Втім переважна
більшість законів встановлює
відповідальність у повному обсязі,
тобто містить норми прямої
дії. При цьому порядок провадження
в цих справах, оскарження рішень
органів, уповноважених накладати
стягнення, різний. Так, Законом України
“Про виключну (морську) економічну
зону України” визначено як
норми матеріального права (склади правопорушень,
що посягають на охорону суверенних прав
України в її виключній (морський) економічній
зоні), види стягнень (основним з яких штраф)
та їх розміри, так і процесуальні норми
(органи, які уповноважені розглядати
справи про правопорушення, перелік посадових
осіб, яким надано право накладати штраф,
порядок виконання і оскарження рішень
про притягнення до відповідальності).
Потрібно зазначити,
що законодавець, встановлюючи адміністративну
відповідальність юридичних осіб,
вживає терміни “штраф”, “відповідальність
у вигляді штрафу”. Незважаючи
на те, що стосовно юридичних
осіб термін “адміністративна
відповідальність” безпосередньо
не вживається, є підстави стверджувати:
у всіх подібних випадках йдеться
саме про адміністративну відповідальність.
Це твердження ґрунтується на
положеннях теорії права про
наявність таких основних, загальновизнаних
видів юридичної відповідальності,
як дисциплінарна, адміністративна,
кримінальна та цивільно-правова.
Деякі вчені-правознавці
обґрунтовують існування і таких
видів відповідальності, як конституційно-правова,
матеріальна, відшкодування моральної
шкоди. Накладення на підприємство,
установу або організацію штрафу,
безперечно, є ретроспективною юридичною
відповідальністю, яка полягає в
обов'язку юридичної особи-правопорушника
зазнати негативних наслідків
у вигляді стягнень, які від
імені держави накладають посадові
особи уповноважених органів. Вивчення
місця санкцій щодо підприємств,
установ або організацій в
системі юридичної відповідальності
дає підстави зробити висновок,
що застосування уповноваженими
органами стягнень у вигляді
штрафу — це атрибут адміністративної
відповідальності.
Адміністративній
відповідальності як юридичних,
так і фізичних осіб притаманні
такі спільні ознаки, як публічний
державно-обов'язковий характер, зосередження
права накладення стягнень в
уповноважених органах виконавчої
влади (тобто наявність органів
адміністративної юрисдикції), особливий
порядок притягнення до відповідальності,
встановлення виключного переліку діянь,
за які накладаються стягнення, та відповідальності
за них перед законом.
Позицію щодо віднесення
до кола суб'єктів адміністративної
відповідальності юридичних осіб
підтримують як українські, так
і російські вчені-правознавці
та юристи-практики. Водночас однією
з гострих і нерозв'язаних проблем
є визначення суб'єктивної сторони
адміністративного проступку, суб'єктом
якого виступає підприємство, установа,
організація або об'єднання громадян.
Загальновизнано, що однією з
ознак суб'єктивної сторони правопорушення
є вина, тобто психічне ставлення
правопорушника до своїх дій
та їхніх наслідків, виявлене
у формі умислу або необережності.
Питання вини юридичної особи
як суб'єкта адміністративної
відповідальності сучасною наукою
глибоко не досліджено.
Водночас безперечно,
що юридичні особи виступають
як суб'єкти цивільно-правової
відповідальності. Вчені-цивілісти
дотримуються думки, що в зобов'язаннях
із заподіяння шкоди вина юридичної
особи виявляється у винних
діях чи бездіяльності її працівників,
вчинених під час виконання
ними трудових (службових) обов'язків.
У порушеннях обов'язків юридичними
особами їх вина виступає як
складне соціально-психологічне
явище.
Цивільний кодекс
України дає таке визначення
юридичної особи: це організації,
які мають відокремлене майно,
можуть від свого імені набувати
майнові та особисті права, нести
зобов'язання тощо. З теорії управління
відомо, що організація є відповідним
чином оформленою соціальною
системою, яка має свій орган (суб'єкт)
управління — адміністрацію. Крім
того, до суб'єктів управління
слід віднести і збори акціонерів
або збори членів даної організації.
Адже рішення не завжди приймається
керівництвом організації. Часто
керівництво виконує рішення
зборів — найвищого суб'єкта
управління організації.
Тому, визначаючи
суб'єктивну сторону адміністративного
проступку за участю організації
(юридичної особи), слід зважити
на той факт, що ця вина не
може розглядатися за аналогією
з передбаченою в Цивільному
кодексі: відповідальність організації
за шкоду, заподіяну з вини її працівників,
оскільки рішення може прийматися зборами
акціонерів, а останні, як відомо, можуть
не бути працівниками організації.
Відтак адміністративну
відповідальність юридичної особи
не можна розглядати ані як
відповідальність посадових осіб,
ані як відповідальність колективу
організації. Це — нове явище
у сфері адміністративно-правового
регулювання, народжене соціально-економічними
перетвореннями, і потребує подальшого
аналізу.
5.Особливості підстав
адміністративної відповідальності юридичних
осіб.
Залежно від рівня оцінки вини
юридичних осіб та особливостей об'єктивної
сторони їх протиправних дій можна виділити
декілька різновидів адміністративних
проступків (правопорушень) юридичних
осіб, які відмінні від традиційних наукових
уявлень про підстави адміністративної
відповідальності фізичних осіб. Особливості
таких підстав щодо юридичних осіб відображено
у складі наступних адміністративних
проступків.
Об'єктивно винне
діяння. Багатьма законами України
передбачається адміністративна
відповідальність юридичних осіб
за діяння, які не можуть не
бути наслідком дій або бездіяльності
фізичних осіб, що входять до
складу юридичної особи. Наприклад,
Законом України “Про виключну
(морську) економічну зону України”
встановлена відповідальність юридичних
осіб за незаконну розвідку
чи розробку природних ресурсів
виключної (морської) економічної зони
України, а так само створення
штучних островів, будівництво установок
і споруд, встановлення навколо
них зон безпеки без дозволу
спеціально уповноваженого органу
України; незаконне видобування
природних ресурсів у межах
виключної (морської) економічної зони
України; незаконне ведення у
виключній (морській) економічній зоні
України морських наукових досліджень
тощо. Очевидно, що зазначені діяння
не можуть відбуватися поза
людською свідомістю і волею.
При притягненні до відповідальності
за ці правопорушення про наявність
вини юридичної особи свідчить
вже сам факт вчинення діяння, причому
до уваги достатньо взяти лише перший
з перелічених у попередньому параграфі
компонентів об'єктивної сторони протиправних
дій. Подальше ж визначення конкретних
осіб, чиї дії потягнули за собою протиправні
дії юридичної особи, та встановлення
характеру їх психічного ставлення до
зв'язку між їх діями та протиправними
діями юридичної особи недоцільне, оскільки
ця інформація вже зайва: вона жодним чином
не впливає на розмір стягнення. Це дає
змогу зробити висновок, що в подібних
випадках існує такий різновид адміністративного
правопорушення, як об'єктивно винне діяння.
Як відомо, таким
формам реалізації норм права,
як виконання (в тому числі
додержання) та використання норм
права відповідає певна форма
протиправної поведінки. Наприклад,
для додержання норм права
такою поведінкою буде порушення
встановленої нормами права заборони,
і воно виражатиметься в активних
діях суб'єкта.
Складне правопорушення.
Визначення протиправності дій
юридичної особи у повному
обсязі (і об'єктивна і суб'єктивна
сторони) відбувається у тих випадках,
коли учасниками відносин адміністративної
відповідальності виступають одночасно
і юридична, і фізична особа, що
входить до її складу. Зокрема,
це стосується випадків, коли
за одне адміністративне правопорушення
до адміністративної відповідальності
притягуються одночасно / власне
юридична особа, і окремо її
посадова особа.
Зазначений вид
адміністративного правопорушення
досить поширений.
Суб'єктами правопорушень, як правило,
посадові особи підприємств, установ
та організацій, а об'єктивна сторона
цих протиправних діянь для
посадових осіб має дві складові:
а) дії окремої посадової особи;
б) дії власне юридичної особи.
Причому дії юридичної особи
є наслідком протиправних дій
відповідних посадових осіб. Водночас
об'єктивна сторона відповідних
правопорушень юридичних осіб, відповідальність
за вчинення яких передбачена
окремими законами, також складатиметься
з тих самих дій, але тільки
юридичної особи.
Оскільки діяння,
що складають об'єктивну сторону
правопорушення посадової особи,
не можуть існувати окремо
від об'єктивної сторони правопорушення
юридичної особи, і навпаки, то
такі правопорушення можна розглядати
як одне ціле і вважати складним
правопорушенням.
Отже,складне правопорушення
має місце, коли об'єктивна сторона правопорушення
юридичної особи, за яке передбачена адміністративна
відповідальність, є необхідною ознакою
об'єктивної сторони адміністративного
правопорушення його посадової особи,
і навпаки.
Правопорушення з
виділеним суб'єктом. Досить поширені
випадки, коли об'єктивна сторона
правопорушення виявляється у
протиправних діях юридичної
особи, а суб'єктом правопорушення
виступає її посадова особа. Як
приклад можна навести статтю
170-1 КпАП, якою передбачена відповідальність
посадових осіб підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності,
громадян — власників підприємств або
уповноважених ними осіб за випуск продукції
(товарів), реалізацію (обмін) продукції
(в тому числі імпортної) виготовлювачем
або продавцем, виконання робіт, надання
послуг підприємствам або громадянам
- споживачам без сертифіката відповідності,
якщо його наявність передбачена діючим
законодавством.[ст.170-1,ст.126]
Під реалізацією
продукції можна розуміти передачу
права власності на вироблену
продукцію на підставі таких
цивільно-правових договорів, як
договори купівлі-продажу або
поставки. Якщо продукція виробляється
підприємством, тобто юридичною
особою, то стороною зазначених
договорів буде саме підприємство,
і тому реалізацію продукції
може здійснювати саме підприємство
як юридична особа, а не її
посадові особи чи громадянин
— власник підприємства. Аналогічно
випуск продукції (товарів), виконання
робіт, надання послуг здійснюватимуться
саме юридичною особою.
Отже, об'єктивну сторону
адміністративного правопорушення,
передбаченого статтею 170-1 КпАП, становитимуть
дії суб'єкта юридичної особи, тоді як
суб'єктом цього адміністративного правопорушення
визнається посадова особа чи громадянин
— власник підприємства.
Різноманітність підстав адміністративної
відповідальності юридичних осіб значною
мірою зумовлена потребами забезпечення
ефективності застосування заходів цієї
відповідальності. В одних випадках ефективним
буде вплив тільки на юридичну особу, в
других — і на юридичну особу, і на фізичних
осіб, що входять до її складу (складне
правопорушення), а у третіх — тільки на
фізичних осіб, що входять до складу юридичної
особи (правопорушення з виділеним суб'єктом).
Крім того, з допомогою наведених вище
специфічних підстав адміністративної
відповідальності досягається належне
врахування суб'єктивної сторони правопорушень
юридичних осіб.
Висновок
Отже, ще однією особливістю
адміністративної відповідальності юридичної
особи є те, що юридична особа є потенційно
деліктоспроможною (тобто здатною нести
відповідальність) не тільки в цивільно-правовому,
але і в адміністративному аспектах. Адже
цивільно-правова відповідальність використовує
тільки один напрям впливу на юридичну
особу —- винятково через майно. Разом
з тим, адміністративна відповідальність
охоплює всі вищезазначені напрями впливу.
Інститут
адміністративної відповідальності
юридичних осіб є досить складним
для розуміння. Адже не існує
конкретно закріплених норм у
єдиному нормативно-правовому акті,
що регулювали б відносини
в цій сфері. Розкиданість нормативних
актів, що передбачають адміністративну
відповідальність юридичних осіб,
знижує її роль в механізмі
боротьби адміністративними правопорушеннями.
Список використаних
джерел:
1.Бахрах Д.Н, Административное
право: Учебник для вузов. - Москва,
1996. - 320с.
2.Стефанюк В., Полосніченко
І., Михеєнко М. Інститут адміністративної
відповідальності юридичних осіб
і проблеми теорії і практики
// Право України. – 2008. – №9.- с.50-62.
3. Цивільний Кодекс
України від 19 січня 2012 р. // ВВР –
2003, № 40-44
4. http://textbooks.net.ua/content/view/2695/15/.
5. Кодекс України про адміністративні
правопорушення від 7 грудня 1984р.,станом
на 24.01.2012 // Відомості Верховної Ради Української
РСР - 1984, № 31
6. Лук’яненко Д. До проблеми систематизації
заходів адміністративної відповідальності
юридичних осіб // Підприємництво, господарство
і право. – 2005. - №11. – с.12-16.
7. Овчарова С.В.Материально-правовые
проблемы административной ответсвенности
// Гос. и право. – 2008. – №7. – с.15-26.