Контрольна робота з «Охорона праці в галузі»

Міністерство  освіти і науки України

Чернігівський  національний технологічний університет

Кафедра харчових технологій, хімії та безпеки життєдіяльності

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: «Охорона праці в галузі»

 

Варіант 14

 

 

 

Виконала:

студентка групи ЗОАВ-121                           Сенько О.В.

 

Перевірив:                                                      Авер`янов Ф.І

                                           

Чернігів 2014

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………….…………..3

Облік і  аналіз показників охорони праці………………………………....4

Завдання 2……………………………………………………….………….6

Завдання 5……………………………………………………….………….7

Завдання 8………………………………………………………….……….8

Завдання 11………………………………………………………..……….11

Завдання 14…………………………………………………………...……13

Список  використаної літератури……………….………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Об’єктом контрольної роботи є питання правового забезпечення охорони праці працівників, виробничої санітарії, техніки безпеки, пожежної профілактики на підприємствах різних галузей, а також питання охорони праці користувачів комп’ютерної техніки.

Мета виконання контрольної роботи: застосування теоретичних знань для вирішення практичних завдань, уміння користуватися довідковою літературою, стандартами, нормами тощо, одержання навичок інженерних розрахунків з охорони праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Облік і аналіз показників охорони праці.

 

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних  документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення  та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним  нормативним актам про охорону  праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.

До основних функцій управління охороною праці належать:

—  прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

—  організація та координація робіт;

—  облік показників стану умов і безпеки праці;

—  аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

—  контроль за функціонуванням СУОП;

—  стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці.

Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці спрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів підприємства (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть цієї функції полягає в системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених упущень. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. У результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносять доповнення та уточнення до оперативних, поточних і перспективних планів роботи з охорони праці, а також зі стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.

Аналіз та оцінку стану умов і  безпеки праці забезпечують служби охорони праці обласної та районних державних адміністрацій, виконкому, міських, селищних і сільських рад  та служби охорони праці підприємства. Основою для аналізу та оцінки показників стану умов та безпеки  праці є "Єдина державна система  показників умов і безпеки праці", дані про травматизм на виробництві та професійні захворювання, пожежі, дорожньо-транспортні пригоди й аварії.

Основними показниками ефективного  функціонування СУОП на всіх рівнях є:

— рівень виробничого травматизму;

— рівень профзахворювань;

— рівень захворювань, пов'язаних з  умовами праці;

— кількість працюючих у незадовільних  умовах праці;

— кількість обладнання, що не відповідає вимогам нормативних актів про  охорону праці;

— кількість технологічних процесів, що не відповідають вимогам нормативних  актів про охорону праці;

— кількість аварійних будівель і споруд;

— забезпеченість засобами індивідуального  захисту;

— забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями;

— витрати на поліпшення стану  безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища;

— витрати на повне відшкодування  збитків потерпілим від нещасних випадків та профзахворювань (або витрати  на соціальне страхування від  нещасних випадків та профзахворювань);

— витрати на розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

Результати  аналізу та оцінки стану умов і  безпеки праці використовуються керівництвом підрозділу, підприємства, адміністративно-територіальною одиницею для планування заходів з охорони  праці на наступний рік, а також  для застосування відповідних методів  управління.

 

 

 

Завдання 2

 

Розрахувати розмір щомісячної грошової суми у випадку часткової втрати працездатності працівника, що компенсує  відповідну частину втраченого заробітку  потерпілого. Середньомісячна заробітна  плата – S_СР = 2970 грн. Працездатність втрачена на П=25%.

Рішення

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медично - санітарною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ФССНВ) і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК визначає втрату рівня працездатності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. 

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку(З_СР.), що потерпілий  мав до ушкодження здоров'я. 

Таким чином робітник отримує кожного місяця компенсацію у розмірі

К = (З_СР. • f )/100,     

де f – ступінь втрати професійної працездатності у відсотках від заробітної платні.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного  заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. 

Отже, К = (2970 * 25) / 100= 742,5 гн.

Робітник отримує кожного місяця компенсацію у розмірі 742,5 грн. в зв’язку з частковою втратою працездатності.

 

 

 

 

Завдання 5

Розрахувати кратність повітрообміну  і необхідний повітрообмін для створення  нормальних умов у виробничому приміщенні, якщо розміри приміщення a•b•h=24∙10∙5 м (довжина, ширина і висота приміщення відповідно), у приміщенні виділяється надлишкове тепло – Q=680000 кДж/год., допустима температура повітря в приміщенні t_ПР=26,⁰С, температура повітря зовні t_ЗОВ=22С. Теплоємність повітря прийняти рівною C = 1,01 кДж/кг• ⁰С. Градієнт теплоти по висоті прийняти рівним: Δt = 3⁰С/м.

 

Рішення

З робочої  зони не відсмоктується повітря L_рз = 0, повітрообмін за надлишками явного тепла розраховується:

 ,                                        

де Q – кількість тепла, яке виділяється в приміщення за годину, кДж;

с – теплоємність повітря кДж/кг (в інтервалі температур від 0ºС до 100ºС приймається за 1,01 ∙10³ Дж/кг);

t_вид – температура повітря, що видаляється:  , де t_р.з.= температура робочої зони, 

Δt – температурний градієнт за висотою приміщення, Сº/м;

Н – відстань від підлоги до центру витяжних прорізів. 

t_вид = 26+3*(5-2)= 35ºC

ρ – густина повітря, кг/м³ (дорівнює ρ =ρ_внт);

Густина повітря  залежіть від температури і вологості  і може бути емпірично розрахована  за формулою: ρ_t = 353/(273 + t)    

 

ρвнутр =  353/ (273 + (26+35)/2) = 1,16 кг/ м³

 

Отже, L = 680000/ (1,01* 1,16 * (35-22))= 44646 м³/год

 

 

Завдання 8

 

Визначити розрахункову потужність лампи  розжарювання методом питомої потужності, якщо розміри приміщення(довжина, ширина та висота)- a•b•h=10•5•3м, нормована освітленість Е_Н=250, лк., кількість ламп у світильнику прийняти рівним n=2. Відношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу світильника прийняти рівним λ=1,2. Таблиця з питомої потужності додається.

Рішення

 

Питома  потужність Р являє собою частку від ділення сумарної потужності ламп на площу приміщення. Вона залежить від норми освітленості, типу світильника, висоти його підвісу і відбиваючих  властивостей поверхні приміщення.

Потужність кожної лампи для  забезпечення нормативної освітленості визначається за формулою:

P_Л = P ∙ S / N_Л,  

де   P_Л – потужність однієї лампи, Вт;

       P – питома потужність, Вт/м²;

  S – площа приміщення, м²;

  N_Л – кількість ламп у освітлювальної мережі, дорівнює добутку кількості світильників на число ламп у світильнику: N_Л = n • N_C.

Розрахунок системи освітлення починається з вибору типу світильника. Тут враховується висота приміщення та технологічні особливості виробництва.

Світильники типу «Глубокоизлучатель» и світильники  з ртутними лампами великої потужності типу «Дифузний» використовують в приміщеннях  висотою не менш 7-10 м.

Світильники типу «Универсаль» використовують у  приміщеннях висотою 3÷6 м. Світильники с люмінесцентними лампами, а також світильники типу  «Люцетта»  використовують  для  освітлення  конструкторських  приміщень, виробничих  приміщень з світлим  фарбуванням,  малим  виділенням пилу и висотою підвісу 4÷5 м.

Світильники  «Универсаль»,  «Люцетта»,  «Глубокоизлучатель»  використовуються тільки для ламп накалювання.

За умовами  задачі висота приміщення становить h=3 м, тому використовуємо світильники типу «Универсаль»».

 Після вибору типу світильника необхідно визначити схему розміщення світильників та, виходячи  зі схеми розташування, розрахувати їх кількість. Найчастіші використовують схеми квадратного и прямокутного розміщення світильників. Відстань між світильниками L (в метрах) визначають за допомогою таблиці 3.10. У неї наведені оптимальні відношення відстані між світильниками (рядами світильників) (λ = L/ h_під)до висоти підвісу світильника h_під. над робочій поверхнею. Відстань між рядами світильників визначають:   L =  λ • h_під.. Відстань світильника від стелі: h_С = 0.2•h, висота робочої поверхні h_Р = 0,8 м. Висота підвісу світильників над рівнем робочої поверхні:  h_під. = h - h_С - h_Р ,м.

На основі прийнятої схеми розміщення світильників і відстані між рядами світильників для відомої площі  виробничого приміщення визначається кількість світильників N_С, що потрібна:      N_C = (а ∙ в) / L²,                                   

Висота приміщення від рівня  робочої поверхні до світильника: h_під. = h - h_С - h_Р = 3 - 0.2*3 – 0,8 = 1,6м.Тоді відстань між рядами світильників: L =  λ • h_під = 0.8 * 1,6 = 1,28м. Cвітильники розміщуємо в 1 ряд. Їх кількість: N_C = (а ∙ в) / L² = (10*5)/1,6² ≈4шт., 3 світильника у ряду(рисунок 3.1).

 

Таблиця 3.10 - Оптимальні відносні відстані між світильниками

Тип світильнику	Відносна відстань λ між світильниками та їх рядами
	при багаторядному розташуванні	при однорядному розташуванні
Глибоковипромінювач (Глубокоизлучатель)	0,8-1,4	0,8-1,4
Универсаль	1,2-2,0	1,0-1,8
Люцетта	1,4-1,8	1,3-1,8
Світильники з лампами ДРЛ	0,7-1,4	-

Таблиця 3.11 – Питома потужність ламп розжарювання

 

Висота підвісу світильника над рівнем робочої поверхні	Площа приміщення	Мінімальна освітленість у розрахункової точці Е, лк
		75	100	150	200	300	400	500
2 - 3	10 –15	6.5	8.7	13	17.4	26	35	43
	15 –25	5.5	7.3	11	14.6	22	29	37
	25 - 50	4.5	6	9	12	18	24	30
	50 –150	3.7	5	7.5	10	15	20	25
	150 – 300	3.3	4.4	6.6	8.8	13.2	17.6	22
	300 і більше	3.1	4.1	6.2	8.2	12.4	16.4	21
3 – 4	10 –15	8.4	11.2	16.8	22.5	33	45	56
	15 – 20	7.2	9.6	14.44	19.2	29	38	48
	20 – 30	6.4	8.5	12.8	17	25.5	34	42
	30 – 50	5.5	7.3	11	14.6	22	29	36
	50 – 120	4.3	5.8	8.7	11.6	17.4	23	28
	120 – 300	3.7	4.9	7.4	9.8	14.8	19.6	25
	300 і більше	3.4	4.5	6.8	9	13.6	18	23