Контрольная работа по "Сертифікація"

Варіант 14

1.  Обов’язкова і добровільна сертифікація.

Система сертифікації – це організаційна структура з власними правилами виконання процедури сертифікації та управління нею, яка забезпечує і гарантує достовірність сертифіката відповідності на продукцію. Основна мета створення Системи сертифікації в будь-якій країні – запобігання розповсюдженню низькоякісної продукції.

Сертифікація продукції  здійснюється уповноваженими на це органами по сертифікації - підприємствами, установами й організаціями з метою:

• попередження реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я й майна громадян і навколишнього природного середовища;
• сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
• створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі.

Під час сертифікації продукції перевіряють також відповідність її вимогам нормативних документів, чинним законодавчим актам України та міжнародним і національним стандартам інших держав.

Найвищим національним органом  зі сертифікації в Україні є Державний  комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). До його складу входять науково-технічна комісія, науково-методичний, інформаційний центр, центр зі стандартизації, метрології та сертифікації (ДЦСМС), органи зі сертифікації продукції, процесів і послуг; зі сертифікації систем якості, випробувальні центри, лабораторії тощо.

Безпосередньо роботу зі сертифікації продукції організовують і виконують  органи зі сертифікації разом з випробувальними лабораторіями та аудиторами. Методичне та наукове керівництво всією роботою покладене на науково-методичний, інформаційний центр і ДЦСМС.

Стандарти системи сертифікації УкрСЕПРО містять основні положення, визначають структуру та вимоги до органів сертифікації, порядок її проведення, вимоги до оформлення документації з сертифікації продукції, порядок  атестації виробництв, сертифікації імпортованої продукції, систем якості, об’єктів добровільної сертифікації тощо.

Відповідно до Декрету  Кабінету Міністрів "Про стандартизацію й сертифікацію" (зі змінами й  доповненнями, внесеними Законом  України від 11 червня 1997 року N 333/97-ВР) сертифікація продукції в Україні  розділяється на обов'язкову й добровільну.

Обов'язкову сертифікацію здійснюють на підставі чинних нормативних документів для забезпечення відповідності продукції обов'язковим вимогам стандартів. До них належать вимоги з безпечності продукції, охорони здоров'я людей та довкілля. У країнах ЄС з цих вимог є чинні закони (Директиви ЄС), або відповідні стандарти, тому обов'язкова сертифікація повинна задовольняти відповідні вимоги. В інших країнах є законодавство щодо захисту прав споживачів, природи, довкілля, яке містить вимоги й до продукції. Тому й створюють системи обов'язкової сертифікації продукції для перевірки та підтвердження відповідності її всім обов'язковим вимогам. Окрім цього, на державному рівні приймають перелік об'єктів та асортимент продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації.

Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний нагляд за сертифікованою продукцією.

Виготовлювачі, постачальники, виконавці, продавці продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації й реалізованої на території України, зобов'язані:

• провести у встановлений термін і встановлений порядок сертифікацію продукції;
• забезпечити виготовлення продукції відповідно до вимог нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована;
• реалізовувати продукцію тільки при наявності сертифіката відповідності;
• припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено, що вона не відповідає вимогам нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована, або якщо термін дії сертифіката закінчився, або дія сертифіката припинена рішенням органа по сертифікації.

Продукція, що ввозиться  й реалізується на території України, повинна відповідати обов'язковим  вимогам норм і стандартів, що діють  в Україні, і підтверджуватися сертифікатом або свідченням про визнання іноземного сертифіката. Згаданий сертифікат повинен  бути виданий або визнаний Державним  комітетом України по стандартизації, метрології й сертифікації або уповноваженим (акредитованим) їм органом.

Роботи по сертифікації продукції  і систем управління якістю в Українській  державній системі сертифікації УкрСЕПРО виконуються відповідно до вимог серії стандартів Системи УкрСЕПРО.

Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції вимогам, не віднесеним актами законодавства й нормативних документів до обов'язкових умов, з ініціативи виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом по сертифікації.

Добровільну сертифікацію мають  право проводити підприємства, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органа по добровільній сертифікації, а також органи, акредитовані в  державній системі сертифікації. Добровільна сертифікація продукції здійснюється з ініціативи юридичних і фізичних осіб на підставі угод між замовником та органом добровільної сертифікації. Допускають здійснення добровільної сертифікації в системах обов'язкової сертифікації її органами. Нормативний документ, згідно з яким здійснюється добровільна сертифікація, визначається заявником, яким може бути виробник, постачальник, продавець і споживач продукції.

На відміну від обов'язкової  сертифікації, об'єкти якої та вимоги до них встановлені законодавством і стандартами, об'єкти та вимоги добровільної сертифікації визначаються самим замовником. Підставою для визначення правил і процедур добровільної сертифікації так само, як і для обов'язкової сертифікації, є рекомендації міжнародних чи національних органів з сертифікації продукції. Відповідні настанови щодо перевіряння систем якості, кваліфікаційні вимоги до аудиторів та управління програмами перевірянь передбачені ДСТУ ISO 10011-1-97; ДСТУ ISO 10011-2- 97 і ДСТУ ISO 10011-3-97.

Добровільна сертифікація продукції  має на меті комерційні цілі, яких намагаються  досягти їх учасники:

• споживачі хочуть підвищити свою впевненість у тому, що запропонована продукція за параметрами якості відповідає заявленому рівню. Вони тим більше цінують сертифікат, чим більше довіряють організації, яка його видала;
• постачальники намагаються збути сертифіковану продукцію за світовими цінами. Відсутність сертифіката знижує ціну продукції, а його наявність є додатковою рекламою продукції з метою збільшення попиту на неї;
• виробники зацікавлені в сертифікації як в інструменті, що захищає ринок, передусім все вітчизняний, від продукції конкуруючих фірм;
• органи із сертифікації зацікавлені у розвитку сертифікації, бо отримують прибуток від цієї діяльності.

На сертифіковану продукцію  виробнику видають сертифікат відповідності, а на саму продукцію наносять знак відповідності (ДСТУ 2296-95). Форма сертифіката  відповідності залежить від ступеня  підтвердження вимог нормативних  документів. Якщо продукція відповідає всім обов'язковим вимогам, то на неї  видається знак за формою 1. Продукція, яка відповідає всім вимогам, отримує  знак за формою 2, а продукція, яка  відповідає тільки деяким вимогам, має  знак, що відповідає формі 3 з переліком  підтверджених вимог

Факт сертифікації продукції  може бути підтверджений оригіналам сертифіката відповідності; знаком відповідності; копією сертифіката  відповідності, завіреною компетентним органом зі сертифікації; інформацією  у документації, яка додається.

У Системі УкрСЕПРО сертифікати і їх копії видаються на офіційних бланках, що мають голограму і інші міри захисту. На цих же бланках можуть бути видані сертифікати на продукцію, що не увійшла в "Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні".

Термін чинності сертифіката, зазначений у ньому, не підлягає продовженню. Чинність сертифіката може бути зупинена на підставі результатів технічного нагляду. Всі роботи зі сертифікації здійснюють органи, які мають на це право. Персонал цих органів має  бути кваліфікований, компетентний, досвідчений.

Сертифікація продукції  має підтвердити рівень її якості відповідно до чинних в Україні стандартів. Сертифікацію проводять для всієї  промислової та сільськогосподарської  продукції, включеної у затверджений в установленому порядку Перелік  продукції. На підставі проведеної сертифікації продукції роблять висновки про ефективність діяльності виробничих підприємств та об'єднань, а також цілих галузей, регіонів тощо.

Не підлягає сертифікації продукція, яку не переробляли (сировина, корисні копалини), запасні частини  для знятих з виробництва виробів, продукція харчової промисловості  та медикаменти, парфумерно-косметичні та ювелірні вироби, твори мистецтва  й художніх промислів, видавнича  продукція, отрутохімікати, продукція  для внутрішнього споживання тощо.

У разі передавання продукції  іншому виробнику, вона підлягає новій  сертифікації на підставі випробувань  партії зразків, виготовлених у нових  умовах виробництва.

В українському законодавстві  закріплені права споживачів продукції, які визнані в усіх цивілізованих  країнах, — право на безпечність  продукції, робіт чи послуг; право  на відшкодування втрат, зумовлених недоброякісною продукцією, виконуваними роботами чи наданими послугами; судовий  захист прав та інтересів споживачів.

Основу законодавства  щодо захисту прав споживачів складають  нормативні акти цивільного законодавства. Власне з метою забезпечення безпечності  продукції, робіт і послуг в Україні  введена обов'язкова сертифікація товарів, робіт і послуг, на які в законодавчих актах, ДСТУ встановлені вимоги з  безпечності життя, здоров'я споживачів та охорони довкілля; засобів, що забезпечують безпеку життя та здоров'я споживачів.

Продукція, що реалізується гуртом чи вроздріб, має мати сертифікат відповідності, який продавець зобов'язаний показати покупцеві на його вимогу. Реалізація продукції, виконання робіт  чи надавання послуг без сертифіката  відповідності, заборонена. Продукція  має супроводжуватись сертифікатом відповідності, виданим національним органом зі сертифікації, а також  сертифікатами іноземних країн, які визнані в Україні. На сертифікованій продукції, у відповідній супровідній  документації чи на пакуванні має  бути нанесений знак відповідності.

З метою встановлення правових засад підтвердження відповідності  продукції, а також систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом та забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності  у травні 2001 р. в Україні прийнято Закон "Про підтвердження відповідності". У ньому зазначено, що підтвердження  відповідності продукції згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і  сертифікацію" (в частині положень про сертифікацію) здійснюється до введення в дію відповідного регламенту з підтвердження відповідності.

Цей закон регулює відносини, що виникають під час підтвердження  відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу вимогам, встановленим законодавством України, і поширюється  на виробників і постачальників продукції  незалежно від форма власності  та видів діяльності, на органи зі сертифікації, випробувальні лабораторії, а також  відповідні органи державної виконавчої влади.

Процедура підтвердження  відповідності може здійснюватися  в законодавчо регульованій та нерегульованій сферах. Процедура підтвердження  відповідності в законодавчо  регульованій сфері є обов'язковою  для виробника, постачальника чи уповноваженого органу зі сертифікації, а процедура підтвердження відповідності  в законодавчо нерегульованій сфері  здійснюється на добровільних засадах. Відповідність продукції вимогам, визначеним українським законодавством, засвідчується декларацією про відповідність, сертифікатом і національним знаком відповідності.

2. Основні параметри  засобів вимірювань. Похибки вимірювань.

Засіб вимірювальної  техніки — технічний засіб, який застосовується під час вимірювань фізичних величин і має нормовані метрологічні характеристики. До засобів вимірювальної техніки відносяться засоби вимірювань та вимірювальні пристрої.

Засіб вимірювань — засіб вимірювальної техніки, який реалізує процедуру вимірювань. До засобів вимірювань відносяться кодувальні, реєструвальні засоби вимірювань, вимірювальні прилади, канали, установки та системи.

Вимірювальний пристрій — засіб вимірювальної техніки, в якому виконується лише одна зі складових частин процедури вимірювань. Наприклад: перетворення, масштабування, порівняння, обчислення сигналу та інші операції із сигналом.

Засоби вимірювань реалізують усю процедуру вимірювань, причому виробляється сигнал вимірювальної інформації у формі, доступній для безпосереднього сприймання спостерігачем. Це аналогові й цифрові вимірювальні прилади з візуальним вихідним сигналом, реєстру вальні засоби вимірювань, кодові (аналого-цифрові перетворювачі) та інші.

Засоби вимірювань поділяються  на міри, вимірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні засоби вимірювань, вимірювальні установки та системи.

Основні параметри засобів  вимірювань:

• Ціна поділки шкали – найменше значення вимірюваної величини, яке відповідає 1 поділці. Поділка шкали — частина шкали між двома сусідніми поділками. При визначенні вимірюваної величини кількість поділок перемножують на її ціну.
• Діапазон показань шкали – область значень шкали, обмежена кінцевим і початковим значенням шкали, тобто найбільшим і найменшим значенням вимірюваної величини.
• Досить часто діапазон вимірювань подається не в одиницях вимірюваної величини, а у вигляді нормованого сигналу для відповідних оцифрованих значень шкали засобу вимірювання і називається градуювальною характеристикою. Вона встановлюється як залежність між значеннями вимірюваної величини на вході та виході засобу вимірювань, отриманими під час градуювання та поданими у вигляді таблиці, графіка або формули.
• Фізична величина, що впливає – фізична величина, не вимірювана даним засобом, але впливаюча на результати вимірюваної величини (наприклад, температура, що робить вплив на результат виміру лінійного розміру рейки).
• Чутливість вимірювального приладу – відношення зміни сигналу на виході вимірювального приладу до зухвалої його зміни вимірюваної величини. Поріг чутливості — найменше значення вимірюваної величини, яке може бути виявлене засобом вимірювання, тобто на виході засобу вимірювання відбудеться зміна вихідної величини хоча б на 0,5 поділки.
• Стабільність засобу вимірів – властивість, що виражає незмінність у часі метрологічних характеристик.