Матеріально-технічне забезпечення підприємства гірничої промисловості

ВСТУП

 

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля  різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з  метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних  цілей.

 В процесі свого  функціонування підприємству потрібен  цілий комплекс матеріально-технічних  засобів. Процес матеріально-технічного  забезпечення виробництва направлений  на своєчасне постачання на  склади підприємства або відразу  на робочі місця потрібних  відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних  ресурсів.  До складу матеріально-технічних  ресурсів входять: сировина, матеріали,  що комплектують вироби, технологічне  устаткування і технологічне  оснащення (пристрої, ріжучі та  вимірювальні інструменти), нові  транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне  устаткування, обчислювальна техніка  і інше устаткування, а також  паливо, енергія, вода. Іншими словами,  все, що поступає на підприємство  у формі речей і у вигляді  енергії, відноситься до елементів  матеріально-технічного забезпечення  виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в  різних матеріалах, а також визначає   джерела їх покриття.

Головним завданням органів  постачання підприємства є своєчасне  і оптимальне забезпечення виробництва  необхідними матеріальними ресурсами  відповідної комплектності і  якості. У зв'язку з цим тема економічної  і своєчасної закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів актуальна.

 

 

 

РОЗДІЛ 1.МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

1. Виробниче підприємство

 

Виробниче підприємство - це відособлена спеціалізована одиниця, підставою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних в його розпорядженні засобів виробництва виготовити потрібну споживачам продукцію (виконувати роботи, надавати послуги) відповідного призначення, профілю і асортименту. До виробничих підприємств відносяться заводи, фабрики, комбінати, шахти, кар'єри, порти, дорогі, бази і інші господарські організації виробничого призначення.

 Внутрішнє середовище  підприємства - це люди, засоби виробництва, інформація і гроші. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція (виконана робота, надані послуги).

Зовнішнє середовище, яке  безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства, - це перш за все споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, а також державні органи і населення, що живе в околицях підприємства.

Найважливішими завданнями підприємства, що діє, є: отримання доходу власником підприємства; забезпечення споживачів продукцією підприємства; забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами  праці і можливістю професійного зростання; створення робочих місць  для населення, що живе в околицях підприємства; охорона навколишнього  середовища: землі, повітряного і  водного басейнів; недопущення збоїв  в роботі підприємства (зриву постачання, випуску бракованої продукції, різкого  скорочення об'ємів і зниження рентабельності виробництва).

Завдання підприємства визначаються: інтересами власника; розмірами 

 

капіталу; ситуацією усередині  підприємства; зовнішнім середовищем

Право постановки завдання перед персоналом підприємства залишається  за власником незалежно від його статусу - приватна особа, державні органи або акціонери. Власник виходячи з власних інтересів, цілей, пріоритетів не тільки володіє правом, але вимушений формулювати і ставити завдання перед колективом підприємства - інакше замість нього це зробить хтось інший в своїх інтересах.

Найважливішим завданням  підприємства у всіх випадках є отримання  доходу за рахунок реалізації споживачам вироблюваної продукції (виконаних  робіт, наданих послуг). На основі отриманого доходу задовольняються соціальні  і економічні запити трудового колективу  і власників засобів виробництва.

Незалежно від форми власності  підприємство працює, як правило, на умовах повного господарського розрахунку, самоокуповування і самофінансування. Воно самостійно укладає договори із споживачами продукції, зокрема  отримує державні замовлення, а також  укладає договори і веде розрахунки з постачальниками потрібних  виробничих ресурсів.

До основних функцій виробничого  підприємства відносяться: виготовлення продукції виробничого і особистого споживання; продаж і постачання продукції  споживачеві; післяпродажне обслуговування продукції; матеріально-технічне забезпечення виробництва на підприємстві; управління і організація праці персоналу  на підприємстві; всесторонній розвиток і зростання об'ємів виробництва  на підприємстві; підприємництво; сплата податків, виконання обов'язкових  і добровільних внесків і платежів до бюджету і інші фінансові органи; дотримання стандартів, що діють, нормативів, державних законів.

Функції підприємства конкретизуються  і уточнюються залежно від: розмірів підприємства; галузевій приналежності; ступені спеціалізації і кооперації; наявність соціальної інфраструктури; форми власності; взаємин з місцевими  органами влади.

Підприємство несе повну  відповідальність перед фінансовими  органами за своєчасне перерахування  податків і інших платежів, покриває з власного доходу всі збитки і  втрати. За рахунок виручки від  реалізації продукції (послуг) воно проводить  оплату витрат на організацію і розвиток виробництва, а також на закупівлю  сировини, матеріалів, оплату робочої  сили.

Адміністрація і персонал підприємства зобов'язані постійно піклуватися про те, щоб виготовлена  ними продукція була достатньо високої  якості і не дуже дорогою. То і інше необхідне для завоювання і утримання  ринку збуту. Підприємство несе повну  відповідальність перед фінансовими  органами за своєчасне перерахування  податків і інших платежів, покриває з власного доходу всі збитки і  Продукція низької якості, також, як і дуже дорога, примушує споживача  шукати постачальника, у якого можна  придбати ті ж вироби з кращими  якісними показниками або за нижчою ціною. Щоб не втрачати споживачів, фахівці підприємства вивчають ринки  збуту продукції,   приймають  заходи по прискоренню науково-технічного прогресу, поліпшенню якості продукції, зниженню її собівартості. Фактично в  трудових колективах виробничих підприємств  вирішується доля стану і розвитку економіки і політики країни.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій і інших компонентів, складових - єдиний господарський об'єкт. Структура підприємства визначається наступними основними чинниками: розміром підприємства; галуззю виробництва; рівнем технології і спеціалізації підприємства. Якої-небудь стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.

 

 

 

 

1.2 Зміст і основні завдання плану матеріально-технічного забезпечення

  Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення (МТЗ), яке на підприємстві здійснюється через органи МТЗ. Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідної комплектності і якості.

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати  і враховувати попит і пропозицію на всі споживані підприємством  матеріальні ресурси, рівень і зміну  цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товару, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготовчі  і складські витрати. В умовах ринку у підприємств виникає  право   вибору постачальника, а  значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати  якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо і  інші матеріальні цінності на заводах  і фабриках зберігаються на складах. Склад, число і розміри останніх залежать від номенклатури і кількості  споживаних матеріальних цінностей. На крупних підприємствах кількість  складів нерідко досягає декількох  десятків.

Матеріальні ресурси є  частиною оборотних фондів підприємства. Оборотні фонди - це ті засоби виробництва, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, цілком переносять свою вартість на готову продукцію і в процесі виробництва міняють або втрачають свої споживні властивості.  До складу оборотних фондів включаються: основні і допоміжні матеріали, паливо, енергія і напівфабрикати; малоцінні і інструменти, що швидко зношуються; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; тара.

Організація і планування використання матеріальних ресурсів є  одним з найважливіших розділів діяльності промислових підприємств. Вся робота по організації і плануванню використання матеріальних ресурсів проводиться у напрямі створення умов для їх максимальної економії при одночасному підвищенні якості продукції.

Цілі матеріально-технічного забезпечення виробництва:

- Своєчасне забезпечення  підрозділів підприємства необхідними  видами ресурсів необхідної кількості  і якості;

- Поліпшення використання  ресурсів підвищення продуктивності  праці, фондовіддачі, скорочення  тривалості виробничих циклів  виготовлення продукції, скорочення  оборотності оборотних коштів, підвищення  ефективності інвестицій;

- Аналіз організаційно-технічного  рівня виробництва і якості  продукції, що випускається, у  конкурентів постачальника і  підготовка пропозицій по підвищенню  конкурентоспроможності матеріальних  ресурсів, що поставляються, або  зміні постачальника конкретного  виду ресурсу.

Для досягнення перерахованих  цілей працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати  попит і пропозицію на всі споживані  підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміну цін на них і  на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму  руху товару, оптимізувати запаси, знижувати  транспортно-заготовчі і складські  витрати.

Функції органів постачання підприємства діляться на 3 напрями:

1. Планування, яке припускає:  вивчення зовнішнього і внутрішнього  середовища підприємства і ринку  окремих товарів; прогнозування  і визначення потреби всіх  видів матеріальних ресурсів, планування  оптимальних господарських зв'язків;  оптимізацію виробничих запасів;  оперативне планування постачання.

2. Організація, яка включає:  збір інформації про споживану  продукцію, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах; аналіз  всіх джерел задоволення потреби  в матеріальних ресурсах з  метою вибору найбільш оптимального; висновок з постачальниками господарських  договорів на постачання продукції; організацію складського господарства, що входить до складу органів постачання; забезпечення цехів, ділянок, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами.

3. Контроль і координація  роботи, до складу яких входять:  контроль за виконанням договірних  зобов'язань постачальників, виконання  ними термінів постачання продукції;  контроль за витрачанням матеріальних  ресурсів у виробництві; вхідний  контроль за якістю і комплектністю  матеріальних ресурсів, що поступають; контроль за виробничими запасами; висунення претензій постачальникам  і транспортним організаціям; аналіз  дієвості постачальницької служби.

Планування матеріально-технічного забезпечення. Планування - це процес ухвалення рішень на підставі очікувань - дозволяє досягти очікуваних результатів шляхом дії на складну сукупність взаємонезалежних механізмів.

Оперативне планування МТЗ  є засобом регулювання і контролю задіяної у виробництві сировини і готових виробів. Його мета полягає  в розвитку контактів між різними  службами компанії, посиленні координації  їх діяльності і підвищенні їх мотивації  по відношенню до завдань МТЗ.

Стратегічне планування діяльності у сфері МТО повинне допомогти  компанії навчитися пристосовуватися до змін в навколишньому середовищі. Прикладами стратегічних рішень, викликаних змінами середовища, можна вважати  рішення переміщення центру реалізації у зв'язку із зрушеннями в територіальному  розподілі клієнтури, а також  розробку гнучкого виробництва, націленого на швидке задоволення вимог ринку, що постійно ускладнюються.

Виділяють такі аспекти матеріально-технічного забезпечення: заходи планування, управлінські заходи, заходи з прийому товарів.

 

1.3 Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає  комплекс робіт по аналізу питомих  витрат матеріальних ресурсів за звітний  період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за   участю інших фахівців.

В умовах ринку у підприємств  виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі  ефективніших матеріальних ресурсів. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання  кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з  течією часом може мінятися.