Контрольная работа по "Сертифікація"

Похибки вимірювань

Вимірювання фізичних величин не можна  виконати абсолютно точно через  недосконалість методів і засобів  вимірювальної техніки, а також  через вплив зовнішнього середовища та залежно від індивідуальних особливостей спостерігача. Внаслідок дії багатьох випадкових та детермінованих чинників, які проявляються як у процесі  виготовлення та експлуатації засобів  вимірювань, так і в процесі  вимірювань, покази вимірювальних приладів неминуче відрізняються від істинного  значення вимірюваної величини.

Такі відхилення характеризуються похибками засобів вимірювань. Розрізняють  похибки абсолютні, відносні, приведені  тощо.

Абсолютною похибкою засобу вимірювань називається різниця між показом засобу вимірювань та істинним значенням вимірюваної величини за відсутності методичних похибок і похибок від взаємодії засобу вимірювань з об'єктом вимірювання:                             ∆ = Ai-Q,

де Аi — показання засобу вимірювань;

Q — істинне значення вимірюваної  величини.

Проте у метрологічній практиці вимірювань частіше доводиться мати справу не з істинними величинами, а з дійсними значеннями Ад вимірюваних  величин, визначених розрахунковим  або експериментальним шляхом за допомогою точніших зразкових засобів  вимірювань.

Абсолютна похибка дорівнює:              А = Аi-АД

Відносною похибкою засобу вимірювань називається відношення абсолютної похибки засобу вимірювань до істинного або дійсного значення вимірюваної величини, виражене у відсотках:

Приведеною похибкою засобу вимірювань називається відношення абсолютної похибки до розмаху шкали засобу вимірювань, виражене у відсотках:        

де N — розмах шкали засобу вимірювань.

Крім того, похибки засобів вимірювань поділяються на статичні й динамічні. Статичні похибки мають місце при вимірюванні величини після закінчення перехідних процесів в елементах та перетворювачах засобу вимірювання. Динамічні похибки з'являються при вимірюванні змінних величин і зумовлені інерційними властивостями засобів вимірювань.

Статичні похибки у свою чергу  поділяються на випадкові та систематичні. При технічних вимірюваннях фізичних величин як на процес вимірювання, так  і на вимірювану величину діють чинники, виникнення яких має стохастичний характер за непередбаченої інтенсивності. Чинники  впливу як з'являються, так і зникають несподівано, їх виникнення неможливо  передбачити у заданому інтервалі  часу.

У загальному випадку випадкові похибки слід розглядати як випадкову функцію часу, вимірюваної величини та зовнішніх чинників.

Систематичні похибки у загальному випадку є функцією вимірюваної величини, чинників впливу (температури, вологості та ін.), конструктивних характеристик засобів вимірювань та методів вимірювань.

Слід пам'ятати, що характеристики елементів засобів вимірювальної  техніки змінюються при їх експлуатації в екстремальних умовах або агресивному  середовищі. Це відбувається з двох причин: природні процеси старіння та зносу елементів засобів вимірювань, навіть якщо їх експлуатація відбувається в умовах, близьких до умов градуювання. Ці причини можна віднести до інструментального  виявлення нестабільності характеристик.

Межі допустимої основної похибки  засобів технічних вимірювань задаються  у вигляді абсолютних, відносних  та приведених похибок.

Клас точності — узагальнена характеристика засобу вимірювальної техніки, що визначається границями його допустимих основних і додаткових похибок, а також іншими характеристиками, що впливають на його точність, значення яких регламентуються стандартами на окремі види засобів вимірювань.

Для встановлення похибок засобу вимірювання, він періодично повіряється зразковими засобами, які за класом точності на декілька класів вищі. Повірка проводиться  спочатку при зростанні вимірюваної  величини (прямий хід), а потім при  її зменшенні (зворотний хід). Якщо при  повірці приладу встановлено, що найбільша приведена похибка  не перевищує або дорівнює класу  точності, то прилад визнається придатним  для подальшої експлуатації. Варіація має вкладатися у клас точності засобу вимірювальної техніки.

Список використаної літератури

1. Бичківський Р.В., Стопарчук П.Г., Гамула П.Р Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація. – Л.: Львівська політехніка, 2004. – с. 274-361.
2. Головко Д.Б. та ін.. Основи метрології та вимірювань. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
3. Павлов В.І., Мишко О.В., Опьонова І.В., Павліха Н.В. Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 230 с.
4. Цюцюра В.Д., Цюцюра С.В. Метрологія та основи вимірювань: Навч.посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 5-56.
5. Устинов Ю.В., Чуднік Ю.В., Терлецька В.А. Метрологія, стандартизація, сертифікація і управління якістя: Конспект лекцій для студ. Спец. 6.091700 «Технологія хліба, кондитер., макарон. Виробів і харчоконцентратів» ден. Та заоч. Форм навч. – К.: НУХТ, 2007. – 63 с.