Україна. Подолання бідності

громадян України  перевищують витрати 10% громадян із найнижчими доходами у 7,9 разів

(децильний коефіцієнт  фондів). Значне підвищення доходів  населення шляхом 

підвищення  мінімальної  заробітної  плати  та  різноманітних  соціальних  виплат  збільшило 

середні місячні  витрати населення але, на жаль, не знизило розриву між доходами.

 1.  Структура доходу населення. Дії Уряду на шляху подолання бідності призвели до

значного  підвищення  соціальних  виплат.  Водночас  на  кінець  року  співвідношення  частки

заробітної  плати (40,5%)  та  частки  соціальної  допомоги (42%)  в  структурі  доходів

населення  зменшилось  до  рівня 0,96,  що  свідчить  про  тенденцію  зменшення  ділової 

активності  населення  та  зростання  залежності  доходів  населення  від  соціальних

трансфертів.

 

2.  Міжнародні  порівняння.  Незважаючи  на  відносні  показники  зростання  доходів

протягом останніх років, рівень доходів українців  значно нижчий порівняно з найближчими 

європейськими  сусідами:  мінімальна  місячна  заробітна  плата  в  Польщі,  за  даними

Європейської Федерації Роботодавців, на 01.05.2011 року становила 500 дол. , Чехії -

430,  Туреччини - 576,  Словенії - 790  дол.  США проти 123  дол.  США в Україні (з

урахуванням  паритету  купівельної  спроможності  національних  валют).  Низьким  є  і 

показник, що характеризує частку заробітної плати у ВВП: в останні роки він становить менше

46 %, тоді як в більшості розвинутих країн - близько 60%.

 

3.  Регіональна  диференціація доходів. В Україні  спостерігається посилення регіональної 

диференціації доходів  та рівня життя населення.

Найбільший рівень  середньої  заробітної плати  зберігається  у Києві.

Українці, які проживають у великих містах або у столиці, мають менший шанс опинитися за

межею бідності ніж  ті, хто проживає у малих містах або у сільській місцевості.

 

4.  Секторальна диференціація доходів. Існує значна диференціація сукупних витрат в

залежності  від  галузі  економіки.  До  категорії  бідних  потрапили  професійні  групи 

населення (лікарі,  інженери,  вчителі,  вчені,  соціальні  працівники).  Серед  працівників 

соціальної  сфери  більше  третини  отримували  заробітну  плату  нижче мінімальної. Перехід 

працівників  освіти,  охорони  здоров'я,  науки,  культури  до  розряду  низько  доходних  груп має 

значні  негативні  наслідки.  У  перспективі  звужуються  можливості  формування  особистості,

розвитку інтелектуального і фізичного потенціалу суспільства. За розрахунками Мінекономіки

рівень нарахованої  заробітної плати у сільському господарстві нижчий, ніж у промисловості та

інших  видах  економічної  діяльності  попри  те, що  продуктивність  праці  вище.

Зростання рівня  оплати праці у багатьох випадках

гальмується  монополізмом  роботодавців,  їх  у  кожному  сільському  населеному  пункті

небагато, часто взагалі - один. Це виключає для найманих працівників вибір місця роботи і

дозволяє роботодавцям встановлювати рівень оплати праці  на межі відтворення робочої 

сили. Наймані працівники за відсутністю альтернативи вимушені погоджуватись на умови, які 

диктує  роботодавець,  або  від'їжджати  на  заробітки  у  міста та  за  кордон.  Однак,  слід

врахувати,  що  у  сільському  господарстві,  на  відміну  від  інших  видів  економічної 

діяльності,  помітна  частка  оплати  праці  здійснюється  натуроплатою.  Зазначений  чинник

обумовлює певний розрив між нарахованою заробітною платою та реальним рівнем оплати

праці  у  сільській  місцевості  і  утруднює  аналіз  та  прогнозування  оплати  праці  у  сільській 

місцевості з достатнім  ступенем ймовірності.

6. Безробіття.  Рівень  безробіття, визначений за методологією МОП, знизився з 12% у 1999

році , до 7% у 2005 році та до 2,2 у лютому 2011 року. Це є результатом ефективної політики Уряду

щодо утворення  нових робочих місць та стимулювання підприємницької діяльності. Разом  з 

тим, у сфері зайнятості населення на сьогодні існує низка проблем, найгострішими серед яких

є: наявність значних  обсягів тіньової зайнятості населення, недостатній рівень кваліфікації

робочої  сили,  якісна  невідповідність  попиту  та  пропозиції  робочої  сили,  низька  мотивація 

праці .

 

7.  Соціальні   гарантії  безробітним.  Хоча  мінімальна  сума  компенсації   по  безробіттю 

збільшилась з 108  грн. у 2004 році до 810  грн. у березні 2011 року. Ця сума не стає стимулом для пошуку роботи. Велика кількість сільського населення від'їжджає до великих міст або за кордон

у пошуках роботи. Більшість безробітних йде з  офіційного ринку праці,

поповнюючи  армію  працівників  тіньового  сектора,  також  займаючись  напівлегальною

роботою  за  кордоном.  Інші  є  пасивно  зайнятими,  не наважуючись втратити

низькооплачувану  роботу  або,  навіть  таку,  що  практично  не  оплачується,  через 

безперспективність  отримати будь-яку іншу роботу.

 

Бідність: соціальні  групи 

 

Найгострішими є  проблеми бідності сімей з дітьми. Рівень бідності серед сімей з дітьми

збільшується в  залежності від зростання кількості  дітей в сім'ї. Якщо в сім'ях з  однією дитиною 

в 2009 році 58% домогосподарств мали середньодушові сукупні витрати нижчі за прожитковий

мінімум, то з 2, 3, та 4 дітьми - відповідно 75,8%, 93,2% та 100 %. Тоді як в домогосподарствах

без дітей за межею  прожиткового мінімуму залишалось 47,1%.

 

Найбіднішими серед  усього загалу населення України  є сім'ї з неповнолітніми дітьми, які серед 

бідних  складають 80,5%,  тоді  як  серед  загальної  чисельності  населення  їхня  частка

становить 59,9%. Насамперед це стосується сімей з дітьми до 3-х років та багатодітних. У 

таких  родинах  лише  один  з  батьків  має  повноцінні  можливості  щодо  активної  праці.

Захищеними від  найгостріших форм бідності можна вважати тільки ті українські сім'ї, де

одну дитину утримують  двоє працюючих батьків. 

 

Бідність безробітних. Надзвичайно сильним чинником ризику бідності є безробіття. Безробіття

у родинах з безробітними дорослими знижує рівень життя всієї родини.

 

Бідність пенсіонерів  є результатом впливу кількох  чинників: низьких зарплат, високого рівня 

безробіття та тінізації  економіки, і внаслідок цього - низького коефіцієнта заміщення зарплати

пенсією. Уряд підвищив рівень життя пенсіонерів - мінімальний рівень пенсії

дорівнює 764 грн., у 2004 році він становив

92.47  грн.  Необхідним  є  подальше  впровадження  пенсійної  реформи  для   того,  щоб 

збільшити  рівень  пенсійних  виплат  та  підвищити  зацікавленість  населення  у  державній

пенсійній системі.

 

Бідність  працюючих.  Зрозумілою  є  бідність  людей,  котрі  страждають  на  хронічні

захворювання або  мають професію, яка не користується попитом на ринку праці. Такі особи,

зазвичай, не можуть самостійно забезпечити належний рівень життя і потребують підтримки

суспільства. Однак  в Україні бідність дуже часто  спіткає осіб, не просто достатньо  освічених і 

кваліфікованих, а  й працюючих  у режимі повної зайнятості.

Соціальна  підтримка.  У 2008  році  уряд  значно  збільшив  соціальну  допомогу  соціально

вразливим верствам населення: новонародженим та дітям  до 3 років, дітям з бідних сімей,

безробітним, пенсіонерам, інвалідам та тим, хто постраждав на робочому місці. З усіх видів 

соціальних  трансфертів (пільги,  субсидії,  допомоги)  тільки  система  допомоги  реально

більшою мірою спрямовується  на бідні верстви населення, оскільки зменшує нерівність. А 

система  діючих  в  Україні  пільг  не  тільки  не  зменшує  рівень  майнового  розшарування

населення, а навпаки - сприяє його зростанню. Взагалі, викликає масу протиріч  існування

громіздкої,  фінансово  необгрунтованої  та  несправедливої  системи  пільг,  коли  частіше 

використовують  своє  право на  пільги небідні, більш освічені  і більш поінформовані  щодо

своїх прав верстви населення — частка пільговиків серед не бідних становить 30%, а серед

бідних - 23%. Порядок  надання пільг регулюється понад 40 нормативно-правових актами, які 

декларують  надання  понад 20  різних  видів  пільг  близько  ЗО  пільговим  категоріям

населення. Взагалі  тільки 43% населення використовує своє право на ті чи інші пільги, тобто 

значна  частина  пільг  існує  тільки  на  папері.  Наприклад,  право  на  пільговий  проїзд  у 

міжміському  транспорті мають 13%  населення  країни,  а  користуються цим  правом  тільки

2,5%.  Система   державної  соціальної  допомоги  потребує  реструктуризації  та  повинна 

ставити перед собою  чіткі цілі.

 

Перспективи

 

Політика  подолання  бідності  повинна  здійснюватись  в  напрямі  створення  економіко-

правових  умов  для  подолання  бідності (серед  працюючих  в  першу  чергу),  підвищення

економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів. 

 

Задля цього доцільним  вважається здійснення комплексу заходів, зокрема:

 

• забезпечити подальше  поетапне  наближення  мінімальних державних гарантій  до

прожиткового мінімуму;

•  удосконалити  законодавство  щодо  порядку  та  критеріїв  визначення  мінімальної 

заробітної  плати  та  законодавчо  забезпечити  запровадження  мінімальної  погодинної заробітної плати як державного соціального стандарту;

•  підвищити  оплату  праці  працівникам  бюджетної  сфери  та  усунути  диспропорції  у 

міжпосадових  та  міжгалузевих  співвідношеннях  їх  оплати  на  основі  запровадження

Єдиної тарифної сітки;

•  зменшити  навантаження  на  фонд  оплати  праці  шляхом  перерозподілу  між 

роботодавцями і  працівниками платежів та зборів, і  розширення бази оподаткування;

•  забезпечити  захист  прав  працівників  на  своєчасне  та  у  повному  розмірі  отримання

заробітної плати, а також погашення заборгованості, що накопичилася;

•  радикально спростити  процедури започаткування підприємницької  діяльності;

•  обмежити  види  діяльності,  започаткування  або  здійснення  яких  потребує  дозволів  чи

ліцензій;

•  впровадити прозорий механізм визначення частки прибутку, яка спрямовується до фонду 

сплати дивідендів акціонерних товариств;

•  здійснити  повне  впровадження  системи  персоніфікованого  обліку  та  створення 

автоматизованої  системи  моніторингу  стану  накопичувальних  пенсійних  рахунків

застрахованих осіб та пенсійних активів;

•  проводити  гнучку  податкову  політику,  спрямовану  на  стимулювання  роботодавців  та