Поняття та суть оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів

У названому вище підручнику, виданому ЛІВС, підкреслюється: „особи, які входять до злочинної структури, ведуть пошук інформації щодо негласних працівників оперативних підрозділів, які проникають у злочинне угруповання, здійснюють контрспостереження за діями працівників оперативних підрозділів, збирають інформацію про посадових осіб державних органів та працівників правоохоронних органів з метою їх шантажу, компрометації, встановлення з ними корумпованих зв’язків” [5, С. 17].

У зв’язку з цим  одним із завдань служби по боротьбі з корупцією, внутрішньої безпеки, а також СБУ є проведення контррозвідувальних, хоч як це не парадоксально звучить, оперативних заходів з метою виявлення тих осіб, які шкодять інтересам відповідного правоохоронного відомства, а значить, державі.

Крім того, в процесі проведення таких контррозвідувальних заходів вирішується питання захисту співробітників від злочинних посягань з боку кримінальних структур, службової і державної таємниці.

Поняття застосування оперативних  та оперативно-технічних засобів  вирішується внутрівідомчими нормативними актами правоохоронних органів на підставі Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”. Так, у ч. 1 статті 8 названого закону закріплюється, що оперативні підрозділи мають право:

п. 9. – знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

п. 10. – контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові  відправлення;

п. 11. – здійснювати  візуальне спостереження в громадських  місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

п. 17. – створювати і  застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

п.18. – застосовувати  засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Але застосування технічних і оперативно-технічних засобів здійснюють у суворо визначеному цією статтею порядку, який полягає у наступному: „негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів, одержання інформації проводять за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в цьому, зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться винятково з метою запобігти злочину чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.”

Крім того, в частині п’ятій зазначеної статті Закону додатково підкреслюється: „При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов’язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.”

Таким чином, із змісту положень статті 8 Закону „Про оперативно-розшукову  діяльність” випливає, що на законодавчому рівні регламентовано, за якими напрямами можуть використовуватися технічні та оперативно-технічні засоби, з якою метою, в якому порядку і як можуть бути використані дані, одержані за їх допомогою.

Підсумовуючи сказане, можна зробити  висновок, що оперативно-розшукова  діяльність правоохоронних органів здійснюється винятково з метою боротьби зі злочинністю, розшуку осіб, які ухиляються від слідства та суду за вчинення злочинів, безвісно відсутніх осіб, виконання інших завдань, визначених законодавчими та іншими нормативними актами, які встановлюють порядок здійснення гласними і негласними засобами і методами оперативно-розшукових заходів.

Література:

1. Про оперативно-розшукову  діяльність: Закон України // Відомості  Верховної Ради (ВВР). – 1992. – Ст. 303.

2. Про Службу безпеки України:  Закон України // Відомості Верховної  Ради (ВВР). – № 27. – Ст. 382.

3. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. – Т. 2. – К.: „Аконіт”, 2003. – 928 с.

4. Оперативно-розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова,  В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. – М.: ИНФРА – М, 2002. – XXII, 794 с.

5. Оперативно-розшукова діяльність  органів внутрішніх справ:  Підручник / За заг. ред. генерал-полковника міліції Л.В. Бородича; Авт. кол.: Е.О. Дідоренко, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, В.П. Пилипчук, В.Л. Регульський. – Луганськ: РВВ МВС, 1999. – Т. 1. – 390 с.

6. Теорія держави і права / За редакцією академіка АпрН України доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.