Чертеж

ефекти" обов'язково стануть набагато суттєвішими, ніж тимчасова перемога

навіть над дуже неприємним шкідником, їх теза зводилася до того, що всі

запропоновані до цього часу хімічні  засоби мають широкий спектр дії,

впливаючи не тільки на шкідника, а  й на всю біосферу і на всі види

живого.

Екологи встановили такі особливості  сучасних хімічних засобів захисту

рослин:

 

1. Окрім знищення шкідливих комах  чи рослин хімічні засоби обов'язково

шкодять їх природним ворогам чи багатьом іншим нешкідливим видам.

 

2. Рівень токсичності цих субстанцій  для теплокровних і людини  відмінний

від нуля, а часто навіть дуже високий.

 

3. Метою винищення через застосування  пестицидів є менше ніж 0,2 % усіх

видів біосфери, натомість шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % видів, а також на людину.

 

4. Вони нерозбірливі й вражають  відразу всю популяцію певного  виду, тоді

як шкідливою часто є лише її частина.

 

5. Дія пестицидів часто не  залежить від кількості популяції,  а

користувачі вважають, що "сипати" треба тим більше, чим вища чисельність

шкідників. Причиною цього є запізніле  використання захисних засобів,

адже їх доцільніше вживати до початку  масового розмноження шкідливих

видів.

 

6. Дози пестицидів, як правило,  перевищують у кілька разів не тільки

селяни у малорозвинених країнах, а й там, де їх уперше винайшли та

випробували. Причиною є та обставина, що певний "запас міцності" (або

ефективності) закладають у рекомендації з дозування вже виробники

отрути. Можна зрозуміти й психологічні мотиви селянина, який "для

гарантії" перемоги над ненависним ворогом свого дорогоцінного  врожаю

(картоплі, капусти, буряків тощо) ще вп'ятеро збільшує рекомендовану

дозу. Ситуація стає взагалі неконтрольованою, коли "засіб" є, а

інструкції чи немає, чи вона класичного "нашого" типу "3-4 ложки на

відро", без уточнення, про яку  саме "ложку" і якої місткості "відро"

йдеться.

 

7. Площі, на яких використовують  пестициди, дуже великі. Тільки  в Європі

вони сягають сотні мільйонів  гектарів, тому загальна кількість внесених

у ґрунт отруйних речовин та їх різноманітність виявляються надто

великими, щоб нехтувати "вторинні ефекти" їх дії.

 

8. Чимало пестицидів мають дуже  тривалий час напіврозпаду у  воді й

ґрунті (12 років у ДДТ, до 20 —  у деяких інших). Можливо, що у підземних

горизонтах він ще довший через  незначний вплив біологічних  процесів.

 

9. Ефективність внесення пестицидів  традиційними способами (розпилення  з

літаків чи наземних машин) дуже низька, більша частина або

випаровується, або змивається водою. Наслідком є те, що у багатьох

випадках чимало пестицидів потрапляє  у ґрунти "трошки не там".

Наприклад, пестициди японського походження опиняються аж у тундрах

Аляски і Канади, "марокканські" — на полях з протилежного боку

Атлантичного океану.

 

Отже, пестицидне забруднення грунтів  і води стало загальним. Однак  і

концентрації, і шкідливі наслідки найбільші якраз там, де найвища

густота населення. Найбільше забруднені пестицидами найкращі землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учеб, для вузов. — М.: ЮНИТИ,

1998.

 

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. —

К.: Либідь, 2000.

 

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології:

Підруч. — К.: Либідь, 1993.

 

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. —  К.: Вид-во фітосоціолог. центру,

1998.

 

Джигирей  В. С. Екологія та охорона навколишнього  природного середовища:

Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.

 

Екологія  людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З.

Злотін, В. М. Бровдій та ін. — X.: Ранок, 1998.

 

Злобін  Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

 

КолотилоД. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999.

 

Крисаченко  В. С. Людина і біосфера: основи екологічної  антропології:

Підручник. — К.: Заповіт, 1998.

 

Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2000.

 

Петров  К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и природы: Учеб.

пособие для  вузов. — 2-е изд., стер. — СПб.: Химия, 1998.

 

Чернова Н. М., Былова А. М. Экология.— М.: Просвещение, 1988.

 

Чистик  О. В. Экология: Учеб. пособие. — Минск.: "Новое знание", 2000.

 

Шилов П. А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов. — М.: Высш.

шк., 1998.