Матеріально-технічне забезпечення підприємства гірничої промисловості

Відділи МТЗ будуються  за функціональною або матеріальною ознакою. У першому випадку кожна  функція постачання (планування, заготівка, зберігання, відпустка матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів  за матеріальною ознакою певні групи  працівників виконують всі функції  постачання по конкретному виду матеріалів. Характерний тип структури служби постачання - змішаний, коли товарні  відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Проте разом  з товарними, до складу відділу постачання входять функціональні підрозділи: плановий та диспетчерський.

Змішаний тип структури  відділу постачання - найбільш раціональний метод будови, який сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва.

Планове бюро   (група) виконує функції по аналізу навколишнього  середовища і ринковим дослідженням, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, розробці плану забезпечення підприємства і його підрозділів  матеріально-технічними ресурсами (входить  до складу бізнес-плану підприємства), формуванню нормативної бази, розробці планів постачання і аналізу їх виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

Товарне бюро (група) виконує  комплекс планово-оперативних функцій  по забезпеченню виробництва конкретними  видами матеріальних ресурсів: плануванню, обліку, завезенню, зберіганню і відпустці  матеріалу у виробництво, тобто  регулює роботу матеріальних складів.

Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання  і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною  і матеріалами, усуває неполадки, що виникають в ході постачання виробництва, контролює і регулює хід постачань  матеріалів на підприємство. Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготовками, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися за функціональною або товарною ознакою.

План МТЗ підприємства є його матеріальним балансом, в  якому зведені всі розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення виробничого  процесу (витратна частина), наявність  залишків на планований період, а також  визначені джерела постачання ( прибуткова частина). Основні показники плану  МТЗ, а також зв'язок між ними можна  відобразити наступним рівнянням:

                           ,             (1.1)

де  -потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-експлутаційні потреби;

- запаси нормовані;

-   залишки  очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві  на якийсь певний період;

Е - економія

В - план ввезення.

У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в  матеріальних ресурсах, в правій його частині - джерела покриття цієї потреби.

Процес розробки плану  МТЗ включає наступні етапи: розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на виробничо-експлутаційні потреби; виходячи з існуючих потреб розраховуються норми запасів ресурсів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства; потім визначаються джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах, розробляється план ввезення матеріалів з боку.

Основними показниками матеріально-технічного забезпечення являються:

- Визначення рівня забезпеченості  підприємства матеріальними ресурсами  за зазначений період часу;

-  Виявлення над нормативних  або дефіцитних видів матеріальних  цінностей;

- Визначення долі транспортно-заготівельних  (у тому числі і різниці в  цінах) витрат у загальних затратах  при надбанні матеріальних цінностей;

-  Розрахунки показників  раціонального використання матеріалів  у виробничому процесі;

- Установлення розмірів  втрат внаслідок вимушених замін  одних матеріалів іншими тощо;

Крім того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.

 Отже, оскільки безперебійне  постачання підприємства матеріальними  ресурсами - це обов’язкова умова його ефективної і ритмічної роботи, план матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:

- Підготовча робота (забезпечення  бланками-формами, іструктаж тощо);

- Визначення джерела забезпечення  потреби в матеріалах;

- Розрахунок потреби в  матеріальних ресурсах;

- Розробка норм виробничих  запасів.

 

 

1.4 Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах.

Теоретично планування потреби  в сировині та матеріальних ресурсах можна представити у вигляді  схематичного ділення на 5, в основному  не пов'язаних один з одним, елементів:

Прогнозування попиту;

Планування виробництва;

Планування фізичного  розподілу продукції;

Планування постачання:

Система оцінок результатів  функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми:

1. обліку і контролю  виконання замовлень, що поступають  від клієнтів, і

2. обліку і контролю  виконання замовлень фірми її  постачальниками.

Прогнозування попиту. На цьому  етапі проводиться аналіз ретроспективи  попиту, спираючись   на облік  і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції  і, можливо, споживачів, а також вибрати  зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які  можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестуванняі  відбору відповідних методів  складання прогнозу з урахуванням  отриманих знань про ретроспективу  попиту і про типи товарів.

Планування виробництва. Фахівці в області автоматизації  управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування - виконання - контроль". Суть його полягає  в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні  служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім  реальні показники порівнюються з плановими для виявлення  і ліквідації розбіжностей. Цей метод  грунтується на двох основних принципах:

- Управління здійснюється  на основі запланованих показників

- В управлінні враховується  взаємозалежність складових одного  і того ж готового виробу.

Планування фізичного  розподілу продукції (або МТЗ  збуту). Під системою МТЗ збуту  слід розуміти мережу одиниць, що проводять  послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при  заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з  матеріальним постачанням.

Наступний етап процесу - розробка програм руху потоків виробів  по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого  продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана   з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.

На цій стадії складається  програма масового пересування товарів, а потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне  розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань  споживачеві може бути розроблений  на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.

Планування транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги.

Планування постачання. Полягає  в складанні замовлень нарядів  на закупівлі з уточненням даних  відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень  і штрафних санкцій унаслідок  прострочених постачань. Типовий варіант  оперативного планування - складання  програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві  і в торговій мережі.

Оцінка результатів функціонування системи МТЗ. Цілі оцінки результатів  полягають в наступному:

- Інформування всіх зацікавлених  представників керівництва про  досягнуті результати, оцінені з  точки зору рівня продуктивності  і витрат, а також окупності  вкладених засобів; співвідношення  реальних показників з плановими,  з метою здійснення необхідних  корегувань;

- Забезпечення керівництва  і функціональних служб компанії  методом кількісного виразу поставлених  цілей. Доведення відповідних  цільових свідчень до кожного  рівня управління;

- Посилення взаємоувязки  окремих компонентів загального  процесу планування МТЗ на  основі координації завдань, що  стоять перед різними учасниками  фізичного обороту;

- Поліпшення взаємодії  представників  різних рівнів  і ешелонів управління, а також  розвиток системи їх стимулювання  шляхом впровадження принципів  управління по   цілях;

- Забезпечення науково  обгрунтованого ухвалення рішень  на базі моделювання основних  можливих варіантів.

 

1.5 Запаси, їх види, регулювання їх розмірів

 

Запаси - це матеріальні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.

Існують такі види запасів:

- виробничі (сировина; основні  та допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби, куповані напівфабрикати  та ін матеріальні цінності),

- незакінчене виробництво,

- готова продукція.

При нормуванні виробничих запасів враховують призначення  та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання запасів  визначається:

- Страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;

- Мінімальний запас - він складається з кількості матеріалів необхідних на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.

- Максимальний запас - який створюється в момент надходження матеріалів на склад;

- Точка розміщення замовлення  - розмір при якому необхідно видати замовлення на закупку нової партії матеріалів.

За призначенням запаси умовно поділяють на:

- Поточні ( забезпечує  виробництво в інтервалах між  поставками),

- Страхові (забезпечує виробництво  у випадках відхилення від  запланованих умов поставки; практично  страховий запас планується в  розмірі 25% максимального відхилення  рівня запасу перед поставками  від його середньої величини).

- Підготовчі (дозволяє здійснювати  підготовку матеріалів до виробничого  застосування).

Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.

Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

                                                (1.2)

 Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється він у тих випадках, коли перед використанням матеріалів необхідно провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях.

                                         (1.3)

Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається   добутком середньодобової витрати на норму запасу в днях.

                                          (1.4)

Сезонний запас утворюється  за умов сезонного використання і  заготівлі матеріалів.

Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає  в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм.