Вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону ІСАО

Під час війни комплекс аеропорту слугував тільки для воєнних  цілей, але після війни авіабаза дозаправки швидко розвинулась у великий аеропорт, де здійснювали проміжну посадку літаки, які слідували трансатлантичними рейсами. В 1947 році контролювати аеропорт стала влада Ісландії, саме в цьому році аеропорт отримав свою назву. У цей час аеропорт приймав транзитні  цивільні та воєнні літаки. Воєнні США повернулись в Кефлавік у 1951 році під егідою НАТО, і аеропорт залишався в спільному управлінні до 30 вересня до 2006 року, коли воєнні передали контроль над аеропортом уряду Ісландії.

Під час реконструкції  воєнної бази В Кефлавіку у 50-х  роках пасажирський термінал зайняв перше місце в середині бази. Саме тому міжнародні пасажири були проходити контрольно-пропускні пункти, для того щоб потрапити на свої рейси. Так продовжувалось до 1987 року, коли пасажирський термінал був перенесений.

Злітно-посадкові смуги  аеропорту мають достатню довжину для того, щоб приймати апарати Спейс шаттл і літаки.

Термінал

В аеропорту знаходиться 1 термінал, названий в честь Лейфа  Ерікссона. Він був відкритий  в 1987 році  і розділив цивільні пасажирські рейси та воєнну базу. В 2001 році термінал був збільшений за рахунок Південної споруди (що не є самостійним терміналом) відповідно до вимог Шенгенської угоди. Північна споруда пізніше була збільшена, роботи завершилися в 2007 році.

Авіакомпанії і пункти призначення

Не дивлячись на те, що чисельність населення Ісландії складає тільки 300000 чоловік, з аеропорту здійснюються регулярні рейси у 7 міст США        ( Бостон, Чикаго, Мініаполіс, Нью-Йорк, Орландо, Сіетл і Вашингтон), 3 міста Канади ( Галіфакс, Торонто, Вінніпег), а також 30 європейських міст. Найбільшим авіаперевізником в Кефлавіку є авіакомпанія Iceland Air і Iceland Express.

В аеропорту Рейк’явік-Кефлавік здійснюються тільки міжнародні рейси(крім рейсів в Ак’юрейрі в зв’язку з рейсами Iceland Air в Гренландію): внутрішні рейси і рейси в Гренландію і на Фарерскі острови здійснюються з аеропорту Рейк’явік. Для пересадки з міжнародного рейсу на внутрішній необхідний переїзд довжиною 50 км автобусом, тому рекомендується мати як мінімум 3х-годинний запас часу між рейсами.

2) Аеропорт Рейк’явік (ісл. Reykjavíkurflugvöllur), (IATA: RKV, ICAO: BIRK) - аеропорт внутрішніх авіаліній, що обслуговує Рейк'явік, Ісландія. Аеропорт розташований в 2 км від міського центру Рейк'явіка. Злітно-посадочні смуги аеропорту дуже короткі, тому з міжнародних рейсів обслуговуються тільки рейси до Гренландії і на Фарерські острови, а також окремі чартери, вантажні рейси через Атлантичний океан і приватні рейси. Якщо погодні умови в Кефлавік недостатні для безпечного приземлення, літаки розмірністю до Boeing 757-200 здійснюють посадку в аеропорту Рейк'явіка. Так чи інакше, велика частина міжнародних рейсів обслуговується в Міжнародному аеропорту Кефлавік в 50 км від міста, який може приймати будь-які типи літаків. Аеропорт Рейк'явіка є головним хабом Air Iceland і Eagle Air. З трьох злітно-посадкових смуг регулярно використовуються дві, а найменша 06/24, як правило, використовується тільки взимку. Зліт здійснюється зі смуги 24, посадки - на 24 і 06, зліт з смуги 06 заборонено з міркувань безпасності і шуму на місцевості. Власником і оператором аеропорту Рейк'явік є державне підприємство Isavia.

Історія аеропорту

         Перший політ на на території нинішнього аеропорту відбулася 3 вересня 1919 року, коли піднявся в повітря Avro 504, перший літак в Ісландії. До 1937 року робилися спроби налагодити повітряне повідомлення з Вантсмірі, але тільки зі створенням найстарішої ісландської авіакомпанії Flugfélag Akureyrar, спадкоємицею якої є сучасна Iceland Аir, в Акюрейрі в 1938 році почалися перші рейси. У березні 1940 року почалися регулярні рейси, у цей час Flugfélag Akureyrar перенесла свої основні рейси з Акюрейрі в Рейк'явік (змінивши при цьому назва на Flugfélag Íslands) 
           Сучасний аеропорт був побудований британськими військовими під час Другої світової війни на південному узбережжі півострова. Будівельні роботи розпочалися у жовтні 1940 року, в той час аеродром мав тільки трав'яне покриття. Полк Нічний дозор побудував першу злітно-посадкову смугу зверху по затоплених нафтовим цистерн. 6 липня 1946 британські власті передали контроль над аеропортом ісландському уряду і з тих пір ним керує Адміністрація цивільної авіації Ісландії (Flugstoðir). 
           У наступні десятиліття навколо аеропорту виросло місто і сьогодні аеропорт знаходиться в західній частині міста. Таке місце розташування на сьогоднішній момент створює ряд проблем, такі як шум і безпека, крім того, аеропорт займає дорога ділянка землі в центрі столиці. З іншого боку, центральне місце розташування дуже зручно для пасажирів у зв'язку з тим, що через нього здійснюються життєво необхідні рейси між столицею і менш заселеними районами країни. Навколо майбутнього аеропорту Рейк'явік йдуть безперервні дебати, пропонується три варіанти його подальшої долі: збереження аеропорту на колишньому місці, будівництво нового аеропорту в районі Рейк'явіка або перенесення внутрішніх рейсів в Міжнародний аеропорт Кефлавік і закриття аеропорту в Рейк'явіку. Перший шлях пов'язаний з неможливістю подальшого розвитку аеропорту через дорожнечу землі. Другий шлях найбільш дорогий, а третій пов'язаний з ускладненням доступу до таких об'єктів інфраструктури столиці, як наприклад, лікарні. Тим не менш, третій шлях спрощує міжнародним пасажирам переміщення далі по країні. 
           Реконструкція аеропорту почалася в 2000 році і тривала 2 роки. У 2001 році пройшов референдум, на якому 49.3% проголосували, висловилися за перенесення аеропорту з центру міста, а 48.1% віддали перевагу, щоб аеропорт залишався на колишньому місці до 2016 року, коли повинен буде завершитися термін нинішнього генерального плану розвитку міста. 
Після реконструкції ширина смуг 01/19 і 13/31 склала 45 м, а ширина 06/24 - 30 м, змінилася схема повітряного руху і були модернізовані системи посадкових вогнів і диспетчерського супроводу літаків у повітрі.

Авіакомпанії і призначення

У аропорту Рейк'явіка два термінали. У головному терміналі обслуговуються міжнародні та внутрішні рейси Air Iceland; в меншому терміналі обслуговуються внутрішні і міжнародні чартерні рейси Eagle Air.

Авіакомпанії і пункти призначення представлені в Табл.2.1.

Табл.2.1.

Авіакомпанії і пункти призначення аеропорту Рейк'явік

3)Аеропорт Кангерлусуак (дат. Søndre Strømfjord Airport), (IATA: SFJ, ICAO: BGSF) - цивільний аеропорт, розташований в місті Кангерлуссуак (дат. Søndre Strømfjord), муніципалітет Кекката, західна частина Гренландії. 
Кангерлуссуак - єдиний в Гренландії цивільний аеропорт, здатний приймати великі авіалайнери. Порт знаходиться на відносному віддаленні від берегової лінії, тому погода відрізняється більшою стабільністю в порівнянні з іншими аеропортами Гренландії.

Аеропорт Кангерлуссуак є головним транзитним вузлом (хабом) авіакомпанії Air Greenland, яка здійснює рейси до Аасіаату, Копенгагену, Ілуліссату, Маніітсоку, НУКу, Каарсату, Сісіміуту.

4)Аеропорт Нук (інуктітут Mittarfik Nuuk (офіційна назва), дат. Nuuk lufthavn), (IATA: GOH, ICAO: BGGH) - цивільний аеропорт, розташований 3,7 кілометрах на північний схід від столиці Гренландії міста НУК.

Аеропорт НУК введений в дію в 1979 році, знаходиться на висоті 86 метрів над рівнем моря і експлуатує одну злітно-посадкову смугу: 
05/23 розмірами 950 х 30 метрів з асфальтовим покриттям. 
Аеропорт обслуговує рейси авіакомпаній Air Greenland (пункти призначення: Кангерлуссуак, Кулусук, Маніітсок, Нарсарсуак, Пааміут, Сісіміут) і Air Iceland (пункти призначення: Рейк'явік (сезонний)), виконувані на літаках De Havilland Canada Dash 7, Bombardier Dash 8 і вертольотах Sikorsky S-61. 
Аеропорт НУК працює шість днів на тиждень, окрім неділі.

Охарактеризуємо авіакомпанії.

1) Air Greenland, що діє як Air Greenland - регіональна авіакомпанія Гренландії зі штаб-квартирою в місті НУК, що виконує авіаперевезення між населеними пунктами Гренландії, чартерні рейси та надає спеціальні послуги аеротаксі, швидкої медичної допомоги, пошукових і рятувальних робіт, вироблених з повітря , а також забезпечує регулярне повітряне сполучення зі столицею країни - Копенгагеном. Місце базування авіакомпанії і її головний транзитний вузол (хаб) знаходяться в аеропорту Кангерлуссуак. 
Власниками Air Greenland є уряд Гренландії (37,5%), транспортна корпорація SAS Group (37,5%) і уряд Данії (25%). Сама авіакомпанія є одним із власників морського перевізника Arctic Umiaq Line. 
Станом на березень 2007 року в авіакомпанії працювало 569 співробітників, за даними статистичної звітності за 2008 рік послугами Air Greenland скористалося 421 000 пасажирів.Авіакомпанія Greenland Air була заснована в листопаді 1960 року авіаційної групою Scandinavian Airlines System і гірничодобувної компанією «Kryolitselskabet», а в 1962 році в число власників увійшли уряду Гренландії і Данії. У 1998 році флот Greenlandair поповнився першим реактивним лайнером Boeing 757-200. У 2002 році авіакомпанія змінила свою назву на Air Greenland, під яким працює по теперішній час. 
           У 2003 році Air Greenland виграла тендер у Військово-повітряних сил США на право виконувати польоти на авіабазу Туле, раніше забезпечувані авіакомпанією SAS. 
          У 2007 році SAS Group оголосила про наміри продати свою частку власності Air Greenland в рамках власної програми з реструктуризації діяльності компанії. Початок реалізації планів намічено на другу половину 2009 року.

2) Авіакомпанія Air Iceland - динамічно розвивається авіалінія, коріння якої, беруть початок від самих витоків розвитку цивільної авіації Ісландії. Air Iceland є членом авіасоюза Icelandair. Діяльність компанії націлена на обслуговування західно-скандинавських країн, із засобів повітряного сполучення. Головний офіс Air Iceland розташований в самому серці країни, столиці - Рейкявік, але, фактично, компанія "проживає" у Акурейрі, головному місті Північної Ісландії. Аеропорти цих міст служать центрами для мережі маршрутів авіакомпанії. 
          Air Iceland, відносно невелика авіалінія. Вона налічує, не більше 200 службовців, але пріоритети компанії знаходяться на найвищому рівні, як серед досвідчених співробітників, так і новачків. Мета Air Iceland полягає в тому, щоб створити першокласні умови для клієнтів, від процедури реєстрації на рейс і, аж до кінця польоту. Так само, на офіційному сайті компанії, є можливість резервування квитків через Інтернет. 
          Повітряний парк літаків авіакомпанії оснащений такими марками літаків, як: Fokker 50, Bombardier DASH 8 і Twin Otter. Всі авіасуден укомплектовані за останнім словом, техніки та внутрішнього дизайну і здатні перевозити на своїх бортах від 9 до 50 пасажирів або до 3-х тонн вантажу. 
Air Iceland має власну експлуатаційно-технічну базу для обслуговування літаків Fokker і Twin Otter, що має ліцензію на виконання робіт, видану Європейським Агентством Безпеки Авіації. 
Офіційний сайт авіакомпанії: http://www.airiceland.is.

2.2. Аналіз проблем розвитку  авіаційної транспортної інфраструктури  Північноатлантичного регіону

Проблеми, що стоять перед державами регіону NAT, за своїм характером аналогічні проблемам у багатьох інших державах світу, а проте гострота економічних і екологічних питань, які впливають на становище в регіоні NAT, створює складну проблему, для вирішення якої дійсно потрібен новий підхід, що передбачає розробку всеосяжного регіонального плану ІСАО.

Незважаючи на високий потенціал зростання повітряного транспорту в регіоні NAT, фактичний попит на повітряні перевезення є низьким. Попит обмежується незначною кількістю населення в даному регіоні та власне розташуванням регіону NAT. Крім зниженням попиту, спостерігається зменшення виручки і відповідне підвищенням тарифів, що створює для галузі додаткові труднощі.

У результаті галузь не може отримувати доходи, достатні для покриття витрат на експлуатацію та інфраструктуру, що обумовлює її залежність від іноземної допомоги. Як вже було зазначено, в основному через цей регіон здійснюються проміжні рейси, тому розвиток інфраструктури більшою мірою залежить від внутрішніх авіаперевезень.

 Фактично вся поверхня, окрім океану, регіону NAT вкрита льодовиками, що створює великі труднощі для будівництва аеропортів та їх подальшого розвитку. Також, необхідність відвідання територій цього регіону невелика,а саме обмежується науковими експедиціями та дослідженнями.

  Через малу заселеність країн даного регіону тут розташовано дуже мало аеропортів і оперує лише кілька дрібних АК. Хаби і великі аеропорти відсутні, АК експлуатують невеликі ПС, гідролітаки і виконують внутрішні польоти по регіону. Міжнародних рейсів дуже мало. Регіон розвивається за рахунок транзитних рейсів з Європи до Канади і США. В аеропортах цього регіону виробляють проміжну посадку ПС, що прямують з північних європейських країн (Ірландія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Швеція) в північну частину Канади, які не мають достатню дальність польоту для перетину Атлантичного океану.

 Особливості використання повітряного простору Північної Атлантики обумовлені потребами пасажирів, відмінностями в годинних поясах, необхідністю дотримуватися заходів щодо зниження шуму над аеропортами. Повітряне сполучення ділиться на два великих потоку: потік в західному напрямку з Європи вранці (за UTC) і в східному напрямку до Європи ввечері. Пік першого потоку (з перетинання 30 ° західної довготи) припадає на 1130-1900 UTC, а другого - на 0100-0800 UTC .

 Щоб краще зрозуміти, яким чином здійснюються авіаперевезення над регіоном NAT, розглянемо Півноатлантичні треки.

          Північноатлантичні треки (англ. North Atlantic Tracks, NAT Tracks) - встановлені маршрути над Атлантичним океаном, що з'єднують Північну Америку з Європою. Треки забезпечують необхідне ешелонування в тих районах над океаном, де ускладнено постійне радіолокаційне забезпечення польотів. 
Північноатлантичні треки розраховуються таким чином, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для перетину океану повітряними суднами з урахуванням вітру і інших погодних явищ, що забезпечує економію палива і скорочення часу в дорозі. Для цього система організованих треків (OTS) змінюється щодня (а фактично публікується двічі в день: для одного напрямку - вдень, для іншого - вночі, іноді - частіше).

   Систему організованих треків (OTS) встановлює відповідний океанічний районний диспетчерський центр (РДЦ). У нічний час (для руху в східному напрямку) OTS встановлює океанічний РДЦ Гандер, а в денний (рух у західному напрямку) - океанічний РДЦ Шенвік (Прествік) . При цьому вони враховують треки, які можуть знадобитися РДЦ Нью-Йорк, Рейк'явік і Санта-Марія. 
           Слідом за цим OTS публікується за допомогою розсилання по мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN). Як правило, OTS для руху в західному напрямку публікується в 2200 UTC, а OTS для руху в східному напрямку - в 1400 UTC . У разі значних змін погодних та інших умов повідомлення може мінятися частіше.