нашу добросовісну або не дуже гарну працю, і обговоримо питання про те, як можна вберегти себе від її негативного впливу.

 

Творчий характер праці  вчителя призводить до збільшення витрату часу на різні структурні елементи роботи, які не піддаються чіткому хронометражу. Загальновідомо, що вчитель не завжди має час на відпочинок і харчування, оскільки перерви між уроками є робочим часом вчителя. Крім того, специфіка праці вчителя потребує підготовки до уроків вдома. Така підготовка складає від 1 до 6 год, що у середньому становить 1,85±0,06 год на день, що скорочує вільний час вчителя. Структура компонентів вільного часу включає сон (50,7%), роботу по господарству (16,0%), догляд за дітьми (4,9%), пасивний відпочинок (15,2%), активний відпочинок (9,03%), гігієнічні процедури (4,2%). Наведений розподіл свідчить про перевагу пасивного відпочинку, гіподинамію та зниження часу на перебування на свіжому повітрі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

1. Стрес — це велика проблема, з якою стикаються вчителі.  Вони відчувають постійне нервове  напруження, у них відсутній чіткий  робочий режим, спостерігається підвищена чутливість, вони бояться помилитися — через усе це в них можуть розвинутися стійке безсоння та депресія. Посилюють їх депресивний стан і тягар відповідальності, і постійні контакти з дітьми та батьками, з якими ще й необхідно спілкуватися не так, як хочеться, а так, як прийнято. Подібний стан, який таїть у собі загрозу розвитку серйозних серцево-судинних захворювань, хвороб головного мозку (до них слід віднести інфаркти, інсульти, гіпертонію), отримав назву «синдром менеджера».

- Щоб уникнути подібного розвитку  подій, слід навчитися відключатися  від професійної діяльності під  час відпочинку , а позбавлятися  напруження можна завдяки заняттям  спортом, медитаціям або чітко  усвідомлюючи межу власних можливостей.

2. Учителі навіть не помічають того, що відбувається з їхнім голосом, коли пошкоджується такий «дрібний» апарат, як голосові зв’язки. На їхніх голосових зв’язках можуть з’являтися вузлики, голос починає «сідати», але люди цього не помічають, оскільки, на відміну від застуди, даний процес не супроводжується болем. Якщо ж своєчасно не призупинити цей процес (а зробити це практично неможливо, оскільки в результаті можна залишитися без роботи), то відбувається розростання затверділостей, вони ущільнюються, і навіть тривале мовчання не допоможе відновити голос повною мірою.

- Допоможе голосова терапія,  яка навчає вміння управляти  власним голосом, уникаючи при  цьому його перенапруження. Однак  якщо вузлики все ж таки  встигли з’явитися й набрати  сили, то справитися ізпроблемою  можна лише оперативним шляхом.

3. Якщо перевіряти твори, зошити, сидячи на стільці декілька  годин поспіль... У результаті  відсутності будь-якого руху м’язи  та хребетні диски живляться  недостатньо, а значить, можна  очікувати розвитку м’язової  дистрофії, за якої явно виражені м’язові болі, остеохондрозу, який супроводжується цілою низкою неприємних симптомів, геморою, а чоловікам ще слід побоюватися й розвитку простатиту. Якщо своєчасно не вжити відповідних заходів, то можна сильно ушкодити хребет і порушити нормальне функціонування тазових органів.

4. Тим же, хто зайнятий роботою  на комп’ютері, тобто роботою  на клавіатурі, варто побоюватися  що в результаті нерівномірного  і сильного напруження сухожиль, розташованих у зап’ястках, у  них може розвинутися променевозап’ястний синдром. Сухожилля з часом починають набрякати, затискаючи нерв, що призводить до виникнення больового синдрому й повільного вмирання нерва. Саме до таких наслідків призводить робота машиністок, швачок, в’язальниць, піаністок, адже їхня робота передбачає наявність багаторазових дрібних рухів, що повторюються з невеликими перервами.

- Щоб убезпечити себе від  розвитку променевозап’ястного  синдрому, слід грамотно обладнати  своє робоче місце й відрегулювати  режим роботи, роблячи перерви  в ній через кожні одну – дві години. Під час таких перерв слід проводити спеціальну гімнастику , яка дозволяє розминати кисті й пальці рук.

5. На небезпеку наражаються й  ті, хто більшу частину робочого  часу проводить «на ногах»! В  цьому випадку загрожує захворювання  вен: тромбофлебіт, варикоз — при цьому спостерігається набрякання нижніх кінцівок, їх стомленість, позбавитися якої не вдається, навіть якщо людина знаходиться в спокої.

- З’являється можливість посидіти, то сідайте! А якщо вже можна  буде прилягти, то нехтувати такою можливістю взагалі не варто. Необхідно також пам’ятати і про фізичні вправи, вітамінні комплекси, контрастний душ, про відмову від носіння взуття на високих підборах.

 

2. Профілактика професійних  захворювань педагога

Професія педагога пов'язана  з ризиком виникнення таких захворювань, як порушення голосоутворення, неврози, психосоматичні розлади, хвороби органів зору, остеохондроз, варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Перші роки роботи в школі, пов'язані з адаптацією до трудової діяльності, характеризуються частими простудними захворюваннями, алергічними реакціями та формуванням нейроциркулярними дистонії. У ряду педагогів навіть при невеликому стажі педагогічної діяльності формується патологія голосоутворення: афонія і дисфонія. Близько третини вчителів при 10-15 річному педагогічному стажі відчувають так звану «педагогічну кризу», коли виникають відчуття втоми, роздратованості, незадоволеності результатами своєї праці. При цьому поява педагогічної кризи збігається з розвитком гіпертонічної хвороби, хвороби серця. У більш старших групах з'являються хвороби психосоматичної природи, такі, як бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, неврози. Нами встановлено відмінності в рівні і структурі захворюваності вчителів, які викладають різні дисципліни. Найбільш високий рівень захворюваності зафіксований серед викладачів суспільних дисциплін і лінгвістів. Причому, в структурі захворюваності вчителів суспільних дисциплін найбільша питома вага припадає на хвороби органів кровообігу, а у лінгвістів - на хвороби органів дихання. З одного боку, дані процеси обумовлені індивідуальними особливостями організму, з іншого боку - незнанням і невмінням педагогів використовувати профілактичні заходи. Слід відзначити недостатню медичну активність педагогів - тільки 11% вчителів у разі гострого захворювання або загострення хронічного процесу обов'язково пройдуть обстеження і оформлять листок непрацездатності. Підвищення ефективності педагогічної праці, вдосконалення навчально-виховного процесу має починатися з турботи про педагогів, з психологічної допомоги їм у прийнятті правильної позиції по відношенню до свого здоров'я, ознайомлення з виробничими чинниками ризику для здоров'я і навчання педагогів методам профілактики професійно обумовлених станів. Розробляються концепції та педагогічні умови безперервно-дискретного підвищення кваліфікації на основі проектно-технологічного підходу з використанням елементів інструментальної дидактики і творчого саморозвитку педагога, спрямовані на створення такого змісту, форм і методів післядипломної освіти, які забезпечать ефективне розкриття індивідуальності педагога, його особистісних якостей; на створення таких умов, які ініціюють мотивацію професійного зростання. Отже, з метою збереження та зміцнення здоров'я педагогів необхідно приділяти велику увагу розробці та впровадженню соціальних і медико-профілактичних програм, спрямованих на формування здорового способу життя в системі неперервної педагогічної освіти.

Професію педагога можна  віднести до «групи ризику» за частотою порушення здоров'я та протіканню таких захворювань:

- по-перше, педагогічна професія – професія, яка руйнує здоров'я;

- по-друге, ми спостерігаємо, кризу педагогічної професії, вихователів, вчителів, яка «постаріла», так як молодь все рідше йде в педагогіку.

Статистичні дані показують, що щорічно зростають захворювання нервової системи, серцево-судинні захворювання, захворювання кістково-м'язової системи.

За показниками 54% педагогів  мають порушення маси тіла, 70% - порушення  опорно-рухового апарату. Порушення  в нервово-психічному здоров'ї мають:

після 10-ти років роботи більше 35% педагогів;

після 15-ти років стажу - 40%;

після 20-ти років - більше 50% педагогів.

Постійне перенапруження призводить до ряду соматичних захворювань (виразка шлунка, цукровий діабет, хвороба  серця, гіпертонія).

До основних професійних  захворювань педагогів відносяться:

- міопія (короткозорість);

- ларингіт;

- синдром хронічної втоми;

- гіподинамія;

- остеохондроз.

Причинами захворювань  є:

- відсутність стабільного режиму праці та відпочинку;

- знижена рухова активність; емоційна перенапруженість;

- велике навчальне навантаження як результат низької погодинної оплати;

- відсутність системи психопрофілактичних заходів, кімнат психологічного розвантаження;

- використання авторитарного стилю керівництва.

Школа поставила перед  собою цілі, щоб допомогти нашим педагогам, які полягають у наступному:

- створити комплекс рекомендацій з проблеми збереження здоров'я педагога;

- формувати у педагогів потреби до здорового способу життя;

- допомогти вчителю організувати свою діяльність у рамках робочого дня без нанесення шкоди його здоров'ю.

Для збереження та підтримки  здоров'я педагога необхідно застосовувати:

лікувально-оздоровчі  вправи:

- вправи для хребта;

- вправи для постави;

- вправи для шийного відділу хребта

стежити за своїм фізичним здоров'ям:

- повноцінне харчування;

- достатній сон;

- дотримання правил особистої гігієни;

- режим праці і відпочинку;

- заняття спортом