Арешт – один із видів надзвичайних екстремальних ситуацій. Заходи попередження, захисту, правила поведінки людини в даній ситуації

Міністерство освіти і  науки України

Сумський державний університет

Кафедра прикладної екології

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

на тему:

«Арешт – один із видів  надзвичайних екстремальних ситуацій. Заходи попередження, захисту, правила  поведінки людини в даній ситуації.»

 

 

 

 

 

Виконала

студентка групи ПМ-21,

Петренко Т.М.

                                   

 

 

 

 

2013

 

Зміст

Вступ 3

Що таке арешт? 4

Ваші права при затриманні та арешті 7

Відстоювання власних прав у спілкуванні з міліцією 10

Зупинила міліція: що робити? 16

Висновок 19

Список літератури 20

Додаток А: Використані скорочення. 21

 

 

Вступ

 

Склавши Присягу міліціонер покладає на себе почесний обов’язок  захищати права і свободи громадян, боротися зі злочинністю, дотримуючись норм чинного законодавства, а також  всіляко сприяти зміцненню авторитету ОВС. МВС завжди вважає свою роботу ефективною та відповідною чинному  законодавству. На жаль сувора реальність така, що пересічним громадянам доволі часто доводиться захищатися від них же самих.

Від часом неприємної зустрічі з правоохоронцями не застрахована жодна людина. Подекуди самі звертаємося  до міліції, а в деяких випадках можемо привернути її увагу. На вулиці вірогідність зустрічі зі стражами порядку зростає  у рази. І тут ключовий момент – поведінка людини та знання власних  прав й обов’язків. Саме про це я розповім у цьому рефераті.

 

Що  таке арешт?

 

Включення арешту до системи  чинного законодавства як виду кримінального  покарання зумовлено історичними  процесами розвитку українського суспільства  та відповідає тенденціям розвитку міжнародного законодавства про покарання. Відправною точкою призначення арешту можна  вважати його появу у Військових артикулах Петра І. Арешту, як і  іншим видам покарань притаманні певні загальні ознаки:

- арешт є заходом державного  примусу і призначається від  імені держави і виключно вироком суду;

- арешт призначається  тій особі, яка визнана судом  винною у вчиненні злочину;

- мета арешту полягає  у передбаченому КК обмеженні  прав і свобод засудженого  і тягне за собою судимість.

Поряд з тим, арешту властиві також і специфічні ознаки, серед  яких важливо виділити: особливий  зміст виконання і відбування; спеціально встановлене місце (арештний дім); режим підвищеної суворості; короткочасність  відбування покарання тощо. Цей вид  кримінального покарання містить  у собі елементи ізоляції від суспільства, але Розділ II КВК України відносить  його до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Як вид кримінального  покарання арешт передбачено  ст. 60 КК України. Він являє собою  короткострокове позбавлення особистої  свободи в умовах ізоляції від  суспільства. Це своєрідний елемент  так званої шокової терапії, що застосовується до осіб, які вперше вчинили злочин. Покарання у виді арешту полягає  в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк  від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають покарання на гауптвахті.

Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок  та жінок, які мають дітей віком  до 7 років. Арешт є новим видом  покарання, раніше невідомим кримінальному праву України. Сутність арешту як виду покарання полягає в тому, що засуджений піддається протягом короткого терміну концентрованому жорсткому виправному впливу, пов'язаному з перебуванням в умовах суворої ізоляції. Це покликано досягти таких цілей покарання, як виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Арешт є основним покаранням (ч. 1 ст. 52) і застосовується у тих  випадках, коли його зазначено у  санкції статті Особливої частини  КК України. Ця міра покарання згадується в п'ятій частині статей (21,6%) та в  десятій частині норм (11,7% ) Особливої  частини КК України. В санкціях арешт, як правило, вказується як альтернатива іншим основним покараннями - штрафу, позбавлення права обіймати певні  посади або займатися певною діяльністю, громадським роботам, виправним  роботам, обмеженню волі і триманню в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців  або позбавлення волі на певний строк. Лише в одному випадку, а саме при  вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 "Порушення правил адміністративного  нагляду", ареште єдиною мірою покарання.

Арешт як міра покарання  передбачений лише за злочини невеликої (їх визначення дає ч. 2 ст. 12) та середньої  тяжкості (ч. З ст. 12). Як правило, це умисні злочини, хоча є й винятки (наприклад, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 286). Не виключається застосування арешту при заміні невідбутної частини  покарання у виді обмеження або  позбавлення волі (ч. 1 ст. 82).

Арешт не застосовується лише до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають  дітей віком до 7 років. Стосовно інших категорій осіб, які вчинили  злочини, що караються арештом, КК України  обмежень не містить. Отже, цю міру покарання  може бути застосовано до непрацездатних, осіб похилого віку та ін.

При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків, коли менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий, застосовуються положення ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту (п. 1 ч. 1), одному дню арешту відповідають 2 дні обмеження волі; 3 дні службового обмеження для військовослужбовців, 3 дні виправних робіт (п. 2 ч. 1) або 8 годин громадських робіт (п. 4 ч. 1).

Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах (ст. 50 КВК  України). Засуджені тримаються в  умовах суворої ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх  та засуджених, які раніше відбували  покарання в місцях позбавлення  волі.

Арешт як кримінальне покарання  треба відрізняти від арешту як стягнення  за вчинення адміністративного правопорушення (ст. 32 КАП) та арешт з триманням  на гауптвахті, який застосовується як стягнення за порушення військової дисципліни до рядових (матросів) та сержантів (старшин) військової служби та тих, хто  проходить службу за контрактом, крім військовослужбовців-жінок.

Вищевикладене дозволяє зробити  висновок, що арешт — це встановлений законом порядок виконання і  відбування покарання, який забезпечує тимчасову ізоляцію засуджених, постійний  нагляд за ними, контроль з боку персоналу  за виконанням покладених на них обов'язків.

 

Ваші  права при затриманні та арешті

Під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального злочину  Ви маєте право:

- не свідчити проти  себе чи своїх рідних;

- у будь-який час відмовитися  давати показання й відповідати  на запитання;

- мати захисника та  побачення з ним „віч-на-віч"  до першого допиту;

- надавати докази, заявляти  клопотання та відводи;

- вимагати перевірки судом  законності затримання;

- особисто брати участь  у судовому розгляді щодо обрання  запобіжного заходу - взяття Вас  під варту.

Вам мають роз'яснити Ваші права й скласти про це протокол, а також протокол про Ваше затримання як особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Після затримання може бути здійснено Ваш особистий обшук  і вилучення речей та документів.

Такий обшук може здійснюватися  лише особою однієї з Вами статі.

Ви не зобов'язані доводити свою невинуватість.

Про Ваш арешт і місце  перебування слідчий зобов'язаний повідомити дружину/чоловіка або іншого родича. Вимагайте, аби таке повідомлення було здійснено негайно!

Якщо Ви заявите, що бажаєте  запросити захисника, посадові особи  мають надати Вам допомогу, аби  ви могли зв'язатися із захисником чи особами, які можуть його запросити.

Якщо Ви заявите, що бажаєте  мати захисника, але за браком коштів або через інші поважні причини  не в змозі цього зробити, посадові особи зобов'язані призначити захисника  за рахунок держави.

Вимагайте захисника одразу після Вашого затримання!

У разі затримання за підозрою у вчиненні злочину Вас мають  якнайшвидше, але в будь-якому  випадку не пізніше 72 годин або  звільнити, або доставити до суду, де Ви зможете взяти участь у судовому розгляді про Ваше тримання під вартою чи застосування іншого запобіжного  заходу (застава, підписка про невиїзд  тощо).

Відповідно до статті 29 Конституції  України Ви маєте право на свободу  та особисту недоторканість.

Посадові особи правоохоронних органів не мають права Вас  заарештувати або тримати під  вартою без умотивованого рішення  суду.

Конституція України лише у виняткових випадках, коли треба  нагально запобігти злочинові або  його перепинити, дозволяє затримання особи без рішення суду.

Законодавство України передбачає, що уповноважені органи можуть затримати  Вас без попереднього рішення  суду, коли:

- Ви вчиняєте адміністративне  правопорушення, і щодо Вас вичерпано  всі інші заходи впливу, а Ви  не припиняєте своїх протиправних  дій.

- Ви вчинили адміністративне  правопорушення, і має бути складений  протокол, а у Вас немає посвідчення  особи й немає свідків, які  могли б повідомити про Вас  необхідні дані.

Адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин. Лише у виняткових випадках, пов'язаних із порушенням прикордонного режиму або порядку обігу наркотичних  засобів, Вас можуть затримати на строк до трьох діб. Також, у разі вчинення Вами дрібного хуліганства, злісної  непокори правоохоронцю, образи правоохоронця чи публічних закликів до невиконання його вимог, Вас можуть затримати до розгляду справи судом.

В усіх інших випадках негайно  після з'ясування особи й складення  протоколу, але в будь-якому разі не пізніше ніж через три години, Вас має бути звільнено.

Законодавство України передбачає, що уповноважені органи можуть затримати  Вас без попереднього рішення  суду у випадку обґрунтованої  підозри, що Ви вчинили злочин, але  тільки тоді, коли така підозра ґрунтується  на зазначених у законі обставинах, а саме:

- коли Вас застали при  вчиненні злочину або безпосередньо  після його вчинення;

- коли очевидці, у тому  числі й потерпілі, прямо вкажуть, що саме Ви вчинили злочин;

- коли на Вас або  на Вашому одязі, при Вас  або у Вашому житлі будуть виявлені явні сліди злочину.

Якщо таких обставин немає, але в правоохоронців є інші підстави для підозри, Вас можуть затримати  без попереднього рішення суду лише якщо Ви:

- намагалися втекти;

- не маєте постійного  місця проживання;

- коли не встановлено  Вашу особу.

У будь-яких інших випадках Ваше затримання без попереднього рішення  суду є не законним. У випадку  затримання за рішенням суду або без  рішення суду правоохоронці зобов'язані  представитися, повідомити, яке саме правопорушення Ви вчинили або у  вчиненні якого злочину Ви підозрюєтеся, роз'яснити Ваші права й обов'язки, визначені законодавством. При порушенні ваших прав Ви маєте право подати скарги до прокуратури або до суду. 

Відстоювання  власних прав у спілкуванні з  міліцією

У відповідності до законодавства  України здійснення заходів щодо захисту та відновлення порушених  прав пересічних громадян покладено  на правоохоронні органи. На жаль сувора реальність така, що пересічним громадянам доволі часто доводиться захищатися від них же самих.

Найчастіше порушення  законодавства, що регламентує діяльність тих чи інших органів, зустрічається  серед працівників міліції.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України  «Про міліцію» одним з обов'язків  співробітників міліції є забезпечення безпеки громадян і громадського порядку. Основним засобом виконання  вказаного обов'язку є патрульно-постова  служба міліції, діяльність співробітників якої визначається нормами Статуту  ППС.

Якщо ж Ви потрапили  в неприємну ситуацію з працівниками ППС, перш за все тут слід чітко  розуміти, з ким ви маєте справу. В більшості випадків це є молодики, які відразу після служби в  Збройних силах України пройшовши  курс підготовки в декілька місяців  гордо стають в ряди тих, кому випала честь охороняти громадський  спокій та порядок. Як показує практика, знаннями законодавства щодо своїх  та чужих прав-обов’язків дані особи  володіють поверхнево, тому варто  завчасно ознайомитись з найголовнішими моментами законодавства щодо діяльності правоохоронних органів або хоча б мати при собі копії певних положень. Насамперед варто звернути увагу  на ЗУ «Про міліцію», Статут патрульно-постової служби, норми Кодексу України  про адміністративні правопорушення щодо громадського порядку, Кримінального  процесуального кодексу України  щодо затримання, проведення огляду, освідчення, обшуку і т.п.

 

Причини, через  які Вас можуть зупинити працівники міліції.

Співробітник міліції  може зупинити фізичну особу за наявності  підозр у скоєнні ним злочину, для перевірки документів, підозрюваних у занятті бродяжництвом; осіб, які  мають ознаки психічного розладу, знаходяться  в громадських місцях в стані  алкогольного або наркотичного сп’яніння  і їх зовнішній вигляд та поведінка  ображає людську гідність.