Охрана труда

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Східноукраїнський національний

Університет ім. В. Даля

 

 

 

Кафедра охорони праці та БЖД

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

 

з дисципліни

 

“Охрона праці ”

 

Варіант № З-4

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виконав:                                                                              Збітнєв П.В.

 

 

Перевірив:                                                                             Друзь О.М.

 

 

 

 

 

 

Луганськ 2012

 

16. Розслідування  та облік аварій

На  підприємстві відповідно до вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів  з питань захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій та охорони праці мають бути розроблені і затверджені роботодавцем:

• план попередження надзвичайних ситуацій, у якому визначаються можливі аварії, інші надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, прогнозуються наслідки, визначаються заходи, сили і засоби щодо їх ліквідації;
• план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), в якому зазначаються всі можливі аварії, визначаються дії посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки працівників професійних аварійно-рятувальних служб.

До  аварій техногенного характеру належать аварії на транспорті, вибухи, пожежі, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних  та інших забруднюючих речовин, раптове  руйнування обладнання, споруд тощо.

Аварії  за наслідками поділяють на дві категорії:

І - аварії, внаслідок  яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
• стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших забруднюючих речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
• збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення;

ІІ - аварії, внаслідок яких:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівникам цеху, ділянки з кількістю працівників 100 осіб і більше.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової ділянки  виробництва внаслідок спрацювання  автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, ділянок тощо, які не належать до категорійних аварій, розслідуються  відповідно до вимог законодавства. На мал. 1.1 наведена схема повідомлення про аварію.

Розслідування аварій із нещасними випадками проводиться відповідними комісіями у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ України (разі необхідності до роботи комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий). А без нещасних випадків - комісіями з розслідування, що утворюються:

• у разі аварій І категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації (наприклад області) за узгодженням із МИС і відповідними органами Державного нагляду за охороною праці;
• у разі аварій II категорії - наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство (наприклад міністерство), чи розпорядженням районної держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування (узгодження аналогічні).

Комісія з розслідування (голова комісії  — представник органу, до сфери  управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади  або представник органу Державного нагляду за охороною праці чи МИС) протягом десяти робочих днів встановлює характер аварії, з'ясовує обставини, встановлює факти порушення вимог законодавства  та нормативних актів, встановлює винних, складає акт за формою Н-5, намічає  заходи щодо ліквідації наслідків та запобігання подібним аваріям.

Матеріали розслідування аварії включають  такі ж документи, що і при спеціальному розслідуванні нещасних випадків, а  також доповідну записку про  роботу аварійно-рятувальних формувань або підрозділів державної пожежної охорони, якщо вони залучалися до ліквідації аварії.

В акті спеціального розслідування нещасного  випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія та розмір заподіяної матеріальної шкоди. Роботодавець видає наказ, який затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям  і притягає до відповідальності працівників  за порушення законодавства про  охорону праці.

Матеріали розслідування аварії надсилаються в прокуратуру та органам, представники яких брали участь у розслідуванні.

Перший  примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося нещасного  випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.

 

 

Малюнок – 1.1 Схема повідомлення про аварію

 

Облік аварій І та II категорій ведуть підприємства і відповідні органи державного управління та нагляду за охороною праці.

Контроль  і нагляд за своєчасним об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням  та обліком аварій, здійсненням заходів  щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління та нагляду  за охороною праці.

Роботодавець  і посадові особи, які проводили  розслідування нещасних випадків, профзахворювань  та аварій несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне та об'єктивне їх розслідування та обґрунтованість  ухвалених угод.

 

23. Методи аналізу виробничого травматизму /Надати визначення термінів – «нещасний випадок», «професійне захворювання». Обґрунтувати необхідність аналізу НВ. Основні методи аналізу виробничого травматизму та їх стисла характеристика

 

Відповідно  до ДСТУ 2293-99  "Охорона праці. Терміни  та визначення основних понять", "нещасний випадок на виробництві - це раптове  погіршання стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання  ним трудових обов'язків внаслідок  короткочасного (тривалістю не довше  однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника".

Згідно з  резолюцією МОП "Про статистику виробничого  травматизму", прийнятою 16-ю Міжнародною  конференцією зі статистики праці у 1998 році, "нещасний випадок на виробництві - це несподівана та незапланована  подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок  трудової або пов'язаної з нею  діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті".

Професійними  називаються захворювання, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників.

 До професійних  хвороб належать насамперед хвороби,  що виникають внаслідок безпосередньої  дії на людей виробничих шкідливих  факторів, а також ті, що за  певних виробничих умов розвиваються  значно частіше, ніж звичайно.

Аналіз виробничого  травматизму проводиться з метою  встановлення закономірностей виникнення травм на виробництві та розробки ефективних профілактичних заходів.

У процесі  аналізу травматизму мають бути з'ясовані причини нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.

Для аналізу  виробничого травматизму застосовують чотири основних методи: статистичний, монографічний, економічний, метод  фізичного і математичного моделювання.

Статистичний  метод ґрунтується на вивченні причин травматизму за документами, що реєструють нещасні випадки (акти за формою Н-1, листки тимчасової непрацездатності), за певний період часу (квартал, півріччя, рік); у випадку професійних захворювань  аналізуються дані карт обліку професійних  захворювань за формою П-5, які складаються  на підставі актів розслідування  випадків профзахворювань.

Цей метод  створює можливість визначити порівняльну  динаміку травматизму за окремими галузями, підприємствами, цехами, ділянками  одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки зниження або підвищення рівня травматизму. Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат.

За коефіцієнт частоти травматизму Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:

 

 

де  Т — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той  же період.

 

Коефіцієнт  важкості травматизму Кт характеризує середня кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:

 

 

де  Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками  за звітний період.

 

За  коефіцієнт втрат Кв (показник загального травматизму) береться кількість людино-діб  непрацездатності, що припадають на 1000 працівників. У ці показники не включаються  групові та смертельні нещасні випадки:

 

Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат  протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму  й ефективність заходів щодо попередження травматизму.

При поглибленому статистичному аналізі  травматизму, крім виявлення причин травматизму, робиться також аналіз нещасних випадків за джерелами і  характером впливу на організм; за видами робіт чи виробничими операціями; за характером травм; аналізуються відомості  про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), дані про час події (місяць, година робочого дня, зміна). Отримана інформація орієнтує дослідників щодо небезпеки виробничої обстановки та питань розробки індивідуальних захисних засобів, дає змогу вжити попереджувальні  заходи.

До  різновидів статистичного аналізу  відносять груповий і топографічний. Груповий метод аналізу травматизму  ґрунтується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкоджень. Наявний матеріал розслідування  розподіляється за групами з метою  виявлення найчастіше повторюваних випадків (однакових за обставинами). Нещасні випадки групуються за окремими однорідними ознаками: видом робіт, обладнанням, кваліфікацією, спеціальністю, віком потерпілого, причинами нещасних випадків тощо.

Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків щодо місця їх виникнення; ці місця систематично наносяться умовними знаками на плани ділянки, цеху, підприємства. Метод дає наочне уявлення про  місця зосередження травматизму, які  потребують відповідних профілактичних заходів. Статистичні методи дослідження  дають загальну картину стану  травматизму, установлюють його динаміку, виявляють певні залежності, але  при цьому не вивчаються поглиблено умови, в яких стався нещасний випадок.

Монографічний метод включає детальне дослідження  всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови  виробничої обстановки та ін. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, а й  приховані (потенційні) небезпечні та шкідливі фактори, що можуть призвести  до травматизму.

Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, що спрямовані на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи щодо охорони  праці.

Метод фізичного і математичного моделювання  застосовується на складних зразках  техніки.

Поряд із традиційними методами аналізу травматизму  можна відзначити деякі нові напрямки, характерні для дослідження умов безпеки праці та попередження травматизму:

• комплекс методів математичної статистики, наприклад, методи дисперсійного і кореляційного аналізу;
• метод наукового прогнозування безпеки праці. Він служить для ймовірнісної оцінки динаміки травматизму, передбачення утворення несприятливих факторів у нових виробництвах чи технологіях і розробки для них відповідних вимог техніки безпеки;
• розробка автоматизованих систем оперативного обліку і попередження травматизму, що мають стати однією з ланок автоматизованої системи управління охороною праці;
• розробка методик комплексної оцінки безпеки технологічних процесів та устаткування на стадії їх проектування, виготовлення й експлуатації;
• ергономічний метод, що ґрунтується на комплексному вивченні систем "людина - машина - виробниче середовище" (ЛМС) з урахуванням функціональних можливостей людини у процесі праці;
• детерміністичні методи, які створюють можливість виявити об'єктивний закономірний взаємозв'язок умов праці й існуючу зумовленість випадків травматизму (наприклад, метод мережного моделювання застосовується при аналізі випадків травматизму, що стали результатом дії кількох факторів; методи спостережень, анкетування встановлюють в основному причини психофізіологічного характеру; метод експертних оцінок дає змогу дійти висновків на підставі узагальненого досвіду та інтуїції фахівців, що займаються питаннями охорони праці). Для оперативного обліку та обробки інформації про травматизм і профзахворювання можуть бути використані ручні і машинні системи (ПЕОМ).