Звіт з виробничої практики на ПАТ "Чернівецьйи хлібокомбінат"

10. Податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці, тим вищий розмір податків, які нараховуються на фонд оплати праці. А це в свою чергу приводить до збільшення витрат, а отже зниження рівня прибутку.

11. Затрати, що фінансуються  з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій, пов'язаних з порушенням чинного податкового законодавства, цінової політики, санітарного режиму, техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку, дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому  періоді.

Показники ефективності діяльності підприємства:

1. Рентабельність активів = Прибуток/Середні активи

Рентабельність активів = 5728/29797 = 0,19

(Формула 4.1)

2. Рентабельність власного капіталу = Прибуток/Власний капітал

Рентабельність власного капіталу = 5728/25425 = 0,23

(Формула 4.2)

3. Рентабельність продукції = Прибуток від реалізації продукції/Поточні витрати

Рентабельність продукції = 5728/98150 = 0,06

(Формула 4.3)

4. Рентабельність продажу = прибуток від реалізації продукції/Чистий дохід від реалізації продукції

Рентабельність продажу = 5728/104128 = 0,06

(Формула 4.4)

5. Рентабельність операційної діяльності = Прибуток від операційної діяльності/Операційні витрати

Рентабельність операційної  діяльності = 5728/3273 = 1,75

(Формула 4.5)

 

6. Активи підприємства.

Активи підприємства —  це засоби суб'єкта господарювання, які  потрібні для його функціонування у  різних формах діяльності з метою  одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками.

Таблиця 6.1.

Характеристика  зміни обсягу структури та динаміки активів підприємства

Види активів		На початок року			На кінець року		Зміна за рік
		тис.грн		%	тис.грн	%	тис.грн		%
1.Нематеріальні активи
Незавершені капітальні інвестиції		304		0,56	1190	2,68	886		2,12
Основні засоби:		14117		26,14	14056	31,7	-661		5,56
2.Оборотні активи
Виробничі запаси	1900		3,5		2597	5,83		697		2,33
Готова продукція	39		0,07		49	0,11		10		0,04
Товари	16529		30,6		4835	10,9		-11694		-19,7
Дебіторська заборгованість	20900		38,71		20900	47,1		0		8,39
Інші оборотні активи	196		0,36		709	1,6		-387		1,24
3.Всього	53985		100		44336	100		-9649		0

 

В складі оборотних активів  найбільшу питому вагу займають виробничі  запаси. Їх величина на кінець року зросла на 130 тис.грн.(25,5 %). Зросла і частка виробничих запасів в активах підприємства, що може бути результатом їх накопичення внаслідок утворення неліквідів, свідомого накопичення, перебоїв в матеріально-технічному постачанні. Негативно характеризується і збільшення питомої ваги запасів готової продукції, що може бути наслідком порушення її ритму відвантаження, незадовільної організації перевезень, затримки оформлення транспортних документів. Дебіторська заборгованість займає понад 10 % в активах підприємства. Дані балансу свідчать, що в основному вона складається з боргів дебіторів за продукцію, товари роботи, послуги. Збільшення дебіторської заборгованості і зростання її питомої ваги в активах може бути пов'язане з труднощами в реалізації продукції, неплатоспроможністю покупців. В цілому структур оборотних активів слід вважати позитивною, так як питома вага запасів в оборотних активах зменшилась (на початок року = (58,7%(962:1638х100), на кінець =(57,5(1250x100:2171)), а частка грошових коштів і коштів в розрахунках зросла (на початок року 41,3% = (100-58,7), на кінець - (100-57,5)=42,5%). Аналіз також передбачає вивчення співвідношення необоротних і оборотних активів в загальній величині активів. За даними нашого балансу воно таке:   - на початок року - питома вага необоротних активів 56,3 %, оборотних 43,7 % ;   - на кінець року - частка необоротних активів 53,2 %, оборотних - 46,8 %.   Незважаючи на значний абсолютний приріст необоротних активів, їх питома вага на кінець періоду зменшилась на 3,1 %, а оборотних - на цей процент зросла. Отже підприємство перерозподілило свої засоби таким чином, що збільшилась питома вага їх мобільної частини (поточних активів). Така структура активів свідчить про можливість прискорення оборотності оборотного капіталу. В той же час зменшення частки основного капіталу може бути результатом звуження виробничої діяльності. Завершальним етапом аналізу активів є визначення реальних активів, що характеризують виробничий потенціал підприємства. До них відносяться основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво. В нашому прикладі величина реальних активів становить: - на початок року 1974 + 510 = 2484 (тис.грн.); - на кінець року 2318 + 640 = 2958 (тис.грн.). Реальні активи в загальній величині активів складають: - на початок року 66,3 % ; - на кінець року 63,7 %. Зменшення частки реальних активів характеризується негативно.   Пасивами підприємства є власний капітал і зобов’язання .

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за такими показниками:

а) рентабельність активів, визначають як відношення чистого прибутку підприємствадо середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів:

Рентабельність активів = 3962/79797 * 100% = 4,9

(Формула 6.1)

б) віддача активів, визначають як відношення валового доходу підприємства до середньої величини активів:

Віддача активів = 121429/79797 = 1,52.

(Формула 6.2)

Інформація про чисті активи та основні засоби наведена в Додатку  Г, вартість відображена в Додатку  Д.

 

7. Фінансовий план підприємства

Суть планування полягає  в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і  способів їхнього досягнення при  ефективному використанні всіх видів  ресурсів, необхідних для виконання  поставлених завдань і встановлення їх взаємодії.

Сам процес планування проходить 4 етапи:

1.   розробку загальних цілей;

2.   визначення конкретних цілей на даний період із подальшою їхньою деталізацією;

3.   визначення шляхів і способів досягнення цілей;

4.   контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними та коригування цілей.

До процесу планування діяльності планування ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» входить багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства. Саме ці складові і є об’єктами планування діяльності заводу, які розглядаються як єдине ціле і через які розкривається його предмет.

Оскільки планування являє  собою процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їхнього досягнення шляхом цілеспрямованої оцінки різних альтернативних варіантів, що завжди пов’язано із використанням ресурсів, то саме ці ресурси і є більшою мірою предметом планування на підприємстві.

У сучасних умовах у процесі  планування широко використовуються різні методи обчислення планових показників, які об’єднані у три узагальнюючі групи: екстраполяції, по факторні та нормативні.

План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт для виробництва і реалізації продукції або надання послуг. План дає змогу підприємству оцінити, наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягти. Процес планування складається з таких етапів:

-  визначення цілей планування;

-  аналіз проблеми;

-  пошук альтернативи;

-  прогнозування;

-  оцінка;

-  прийняття планового рішення.

Розділи поточного плану на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»:

1)   Економічна ефективність виробництва;

2)   Планування виробництва і збуту продукції;

3)   Планування витрат виробництва;

4)   Фінансовий план;

5)   Персонал і оплата праці.

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування  конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Цей розділ плану включає  такі складові:

• прогноз обсягів реалізації;

• баланс грошових надходжень та витрат;

• таблицю доходів та витрат;

• прогнозований баланс активів і пасивів підприємства;

• розрахунок точки беззбитковості. 

Виконання фінансового плану  здійснюється у процесі фінансово-господарської  діяльності, забезпечуючи стабільну  платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою складають баланс грошових надходжень. Він показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери, а в період, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

До найбільш поширених  видів фінансових планів належать:

—     прогноз (план) фінансових результатів;

—     баланс доходів і витрат;

—     план грошових потоків

—     платіжний календар.

Прогноз (план) фінансових результатів  базується на прогнозі виручки від  продукції, послуг, доходів від позареалізаційних операцій, сум витрат на виробництво і реалізацію продукції, витрат на позареалізаційні операції та загальногосподарських витрат (Додаток Е).

Плановий баланс розробляється з метою виявлення змін у структурі активів і капіталу. Таким чином можна оцінити платоспроможність, фінансову стійкість підприємства в перспективі. Оскільки плановий баланс відображає фінансовий стан на кінець планового періоду, то в разі отримання незадовільних показників необхідно коригувати бізнес-план загалом. Цей процес буде тривати доти, доки не буде досягнуто очікуваного результату (Додаток Є).

Фінансовий план у формі  балансу доходів і витрат найбільш поширений у плановій практиці.

Основне завдання цього плану  — визначити всі доходи і надходження  коштів та всі витрати і відрахування. А потім на цій основі визначається або дефіцит фінансових ресурсів, або їх надлишок. У першому випадку підприємство розробляє заходи щодо пошуку джерел фінансування, а в другому — поповнює резерви.

До балансу доходів і витрат розробляється допоміжний документ перевірочна таблиця (Додаток Ж).

Важливе значення для виробничо-господарської  діяльності має оперативне фінансове  планування, яке включає розробку та виконання таких оперативних планів:

• оперативного фінансового плану (балансу надходжень і видатків коштів);
• платіжного календаря;
• кредитного плану;
• касового плану.

При оперативному фінансовому  плануванні проводиться порівняння майбутніх грошових надходжень у  кожному місяці з сумами, призначеними до сплати і, таким чином, виявляється  надлишок надходжень або їх дефіцит, а також контролюється виконання  поточного фінансового плану.

На підприємстві доцільно складати баланс грошових надходжень.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них.

Оперативне фінансове  планування полягає в складанні  та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою  по місяцях або на місяць із розбивкою  по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відображено рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий обіг за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства.

Платіжний календар конкретизує  поточний фінансовий план, уточнює  його показники, дає змогу використати  наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.