Антикризова політика ЄС та роль України в її реалізації

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Кафедра Фінансів та кредиту

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни «Фінанси»

на тему:

«Антикризова політика ЄС та роль України в її реалізації»

 

 

 

 

 

Виконав:

р...гр.ф-22

Точоний О.В

Перевірила:

к.е.н.,доцент

Солодовнік О.О.

 

 

 

 

 

Харків 2012

Зміст

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. Безпрецедентна криза на фінансових ринках США, яка переросла у світову економічну кризу, поставила перед Європейським Союзом (далі - ЄС, Спільнота) нові завдання. Спільними і скоординованими на рівні ЄС діями усіх 27 країн-членів вдалося стабілізувати банківську систему, відродити економічне зростання, однак вжиття заходів, спрямованих на підвищення ліквідності фінансової системи, стимулювання процесів виробництва, споживання та зайнятості, стабілізацію економічної ситуації в окремих державах-членах, продовжується.

Кризові явища у світовій економіці в останні роки дуже болісно відбилась і на економічній ситуації в Україні. Наша держава пройшла через найбільший за період незалежності спад економічної активності, що потягло за собою дестабілізацію фінансового і, в першу чергу, банківського сектору, зростання безробіття, зниження реальних доходів і соціальної захищеності населення, критичне зростання зовнішнього боргу та дефіциту державного та місцевих бюджетів.

Важливим при пошуку шляхів пом’якшення наслідків кризових явищ у нашій державі як сьогодні, так і в майбутньому, може стати вивчення досвіду антикризової політики ЄС. У контексті євроінтеграційних прагнень України важливим є також аналіз антикризових можливостей держави і вступом до ЄС.

Методологічною основою дослідження є використання міждисциплінарного підходу як методу комплексного аналізу політичних та економічних процесів. Для з’ясування причин і визначення етапів розвитку світової кризи застосувалися загальнонаукові методи пізнання та інвент-аналізу. Аналіз інституційних механізмів формування антикризових стратегій ЄС і їхньої реалізації відповідно до реалій України здійснювався на основі вивчення як базових, так і галузевих законодавчих актів.

Ступінь розробленості проблеми. Основою для осмислення теоретичних аспектів теми стали дослідження, що торкаються проблеми світових економічних криз, які можна умовно поділити на такі групи: фундаментальні праці авторів початку ХХ століття; перекладені українською та російською мовами праці сучасних іноземних науковців; праці вчених і практиків Росії та інших країн СНД, наукові доробки вітчизняних авторів. До першої категорії належать праці таких авторів, як Ф. Кене, К. Маркс, М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Є. Слуцький, В. Мітчел, Дж. Хікс, Дж. Кітчін, К. Джуглар, Д. Лонг, Р. Фріш, Дж. Кейнс, які приділили увагу розкриттю сутності кризових процесів у політиці та економіці загалом. У багатьох випадках їхні висновки можна адаптувати до реалій сучасної світогосподарської системи. Водночас, важливим чинником є те, що характер сучасних міжнародних політичних та економічних відносин значно трансформувався, а тому існуючі фундаментальні теорії потребують подальшого розвитку. Упродовж останніх десятиліть почали з’являтися праці, присвячені вивченню й аналізові кризових процесів у глобальній економіці. Це, зокрема, наукові дослідження П. Кругмана, Д. Корсетті, А. Сбраціа, Д. Періколі, Д. Сороса, М. Барклі, А. Бернака, П. Презенті, Н. Рубіні. Ці автори здебільшого акцентували увагу на проблемах криз у міжнародній торгівлі, міжнародних валютних Відносинах, міжнародній міграції робочої сили, а також світових геополітичних колізіях.

Науковці Росії та інших країн СНД - В. Іноземцев, М. Делягін, А. Нєкипелов, Л. Кондрашова, І. Шереметьєв, А. Лавут, В. Теперман, Л. Новоселова, О. Борох, П. Кулігін, Б. Хейфец. Проблему світових кризових процесів розглядають переважно крізь призму специфічних економічних і геополітичних інтересів Росії, визначаючи її роль у міжнародній господарській та політичній системі [7].

Останніми роками з’явилася низка грунтовних праць вітчизняних учених, які сучасну світогосподарську систему розглядають через призму цивілізаційного розвитку людства, світових інтеграційних процесів, сучасних тенденцій міжнародних валютно-фінансових відносин. Ідеться, передусім, про дослідження Ю. Пахомова, О. Білоруса, Б. Губського, Л. Бакаєва, О. Плотнікова, С. Кримського, В. Новицького, Д. Лук’яненка, Ю. Павленка.

Мета роботи - аналіз передумов і наслідків останньої світової економічної кризи на економіку ЄС, систематизація і характеристика антикризових заходів ЄС та обгрунтування пропозицій щодо можливостей використання досвіду антикризового менеджменту ЄС в Україні.

Завдання роботи:

• розглянути кризові явища в ЄС,
• дослідити принципи антикризової політики ЄС
• порівняти антикризову політику країн ЄС і України,
• запропонувати антикризову політику України виходячи з досвіду ЄС.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи розробки та проектировки реалізації антикризової політики ЕС та Украхніи.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновка і списка літератури.

 

 

 

1. Сутність кризи та антикризової політики ЄС

 

1.1 Теоретичні аспекти формування антикризової політики держави

 

Фінансова криза - це глибокий розлад системи державних фінансів. Типовий для більшості сучасних імперіалістичних держав і в першу чергу для США і Великобританії. Виявляється в хронічному бюджетному дефіциті, який викликає інфляцію і розхитує державний кредит і податкову систему. Є неминучим результатом зростання мілітаризму і безперервною гонки озброєння. Хронічний бюджетний дефіцит пов'язаний також з видатками державного бюджету з регулювання руху капіталістичного циклу. Зростання бюджетного дефіциту викликає величезне збільшення державного боргу, а сплата відсотків по державному боргу, в свою чергу, обтяжує бюджет і збільшує його дефіцит. Пов'язана з бюджетним дефіцитом загроза інфляції підриває державний кредит. Банки, корпорації і страхові компанії розкуповують нові випуски державних позик, поки немає ознак інфляції і не підвищується рівень облікового відсотка. Напружений стан державного бюджету і державного кредиту неминуче тягне за собою зростання податків, який веде до зниження реальної заробітної плати і погіршення положення трудящих і тим самим підриває одне з джерел доходів державного бюджету. Податкове перенапруження лімітує подальше зростання державного боргу. Розвиток цих процесів може привести до перетворення імперіалістичної держави в державу-банкрут.

Антикризова діяльність — це сукупність цілеспрямованих й послідовних дій підприємницької структури, яка полягає у прогнозуванні й виявленні кризових процесів

Головне в антикризовому управлінні — забезпечення умов, коли фінансові ускладнення не можуть мати постійний, стабільний характер.

Антикризова діяльність передбачає реалізацію процесів із: своєчасного передбачення кризових моментів; своєчасного випередження настання кризи, підготовки до негативних змін з метою локалізації можливих наслідків; активної, комплексної діяльності на всіх ланках системи під час зародження кризи; обов'язкове дослідження причин, основних факторів виникнення, зародження кризової ситуації; науковий аналіз проведених заходів, що повинен відповісти на наступні питання - чи все було зроблено як треба, чи все було зроблено як могли зробити, до чого це привело й за часом і за ефективністю й до чого це могло призвести у випадку здійснення інших дій, вибору й реалізації інших стратегій?

Світова фінансова криза 2008-го року (іноді називають «велика рецесія») - це фінансово-економічна криза, що проявився у вересні - жовтні 2008 року у формі дуже сильного погіршення основних економічних показників у більшості розвинених країн, і наступна в кінці того ж року глобальна рецесія.

 

Попередником фінансової кризи 2008 року був іпотечна криза в США, перші ознаки якого з'явилися в 2006 році у формі зниження числа продажів будинків  і на початку 2007 року переросли в кризу високоризикових іпотечних кредитів (англ. subprime) . Досить швидко проблеми з кредитуванням відчули і надійні позичальники . Влітку 2007 року поступово криза з іпотечного почав трансформуватися у фінансовий і торкнувся не тільки США . Почалися банкрутства великих банків, порятунок банків з боку національних урядів. Котирування на фондових ринках різко знизилися протягом 2008 року та на початку 2009 року. Для компаній істотно скоротилися можливості отримання капіталів при розміщенні цінних паперів. У 2008 році криза набула світової характер і поступово почав проявлятися в повсюдному зниження обсягів виробництва, зниження попиту і цін на сировину, зростання безробіття .

Основною метою антикризового фінансового управління є швидке відновлення платоспроможності та відновлення достатнього рівня фінансової стійкості. З урахуванням цієї мети розробляється спеціальна політика антикризового фінансового управління. Вона може бути сформульована таким чином:

Політика антикризового фінансового управління представляє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає у розробці та використанні системи методів попередньої діагностики механізмів фінансового оздоровлення.

Антикризове управління - це безперервний процес, невід'ємний елемент загальної системи управління , що здійснюється в умовах обмежень за часом та фінансів, який включає в себе своєчасну діагностику кризової ситуації, аналіз причин її виникнення, визначення системи заходів щодо функціонування в кризових умовах, розробку плану виходу з неї.

 

Криза - це явище, в ході якого відбуваються зміни у розвитку системи, результатом чого може стати порушення розвитку або зміни всередині системи.  Відповідно до даного визначення основними завданнями управління кризами є діагностика кризи, виявлення її причин та складання плану заходів з виведення підприємства з цього стану.

У наявних визначеннях антикризове управління трактується як система заходів з діагностики кризи, аналізу його симптомів і причин, вироблення комплексу заходів щодо функціонування держави в кризовій ситуації і програми з виведення організації з цього стану.

У ряді країн державні органи розробляють програми приватизації, та їх здійснення розглядається як превентивні антикризові заходи, спрямовані на запобігання або вихід з кризи окремих підприємств і навіть цілих галузей економіки. Мета такої приватизації - пошук нових, більш досконалих структур підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності для подальшого поліпшення становища держави.

Дефолт (англ. default - невиконання зобов'язань) - невиконання договору позики, тобто неоплата своєчасно відсотків чи основного боргу за борговими зобов'язаннями або за умовами договору про випуск облігаційної позики.

 

1.2 Передумови і наслідки глобальної фінансово – економічної кризи

Передумови кризи та макроекономічна ситуація в ЄС. Нинішня 
фінансово-економічна криза розпочалася у 2007 р. з проблем на ринку 
нерухомості США і поступово торкнулася операторів фінансового сектору 
країн Західної Європи через їх значну частку в активах американських 
компаній у цій сфері. Ситуація набула критичного розмаху у вересні-жовтні 
2008 р., що вимагало вжиття адекватних заходів не лише на рівні США, ЄС і 
його держав-членів, а й усієї світової спільноти.

У ЄС, в першу чергу, постраждати країни, в яких ринки житла зазнавати спаду: Великобританія, Ірландія, Іспанія. Сприяла загостренню кризи також значна частка уражених секторів (фінансів і нерухомості) у ВВІ І найбільших країн-членів ЄС. На момент початку кризи вона становила від 1/5 у Іспанії до 1/3 у Франції та Великобританії. Частка зайнятих у цих секторах у середньому становила 12,8 %, що теж робить макроекономічні показники ЄС досить чутливими до проблем у сферах фінансів і нерухомості. Підсилила масштабність кризових явищ у ЄС також тісна взаємозалежність економічних систем країн-членів, великі обсяги взаємної торгівлі й інвестицій та існування єдиного ринку.

Загаюм остання економічна криза виявилась для економіки ЄС найбільш 
болісною за увесь період його існування. Головні економічні негаразди 
припаїи на другу половину 2008 - першу половину 2009 рр. Перше скорочення реального ВВП було зафіксоване у другому квартаїі 2008 р. (порівняно з показниками попереднього квартаїу). Воно продовжуваїось аж до другого кварталу 2009 р. У цілому за період цих п’яти квартаїів реаіьний ВВП ЄС скоротився на понад 4 %, а приватні інвестиції в економіку - на 10 %.

У першій половині 2010 р. обсяги виробництва товарів і послуг в ЄС 
зростали досить швидкими темпами, а у другій половині ці темпи дещо 
знизились і стабілізувались на рівні 0,3-0,5 % ВВП в квартал, що пов’язано з 
пом’якшенням заходів фіскального стимулювання в ЄС, сповільненням 
економічної активності у світі і надзвичайно складними погодними умовами 
взимку (четвертий квартал) у деяких країнах-член ах ЄС. Приблизно на такому ж рівні очікується зростання ВВП ЄС впродовж усього 2011 р. (рис. 1.1). За попередніми даними у річному вимірі ВВП ЄС за 2010 р. зріс на 2,0 %. На 2011 р. прогнозується зростання на 1,8 % [17, с. 3].

Рис. 1.1 Динаміка реального ВВІІ ЄС та зони євро, 2007-2011 рр., %*

* Складено за: [18].

Основними чинниками позитивної динаміки виробництва в ЄС протягом останнього року стали зростання експорту, зумовлене покращенням економічної ситуації в світі та відповідним підвищенням попиту на виготовлені в ЄС товари та послуги, зростання внутрішнього попиту, зумовлене, в свою чергу, зростанням споживчого кредитування, стабілізацією на ринку праці та зменшенням рівня заощаджень населенням і збільшення приватних інвестицій в економіку Спільноти. Стримуючими чинниками залишаються зниження реальних доходів громадян, зумовлене активізацією інфляційних процесів, і низький оптимізм споживачів.

Як видно з рисунка 1.2, темпи зростання індексу споживчих цін (інфляція) в ЄС-27 становили у 2008 р. близько 3,7 %, у 2009 - 1 %, у 2010 рр. - 2,1 %, а у 2011 р. вони прогнозуються на рівні 2,5 %. У країнах-членах єврозони інфляція традиційно утримується нижчою на кілька десятих пунктів. Показники інфляції у найбільш активний період рецесії закономірно дещо сповільнились, хоча і не так сильно, як очікувалось, і з невеликою затримкою у часі. У зоні євро у середині 2009 р. спостерігалась навіть короткострокова дефляція. Однак це сповільнення компенсується дещо вищими, ніж звичайно (нормативним для ЄС показником вважається 2%) показниками інфляції, зафіксованими на початковому й очікуваними на кінцевому етанах економічної кризи.

Стабілізувалась ситуація на ринку праці ЄС. Починаючи з середини 
2010 р., безробіття залишається на рівні 9,5 % в ЄС-27 і 10 % - в єврозоні. 
Зміни на краще у цьому відношенні очікуються у 2012 р. з настанням більш 
повного відновлення економіки і, в першу чергу, в країнах-лідерах 
економічного зростання (Німеччина, Польща та ін.).