Онови адміністративного права

Із законодавчого визначення адміністративного проступку випливають його основні характеристики.

По-перше, адміністративним проступком можуть вважатись як активні дії (наприклад, перевищення водіями транспортних засобів встановленої швидкості руху), так і пасивна бездіяльність (наприклад, порушення посадовими особами встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати).

По-друге, адміністративні проступки відзначаються ознакою протиправності, тобто, ці діяння є заборонені законом або підзаконним нормативно-правовим актом. При тому можуть бути порушені норми не лише адміністративного законодавства, але й інших галузей - трудового, земельного, екологічного тощо.

По-третє, обов'язковою ознакою адміністративного проступку є винність особи, що його вчинила. На відміну від цивільно-правових правопорушень, де юридична відповідальність може наступати і без вини суб'єкта правопорушення (за випадок), протиправні діяння вважаються адміністративними проступками лише за наявності вини особи у формі умислу або необережності.

По-четверте, адміністративні проступки характеризуються суспільною шкідливістю (суспільною небезпекою). Ці діяння наносять шкоду особі, групі осіб чи суспільству в цілому або несуть загрозу завдання такої шкоди, а також негативно впливають на інтереси того чи іншого суб'єкта.

По-п'яте, як вже зазначалось, обов'язковим наслідком вчинення адміністративного проступку є притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. З цього загального правила можуть бути винятки. Зокрема, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Поза тим, можна відзначити певний пріоритет кримінальної відповідальності перед адміністративною. Відповідно до законодавчої норми, адміністративна відповідальність настає, якщо правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідного закону, кримінальної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

5. Види адміністративних стягнень.

Заходи юридичної відповідальності за вчинені адміністративні проступки можна умовно розподілити на три групи:

1) адміністративні  стягнення, передбачені Кодексом  України про адміністративні правопорушення;

2) адміністративні  стягнення, передбачені іншими законами  України, що встановлюють адміністративну  відповідальність;

3) заходи  впливу, що застосовуються до  неповнолітніх.

До першої групи належать сім видів стягнень, перерахованих у ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

• попередження;
• штраф;
• оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
• конфіскація предмета, який став   знаряддям   вчинення   або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей,  одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
• позбавлення   спеціального права, наданого даному громадянинові (права   керування транспортними засобами, права полювання);
• виправні роботи;
• адміністративний арешт.

Найменш обтяжливим для правопорушника видом адміністративного стягнення є попередження. Його зміст полягає в офіційному засудженні проступку уповноваженим органом держави і попередженні про недопустимість вчинення подібних дій у майбутньому. Попередження як захід адміністративного відповідальності виноситься, як правило, в письмовій формі і тягне ті ж самі наслідки, що й інші стягнення. Зокрема, при повторному вчиненні адміністративного проступку підвищується ступінь юридичної відповідальності правопорушника.

Безсумнівно, найпоширенішим видом адміністративного стягнення є штраф – грошове стягнення на правопорушника. Він передбачений нормами Кодексу про адміністративні правопорушення і в цілому ряді інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність.

Значно менш поширеним від штрафу є такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення спеціального права, наданого громадянинові. Це стягнення застосовується лише до осіб, яким уповноваженими організаціями було надане право керування транспортними засобами або право полювання, у випадках грубого чи систематичного порушення порядку користування цими правами. Позбавлення спеціального права є триваючим адміністративним стягненням і може бути встановлено на строк до трьох років.

Найбільш суворим видом адміністративних стягнень, незаперечно є адміністративний арешт. Він полягає у фізичному обмеженні свободи особи на строк до п'ятнадцяти діб, тобто, за своєю сутністю є близьким до кримінальних покарань. Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних проступків з підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Зокрема, він передбачений законом за вчинення таких протиправних діянь:

• дрібне хуліганство (cm. 173 КпАП);
• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (cm. 185 КпАП);
• порушення організації і порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (cm. 185-1 КпАП);
• прояв неповаги до суду (cm. 185-3 КпАП).

У згаданій вище ст. 24 Кодексу про адміністративні правопорушення і передбачено, що законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених, види адміністративних стягнень - мова йде про другу групу стягнень, визначених нами на початку параграфу. Таким чином, законодавець визначає, що адміністративними можуть визнаватись відмінні від закріплених у Кодексі видів стягнень, проте такі, що володіють ознаками, притаманними адміністративним стягненням. У зв'язку з відсутністю вичерпного переліку таких стягнень, назвемо лише їх частину, що дозволить нам сформулювати загальне уявлення.

Для такої категорії правопорушників, як іноземці та особи без громадянства, ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців" передбачено спеціальний вид адміністративного стягнення: відтворення за межі України.

Іноземця може бути відтворено за межі України за рішенням органу внутрішніх справ або Служби безпеки, якщо:

• його дії суперечать інтересам безпеки або охорони громадського порядку;
• це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
• він грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців.

Іноземець, стосовно якого прийняте рішення про адміністративне видворення, зобов'язаний покинути територію України у встановлений термін. У випадку ухилення від добровільного виїзду з України, згідно з рішенням, правопорушник підлягає адміністративному видворенню у примусовому порядку, яке забезпечують органи внутрішніх справ.

Цілий ряд відмінних від встановлених Кодексом про адміністративні правопорушення стягнень встановлено щодо юридичних осіб: підприємств, установ, громадських організацій тощо. Зокрема, Законом України "Про об'єднання громадян" для політичних партій та громадських організацій додатково передбачені такі адміністративні стягнення:

• тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;
• тимчасова заборона (зупинення) всієї діяльності;
• примусовий розпуск (ліквідація).

Також Законом України «Про політичні партії в Україні» встановлюються дещо модифіковані види стягнень, що можуть бути застосовані до політичних партій у випадку порушення ними чинного законодавства:

• попередження про недопущення незаконної діяльності;
• заборона політичної партії.

За вчинення адміністративних проступків у сфері економіки до підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності передбачені такі специфічні стягнення:

• анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності (ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності");
• скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 51 і 59 Господарського кодексу України).

Цей перелік адміністративних стягнень, передбачених іншими законами України, не є вичерпним. Проте, незважаючи на велику кількість видів адміністративних стягнень, штраф залишається переважним видом за чисельністю як законодавчих норм, що його встановлюють, так і випадків застосувань цього стягнення.

Наприкінці варто відзначити, що чимало із передбачених законами України адміністративних стягнень були включені до проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки, в якому зроблена спроба звести усі види стягнень до єдиного кодифікованого акту.

Третя група заходів юридичної відповідальності за вчинення адміністративних проступків стосується до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. За змістом вони наближаються до загальних адміністративних стягнень, але містять менш обтяжуючі обмеження та обов'язки для неповнолітніх осіб, що вчинили адміністративні проступки. Відповідно до ст. 24-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
• застереження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які   їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або  трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Загальні адміністративні стягнення (попередження, штраф тощо) до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані лише за вчинення визначених законом окремих видів адміністративних проступків.