Поняття про ризик

Але існують й проблеми з використанням методу рейтингової оцінки. Однією з проблем, що пов'язані з розробленням життєздатної системи рейтингової оцінки, є проблема вибору еталона для порівняння. Порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталона вимагає уточнення для кожного виду ризику. Не обов'язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще. Зрозуміло, що реально жодний суб'єкт господарювання не може претендувати на найкращі показники геть у всьому. Зручніше просто вибрати серед показників якогось переліку підприємств найкращі і сформувати з них той самий еталон для порівняння.

Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. При визначенні остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, завдяки чому економиться час.

 Також  для визначення ризику  використовують такі методи:

- статистичний, що базується на  статистичних даних, розрахунку  частоти прояву небезпек, побудові "дерева" небезпек тощо;

- модельний, що базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

- експертний, за яким імовірність  різних подій визначається шляхом  опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

 

- соціологічний (соціологічна оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози,ненадійності, н евизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» —скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень.

Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним прийняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно. Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що  на одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує

такі взаємодоповняльні випадковості:

1) частоту настання події щодо  місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну  величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види. Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій. Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція суб’єктивної ймовірності ґрунтується не нається не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться.

5. Трансформаційні процеси українського суспільства викликали широкий спектр соціальних перетворень, спричинивши зубожіння, безробіття, зміни суспільних норм та цінностей. Зазначені чинники впливають на стан здоров‘я і розвиток усіх вікових груп, передусім дітей та молоді. З огляду на це, спостерігається негативна тенденція до зростання кількості дітей і молоді, схильних до ризикованої поведінки.

Молодь у сучасних умовах є найменш захищеною групою, про що свідчить високий рівень молодіжної злочинності, наркоманії та алкоголізму. Молоді люди найчутливіші до несприятливих соціально-економічних умов. На сьогодні через складну ситуацію в державі, здебільшого жодна із життєво важливих потреб молоді не задовольняється належним чином, що призводить до погіршення їхнього самопочуття. Усе вище зазначене, а також через відсутність у молодіжному середовищі знань та навичок для захисту себе від негативних впливів – причини того, що серед молоді значної поширеності набули ризиковані звички та форми поведінки.

Побудова і переоцінка системи цінностей – основний процес морального розвитку в молодому віці, що знаменує перехід до зрілості. Але це також веде і до переоцінки ступеня ризику, що може призвести молодь до участі у ризикованих ситуаціях.

На думку багатьох фахівців, причини ризикованої поведінки полягають у тому, що людина:

- не усвідомлює ступеня ризику  своєї поведінки;

- не має необхідної інформації  про можливі наслідки (попередження  дорослих або недостатньо ефективні, або молодь взагалі не звертає на них уваги);

- часто недооцінює ймовірність  летального випадку, тобто здебільшого  вважає себе невразливою;

- зосереджує свою увагу лише  на перевазі ризикованих форм  поведінки, які дають можливості  піднестися в очах однолітків, а також відчуття свободи від заборон.

Дослідники ризикованої поведінки вказують на численні її чинники. Можна виокремити 5 груп факторів, які детермінують таку поведінку в молодіжному середовищі:

1. Генетика: алкоголізм, тютюнопаління та наркоманія в сім‘ї;

2. Соціальне середовище: аномія, матеріальна  нерівність, можливості для порушення  закону, жебрацтво тощо;

3. Оточуючі та їхня поведінка: моделі девіантної поведінки  оточуючих, які встановлюють і  яких дотримуються дорослі, батьки, друзі, однолітки;

4. Особистість: низька самооцінка, схильність до ризику, особливості  характеру, низький рівень усвідомлення, інфантилізм, відсутність чи не  усвідомлення життєвої перспективи  тощо;

5. Актуальна поведінка особистості: вживання алкоголю чи наркотиків, нерегулярне відвідування школи, слабка шкільна успішність, конфлікти чи проблемні відносини з батьками, вчителями тощо.

 Прагнення бути незалежним, дорослим спонукає молодь ніби  ходити на межі дозволеного  і забороненого, випробовуючи „на  міцність” норми, закони, традиції суспільства. Діапазон такого пошуку „меж дозволеного” дуже широкий: від фамільярного ставлення до вчителів, непослуху батькам до спроб порушити або обійти закон, експериментувати з психотропними речовинами.

Необхідно зазначити, девіантна поведінка (тобто з відхиленнями від прийнятих у певному суспільстві соціально-психологічних і моральних норм) у підлітків спостерігається частіше, ніж в інших вікових групах. Така поведінка проявляється в прагненні випробувати нові відчуття, у надмірній допитливості, зацікавленості, недостатній здатності прогнозувати наслідки тієї чи іншої дії, у підвищеному бажанні бути незалежним .

Молодь не може існувати сама по собі, їй потрібне спілкування з однолітками. У молодіжному середовищі існують певні правила, норми, які реалізуються в специфічних атрибутах, наприклад вживання алкоголю в компаніях, на вечірках, паління цигарок, щоб позбавитися сором‘язливості й отримати відчуття розкутості. Насиченість ринку України тютюновими виробами, часто невисока їх ціна, широка мережа санкціонованого і не санкціонованого продажу цигарок тощо сприяють легкому придбанню цих виробів неповнолітніми. Нерідко цигарки „виступають” у ролі сніданків та обідів, що є дуже шкідливим для здоров‘я взагалі.

Тенденція до поширення вживання наркотичних речовин серед підлітків та молоді стає занадто небезпечною. Справа не лише в тім, що вживання алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин є небезпечним для здоров‘я молодих громадян, а й у тому, що через їх вживання більшість підлітків залучається до кримінального способу життя, призвичаюється до традицій кримінального спілкування .

Ризикована поведінка має руйнівні наслідки: згубний вплив на здоров‘я молоді; зростання злочинності, насильства і корупції; виснаження людських, природних і фінансових ресурсів, що могли б бути використані для соціально-економічного розвитку суспільства і держави; руйнування сімей; ослаблення політичної, культурної, соціальної, економічної структур. Найефективніший підхід до вирішення цієї проблеми, на мою думку, полягає в комплексному, збалансованому і погодженому здійсненні певних заходів урядом, урядовими та неурядовими, громадськими організаціями при належному застосуванні принципу спільної відповідальності. 

 

 

 

 

 

 

 

1. Бойко.О.В. Виробничий , побутовий і дорожньо – транспортний травматизм / Бойко.О.В – Тернопіль: ТАНГ ,2003 – 234 с.

2. Стеблюк М.І.Цивільна оборона/Cтеблюк  М.І.- К.,2003. – 322 с.

3. Єгоров П.Т., Шихов І.А., Мабін М.І. Цивільна оборона. – М.: Вища школа. – 1977. – 302 с.

4. Міценко.І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі / Міценко.І.М. – Кіровоград, 1998. – 201 с.

5. http:/www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.