Предикати державної політики регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я

Карамишев Дмитро Васильович

д.держ. упр., професор кафедри управління

охороною суспільного  здоров’я

ХарРІНАДУ при  Президентові України

Шевченко Віктор Іванович

аспірант кафедри  управління охороною суспільного здоров’я

ХарРІНАДУ при  Президентові України

Тел. 806706426810, 8 (0642) 61-58-90

 

Предикати державної  політики регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я

 

Застосовуючи  системний підхід до аналізу взаємодії  державного управління системою охорони  здоров’я з суспільством, автор  висловлює думку про те, що основною перемінною для вироблення політики регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я має бути різномаїтість суспільства. Ефективність системи державного управління не залежить від ступеня соціально-економічного розвитку держави й обумовлена співвідношенням складностей взаємодіючих систем. Зміна індексу Джини приводить до необхідності перегляду державної політики регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я

Ключові слова: складність, ефективність, індекс Джинові, система охорони здоров'я .

 

Карамышев Дмитрий  Васильевич

д.гос.упр., профессор кафедры управления

охраной общественного  здоровья

ХарРИНАГУ при  Президенте Украины

Шевченко Виктор Иванович

аспирант кафедры  управления охраной общественного  здоровья

ХарРИНАГУ при Президенте Украины

Тел.  806706426810, 8 (0642) 61-58-90

 

Предикаты государственной  политики регулирования ресурсного обеспечения системы здравоохранения

 

Применяя системный  подход к анализу взаимодействия государственного управления системой здравоохранения с обществом, автор высказывает мысль о том, что основной переменной для выработки политики регулирования ресурсного обеспечения системы здравоохранения должно быть разнообразие общества. Эффективность системы государственного управления не зависит от степени социально-экономического развития государства и обусловленна соотношением сложностей взаимодействующих систем. Изменения индекса Джини приводит к необходимости пересмотра государственной политики регулирования ресурсного обеспечения системы здравоохранения.

Ключевые слова: сложность, эффективность, индекс Джини, система здравоохранения.

Karamyshev Dmitriy Vasilievich

a doctor of state administration is a professor of department of Administration

of public health.

Kharkiv Regional Institute of National Academy of Public Administration at the President of Ukraine.

 

Shevchenko Victor Ivanovich

The post-graduate student of department of Administration

of public health.

Kharkiv Regional Institute of National Academy of Public Administration at the President of Ukraine.

Tel.  806706426810, 8(0642) 61-58-90

 

Predicates of state administration policy of adjusting of the resource providing of the health care systems

 

Applying approach of the systems to the analysis of co-operation of state administration the system of health care systems with society, an author offers an idea that for making of policy of adjusting of the resource providing of the system of health protection there must be a variety of society a basic variable. Efficiency of the system of state administration does not depend on the degree of socio-economic development of the state and by dependіng on correlation of complications of the interactive systems. Brings changes over of coefficient Gini to the necessity of revision of state administration policy of adjusting of the resource providing of the system of the health care systems.

Keywords: complication, efficiency, coefficient Gini, system of health protection.

 

Перехід від індустріального  до інформаційного устрою у світі визначається формуванням якісно нової концепції державного управління. Зміна поглядів на сутність держави і процесу управління обумовлена цілим рядом факторів, серед яких постіндустріалізм, глобалізація, всеосяжна роль інформації, зростання ролі науки у виробництві товарів і послуг [3]. З набуттям економічними категоріями антропоцентричного виміру, трансформувалось ставлення держави до здоров’я людини та системи його підтримання і укріплення. В основу довгострокової стратегії сталого розвитку уряди країн світу тепер закономірно покладають пріоритети соціальної сфери.

В різних суспільствах по різному вирішується проблема побудови прийнятної, з точки зору використання ресурсів, системи охорони здоров’я та налагодження протікання в ній оптимальних процесів. У світі, який швидко змінюється, ефективність стає визначальним параметром діяльності соціальних систем. З сучасних позицій вона має досягатись за рахунок найбільш ефективного використання ресурсів [2].

Вирішення проблеми побудови ефективної системи охорони здоров’я здійсненне лише в рамках нової управлінської концепції. Державне управління, яке рядом авторів розглядається як узгодження різнопланових інтересів, на сучасному етапі має великий ризик «не встигнути» за змінами [3, 7]. Більш актуальним у цьому сенсі здається побудова системи державного управління, яка базується на тезі Блез Паскаля – «Управлять – значит предвидеть».

Таким чином, загальна проблема побудови ефективної системи охорони здоров’я, з точки зору науки державного управління, зводиться до обґрунтування такої платформи вироблення механізмів державного управління, в основі якої було б закладено концепцію наукового передбачення і безкризового введення змін, що означало б забезпечення обґрунтованої стратегії та тактики розвитку системи охорони здоров’я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Система охорони здоров’я являється підсистемою більш загальної системи суспільства. Їй властиві комунікативність і ієрархічність. Комуникативність системи охорони здоров’я означає взаємодію з суспільством за допомогою безлічі комунікацій. Ієрархічність – характеризує впорядкування взаємних впливів системи охорони здоров’я і системи суспільства. У взаємодії двох систем суспільство виграє вирішальну роль і чинить безпосередній вплив на стан системи охорони здоров’я.

Пошуку предикатів державної  політики в роботах науковців  останнім часом приділяється значна увага. Для визначення параметрів, що характеризують суспільство, у роботі дослідників з успіхом застосовується нерівновагова термодинаміка І. Прігожина. Більш за все, науковців цікавить складність як інтегральний показник, що через ентропію зв’язує енергетичну і інформаційну складову суспільства, відображаючи його матеріально-іформаційний дуалізм. Складності притаманний універсалізм. Вона являється лінійним атрибутивним параметром будь-якої системи взагалі в незалежності від концепту побудови [8]. Складність являється базовою характеристикою системи управління. Вона характеризує інформаційну складову управлінської системи. Незважаючи на труднощі в формалізації виміру і порівнянні складності в різних її формах, вона з успіхом використовується для характеристики синергетичної взаємодії управляючої систем з системою, якою управляють. Концептуальні принципи цієї взаємодії у рамках теорії інформації були вивчені і описані У. Ешбі [10]. Науковий пошук у цьому напрямку відображає спроби дослідників на основі розгляду складності з певних точок зору, виробити напрями розвитку системи державного управління взагалі і соціальною сферою, зокрема.

При аналізі стану українського суспільства В. Дейч звернув увагу на його радикальне ускладнення за останні десятиліття [1]. Досліджуючи систему державного управління в умовах значимої соціально-економічної диференціації країни, він визначив, що для збереження емерджентності суспільства необхідно формування системи державного управління, адекватного рівню його складності. На думку дослідника складність суспільства являється важливою системною характеристикою. Вона характеризується не тільки кількістю елементів, а і й способом яким ці елементи здатні взаємодіяти. У рамках системної парадигми визначено, що рівень складності системи управління відзначається двома основними параметрами: рівнем складності об’єкта управління та характеристиками зовнішнього середовища. При проведенні перспективного аналізу адекватних характеристик побудови системи державного управління в Україні було з’ясовано доцільність формування децентралізованої структури, що балансує між крайніми проявами бюрократичної й органічної моделі побудови органів державної влади. Учений виділяв структурну і динамічну складність. Він довів, що органи державного управління повинні мати високу структурну і середню динамічну складність.

Велику увагу вивченню різномаїтості суспільства приділяв в своїй роботі О. Плакіда [5]. Вивчаючи питання формування механізмів державного управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону, він відмічав високий рівень соціально-культурної диференціації населення України. Автор доводив думку про те, що стійкий розвиток внутрішнього середовища суспільства полягає в балансі стабілізуючих тенденцій і необхідних флуктуацій та єдності керуючої і керованої підсистем.

Підходячи з позицій нерівноважної термодинаміки до характеристики сучасного стану системи охорони здоров’я, Д. Карамишев характеризував її як схильну до занепаду та зростання ентропії [2]. Автор підкреслював її закритість й адитивність. Виходом із ситуації, що склалась, він пропонував міри по стимулюванню комунікації з суспільством, притоку до системи охорони здоров’я ресурсів і інформації.

Виділення невирішених раніше частин загальної  проблеми. Базовий принцип взаємодії управляючої і керованої системи, сформульований У Ешбі, говорить про те, що управління системою можливе лише тоді, коли розмаїття управляючих дій буде неменше розмаїття збурювань на вході в систему [10]. Або у адаптованій С. Біром формі: адекватне управління можливе у тому випадку, коли розмаїття системи управління буде, в крайньому випадку, неменше, ніж розмаїття керованої ситуації [10].

Принцип необхідного  розмаїття широко використовується при дослідженні процесів управління. З нашої точки зору, він має  деякі особливості при розгляді державного управління соціальними системами. Вивчаючи процес взаємодії системи управління з керованою системою на прикладі державного управління системою охорони здоров’я, ми доводили гіпотезу про те, що складність системи управління і керованої системи повинні дорівнювати одне одному [9]. При порушенні цього правила взаємодія двох систем закономірно приводить до перевитрати суспільних ресурсів. Крім того, нами з’ясовано, що керуючий вплив управляючої системи має чітко узгоджуватись з складністю системи управління і складністю керованої системи. В іншому разі відбувається зниження керованості об’єктом управління, що супроводжується надмірним споживанням ресурсів керованою системою. Параметри, які описують процес взаємодії двох систем при максимальній ефективності використання ресурсів визначена як точка оптимальності. Треба зауважити, що максима управління щодо ресурсів соціальної системи, носить динамічний, ситуативний характер. В реальності відбувається постійні коливання навколо точки оптимальності. На нашу думку, вони пов’язані з різницею системного часу двох систем.

У формалізованому загальному вигляді для соціальних систем умови оптимальності взаємодії системи управління і керованої системи задаються системними параметрами складності взаємодіючих систем та складності керуючого впливу і визначаються через ефективність функціонування керованої системи, обчисленої з ресурсної точки зору.

 

Е => f(П₁;П₂;П₃);                          (1)

 

Де Е – ефетивність  соціальної системи; П₁ – складність управляючої системи; П₂ – складність керованої системи; П₃ – складність управляючого впливу.

Таким чином, суспільство, як складна відкрита система, перебуває у постійному русі. За законами неравновісної термодинаміки він супроводжується збільшенням або зменшенням ентропії. Зміна складності суспільства порушує умови оптимальності і вимагає певних перемін в ієрархічній вертикалі соціальних систем. Динаміка руху показника складності суспільства, на нашу думку, може бути тим предикатом який визначатиме напрямок реформування системи охорони здоров’я. Втім, ці питання у доступній нам літературі не знайшли відповідного відображення.

Метою роботи є визначення предикатів державної політики регулювання ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я.

Гіпотеза дослідження: для побудови ефективної системи державного управління системою охорони здоров’я першочергове значення має зміна ступеню диференціації суспільства, а не ступінь його соціально-економічного розвитку.

Виклад основного  матеріалу дослідження. Для визначення показника складності треба взяти до уваги те, що державне управління системою охорони здоров’я, перш за все, покликане задовольняти потреби суспільства у доступі до благ медицини [7]. Доступність, поряд з якістю і раціональним використанням ресурсів, є загальним критерієм ефективності [2]. Особливістю економіки медицини є те, що медична галузь сама здатна стимулювати попит на свої послугу. Витрати на медичне обслуговування зростають через ріст очікувань, по причинах, пов’язаних з новими медичними технологіями, демографією і епідеміологією [6]. Нерегульований медичний ринок має схильність орієнтуватися на найзаможніших покупців. Попит у різних груп населення обмежується, крім інших чинників, кількістю ресурсів, отриманих при розподілі, а отже доступність і справедливість при їх отриманні залежить від нерівності суспільства. Чим більше різнорідних груп у складі суспільства, тим більше попитів вони здатні сформувати і тим важче урахувати їх при виробленні політики розвитку системи охорони здоров’я.

Нерівність суспільства  оцінюється багатьма показниками. Найбільш вживані є коефіцієнт Джині, індекс Аткінсона і індекс Тейла. У своїй роботі ми використали коефіцієнт Джині (G). Він, незважаючи на певні недоліки, з достатньою точністю відображає розмаїтісь розподілення ресурсів у суспільстві.