Політичні ідеї Нікколо Макіавеллі (1469–1527)

 

 

тема “Політичні ідеї Нікколо Макіавеллі (1469–1527)”

 

 

ЗМIСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………….…3

1.Біографія Нікколо Макіавеллі…………………………………………………4

2.Політична кар’єра……………………………………………………….….…10

3.«Макківеалізм»……………………………………………………………..….13

4.Світогляд та ідеї Нікколо Макіавеллі…………………………………….….15

Висновок…………………………………………………………………….……17

Література…………………………………………………………………….….18

 

 

Вступ

 

Найяскравішим представником політичної думки був знаменитий італійський мислитель і політик Нікколо Макіавеллі (1469-1527), відомий передусім своїми працями «Правитель» (1513), «Роздуми на першу декаду Тита Лівія» (1519), «Історія Флоренції» (1532). Н. Макіавеллі увійшов в історію політичної думки як творець нової науки про політику. Тлумачення ним політики відокремлюється як від теології, так і від етики. На основі узагальнення багатовікового досвіду існування держав минулого й сучасності мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний характер. Недоречно також осягати й вирішувати політичні проблеми, керуючись моральними міркуваннями, бо влада, політика вже за своєю природою є позаморальними явищами.

Розуміння політики як об'єктивного явища закладало міцний фундамент політичної теорії як точної, досвідної науки, яка, на думку мислителя, пояснює минуле, керує теперішнім і може прогнозувати майбутнє. Н. Макіавеллі намагається розкрити закономірності суспільно-політичних явищ, з'ясувати причини зміни однієї форми держави іншою, визначити найкращу з них, розглянути проблеми співвідношення влади правителя і народу тощо. Аналіз і вирішення цих питань, виходячи з потреб часу, надавали вченню мислителя значення практичної науки про політику, управління державою.

Головний об'єкт вивчення Макіавеллі - держава. Це він вперше ввів термін «держава». До нього мислителі спиралися на такі терміни, як: місто, імперія, королівство, республіка, князівство і т.д.

 

 

1.Біографія Нікколо Макіавеллі

 

Ніколо народився в селі Сан-Кашано, поруч з містом-державою Флоренція, Італія, в 1469 році, і був другим сином Бернардо ді Ніколо Макіавеллі (1426-1500), адвоката, і Бартоломмеі ді Стефано Нелі (1441 - 1496). Його освіта дала йому повне знання латинської та італійської класики.

Ніколо Макіавеллі народився 3 травня 1469 року в сім'ї юриста. Його батько, Бернардо Макіавеллі, отримував також невеликий прибуток від своїх земельних ділянок. Мати Ніколо - донна Бартоломеа, була жінкою релігійною, вона складала гімни і канони на честь Діви Марії і співала в хорі в церкві Санта Трініта.

Вл. Топор – Рабчинский в своїй книзі «Макіавелллі та епоха Відродження» зазначає,що в сім років Ніколо поступив в школу магістра Маттео, потім його віддали у міську школу. До кінця навчання він дуже добре знав латинь і пройшов курс латинської стилістики.

Середній достаток сім'ї Макіавеллі не дозволив Ніколо вступити до університету. Його вчителями стали древні автори Тіт Лівій, Тацит, Цицерон, Цезар, Вергілій, Светоній, Овідій, а також Тібулл і Катулл. Мабуть, Бернардо Макіавеллі ознайомив сина з основами юридичної науки і практики.

18 лютого 1498 Макіавеллі балотувався  на пост секретаря другої канцелярії  республіки і був переможений  кандидатом партії монаха-домініканця  Савонароли. Але вже в квітні  партія Савонароли зазнала краху, а сам домініканець 23 травня був страчений на площі Синьйорії ...

Через п'ять днів після цієї події Макіавеллі, перемігши кандидата від партії Медичі, був намічений, а 18 червня затверджений секретарем другої канцелярії; 14 липня йому була також довірена канцелярія комісії Десяти, що відала закордонними і військовими справами. Дуже скоро флорентійська Синьйорія пересвідчилася в тому, що не помилилася у своєму виборі. 29-річний Ніколо Макіавеллі успішно справлявся зі своїми обов'язками. За чотирнадцять років він склав тисячі дипломатичних листів, донесень, урядових розпоряджень, військових наказів, проектів державних законів; здійснив тринадцять дипломатичних і військово-дипломатичних поїздок з вельми складними дорученнями до різних італійських государів і урядів республік, до папи, імператора і чотири рази до французького короля ; як секретар комісії Десяти він був організатором і учасником військових кампаній та ініціатором створення республіканського ополчення.

У березні 1499 року Макіавеллі відправився в Понтедера до володаря Пьомбіно, розташованого за сто кілометрів на південний захід від Флоренції. 30-річний секретар комісії Десяти зумів переконати д'Аппіано, цього коронованого воєначальника, не вимагати збільшення плати за військову службу Флорентійській республіці, яка і без того витрачала колосальні кошти на найманців-кондотьєрів.

У липні того ж року Макіавеллі був посланий до правительки важливого для республіки стратегічного пункту - Форлі, дочки Галеаццо Сфорца, Катаріне з офіційним листом першого канцлера Флоренції Марчелло Вірджіліо Адріані, учня Поліціано, університетського професора літератури. Незважаючи на все хитрування підступної і досвідченої правительки, перший дипломатичний екзамен флорентійський посланець здав на відмінно: дружбу з правителькою Форлі вдалося зберегти, що було вкрай важливо в умовах напруженої боротьби за найважливіший торговий центр Пізу.

У жовтні 1499 року французькі війська увійшли в Мілан, а на початку наступного року його правитель Лодовіко Моро був ув'язнений і відвезений у Францію. Доля італійських держав тепер залежала від Людовіка XII, до якому Флорентійська республіка в липні 1500 року і направила дипломатичну делегацію в складі Ніколо Макіавеллі і Франческо Каза. Раніше питання про Пізу вирішувала Флоренція, відтепер його вирішував французький двір, що вимагав величезних грошей за військову допомогу. Макіавеллі не належав до числа парадних послів, яких посилали в урочистих випадках, а був оратором-дипломатом, який, за його власним висловом, "готує шляхи Господу" і, не маючи "коштів і ваги", домагається всього своїми талантами і розумом.

Великий флорентієць не тільки виконував офіційні інструкції, але уважно спостерігав і оцінював обстановку, людей, звичаї. Макіавеллі відвідав Ліон, Невер, Мелєя, Париж. Його повідомлення флорентійській Синьйорії були не менш важливі, ніж ведення переговорів. "Французи засліплені своєю могутністю, - писали Макіавеллі і Каза, - і зважають лише на тих, хто володіє зброєю або готовий давати гроші". Незабаром Каза захворів, і Макіавеллі залишився єдиним представником республіки при дворі. Він не тільки вивчав французьку політику, але також намагався впливати на неї вплив. Коли одного разу кардинал Руанський заявив, що італійці нічого не розуміють у військовій справі, Макіавеллі відповів йому, що "французи нічого не розуміють у політиці, тому що якщо б розуміли, то не дозволили б папству досягти такої могутності". Порада флорентійця примусила французький двір серйозніше ставитися до політики папства.

Під час цієї ж місії у Франції він виявив себе як тонкий психолог. Про знаходився при французькому дворі з табору арагонців Джуліо де Скручіатіо, майбутнього папського інквізитора, він повідомляв Синьйорії: "при першому ж вашому листі сюди він зіграє роль блискавки ... він красномовний, надзвичайно сміливий, настирливий, жахливий, не знає міри в своїх пристрастях і тому здатний у всіх своїх починах досягти певного результату ".Після повернення з Франції, в 1501 році, секретар комісії Десяти займався справами, пов'язаними з підлеглою, але вічно непокірною Пістойєю: вів листування, писав накази, тричі їздив в бунтівний район для улагодження конфлікту. У цьому ж році він виконав ряд доручень в Сієні і Кашіні.

У 1502 року Макіавеллі зустрівся з Цезарем Борджа - герцогом Валентіно, який справив на нього сильне враження - жорстокий, хитрий, не зважає на будь-які норми моралі, але сміливий, рішучий і проникливий правитель. Він не ідеалізував Цезаря Борджа, а вивчав його дії, коли той намагався підпорядкувати й об'єднати цілі області Італії. Макіавеллі ще кілька разів зустрічався з цим героєм шпаги і отруєного вина, і в своїх донесеннях відмічав якості цього державного діяча, гідні послужити матеріалом для теоретичних узагальнень.

Разом з єпископом Вольтерри Франчесько Содеріні Макіавеллі прибув у захоплений Цезарем Борджа Урбіно. Содеріні і Макіавеллі були прийняті о другій години ночі 24 червня 1502 року. Їхнє загальне враження було викладене в донесенні: "Герцог настільки сміливий, що найбільша справа здається йому легкою. Прагнучи до слави і нових володінь, він не дає собі відпочинку, не знає втоми, не визнає небезпек. Він приїжджає в одне місце раніше, ніж встигнеш почути про його від'їзд з іншого. Він користується прихильністю своїх солдатів і зумів зібрати навколо себе кращих людей Італії. Крім того, йому постійно таланить. Все це разом узяте робить герцога переможним і страшним ". Цей портрет воєначальника і політика можна вважати першим нарисом знаменитого трактату "Государ", закінченого Макіавеллі 1513 року.

У вересні 1502 року у Флорентійській республіці була уведена посада довічного гонфалоньєра, яким став П'єро Содеріні, брат єпископа Вольтерри, який їздив в Урбіно разом з Макіавеллі. Він був главою Синьйорії, мав право законодавчої ініціативи і втручання в судові справи. Содеріні був хорошим оратором, але не володів будь-якими значними обдаруваннями. Від імені комісії Десяти Макіавеллі поспішив повідомити нового гонфалоньєра про обрання і висловив надію на успішну його діяльність. Незабаром Макіавеллі придбав необмежену довіру Содеріні, став його постійним радником.

Хоча другий канцлер республіки і був першою людиною при главі уряду, він продовжував виконувати складні дипломатичні доручення, адже ніхто не міг точніше і вірніше оцінити політичну атмосферу в чужій країні і дати характеристику її діячам. Коли Синьйорія квапила його з присиланням донесень, він відповідав: "... серйозні речі не відгадуються ... якщо не хочеш викладати вигадок і сновидінь, необхідне все перевірити". І Синьйорія переконувалася, що Макіавеллі правий: "Воістину, в останніх двох ваших листах стільки сили, в них настільки яскраво позначається Ваш розум, що їх навіть не можна похвалити так, як вони того заслуговують. Зокрема, я говорив про це з П'єро Содеріні. Він вважає абсолютно неможливим відкликати Вас звідти ... Ваші міркування і описи викликають найутішнішу похвалу. Тепер всі визнають те, що я особисто помітив у Вас: ясність, точність, достовірність ваших вістей, на яку можна цілком покластися ".

У 1503 році він знаходився у війську Цезаря Борджа, який зайняв Перуджу, Ассізі, сієнські замки. Потім його терміново направили в Рим у зв'язку зі смертю Олександра VI і виборами нового папи Юлія II.

У 1504 році він повторно прибув у Францію, в Ліон, з новими інструкціями флорентійському послу при Людовіку XII Ніколо Валорі, який у листах до Десяти утішно відгукувався про Макіавеллі, який допомагав йому порадами.

У наступному році він був посланий з дипломатичними дорученнями до синьйора Перуджі Бальоні, до маркіза Мантуї і синьйора Сієни Пандольфо Петруччі, а ще за рік представляє республіку при Юлію II, який на чолі своїх військ виступив проти Перуджі і Болоньї. Флорентійський посол повинен був в дипломатичній формі повідомити войовничому папі, що Флоренція, хоча і є його союзником, поки не може надати допомоги в його "святій справі".

У грудні 1507 року Макіавеллі направлений у Тіроль до імператора Максиміліана з новими інструкціями для флорентійського посла. Результатом його ознайомлення з обстановкою в німецьких землях була доповідь "Опис подій, що відбуваються у Німеччині".

У 1509 році він був посланий до Мантуї для сплати грошового внеску республіки королю Максиміліану, а потім у Верону, звідки спостерігав за ходом військових дій між Венецією і союзниками Флоренції.

Наступного року Макіавеллі втретє відправився з дипломатичною місією у Францію для переговорів про спільну боротьбу проти Венеціанської республіки. Після цієї поїздки з'явилися його "Описи подій у Франції". Через кілька місяців його знов послали у Францію через Мілан для обговорення питання щодо Пізанського церковного собору, організованого Людовіком XII проти папи Юлія II. Цей собор відкрився в листопаді 1511 року, і Макіавеллі був посланий туди республікою, щоб спостерігати за розвитком подій.

Виконуючи численні і складні обов'язки, Макіавеллі не перетворився на занудного чиновника. Він мав живий, товариський характер, любив добре одягатися і не шкодував на це грошей, навіть коли їх було не дуже багато. Особливо піклувався він про свій одяг, коли представляв республіку перед чужоземними государями. Він був дотепним і любив повеселитися, і на вечірках, які іноді влаштовували члени комісії Десяти, завжди ставав душею компанії.

Макіавеллі одружився у тридцять три роки на Марієтті Корсіні, у тридцять чотири - став батьком першої дитини. Він дуже піклувався про сім'ю, жартома називаючи її своєю "командою".

Багато зробив Макіавеллі як секретар військової комісії Десяти, виявивши себе на цьому терні не тільки виконавцем, скільки організатором. У 1512 році відбулися драматичні події, які призвели до загибелі Флорентійської республіки і поклали край бурхливій політичній діяльності Ніколо Макіавеллі. 11 квітня іспанське військо захопило Прато, учинивши там безпощадну різанину і грабежі. П'єро Содеріні утік з Флоренції, де була відновлена синьйорія Медічі; в результаті перевороту Макіавеллі був позбавлений посади і висланий на рік з міста.

У наступному році був розкритий Медичі змову на чолі з Боско. Запідозрений у співучасті Макіавеллі у березні 1513 року був кинутий до в'язниці, підданий тортурам - йому нанесли шість ударів батогами. Він вийшов з в'язниці лише завдяки амністії, оголошеній у зв'язку з обранням на папський престол Джованні Медічі, який прийняв ім'я Льва Х. Як неблагонадійному засланого Макіавеллі дозволили проживати у власному невеликому маєтку Сант-Андреа в Перкуссіно, розташованому недалеко від Флоренції.