Історія підприємства, його продукція потужність

4. Посадові обов`язки майстра живописного цеху

• Контроль якості фарб
• Контроль підготовки фарб
• Декорування виробів методом аерографної фарби
• Декорування виробів методом переводу здвижної керамічної деколі, штампу, стрічки і відводок
• Декорування виробів методом трафаретної печаті
• Ділянка передачі виробів на випал

Завдання та обов'язки. Здійснює вклад у виробничу діяльність цеху, організовує та забезпечує виконання планових завдань, підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості виробів, приділяючи особливу увагу якості продукції, що виготовляється. Організовує підготовку виробництва, вживає заходів щодо забезпечення робочих місць матеріалами, заготовками, інструментом та оснащенням для безперервної і ритмічної роботи, ефективне використання виробничих потужностей, правильне завантаження та експлуатацію устаткування; суворе дотримання встановлених технологій та сприяє їх вдосконаленню, а також виявленню та застосуванню нових високопродуктивних технологічних процесів, механізації та автоматизації трудомістких процесів та ручних робіт; своєчасний перегляд за встановленим порядком норм трудових витрат, упровадження науково обґрунтованих норм і нормованих завдань. Проводить роботу з впровадження режиму економії матеріальних та трудових витрат, запобігання браку, втрат сировини, матеріалів, та усуває причини, що їх спричиняють. Бере участь у підведенні підсумків роботи цеху.

 

5. Організація охорони праці на підприємстві, промсанітарія та екологія

Загальні вимоги.

Все електричне обладнання повинно мати заземлення, а на підлозі повинні бути гумові килимки.

Стан навколо пропелерних мішалок повинен утримуватися в чистоті, мати рівну, та не слизьку поверхню, завантажувальні отвори повинні обладнуватися міцними кришками, які відкриваються тільки під час завантаження. При чищенні та ремонту мішалок електродвигун повинен бути відключений, і запобіжники зняті, на пусковому пристрої вивішений плакат: «Не включати. Працюють люди ». Для сушіння виробів і форм забороняється використовувати стелажі над робочими місцями і проходами.

Сировина та готова продукція повинні відповідати вимогам НРБУ -97 і мати сертифікати радіологічної якості.

Виробничі та складські приміщення, їх обладнання, повинні відповідати вимогам ГОСТ12.1.004 - 91 «Пожежна безпека, загальні вимоги безпеки», «Правила пожежної безпеки в Україні», зареєстрований у Міністерстві юстиції України № 219/755 від 14.07.95 р. (п .2.1). Виробничі та складські приміщення повинні оснащуватися первинними засобами пожежогасіння згідно з додатком № 3 «Правила пожежної безпеки в Україні».

Виробниче обладнання та технологічні процеси повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки ", ДСТ 12.3.002 - 75« Процеси виробничі загальні вимоги безпеки »ГОСТ 12.1.019 - 79« ССБТ. Електробезпека. Загальні вимоги »,« Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання "№ 1042-73.

1. Виробничі приміщення повинні бути обладнані:

- Загальнообмінної механічної або природної припливно-витяжною вентиляцією, а фіксовані місця виділення шкідливих речовин - парів, газів, аерозолів-місцевою витяжною вентиляцією відповідно до ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системи вентиляції. Загальні вимоги », СП № 1042 - 73 і СН і П II.

 04.05-91 «Опалення, вентиляція і кондиціонування".

- Водопровідною системою та каналізацією за СН і П II. 04.01-85

- Питною водою згідно Державних санітарних правил і норм. «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання »№ 136/1940 від 15.04.1997г

- Освітленням за ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

- Побутовими приміщеннями відповідно до СН і П 2.09.04-87 «Адміністративні та побутові будівлі».

2. Обладнання, комунікації повинні мати заземлення згідно ГОСТ 12.1.030-81 «Електробезпека. Захисне заземлення ».

3. Навантажувальні-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 - 76 «Роботи вантажно - розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки ».

4. Обслуговуючий персонал, робітники, котрі піддаються впливу шкідливих факторів виробничого середовища, зобов'язані проходити попередні при вступі на роботу медичний огляд, а в подальшому - проходити періодичні медичні огляди згідно з Наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007 р.

5. Параметри мікроклімату на робочих місцях (Температура повітря, швидкість руху повітря, відносна вологість повітря, інтенсивність теплового випромінювання) повинні відповідати допустимим величинам в теплий і холодний період року, залежно від категорії тяжкості робіт, зазначених в таблиці № 1 ГОСТ 12.1.005 - 88 «ССБТ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони »і ДСН 3.3.6.042 - 99« Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень »

6. Періодичність контролю показника мікроклімату на робочих місцях - згідно п.2.1.ГОСТ 12.1.005 - 88.

7. Рівні шуму на робочих місцях не повинні перевищувати гранично-допустимі рівні, передбачені ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ГОСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки ». Еквівалентний рівень шуму на робочих місцях - не більше 80 дБ А. Періодичність контролю рівня шуму - 1 раз на рік.

8. Еквівалентний рівень загальної вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати 92 Д.Б А (вібрація технологічна, типу 3 «а») згідно з ДСН 3.3.6.039-99 «Санітарні норми виробничого загальної та локальної вібрації». ГОСТ 12.1.012-90 «Вібраційна безпека». Періодичність контролю рівнів загальної вібрації на робочих місцях - 1 раз на рік відповідно до ГОСТ 12.1.012-90.

9. У процесі виробництва в повітря робочої зони можуть виділятися шкідливі речовини і пил фіброгенного дії, концентрації яких у повітрі робочої зони не повинні перевищувати значень ГДК згідно ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони ».

10. Усі працюючі з шкідливими речовинами повинні бути забезпечені спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту ніг і рук по ГОСТ 12.4.103-83, протипиловими респіраторами ШБ -1 «Лепесток-200» СТ 12.4.028-76.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Особисті враження про дублювання керівника середньої ланки.

 Дублювання — самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов'язків на робочому місці під наглядом досвідченого працівника з обов'язковим проходженням протиаварійного і протипожежного тренувань. 

Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці. У процесі стажування (дублювання) працівник повинен закріпити знання правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці; оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах; засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси й обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом, у якому визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом, у якому визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).

Проводиться стажування (дублювання) на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками цих працівників. 
Якщо функціональні обов'язки працівників пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи об'єктів підвищеної небезпеки або виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (теплові й атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких загрожує життю та здоров'ю працівників та навколишньому середовищу), то до початку самостійної роботи вони мають проходити дублювання з обов'язковими протиаварійними та протипожежними тренуваннями згідно з планом ліквідації аварій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Збір даних для виконання  дипломного проекту

Гіпс – це водний сульфат Кальцію.

Формувальний гіпс, з якого виготовляють моделі та форми є напівводяним гіпсом. Сировина для виробництва формувального гіпса є гіпсовий камінь CaSO4 2H2O. Його піддають випалу при tO 150-180 о С до отримання формувального гіпса. Основним процесом при термічному обробітку гіпсу є його дегідратація, яка проходить по реакції

СaSO4 2H2O à СaSO4  0,5 H2O + 1,5 H2O

Теоретичний склад напівводяного гіпса:

CaO  -  38,6 %

SO3  -  55,16%

H2O   -  6,12%

Обезводнення двоводного гіпса є ендотермічною реакцією.

Гіпс з водою змішують у мірному посуді з відтягнутим носиком. В посудину наливають відміряну кількість води і висипають відважену кількість формувального гіпсу. Проведення цієї операції в зворотньому напрямку недопустимо.

У випадку за творення гіпса великою кількістю води, утворені часточки двоводного гіпса будуть сильно віддалені одна від одної. Таким чином зв’язо між ними буде слабким і отриманий при цьому гіпсовий відливок буде не міцним.

У випадку затворення гіпса невеликою кількістю води, її часточки, які стикаються з водою, її поглинають, переходячи в двоводний гіпс. Крім того вони в стані втримати 20 % надлишкової вологи і на долю інших частинок гіпса води вже не вистачає. В результаті матеріал неоднорідний та маломіцний.

Важливою якістю змішаного з водою гіпса є його властивість поступового, без різких сачків, переходу з легко рухомого стану в згущений, а також достатня продовженість його текучості та пластичності.

Періодом текучості гіпса вважається період, на протязі якого затворена водою, рідка гіпсова маса здатна зберігати текучість та заповнети всі деталі форми. Кінцем періоду текучості прийнято вважати момент, коли припиняє запливати отвір в гіпсовому отворі, залишений гіпсом.

Пластичність гіпса характеризується станом після витрати текучості, при якому він здатний зберігати надану форму, або здатність вкивати рівним шаром яку небуть поверхню за допомогою розгладжуючого інструмента.

Початок схвачування гіпсового в’яжучого повинен настати не раніше чотирьох хвилин, а кінець – 6 хвилин, і не пізніше 30-ти хвилин, після початку захворювання гіпсового тіста.

Для того, щоб регулювати термін охвачування його прискорюють, або уповільнюють.

Прискорювачі:

• двоводний гіпс
• натрій хлор (сіль)
• сульфат натрію NaSO4

 

Сповільнювачі:

• кератиновий продукт
• вапняково - клеєвий розчин
• сульфітно – спиртова барда

Гіпс просіюють через сито № 045 (252 отв/см2) для лиття форм і через сито № 0355 (400 отв/см2) для лиття капів і моделей.

При затворенні гіпса водою, частинки гіпса покриваються водяною плавкою. Через 1-5 хвилин після затворювання починається гідратація гіпса.

Розчин набуває густу текучу консистенцію і стає придатним для відливки.

Порядок приготування гіпсового розчину:

1. Воду, підігріту до to 35-40оС , заливають в мішалку, потім туди ж заливають формувальний гіпс та через 0,5 – 1 хв суміш перемішують протягом 2-3 хвилин;
2. Приготований гіпсовий розчин заливають в форми та капи. Водогіпсове відношення гіпс : вода визначає якість гіпсових форм;
3. Для повної гідратації гіпса потрібно 18.6 % (по масі) води. Залишкова вода 80% залишається у вільному стані, зумовлюючи пористість висушеної форми, її структуру та міцність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Висновки з одержаних технологічних  даних та з переддипломної  практики в цілому