Антикризова політика ЄС та роль України в її реалізації

Важливе значення в рамках другого пакету заходів відіграє стимулювання 
інвестицій в економіку. Здійснена через структури ЄС і бюджети держав- 
членів, фіскальна підтримка суб’єктів господарювання, включаючи фінансові 
установи, носить переважно інвестиційний характер, оскільки спрямована на 
розвиток, розширення і модернізацію виробництва.

Особлива увага в умовах сповільнення економічного розвитку в ЄС 
приділяється стимулюванню приватних інвестицій. Воно здійснюється шляхом лібералізації комунітарної політики в сфері державної допомоги, розширення механізмів державно-приватного співфінансування інвестиційних проектів (включаючи ресурси ЄІБ, ЄБРР), впровадження нових і часткової переорієнтації чинних програм підтримки інвестиційної діяльності підприємств (наприклад, Рамкової програми ЄС з конкурентноздатності та інновацій) тощо.

Завдяки вжитим заходам протягом 2010-2011 рр. у ЄС вдалося компенсувати скорочення на 10 % приватних інвестицій, що відбулося у 2009 р.

Покликані стимулювати виробництво і заходи, спрямовані на спрощення 
умов доступу виробників до фінансових ресурсів. У першу чергу, це стосується малих і середніх підприємств (МСП) і середніх корпорацій. Окрім значного збільшення обсягу пропонованих через ЄІБ позик, було розширено 
фінансування Програм Європейського інвестиційного фонду, спрощено і 
прискорено процедуру прийняття Комісією рішень щодо державної допомоги, дозволено державам-членам надавати субсидовані гарантії та позичкові субсидії підприємствам, що інвестують відповідні кошти в інноваційні, екологічні, енергозберігаючі проекти. Комісією було також вжито заходів щодо зниження адміністративних бар’єрів при реєстрації та здійсненні повсякденної діяльності матих підприємств (реєстрація підприємства повинна здійснюватись максимум за три дні і безкоштовно, а процедура найму першого працівника повинна проходити в одному пункті; скасовано процедуру річної звітності для мікропідприємств, знижено вимоги стартового капіталу приватної компанії до І євро тощо) [22, с. 12-13].

Третій пакет заходів спрямований на об’єднання зусиль усіх держав- 
членів ЄС, третіх країн і міжнародних організацій у подоланні наслідків 
світової економічної кризи. Одним з базових принципів реалізації цієї групи 
заходів є солідарність усіх членів інтеграційного об’єднання, яка проявляється у розробці механізмів взаємної підтримки, допомоги країнам, які зазнають більших труднощів, спільній відповідальності за стан економіки кожної з держав-членів Спільноти.

За всю історію існування європейських спільнот ними були відпрацьовані 
досить ефективні, як показує практика, механізми колективної солідарності у 
боротьбі з економічними негараздами. Серед них виділяються такі:

- об’єднання ресурсного, політичного, емпіричного та наукового 
потенціалів країн-членів задля розв’язання спільних проблем;

- механізми прямої макроекономічної підтримки (стабілізації) держав- 
членів, що опиняються у складному фінансово-економічному становищі;

- мобілізація додаткових ресурсів ЄІБ задля підтримки діяльності матих і 
середніх підприємств у державах-членах і державах-кандидатах;

- мобілізація додаткових ресурсів єдиного бюджету ЄС, включаючи 
здійснення авансових асигнувань у найбільш вражені сектори економіки та 
регіони;

- поєднання цілей структурних реформ з цілями фіскального 
стимулювання економіки при здійсненні бюджетних видатків ЄС;

- залучення досвіду та ресурсів міжнародних фінансових організацій для 
подолання наслідків кризи у державах-членах ЄС.

Особливої уваги заслуговує другий з перелічених пунктів - механізми 
макроекономічної стабілізації ЄС. На сьогодні їх запроваджено п’ять: 
1) Європейський механізм фінансової стабілізації (англ. скороч. - EFSM); 2) 
Європейський фонд фінансової стабільності (англ. скороч. - EFSF); 3) 
Підтримка платіжних балансів (англ. скороч. - ВоР); 4) купівля ЄЦБ 
суверенного боргу і 5) Позичковий фонд для Греції.

Перший (EFSM) призначений для підтримки фінансової стабільності в усіх країнах-членах ЄС. Він являє собою позику МВФ, надану за запитом держави-одержувача за посередництвом Європейської комісії під гарантії бюджету ЄС.

Станом на 1 жовтня 2011 р. у рамках EFSM допомога схвалена для Ірландії та Португалії. Максимальний розмір доступної через цей механізм позики – 60 млрд. євро.

Через другий механізм (EFSF) здійснюється макроекономічна підтримка 
країн-членів зони євро. Необхідні кошти отримуються від продажу Комісією 
облігацій на міжнародних фінансових ринках під колективні гарантії усіх 
держав-членів єврозони. Розмір максимального траншу - 440 млрд. євро. 
Станом на 1 жовтня 2011 р. у рамках цього механізму надається допомога 
Ірландії та Португалії. Європейський фонд фінансової стабільності буде 
замінений на Європейський механізм стабільності з середини 2013 р. (угода 
міністрів фінансів єврозони від 28.11.2010 р..

Трегій механізм (ВоР) передбачає підтримку платіжних балансів держав- 
членів ЄС, що не увійшли до єврозони. За загальним правилом необхідні 
фінансові ресурси виручаються також за рахунок продажу Комісією облігацій.

Максимальний обсяг доступного траншу - 50 млрд. євро. Строки і порядок 
надання встановлюються індивідуально рішенням Ради ЄС. Механізм був 
затверджений Регламентом Ради 332 2002. З початку кризи і до 1 липня 2011 р. застосовувався до Угорщини (сукупний розмір траншу за ВоР склав - 5,5 млрд. євро), Латвії (2,9 млрд.) і Румунії (5,0 млрд.).

Четвертий механізм полягає у купівлі ЄЦБ суверенного боргу держави- 
члена ЄС. Відповідна програма під назвою „Програма щодо ринку цінних 
паперів” була схвалена Рішенням ЄЦБ 2010/5 (2010/281 /EU) від 14 травня 
2010 р. За нею станом на 19 липня 2011 р. ЄЦБ скупив боргових зобов’язань 
Ірландії, Португалії та Греції на загальну суму 74 млрд. євро, з яких 60,8 % 
припадало на Грецію .

А п’ятий - це специфічний інструмент підтримки Греції у її намаганні 
стабілізувати національну економіку, затверджений Радою міністрів фінансів 
єврозони 2 травня 2010 р. у розмірі 80 млрд. євро на три роки у вигляді 
двосторонніх позик .

Слід також додати, що будь-яка держава ЄС залишає за собою право 
звернутись за позикою до міжнародних фінансових організацій у 
встановленому в цих організаціях порядку. Так, окрім підтримки з боку країн- членів єврозони Греція отримує від МВФ додатково позику у 30 млрд. євро, Угорщина - 13,5, Румунія - 15 тощо. Сукупний обсяг допомоги, що може бути залучений через механізми стабілізації ЄС державою-член ом - 750 млрд. євро.

До третього пакету заходів відноситься також міжнародне 
співробітництво ЄС щодо подолання наслідків кризи. Європейська спільнота 
активно просуває на міжнародній арені свої ініціативи, спрямовані на 
зміцнення якості та міжнародної сумісності антикризових регуляторних 
стандартів, посилення міжнародної координації у діяльності фінансових 
контролюючих органів, розробку нових засобів запобігання кризовим явищам.

ЄС є активним учасником і партнером МВФ, Великої сімки, Великої двадцятки та ін.

Спільнота практикує надання макрофінансової підтримки третім країнам в 
рамках спеціального інструменту, який передбачає підтримку платіжних 
балансів країн-партнерів ЄС шляхом надання їм середньо чи довгострокових 
позик чи грантів додатково до отримуваних ними позик МВФ. У 2008-2011 рр. така підтримка пропонувалась Комісією Грузії, Вірменії, Косово, Сербії, Боснії та Герцеговині й Україні у вигляді позик чи фантів на суму відповідно 500, 200, 50, 200, 100 і 610 млн. євро.

У 2011 р. антикризові заходи в ЄС починають згортатися. Однак таке 
згортання триватиме кілька років і здійснюватиметься скоординовано і 
нерівномірно в різних державах-членах з урахуванням стабільності їх 
фінансових інститутів, активності приватних інвесторів, стану національних 
платіжних балансів, конкурентноздатності підприємств тощо. Стратегія виходу з антикризового режиму управління економікою повинна бути також 
вертикально скоординована, що передбачає збалансований відхід від 
антикризових заходів різного характеру: фіскальних, монетарних, структурних, фінансових. Важливо також забезпечити відновлення умов здорової конкуренції, порушених внаслідок фіскальних інтервенцій урядів держав- членів.

 2 Порівняння аникризової політики України та ЄС

2009 рік увійде в історію як рік світової економічної та політичної кризи часів глобалізації. Ця криза стала серйозним випробуванням для всіх країн без винятку. Тому неупереджений аналіз її причин, механізмів і наслідків є надзвичайно важливим як у теоретичному (розумінні причин), так і суто практичному (мінімізація негативних наслідків та відновлення економічної активності) сенсі [4; 15].

Для протистояння їй Європейський Союз вжив низку заходів, що засвідчить про застосування специфічної антикризової політики:

1. Реформування фінансової системи. Європа повинна мати поділений фінансовий ринок, основна функція - надання іпотечних кредитів, пенсій і позик. Заходи сприяння пристойності, чесності, прозорості та захистові від загальносистемних загроз і надмірних ризиків. Передбачає створення європейської структури нагляду за роботою фінансових компаній.
2. Підтримка пріоритетних галузей економіки. В основному це спільні зусилля щодо надання інвестицій відкритим ринкам на довгострокові цілі. ЄС виділив приблизно 400 млрд €, 3,3% свого валового внутрішнього продукту, щоб стимулювати активність і підтримку громадян.
3. Збереження людей у сфері зайнятості. Надання оновленої інформації про безробіття. Проводяться консультації з

профспілками, діловими колами про те, як поліпшити ситуацію. Основні пріоритети - мобільність (вільно пересуватися по країнах-членах ЄС), залучення інвестицій, збільшення середнього віку працівників. Заходи щодо підвищення споживчого попиту і заохочення великих інвестицій в інфраструктуру - 1,8 млрд. €, призначених для соціального фонду та підтримки працівників.

4. Сприяння відновленню глобальної економіки. Необхідність державних витрат і стимулювання економіки, і передбачає посилення правил і суворіший нагляд за фінансовою індустрією. З’їзд G 20, міжнародних фінансових інститутів

• моніторинг економічних ризиків. Виділено 400 млрд € на підтримку економіки в країнах-членах ЄС, цільові інвестиції в екологічно чисті технології, для того, щоб прискорити перехід до низько вуглецевої економіки. Збільшення допомоги країнам, які розвиваються, і тим, що найбільше постраждали від глобальної кризи, - 800 блн. €

[14].

У таблиці 2.1 показано моніторинг пріоритетів антикризової політики країн-членів Європейського Союзу.

Таблиця 1 - Пріоритети антикризової політики країн-членів Європейського Союзу

Спільне в антикризовій політиці України й Німеччини:

• кредитування банків та інших фінансових установ;
• викуп акцій фінансових установ державою;
• реформування вимог до бухгалтерського обліку;
• транспортна інфраструктура. Реконструкція шосе, мостів, доріг, портів, аеропортів і залізниць;
• домовленості з найбільшими роботодавцями, компенсації роботодавцям, запровадження виплат за часткове безробіття;
• збільшення витрат на підвищення кваліфікації;
• програми кредитування [5].

Відмінні риси:

• податкові пільги окремим галузям. Україна застосувала лише один вид податкових пільг - зниження податкового тиску на інвестиції, тоді як загальний рівень податкового тиску залишається високим, незважаючи на кризу;
• державне кредитування, прямі фінансові вливання в реальний сектор. Уряд Німеччини планує виділити німецьким автобудівельним компаніям 500 млн. євро. В Україні планувалося надати державні кредити компаніям ГМК та хімічної промисловості. На практиці цей захід досі не реалізовано через брак коштів у стабілізаційному фонді, який було визначено як джерело фінансування;
• реалізація галузевих програм. У ЄС практикується викуп продукції з метою вилучити з ринку надлишок товарів, здійснюється це організаціями виробників, причому 50%