Охрана труда

Прогнозування травматизму здійснюється звичайно з використанням статистичних даних  щодо Кч, Кт, Кв за кілька років роботи, це створює можливість екстраполювати криву, що описує застосування зазначених показників, на найближчий календарний період. Прогнозування травматизму і професійних захворювань, а також динаміки зміни умов праці є однією з основ створення систем управління (менеджменту) охороною праці (СУОП).

Методи  прогнозування помилок людини. Ці методи ґрунтуються на класичному аналізі, що містить у собі наступні етапи:

• складання переліку основних відмов системи ЛМС;
• складання переліку й аналізу дій людини;
• оцінювання частоти помилок людини;
• визначення впливу частоти помилок людини на інтенсивність відмов розглянутої системи;
• вироблення рекомендацій, внесення необхідних змін у розглянуту систему і обчислення нових значень інтенсивності відмов.

Надійність  людини в системі "людина - машина - виробниче середовище" відіграє дуже важливу роль. Але в розглянутих  причинах невиконання завдання враховуються не тільки помилки, а й безпомилкові дії, які, проте, призведуть до катастрофи або аварії в силу тих чи інших  обставин. При розгляді причин окремо слід звернути увагу на технічні причини, які, здавалося б, до людини стосунку не мають. Надійність машини визначається її справним станом, за яким наглядає людина. Якщо людина в силу своєї некомпетентності чи безвідповідальності доводить технічний  стан машини до такого, що супроводжується  виходом машини з ладу, то першою причиною виходу машини з ладу буде ненадійність людини як фахівця, що обслуговує машину, а потім - технічна несправність. Ризик виходу машини з ладу в цьому  випадку є перш за все функцією діяльності людини. Більш докладно ці питання розглядаються в курсі "Безпека життєдіяльності".

Метод дерева несправностей застосовується при аналізі складних систем. Загальна процедура аналізу дерева несправностей  полягає у виконанні наступних  етапів:

• визначення небажаної (завершальної) події в розглянутій системі;
• ретельне вивчення можливої поведінки і передбачуваного режиму використання системи;
• визначення функціональних властивостей подій вищого рівня для з'ясування причин тих чи інших несправностей системи і проведення більш глибокого аналізу поведінки системи з метою виявлення логічного взаємозв'язку подій нижчого рівня, здатних призвести до відмови системи;
• побудова дерева несправностей для логічно пов'язаних подій на вході. Ці події мають визначатися в термінах ідентифікованих незалежних первинних відмов.

Щоб одержати кількісні результати для  завершальної небажаної події дерева, необхідно задати ймовірність відмови, коефіцієнт готовності, інтенсивність  відмов та інші показники, які характеризують первинні події, за умови, що події дерева несправностей не є надлишковими.

Більш точний і систематичний аналіз передбачає виконання таких процедур, як: 1) визначення границь системи; 2) побудова дерева несправностей; 3) якісна оцінка; 4) кількісна  оцінка.

Приклад. Потрібно побудувати дерево несправностей  для простої системи - освітлення робочого місця, у якій є вимикач  та електрична лампочка (рис. 2.14). Вважається, що відмова вимикача полягає лише в тому, що він замикається, а завершальною подією є відсутність освітлення в кімнаті. Основними, або первинними, подіями дерева несправностей є: 1) відмова джерела живлення Е}; 2) відмова запобіжника Е2; 3) відмова  вимикача Е3; 4) перегоряння лампочки Е4. При аналізі дерево несправностей  показує, що первинні події — це входи схем ЧИ: при настанні кожної з чотирьох первинних подій Е., Е2, Е3, Е4 здійснюється завершальна подія (відсутність світла у робочому приміщені).

Переваги  і хиби методу дерева несправностей  такі. Метод дає уявлення про поведінку  системи, але потребує від фахівців глибокого розуміння системи  і конкретного розгляду щоразу тільки однієї певної відмови; допомагає дедуктивно виявляти відмови; дає конструкторам, користувачам і керівникам можливе наочне обґрунтування конструктивних змін та аналізу компромісних рішень; створює можливість виконувати кількісний і якісний аналіз надійності; полегшує аналіз надійності складних систем. Але найголовніша його перевага - це те, що він розвиває навички логічного мислення, що дуже необхідно в практичній діяльності фахівців будь-якого рівня і роду занять.

Метод дуже добре себе зарекомендував при  розслідуванні нещасних випадків, коли необхідно розглянути складне нагромадження  різних причин у часі. Приклади використання цього методу при розслідуванні  наведені у практикумі з "Охорони  праці".

Малюнок – 1.1 Приклад побудови дерева несправності для лампочки, що перегоріла

28. Освітлення виробничих приміщень /Види, типи і системи виробничого освітлення та їхня характеристика. Основні світлотехнічні величини. Вимоги до виробничого освітлення. Види штучного освітлення за призначенням

28.1. Основні світлотехнічні величини

Світлотехнічні  величини, що визначають показники  виробничого освітлення, ґрунтуються  на оцінці відчуттів, які виникають  від дії світлового випромінювання на очі. Щоб повніше розкрити зміст  пропонованого матеріалу, коротко  розгляньмо основні світлові величини та їхні характеристики. Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками (мал. 2.).

 

 

 

Малюнок 2. Ілюстрація світлотехнічних понять

До кількісних показників належать такі:

• світловий потік, Ф;
• сила світла, І;
• освітленість, Е;
• яскравість, L.

Світловий потік, Ф — потужність світлового випромінювання, характеризує потік променистої енергії, який оцінюється за зоровим відчуттям:

 

де  - енергія, випромінювана на конкретній довжині хвилі; * - довжина хвилі, нм; - функція видимості.

Одиницею  світлового потоку є люмен (лм). Один люмен - світловий потік променистої  енергії, випромінюваної від точкового  джерела силою світла в 1 канделу (кд), а в середині кута - в 1 стерадіан (ср): 1 лм = 1 кд * ср.

Сила  світла, І характеризує просторову щільність, так зване відношення світлового потоку до тілесного кута, в межах якого цей потік  розподіляється:

 

де ω —  тілесний кут, ср.

 

Значення  ω визначається відношенням площі, що вирізується зі сфери довільного радіуса r, до квадрата цього радіуса:

 

За  одиницю сили світла прийнята кандела (кд). Одна кандела - сила світла, що випромінюється з поверхні площею 1/600 000 повного випромінювача (державний світловий еталон) у перпендикулярному напрямку за температури затвердіння платини (2046,65) при тиску 101325 Па. За одиницю сили світла приймається сила світла точкового джерела, яке випромінює в середині тілесного кута в 1 ср світловий потік в 1 лм.

Освітленість, Е - поверхнева щільність світлового потоку, який падає на поверхню, це відношення світлового потоку Ф до площі освітлюваної поверхні S за умови його рівномірного розподілу:

 

Оцінити поняття освітленості можна, знаючи, що, наприклад, освітленість поверхні Землі в місячну ніч складає 0,2 лк, а в сонячний день на екваторі доходить до 100 000 лк. Освітленість відкритого місця у хмарний день становить 1000-2000 лк, а вночі від зоряного неба - 0,03 лк; освітленість, необхідна  для читання, дорівнює 30-50 лк.

Яскравість - поверхнева щільність сили світла в конкретному напрямку або відношення сили світла до площі проекції поверхні, яка світиться, на площину в перпендикулярному  цьому напрямку, за одиницю яскравості прийнята кд/. Аркуш білого паперу, освітлений лампою розжарювання потужністю 40 Вт, має яскравість 40 кд/.

Яскравість, що складає 30000 кд/, діє засліплююче. Виходячи з цього, введено поняття блискучості джерела світла, тобто підвищеної яскравості поверхонь, що світяться, яка погіршує зорову здатність.

Оскільки  рівень відчуття світла людським оком залежить від щільності світлового потоку (освітленості) на сітківці ока, то основне значення для зору має  не освітленість якоїсь поверхні, а  світловий потік Ф, що відбивається від цієї поверхні й потрапляє  на зіницю. У зв'язку з цим введено  поняття яскравості.

Людина  розрізняє оточуючі предмети завдяки  тому, що вони мають різну яскравість.

Яскравість (L, кд/м2) є тією характеристикою світла, яка безпосередньо впливає на органи зору і на яку безпосередньо реагує око.

Крім  кількісних показників освітлення, необхідно  також ураховувати наступні основні  якісні показники: фон; контраст об'єкта розпізнавання з фоном; видимість V; показники засліпленості Р та дискомфорту М; коефіцієнт пульсації  освітленості Кп.

Показник  засліпленості Р - це критерій оцінки засліплюючої дії освітлювальної установки (ОУ); виражається формулою:

 

де s - коефіцієнт засліпленості,

 видимість об'єкта спостереження  при екрануванні блискучих джерел  світла;

 видимість об'єкта спостереження  за наявності блискучих джерел  світла в полі зору.

Видимість V характеризує здатність ока сприймати  об'єкт; показує, у скільки разів  наявний контраст більший за граничний; залежить від освітленості, розміру  об'єкта, його яскравості, експозиції, контрасту об'єкта з фоном:

Фон - це поверхня, що прилягає безпосередньо  до об'єкта розпізнавання, на якій він  розглядається; оцінюється за коефіцієнтом відбиття поверхні р. Фон вважається світлим при коефіцієнті відбиття поверхні р > 0,4, середнім при р = 0,2...0,4, темним при р < 0,2.

 

Випромінювання  газорозрядних джерел світла пульсує  з подвоєною частотою змінного струму, що живить освітлювальні установки. Між яскравістю та освітленістю існує  співвідношення:

 

де  ρ — коефіцієнт відбиття; Е - світіння (світловий потік випромінюється з поверхні в перпендикулярному  напрямку з коефіцієнтами відбиття ρ, поглинання δ, світлопропускання τ).

Таким чином, основна задача освітлення на виробництві - створення найсприятливіших умов праці щодо зору. Це завдання можна  вирішити тільки освітлювальною системою, яка задовольняє наступним вимогам:

• освітленість на робочому місці має відповідати санітарно-гігієнічним нормам;
• має бути досить рівномірним розподіл яскравості-на робочій поверхні, а також у межах оточуючого простору, яскравість не може відрізнятися більш ніж у 3-5 разів;
• у полі зору не має бути прямої і відбитої блискучості (підвищена яскравість світлових поверхонь, що викликає засліплення);
• значення освітленості (чи світлового потоку) має бути постійною в часі (порушується при коливанні напруги в мережі, пульсації світлового потоку, затемненні світлових отворів тощо);
• слід вибирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний спектральний склад світла (розпізнання рельєфа поверхні та правильної кольоропередачі, кольоророзпізнання);
• всі елементи освітлювальних установок (ОУ) мають бути довговічними, електро- і пожежобезпечними;
• освітлювальна установка має бути зручною, простою та надійною в експлуатації, відповідати вимогам естетики.

Усі ці вимоги враховуються чинними нормами  проектування і правилами експлуатації освітлення у виробничих приміщеннях  і на відкритих просторах, місцях. Основним нормативним документом є  СНиП ІІ-4-79 "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования".

На  робочих місцях не повинно бути різких тіней, їх наявність створює нерівномірний  розподіл яскравості, змінює розміри  та форму об'єктів розпізнавання, викликає втому очей.

 

 

28.2. Види, типи і системи виробничого освітлення та їхня характеристика. Вимоги до виробничого освітлення. Види штучного освітлення за призначенням

 

Залежно від природи джерела світлової  енергії розрізняють три види освітлення: природне, штучне і сполучене.

Природне  освітлення - освітлення приміщень  світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи  в зовнішніх захисних конструкціях. Природне освітлення створюється природними джерелами світла - прямими сонячними  променями (80%) і дифузійним світлом  небозводу (20%, тобто решта сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне  освітлення - це біологічно найбільш цінний вид освітлення, до якого максимально  пристосоване око людини. Його дія  визначається високою інтенсивністю  світлового потоку і сприятливим  спектральним складом, що поєднує рівномірний  розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювань. Природне освітлення є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психофізіологічно впливає на людину завдяки безпосередньому зв'язку з навколишнім світом через світлові прорізи.

Однак зі світлотехнічного боку природне світло має ряд недоліків, особливо відчутних  у виробничих приміщеннях:

• важко забезпечити раціональне освітлення всієї площі цеху через специфічне розташування віконних прорізів;
• прямі сонячні промені мають сліпучу яскравість і тому неприпустимі на робочому місці;
• залежність освітленості від часу доби і пори року, географічної широти, ступеня хмарності та забруднення атмосфери.

За  будівельними нормами і правилами  СНиП П-4-79 необхідно, щоб усі виробничі, підсобні, складські та допоміжні приміщення були забезпечені денним світлом (для приміщень із постійним перебуванням людей).

Винятки становлять підземні споруди, склади з  короткочасним перебуванням у них  людей, фотолабораторії та інші технологічні приміщення.