Правовий статус Президента України

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної  Ради України, якщо протягом  тридцяти днів однієї чергової  сесії пленарні засідання не можуть, розпочатися.

3. Повноваження Президента  в сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента по відношенню до органів виконавчої влади. Так, Президент:

- призначає за згодою Верховної  Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

- приймає відставку Кабінету  Міністрів України;

- призначає за поданням Прем'єр-міністра  України членів Кабінету Міністрів  України, керівників інших центральних  органів виконавчої влади, а  також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує  за поданням Прем'єр-міністра  України міністерства та інші  центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

- за поданням Кабінету Міністрів призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;

- скасовує акти Кабінету Міністрів  України та акти Ради міністрів  Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента  в сфері судової влади. 

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв в його повноваженнях, пов'язаних з формуванням органів судової влади, зокрема Президент:

- призначає третину складу Конституційного  Суду України;

- утворює суди у визначеному  законом порядку;

- здійснює перше призначення  на посаду професійного судді строком на п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади Президент виконує окремі квазісудові функції— здійснює помилування.

5. Повноваження Президента  в сфері національної безпеки,  оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі відносять:

права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суверенітет та територіальна цілісність держави; довкілля тощо.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава  держави Президент здійснює в цій сфері повноваження:

- є Верховним Головнокомандувачем  Збройних Сил України;

- призначає на посади та звільняє  з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

- здійснює керівництво у сферах  національної безпеки та оборони держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;

- вносить до Верховної Ради  України подання про оголошення  стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону  рішення про загальну або часткову  мобілізацію та введення воєнного  стану в Україні або в окремих  її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

- приймає в разі необхідності  рішення про введення в Україні  або в окремих її місцевостях  надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

6. Повноваження Президента  з формування органів та призначення  посадових осіб.

Президент бере участь у формуванні органів, які безпосередньо не відносяться до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

- призначає за згодою Верховної  Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

- призначає половину складу  Ради Національного банку України;

- призначає половину складу  Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- призначає на посади та звільняє  з посад за згодою Верховної  Ради України Голову Антимонопольного  комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

7. Інші повноваження  Президента.

Конституція України відносить  до компетенції Президента деякі інші повноваження необхідні для здійснення функцій глави держави. Так, Президент:

- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

- нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

- вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття  до громадянства України та  припинення громадянства України;

- приймає рішення про надання притулку в Україні;

- створює в межах коштів, передбачених  у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

 

5. Акти  Президента України

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента носять підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції і законів України.

Проекти указів і розпоряджень Президента готують і вносять Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, центральні органи громадських організацій України, Рада Міністрів Республіки Крим, Глава Адміністрації Президента України, Радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.[3;112]

Укази і розпорядження на підпис Президенту України подає Глава Адміністрації Президента України.

Деякі акти Президента потребують контрасигнації – скріплення підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Згідно з Указом акти Президента не пізніше, як у п'ятнадцятиденний  строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в  офіційних друкованих виданнях.

Нормативні акти Президента набирають  чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надсилання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента набирають  чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевою самоврядування, якщо не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів  Президента приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конституційним Судом акту Президента неконституційним, він втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.

З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймає Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин другої та п'ятої статті 94, частини другої статті 102 Конституції України постановлені наступні положення.

Установлено, що акти Президента України не пізніш як у п'ятнадцятиденний  строк після їх прийняття у  встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною  мовою в офіційних друкованих виданнях.

Офіційними друкованими  виданнями є:

"Офіційний вісник  України";

"Відомості Верховної  Ради України";

газета "Урядовий кур'єр".

Акти Президента України  можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення  і радіо.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного  державного реєстру нормативних  актів і з зазначенням присвоєного  їм реєстраційного коду.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших  друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення.

Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для  офіційного застосування.

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через  десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено  самими актами, але не раніше дня  їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Акти Президента України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися  за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами  офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Акти Президента України  про призначення відповідно до законодавства  на посади і звільнення з посад  набирають чинності з моменту  їх прийняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Таким чином за Конституцією, Президент  України є главою держави і  виступає від її імені. Так, Президент  є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз конституційних повноважень  Президента України, їх співвідношення з повноваженнями Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших державних органів свідчить, що Україну не можна віднести ні до парламентського, ні до президентського типу республік. Це республіка змішаного типу, що характерно для багатьох країн світу (Російська Федерація, Казахстан, Франція тощо).

Проаналізувавши реальний конституційний статус інституту Президента можна  зробити наступні висновки. По-перше, в Україні сформульовані основи республіки змішаного типу «напівпрезидентської», при якій президент обирається загальним голосуванням; він має у своєму розпорядженні власні прерогативи, що дозволяють йому діяти незалежно від уряду; поряд із президентом діє голова уряду і міністри, що утворюють уряд, у певній мірі відповідальні перед Верховною Радою.

По-друге, Президент України - це впливова, активна політична сила, що може і впливає на всю систему державної  влади, на внутрішню і зовнішню політику країни.

По-третє, у конституційно правовому статусі глави держави, у нинішній системі взаємодії його з урядом є достатній потенціал конфлікту за переважну роль у визначенні урядової політики.

По-четверте, із прийняттям Конституції  активізується законодавчий процес. Президент України прагне усталити свій правовий статус, підсилити свій вплив як головного учасника політичного життя країни. Конструктивними тут можуть бути досягнення збалансованої компетенції і реальних повноважень, налагодження динамічної рівноваги всіх інститутів влади.

По-п'яте, на порядок денний об'єктивно  висувається питання створення  і забезпечення аналітичної і  прогностичної роботи щодо росту  ефективності інституту президентської влади в державі. Подолання теоретичного «вакууму» у цій сфері суспільних відносин прискорить врегулювання багатьох складних проблем.

Сьогодні необхідний не разовий  порив, а розміряна хода, цивілізований  підхід до складних проблем державного будівництва. Останній полягає в  тому, щоб позитивні зміни протікали  еволюційно, з відповідною корекцією і без потрясінь. Досвід багатьох країн переконливо свідчить, що за умови відповідної керованості, професіоналізму і системності змін можливі більш істотні і позитивні результати перетворень.