Джерела забруднення водойм

Крім збереження і економії традиційних енергоносіїв, великого значення нині набуває раціональне  використання інших природних ресурсів. Подібно як через хворобу якогось  органу людини страждає цілий організм, то шкода, завдана якимось одним  природним ресурсам, викликає цілий  ланцюг проблем у навколишньому  середовищі.

Найбільш важливими і  вживаними для людини і всього живого на Землі є такі природні ресурси, як кисень і вода. Без цих  речовин неможливе життя на Землі.

Діяльність людей в  недалекому майбутньому може зменшити частку кисню в атмосфері повітря  до 16%. У першу чергу, негативно  впливають на склад атмосфери  транспорт, теплові електростанції, використання традиційних енергоносіїв у побуті, комунальному господарстві, хімічній і важкій промисловості. Через  це в повітрі зростає кількість  техногенних викидів, у першу  чергу – вуглекислого газу (щорічно  близько 24 млрд т), які призводять до парникового ефекту і потепління клімату Землі. Основним виробником кисню атмосфери Землі є рослинний  світ тропічних і сибірських лісів, які в останні десятиріччя  значно знищені і не відновлені. Так, три чверті лісів помірних широт  і половина тропічних лісів світу  вже втрачені. Щорічно тропічні ліси винищують на площі 150-200 тис. кв. км. Збереження кисню напряму пов’язане  зі зменшенням використання традиційних  енергоносіїв і відновленням лісів, що сьогодні є однією з глобальних міжнародних проблем.

Вода є більш важливою речовиною для життєдіяльності  людей, ніж найефективніший сучасний енергоносій. Без води неможливе  життя не тільки в біологічному, але й у технічному відношенні. Сьогодні в світі близько двох мільярдів чоловік живуть у районах, де постійно не вистачає води. Поліпшення стану водних ресурсів, економне використання води у виробництві і побуті значно зменшить енергозатрати на її подачу до споживачів і позитивно вплине на стан нашого довкілля.

Для потреб людини, за нормативами,потрібно 200 л води на добу, для жителів  міст,крім того, потрібно ще 200 л води на непряме використання у комунальному і міському господарстві.

В Україні визначений загальний  стік річок становить 210,0 км на рік, а водозабезпеченість загальним  стоком становить близько 40 тис. м  на одного жителя.

Ресурси води в різних областях розміщені нерівномірно. Найменше природними запасами води забезпечені південні, східні і центральні області. Поки що найбільший запас води є в західних і північних областях, але й тут він постійно зменшується і якість її погіршується у зв’язку із постійно зростаючим виснаженням і забрудненням. Високий рівень забезпечення водою західних і північних областей формується за рахунок Карпатських, Поліських і Подільських лісових масивів. Але й ці ліси за останні роки були знищені нижче межі самовідновлення, їх продовжують неконтрольовано вирубувати, без технічного відновлення.

 Проблеми води відчувають  люди практично в усіх населених  пунктах і в містах, і селах.  Вони не вирішуються роками, тим  більше в теперішній період загальної кризи в країні.

Нестачу води кожний з нас  відчуває особливо гостро, коли з крана  в потрібний момент не витікає  жодної краплі. Але вода в крані, як відомо – останній етап у водопостачанні населення і виробництві. Води не вистачає не тільки через відсутність  обліку витрат у споживачів, які  її безгосподарно перевитрачають. Плата  за воду не відповідає рівню технічних  затрат на її постачання і видобуток, в нас застарілі форми організації  водопостачання і споживання. А в  першу чергу води не вистачає через  те що порушено її природне відновлення  в басейнах формування річок і підземних запасів.

 Постійно зростаючі  потреби примушують нас забирати  воду з дуже глибоких артезіанських  сховищ і перекачувати на великі  відстані до споживачів, що значно  здорожує і зменшує надзвичайно  чисті підземні стратегічні запаси. Тому питання нестачі води  повинно вирішуватись не тільки  на етапі її безпосереднього  споживання, але,  в першу чергу,  на етапі формування водних  запасів у верхів’ях і по  руслах річок, тобто на початку  виникнення проблем. А вони  є результатом найрізноманітніших  негативних впливів людей за  останні десятиріччя на природні  системи лісів, що призвело  до порушення рівноваги у природних  біологічних і кліматичних процесах  і неможливості їх природного  самовідновлення, в тому числі  і водоформування, наприклад, внаслідок  бездумного винищення карпатських  лісів, які є основою біологічних  і кліматичних процесів не  тільки в Карпатах, але й на  досить значній території країни.

 Сучасна лісистість в гірських районах становить менше 50%, в Передкарпатті до 35%, у лісостепових районах менше 20%. Ліси, що знищені в Карпатах, не здатні до самовідновлення, а штучне відновлення лісів не проводиться у відповідних масштабах. У зв’язку з цим значно погіршилось водо відновлення в районі Карпат. У літній період води постійно не вистачає, а в осінньо-весняний надлишок води призводить до катастрофічних повеней.

 Становище з водовідновленням  і забезпеченням водою споживачів  стрімко погіршується не тільки  в південних і центральних  областях, але й в регіоні Карпат, де формується 40% стоку річок,  а проживає 15% населення країни. Зокрема  на Львівщині проживає 7% населення,  а стоку рік формується до 11%, що становить близько 5 км куб.  на рік, у Закарпатті проживає 4% населення країни, а стоку річок  формується до 15%. На перший погляд  здається, що є надлишок води  для споживання, але практично  кожний житель навіть цього  регіону гостро відчуває її  нестачу. Ці негативні процеси по розвитку можна порівняти з проблемами нестачі нафтопродуктів і газу. Якщо останні надходять до нас з інших країн, то вода належить до місцевих природних ресурсів. Проблеми з водою і надалі будуть стрімко зростати, якщо не почати їх вирішувати сьогодні з усією відповідальністю перед майбутніми поколіннями.

Одним з класичних прикладів  результату «господарювання» людини і  нехтування проблемами водо збереження є знищення всього за 50-60 років Аральського  моря. За цей же час ліси в Карпатах та в інших регіонах знищені нижче  критичної межі самовідновлення. А  природне лісо- і водо відновлення  можливе лише в стиглих корінних лісах, яких залишилось у гірських районах  менше 50%, а в передгірних –  до 30%. Якщо відновити вирубані ліси на цих масивах у найближчі 3-5 років, то результатами цієї роботи зможуть  скористатись тільки наші діти і онуки, тобото через 60-80 років. Можливо тому цю роботу ніхто серйозно не береться виконувати, а знищення лісів триває.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Світові потрібна стійка практика управління водними ресурсами, однак  ми ще недостатньо швидкими темпами рухаємося в правильному напрямку.

Китайське прислів'я говорить: "Якщо ми не змінимо курс, то можемо прийти туди,куди прямуємо ". Якщо не змінити напрямок руху, багато районів будуть як і раніше відчувати нестачу води, багато людей будуть як і раніше страждати, триватимуть конфлікти з-за води й нові площі цінних сильно зволожених земель будуть знищені.

Незважаючи на те, що криза  з прісною водою здається неминучим  в багатьох районах, де зараз спостерігається її брак, в інших районах цю проблему ще можна вирішити, якщо відповідні політика та стратегії будуть сформульовані, узгоджені і реалізовані в самий найближчий час.

Міжнародне співтовариство приділяє підвищену увагу світових проблем,пов'язаних з водою, і цілий  ряд організацій надають фінансові кошти і допомагають керувати пропозицією і попитом на водні ресурси.

Виникає все більше механізмів, які забезпечують більш справедливий розподіл цих ресурсів. Країни, розташовані в районах з традиційною нестачею води, вводять більш досконалі тарифні механізми, розвивають громадські системи управління водними ресурсами і переходять до режимів управління водозбірних і річковими басейнами. Тим часом, число і масштаб таких проектів мають бути істотно збільшені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Наша Планета  Київ; 2006 рік.

2. Пьер Агесс; Ключі до екології; Москва; 2002 рік.

3. В.З.Черняк; Сім чудес і інші; Москва; 2004 рік.

4. Економічна й соціальна географія миру

5. Енциклопедія «Я пізнаю мир» (Екологія).