Побудова плану житлового приміщення у програмі AutoCAD

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

Імені Володимира Гнатюка

 

 

Кафедра машинознавства

та компютерної інженерії

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни

 

 

СИСТЕМИ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

 

 

На тему:

Побудова плану житлового приміщення

у програмі AutoCAD

 

 

Виконав:

Студент групи ІПФ-35

Радецький П.Б.

Прийняла:

асистент кафедри МКІ

Луцик І.Б

Тернопіль 2011

Зміст

 

 

Вступ

 
                  На сьогоднішній день виробництво продукції світового класу можливо тільки на відповідному обладнанні та з використанням сучасних засобів автоматизації. Жодне підприємство, що веде розробки складних технічних об'єктів, тепер не обходиться без використання комп'ютерів і потужного програмного забезпечення, що дозволяє гармонійно поєднувати форму і зміст проекту, оптимізувати процес розробки і виконання конструкторської документації при багаторазовому використанні наявних даних. 
                В наший час існує безліч графічних редакторів і програм геометричного моделювання. Компанія Autodesk - один з провідних виробників систем автоматизованого проектування і програмного забезпечення для конструкторів, дизайнерів, архітекторів.

Це найбільший у світі постачальник програмного забезпечення і послуг для промислового і цивільного будівництва, машинобудування, геоінформатики, цифрових засобів передачі інформації та бездротового зв'язку.Система AutoCAD, розроблена цією компанією, є лідируючою в світі платформою програмного забезпечення систем автоматизованого проектування (САПР), призначеної для професіоналів, яким потрібна втілювати свої творчі задуми в реальні динамічні проекти.

    Метою моєї курсової роботи є розробка плану житлового приміщення засобами Автокад з використанням прийнятих стандартів

    Основні завдання:

1. Провести характеристику архітектурної графіки.
2. Зробити аналіз засобів та функцій, що використовуються для створення плану будинку
3. Опрацювати та розробити план будинку.

 

1. Властивості архітектурного об’єкту та графічного зображення

 

 При зображенні архітектурних  об’єктів у середовищі, варто  враховувати, що архітектурні об’єкти мають ряд властивостей.

Архітектурний об’єкт нерухомий щодо землі і навколишнього ландшафту. Зв’язок об’єкта з рельєфом землі, характер його природного оточення активно впливають на композицію, пластичний  лад спорудження, умови його сприйняття людиною. Це пояснює потребу відображення в графіці умов існування  об’єкта, показу його оточення.

Ця якість змушує зображувати архітектурний об’єкт у масштабі. Порівняно великий розмір величини архітектурного обсягу взаємозалежний з такими поняттями як:

Масштабність – домірність архітектурного спорудження з його основним споживачем – людиною. Масштабність об’єкта, його величина читаються у випадку зображення фігури людини, сорозмірних з нею деталей предметного і природного середовища.

Тектоніка – сукупність прийомів і способів, що визначають художню виразність конструкції архітектурного об’єкта.

Стиль, за допомогою якого визначається композиційна виразність архітектурного об’єкта, є естетичною  інформацією, сутність якої виражається в гармонії елементів, конкретній образній формі.

   Перераховані якості  архітектурного об’єкта виділяють  його в ряді об’єктів художньої  практики.

    Якості архітектурних  об’єктів впливають  і на форму  графічної подачі, палітру технічних  прийомів, що конструюються за допомогою засобів зображення. Специфічні якості архітектурних об’єктів у середовищі визначають свої умови відтворення, змушуючи зосереджувати увагу на самому істотному, головному.

   На перший план  виходить таке поняття як культура  зображення. Архітектурна графіка є мовою, що виражає задум архітектора, способом досягнення високої культури зображення.

     Повнота й  інформативність цієї мови залежить  від його специфічних властивостей: цілісності, умовності, лаконізму зображення, а також його стилю.

      Умовність – властивість зображення, що виявляє самі істотні риси об’єкта, ідею його змісту.

      Цілісність  – це відображення самого головного, істотного з одночасним узагальненням  другорядних деталей. Якість професійної  графіки знаходиться в прямому співвідношенні з її умовністю. Перевантаження будь – якого  графічного добутку  несуттєвими деталями приводить до багатослівності, образотворчій нечіткості.

    Лаконічність  – особливість зображення, що  визначається простотою образотворчих  прийомів. Умовність графіки обов’язково визначає лаконізм її образотворчої реалізації. Таким чином, знання перерахованих особливостей архітектурних об’єктів і властивостей зображення, дозволяє грамотно здійснити графічну подачу обраного мотиву графічної інтерпретації.

  Стиль зображення – невід’ємна якість,  що відображає складний комплекс поглядів, смаків та настроїв, характерних для певного часу. В кожний історичний період творчості графіків, живописців, дизайнерів, архітекторів  виробляється якійсь загальний стереотип оформлення образотворчої інформації. В архітектурній професії ця “схожість” креслень, ескізів малюнків пояснюється загальними традиціями, умовами художньої культури. Результатом цього процесу є певний характер графічної мови, своєрідний “стиль” професійного образотворчого лексікону.

   “Стиль” – поняття  дуже широке, воно відображує  самі найхарактерніші риси архітектурної  графіки в проектній практиці, а також ідеї, що битують в  прогресивних архітектурних школах. Стиль архітектурної графіки, що  визначає саме той час в якому фігурує, не приводить до нівеліровки  самобутності почерку кожного майстра – сучасника. Індивідуальна манера спеціаліста природна, бо однією  з ознак професіонала високого класу  є творча індивідуальність, неповторність своєї  точки зору на аспекти професійної творчості. В процесі навчання архітектурна графіка  слідує  визначеним традиційним правилам, конкретним стандартам. Дотримування цих правил не повинно позбавляти студента можливості вироблення свого особистого стилю проектної і графічної роботи. Саме тому в архітектурних школах заохочується  творча індивідуальність студента, яка  повинна базуватися на глибоких  теоретичних знаннях та практичних навичках. Слід підкреслити, що історія архітектури доводить, що в усі часи графічне мистецтво, його засоби та прийоми, що впроваджувались в творчий процес майстра, були необхідною складовою частиною створення проекту.

 

2. Ескіз як засіб визначення головних параметрів  проектного задуму

      Ескіз –  образотворча форма проектного  пошуку, яка як правило виконується автором від руки. Підрозділяється на ескіз ідею, фор-ескіз, робочій ескіз. Архітектор в своїй роботі над ескізом ідеєю проходить декілька послідовних стадій засвоєння майбутньої споруди. Ця стадійність заключається у тому, що автору необхідно подивитись  на споруду з різних сторін, вияснити для себе як буде мати вигляд будівля з  ближніх та дальніх точок зору. Вид  будинку з дальньої точки зору, коли всі горизонтальні елементи конструкцій чи декора будинку паралельні горизонту є ортогональна проекція споруди. Можно назвати випадки, коли первична уява об’єкта, відображена в ортогональному зображенні в загальних рисах, надзвичайно вірно подає остаточний вид споруди. Характерно, що в ескізі повністю відсутні такі деталі як оконні пройоми.  Масштабність будинку читається завдяки зображенню ліній   оторонні на смотровій площадці,  завершуючій будинок.

    Вміння найти  ідею проектуемого об’єкту  для  кожного творчого робітника процес  глибоко індивідуальний. Більше  того, кожний слідуючий процес  пошука може протікати в другій форми. Для одних архітекторів типова  схожа манера ескізування, для других -  методика пошука раз від разу міняється.

      В одному  випадку пошук починається з  множини невеликих набросків  – ескізів.  Множина спостережених  на аркуші зображень – знаків затовкують автора в кінцевому значенні на ідею, яку слід  розвивати далі. В цьому випадку ведучу роль у пошуку ідеї грає підсвідомість.

     Друга форма  ескізування  є в тому випадку  коли архітектор обирає визначені  напрями пошуку і пошуки йдуть по раніше наміченому шляху. Досвідчений архітектор знає, що  хоче знайти і тому йде до цілі свідомо критично аналізуючи кожний слідуючий етап ескізування.  В цьому випадку ведучу роль в формуванні ідеї грає свідомість.

     Третій різновид пошуку характеризується тривалим періодом відсутності ідей. Подібна ситуація особливо типова для учнів на початкових етапах освіти, але може й статися з досвідченими майстрами. Ці безплідні з точки зору автора періоди надзвичайно стомливі й тяжкі. Але в дійсності у підсвідомості непомітно відбуваються глибинні зміни, підготовка до стану творчого пошуку. Достатньо  виникнення будь яких асоціацій і думка починає працювати в потрібному напрямку.

   Можливі випадки, коли образ споруди народжується в процесі ескізування випадково. Можна припустити, що його виникнення деякою мірою зв’язано з чуттєвим сприйняттям самого процеса зображення.

         Ціль робочого ескізування:

з’ясування композиції проектного креслення чи комплекса проектних креслень. Робочий ескіз є підсобною графікою, що виявляє не тільки параметри проектуемого об’єкта, але й особливості його зображення в креслярській  графіці. Цей від ескізування рідко потрапляє на очі стороннього глядача, так як архітектор проводить розмітки креслень в набросках, які після вияснення потрібних питань знищує. В архітектурній графіці відомі два різновиди робочого ескізу.

        Перший  різновид – ескізи креслення із зображенням, виконаним від руки чи за допомогою креслярських інструментів, з обліком масштабу зображення чи без нього. Для ескізного креслення  характерні: розмітки  всіх зображуємих  пропорцій будинку, застосовування товстих ліній обводки, відображення лише самих характерних креслень об’єкту (зайвих деталей та подробиць) і т. д.  Досвідчені архітектори завжди прагнули до оптимальної організації своєї праці. Щоб перевірити основні композиційні параметри об’єкта, запобігти помилок в роботі над проектним кресленням, необхідна ескізна перевірка його композиції. Розмітку проекцій будинку  в робочому ескізі майже завжди супроводжується проробкою вузлових деталей форми. Зображуються і розроблюються тільки ті вузли і деталі, уточнення котрих цікавить автора.

     Другий різновид  робочого ескізу – робоча схема  проектної експозиції. В роботі  архітектора наступає момент, коли необхідно вирішити, яка кількість креслень необхідна для розкриття ідеї проектного задуму. Прийняте рішення визначає об’єм  та склад експозиції. Ідея демонстрації проекта формується в процесі графічного екскізування та виконується в лінійній  графіці в вигляді лаконічних схем – набросків. Така схема зберегається тільки до закінчення процесу розмітки креслень, а потім знищується. На рівні схеми експозиції вирішується, яка з проекцій об’єкта є центральною, а яка лише висвітлює загальну ідею. В процесі цієї  роботи опреділяється і графічна манера подачі проекта. Дуже  часто лаконічна графіка ескізної схеми підказує, як повинен бути  оформлено проектний задум, що повинно бути головним, а що другорядним. Після остаточного уточнення складу експозиції слідує робота над робочими ескізами основних проектних креслень.

 

3. Вимоги до техніки виконання ескізів

   Робота  над ескізом складає суттєву частину процесу проектування.  Від того , наскільки ефективно архітектор ескізує, залежить кінцевий результат його праці. Показово, що кожний архітектор з часом виробляє свої особисті прийоми ескізування, формує індивідуальний почерк ескіза. Але незважаючи на правомірність індивідуальної манери ескізування, в учбовій роботі над кожним різновидом ескізу можна орієнтуватися на виконання слідуючи апробованих прийомів.

    В роботі над ескізом – ідеєю, коли уявлення об’єкту ще дуже неконкретні і розпливчасті, доцільно застосовувати прості і автоматичні олівці з м’якими грифелями, вугілля та вугільні стержні,  сангіну, фломайстри з товстим фетром.  Саме за допомогою цих інструментів легше знайти образ у майбутньої споруди. Доцільно ескізу вати на невеликих листах ескізної бумаги  стандартних розмірів (В 1/8; 1/6 формату стандартного креслярського  листа), котрі можна розкласти рядами і порівняти одержані результати. Можна ескізу вати і на великих форматах бумаги (В 1/2;  1/4, 1/6  стандартного формату креслярського листа) коли на одній образотворчій площині вміщається множина ескізів, що дуже зручно для  їх порівняння.

   В роботі над  фор - ескізом, коли композиційні  і пластичні параметри образу в загальних рисах визначились, доцільно  застосувати інструменти, за допомогою яких можна одержати якісне лінійне зображення – рапідографи, фломайстри з тонким фетром.  Це не виключає роботи над фор – ескізом з застосуванням вугілля, сангіни, товстого грифелю. Лінійна графіка настільки конкретна, що за її допомогою легше позначити ескізні контури фасадів, планів, перспективних рисунків, що розкривають картину пластичних конструктивних і композиційних особливостей об’єкту.  В відповідності з характером застосованих інструментів для цієї стадії ескізування використовується особлива бумага  з гладкою дрібно фактурною поверхнею (ватман, калька, міліметровка і т ін.).